• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
22:57 

Gettin' in the Mood for Christmas

All we are is dust in the wind. Stardust




На підвіконні на хустці зручно влаштувався ведмідь та блакитна Лорікова киця. Паличка кориці. Свічки. Аромалампа. Репліка античного світильника. Нова золота свічка чекає до Нового року. Наразі ще палахкотить стара...
Прибрала. Викинула мотлох та сміття. Купила значну частину подарунків. І новий календар - з малюнками Марджолін Бастін.



+ 1

Коли шукала зображення, трафила рецепт яблучного пирога з корицею. Переглядаю рецепти грога, глінтвейна та гарячого пунша. Думаю, "сбитень" також був би до ладу. А за вікном - мерехтить сніг.

Cinnamon Apple Strudel Bundt Cake

читать дальше

(c)

@настроение: Christmas

@темы: щоденники, музыка странного сна, мистецтво тисячі дрібниць, кав'ярня, галерея, Simple Warmth Toolkit

01:06 

Simple Warmth Toolkit: Ключ з білого металу

All we are is dust in the wind. Stardust


Сніжить.
Мерехтіння срібла проти світла ліхтарів.
Перли в волоссі, діаманти - в долонях. Щедро - вистачить на всіх.
На всіх - чистого повітря, зоряного неба, гарячого шоколаду, іскристих посмішок.
Різдвяної казки.
Варто лише...
Варто лише - зупинитися. На мить. Побачити. Чарівний заповітний ключ - ключ з білого металу - в сніжинці на долоні.

У вихорі сніжинок ми кружляємо на автобусній зупинці. Зоряне сяйво - над головою. Зоряне сяйво - на долонях. В серці - по вінця.

Тихо-тихо, на м'яких лапах, вона входить у місто. Біла кішка. Зима. Згорнеться клубочком у теплому фотелі.
Час - додому. Чуєш? У затишку родинного кола. Біля вогнища. Переповідати казки. Коржики з коньяком і корицею. Глінтвейн. Золоті блискітки ялинкових іграшок. Пломінь свічки. Світло пахне сосновою глицею. Прозоре повітря Нового року.

Новый Год - это совсем не Последний день Года. Новый Год наступит вне зависимости от того, все ли дела дела люди успели закончить, все ли галочки расставили... и для таинства сказки совершенно неважно, будет ли, например, белье доглажено еще 31-го - или, к примеру, уже 2-го. Даже для тех, кто на работе всю ночь, - один год сменит другой, и совсем юный январь займет свое место в череде месяцев. Сказка живет сама по себе. Нужно просто хотеть и быть готовым ее услышать. И неважно все остальное - сказка будет и есть.
А ее шаги можно расслышать уже сейчас - в приближении Йоля. Зимнего солнцестояния, Юлетайда, Излома зимы. Скоро... уже совсем скоро.


читать дальше
(с)


Ключ з білого металу на твоїй долоні. Що робитимеш?



щоб не загубити. Настя Полева - Снежные волки.

@темы: цитатник, музыка странного сна, мистецтво тисячі дрібниць, галерея, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, The Cookbook of Good Mornings, Amidst the White Silence, щоденники

23:09 

In the Rain - Brendy, Bullets, Blood. Tears to Taste

All we are is dust in the wind. Stardust
Вечір. Сніжить.
Твої сльози капають в захололий чай.
Сьогодні. Вперше і востаннє - можемо поговорити, про це.
В неосвітленій кухні. Пошепки.
Ні. Я не п'янію - від люті. Не шаленію від радості.
Ти боїшся. Я розумію.
Я міг би. Знаєш... Я міг би - підійти, притулитися до твоїх колін чубатою головою, розхристаний та голодний.
Покаятися. Якщо хочеш. Якщо можеш. Вибіли мою тінь. Хто, окрім тебе? З лагідними теплими руками...
Ти б пригорнула мене до теплих грудей. Певна в тому, що зможеш - зігріти, прихистити. Абощо.
Але... це була б брехня, егеж?
Я - не тінь в людській подобі. Не самотній звір, що випадково прибився до вогнища в холод.
Ти боїшся. Що не знаєш мене - насправді.
Облиш. Ти - знаєш.
Ні. Я не роблю це заради вигоди. Заради бізнесу.
Ні. Я не шаленію від крові.
Я - спокійний. Я роблю те, що мушу.
Тому що є люди, за яких я відповідаю.
Моя родина. Моя зграя.
І хто, окрім мене?..

Я відвертий з тобою.
І якщо ти боїшся...
Ти встаєш - два кроки повз мене - вилити чай, ополоснути горнятка.
Твої руки трохи тремтять.
...я не змушую тебе...
Ти ставиш чайник. З вулиці тихо лунає джазова мелодія.
Давай потанцюємо, шепочеш ти. Спокійно.
І лише на мить, не стримавшись, рвучко горнешся до мене.

Вечір. Сніжить.
Мерехтять гірлянди вогнів.
Ми танцюємо серед темної кухні.
І за стіною спокійно спить наша дитина.



[bred], ласкаво прошу!

...подивилася "Хрещеного батька". Здається, щось у пазлі - листопад, дощ, джаз, присмак крові, запах пороху - нарешті встало на місце.

@музыка: Drop Me Off in Harlem

@настроение: in the rain

@темы: МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, На іншому боці Місяця, архив, музыка странного сна

02:35 

Казка про Танці, що Вогонь викрешують

All we are is dust in the wind. Stardust
Користуючись нагодою, вітаю з днем народження Ту, що вміє танцювати, вогонь викрешуючи, Karolina Cienkowska


кресати вогонь у танці - відео

Давно-давно, за діда-прадіда, десь років сто тому, чи п’ятдесят, чи мо й 10, жив собі у великому місті велиможний Пан. І мав той Пан прегарну доньку, відомо, Панночку. І найняв той Пан для доньки своєї силу-силенну вчителів, щоби Панночка – як годилося – на всіх панських науках і звичаях зналася. А найперше, звісно, на танцях. Кожного дня приходив до Панночки Вчитель Танців та навчав за звичаєм – фігура перша, фігура друга, поклон…

слухати казку?

Вона знайшла мене давно - в серпні минулого року посеред серпантину між Сімферополеи та Алупкою. Але мені все не вдавалося викарбувати її словом. Бо влітку вона не схожа на себе зимову. І весною мінитиметься іншими барвами. Але зараз грудень. І хочеться танцювати - найтемнішої ночі року - вогонь викрешуючи, - щоб упевнитись: сонце нового року зійде на сході.
Дякую всім, хто допоміг її втілити - Кароліні, Каріне, Габріель та Анді.

@темы: музыка странного сна, галерея, архив, На іншому боці Місяця, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ

01:44 

[from THX-you notes]

All we are is dust in the wind. Stardust
Дякую - не за урок, а за можливість, за шанс на урок.
За нагадування.
Моя слабкість - в моїй силі. В емоціях, що я їх так легко породжую, мов хвилі. Хвилі світла. І хвилі роздратування. Короткі хвилі роздратування. Але тим не менш. Навіть ці маленькі хвильки можуть спричинити - сколихнути - ширші коливання.
Я мушу бути стриманішою - обережнішою. Я мушу - навчитися терпінню.
Я маю на це три тижні - щонайменше три тижні, в гіпсі, - щоб осягнути терпіння.


Photo: Jim Johnson

@настроение: serenity

@темы: щоденники, мистецтво тисячі дрібниць, галерея, Simple Warmth Toolkit

15:05 

النظام - Альнілам, або Разок перлів [фрагмент трактату про Дів Храму Реехаані]

All we are is dust in the wind. Stardust
сім покривал шовкових
сім вельонів мережаних
зриваєш
дошукуючись таємниці
(немов золотого на дні скриньки)
святкуєш перемогу
над містифікаціями
не впізнавши аромату троянди

сім покривал шовкових
сім вельонів мережаних
загаси ліхтар
відчуй темряву
в тремтінні деки
(с - Llynn)

Я танцюватиму для Тебе.

Блага звістка - Вона почула Тебе.
Я вийду до тебе з ночі - у місячному човні. Мої коси - вербове гілля. Моє тіло - полин і шавлія. Мої очі - глибока вода озера, в серці лісу, що у ньому відбилося сяйво القائد, Алькаїд-Бенетнаш. І صدر, Шедар.
Я буду поруч цієї ночі.
Блага звістка - Вона почула Тебе.
В зеленій чаші долини. Перед вівтарем Храму. Я танцюватиму - для Тебе. В кіліках моїх - зоряного сяйва і місячного срібного вина по вінця.
У шатрі зоряного неба на остовах вербового гілля - спий мого меду.
Блага звістка - Вона почула Тебе.
Сідай - я візьму в руки ліру-хеліс і перебиратиму струни хребта. Я гратиму на авлосі. Слухай - прибуває місяць, вітер напинає вітрила, мед наповнює соти, пробуджується-розбрунькується паросток - ллється вино через вінця. Слухай - шалено б'ється серце - я граю в бубен. Слухай.
Я танцюватиму для Тебе. Сім покривал шовкових - сім вельонів мережаних - падатимуть до ніг.
Я танцюватиму для Тебе. І може, врятуємося. Може, душе моя, врятуємося.
Блага звістка - Вона почула Тебе.

Прокинешся зранку - це гілля верби ніжно пестить обличчя.
І в піалі лиману - по вінця - золотого меду сонця.

Мовчи. У кишені проти серця - зелена свічечка. І фіал зоряного сяйва.





Несподівано прокинулася о сьомій ранку. У темряві - зі свічкою - заварила кави. Зустріла схід сонця - на підвіконні: розвиднюється, ранкові присмерки розсипаються срібними дзвониками, крізь хмари - біле золото сонця... Навхрест - з віддзеркаленням у вікнах сусіднього балкону. Потягуючи каву, втинаючи у присмерку - нанизала нарешті слова про Місячних дів.

Малюнок: "Симпозій з гетерою", червонофігурний кілік, пізня архаїка, 480-490 р. до н.е., майстер: Макрон

@темы: цитатник, ссылки, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, музыка странного сна, галерея, архив, На іншому боці Місяця

23:34 

In the Rain 1/2 - Messing with ingredients for a cocktail

All we are is dust in the wind. Stardust
Дощ. Бузковий туман і мряка. Свічка у вікні.
Можна сидіти на підвіконні. Пити каву. Кутатися в светр.
Дзвінок.
Ти - на порозі. Мокре волосся. Ховаєш руки в кишені. Краплі на твоєму обличчі - дощу? чи сліз? - ні, певно, дощу.
Чому? Чому зараз? Чому я?
Скільки? Скільки часу... скільки часу у нас цього разу?
Ти нарешті заходиш - рука ковзає вимикачем.
Ми вдивляємося один в одного крізь темряву.
Ти хапаєш мене за руку. Ти стискаєш мене в обіймах. Рвучко. Болісно. Через силу. Ти цілуєш мене - владно. І губи твої - гірко-солодкі, мов трунок.
Відштовхуєш. Але варто мені відійти - на крок далі, на крок від відстані простягнутої руки (скажи мені - для пестощів чи ляпаса - і чи є різниця?) - варто відійти, і ти знов притягуєш мене, захоплюєш, утримуєш в обіймах.
Як сильно можна зігнути? натиснути? штовхнути? - доки не зламається.
Я йду за тобою - чуєш? - я слухняно йду за тобою - вплітаючи в стежку візерунок кроків.

...розпашілі, ми лежимо на зібганих простирадлах. Сховавши обличчя у мене на грудях - ти плачеш. Тихо. Тихо. Ашшш. Обнімаю тебе. Куйовджу волосся. Подаю тобі горнятко чаю. Заколисую до сну.
...зранку ти підеш - до сходу сонця - в присмерок.

Свічка у вікні. Віск скрапує в темну воду. Іноді - іноді вони приходять. Побачити своє відображення у дзеркальному плесі очей. У темряві.

Дивлюся "Танцюють всі 3", слухаю музику, танцюю і ловлю рибку у темній воді. Десь там ще плаває якась історія про художника. Та й ця більше ніж. Але поки що... це - тіні у глибокій воді... Можливо, колись я спіймаю кінчик нитки і...
Наразі - якось так. Тінь Литопада краєм ока...





@настроение: in the rain

@темы: музыка странного сна, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Із зошита, що потрапив у зливу, rough-drafts

22:55 

La fille sur le pont

All we are is dust in the wind. Stardust
23:04 

Old Kiev Album

All we are is dust in the wind. Stardust
01:22 

The Cookbook of Good Mornings: L'arte d'arrangiarsi IIІ

All we are is dust in the wind. Stardust
Ранок. Вона встає повільно - дозволяє собі спершу трохи поніжитись в ліжку. Тепло. Кумедна клаптикова ковдра. приємний аромат дерева і запашних трав. Рясний дощ золотого сонячного світла крізь віконечко. Вже, певно, по дев'ятій.
Можна ще трохи просто полежати - з заплющеними очима - щоб сонце встигло ніжно поцілувати її повіки.

Ранок був чудовий. І хотілося якось тому відповідати. Старанно добирала одяг - щось барвисте, тепле, приємне на дотик. Та затрималася на хвильку перед дзеркалом - насолодитися враженням.

Не хотілося навіть на мить заплющувати очей - деталі, тисяча милих дрібничок впадали у вічі.
Дерев'яними сходами - вниз на кухню.
- Доброго ранку, - відповідає Лінте, напівобернувшись від моркви, яку вона натирає. - Ти чудово виглядаєш.
- Ну...
- Ух-ух, - раптово басить Лінте, потягуючи носом повітря. - Чую-чую людський дух, не впевнений у собі... - посміхається і підморгує.
- Певно... Так. Я гарно виглядаю сьогодні, - посміхається.
- Пригощайся.
На столі таця. Кавник, хліб з медом, сир. Вмощується на стільці і наливає горнятко запашної кави, надкушує сир.
- Дякую... Дякую.
Лінте киває, висипаючи моркву на пательню.
- Сьогодні набагато краще. Затишно і тепло. Навіть - зранку рука якось потягнулася щось намалювати... Але посиділа трохи над папером - і... ну, нічого... посиділа, подумала, відклала... Мабуть... мабуть, треба більше часу, - задумливо дивиться на счеплені пальці.
- Угу.
- Мабуть, ще зарано.
- Угу.
- Хоча... скільки ж часу потрібно? Скільки ж можна відкладати? Якщо не сьогодні, то коли? І... і взагалі, жодному справжньому художнику не можна завадити малювати. І...
Мовчання.
Якийсь звук привертає увагу - позирає на Лінте, щоб з подивом побачити, як та з оскаженінням намагається витрусити бодай краплю олії з пляшки, постукує, нахиляє так і сяк. Дарма.
-Е... ем... Вона ж порожня...
- Точно. От тобі й відповідь, - Лінте раптово обриває спроби, накриває пательню і повертається до неї. - Вух! Аж в піт кинуло! Ти зараз - як ця пляшка - порожня. Щоб щось робити - тим паче щоб щось створити, ба навіть обід, - потрібні сили, енергія. Якої в тебе зараз катма. Й ті крихточки, що десь ще мо' є, ти витрачаєш на розмахування порожньою пляшкою. Дарма.
- Але ж... треба щось робити...
- Треба робити те, що треба, - Лінте корчить сурову міну, потому всміхається і сідає навпроти.
- Тобто треба спершу купити пляшку олії? - відповідає з посмішкою.
- Певно що. Треба спершу наповнити пляшку олії - якимсь із наявних способів, - щоб було на чому готувати.



D.E.Sch., welcome!
Что привело?

@настроение: sun in the teacup

@темы: музыка странного сна, мистецтво тисячі дрібниць, кав'ярня, галерея, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, The Cookbook of Good Mornings

13:58 

Щоденники [туман]

All we are is dust in the wind. Stardust
Місяць туманів.
Місяць туманів нагадує дивитися не очима - серцем, зрячими пучками пальців. Слухати голос Лінте, що стукає в двері. Грає в бубен. Б'є струни. Інакше ризикуєш заблукати, загубитися в тумані, впасти в темні води Ками...
Крізь грати ребер світиться ліхтар. І щоб не затуляти світло, ходять з відкритими дверцятами грудей, цілуються крізь туман - наосліп - світлом ліхтарів.

Місяць туманів... М'яко сяють буштинові намистинки, що їх треба зібрати в разочки, що з них треба зварити варення - чи мед - для "Кулінарної книги добрих ранків".
Дивлюся крізь плетиво чорного гілля. Срібний подзвін. Чермні краплі ягід. Час. Час брати до рук чорну флейту. Чорну флейту і тонкий стилет. Час. Зняти ряденця й покривала. Піти на берег річки. Випрати набіло - в балії озера, в мильному шумовинні туману.
М'яко сяють бурштинові намистинки. Для намиста, що треба завершити. Спершу. Перш ніж.


К слову, вырисовывается необходимость научиться расплетать - и извлекать, высвобождать затраченную на узор энергию. Прошу помощи зала - на поискать, почитать, посмотреть, обратиться за советом. Хорошо иметь какую-то базу для собственных экспериментов. Всем спасибо.

@темы: rough-drafts, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Із зошита, що потрапив у зливу, щоденники, архив

00:08 

Щоденники: Sunday Amber Beads - Not to Lose

All we are is dust in the wind. Stardust
Чудові вихідні. Сонце на обличчі. Ковток кави - в мовчанні. Speaking club. Пішки на роботу - повз Совські ставки. Постояти на березі. Загубитися в сухих очеретах. Дивитися на ворон. На сонце крізь гілля. Кава на двох. Медвяна ніжність та турбота. Курси малювання. Після яких не йдеш - летиш додому. І в голові рясно від образів - вивільнених за 3 години продуктивної роботи. Намистинки, танцювальні па, разки слів, вправи з німецької мови... Цікаво, що варто вивільнити енергію, направити її в конструктивне русло в одній сфері, як вона поширюється на інші. Варто опинитися в колі зацікавлених людей, що випромінюють світло, як у тебе також з'являються сили, натхнення, бажання. Варто сяяти, ділитися своїм світлом, радістю, тисячею бурштинових намистинок - і їх тепло примножується. Такий собі закон сполучених посудин.
...Щоб не загубити. Для "The Cookbook of Good Mornings: l'arte d'arrangiarsi", матеріал для чергової намистинки в браслетах та намистах Лінте, в бурштиновому розарії, що збирається день за днем.










(c - Theo Gosselin)

@музыка: Cecile Corbel - Sweet Song

@настроение: sun in the teacup

@темы: щоденники, музыка странного сна, мистецтво тисячі дрібниць, галерея, rough-drafts, The Cookbook of Good Mornings, Simple Warmth Toolkit

23:38 

The Cookbook of Good Mornings: L'arte d'arrangiarsi II

All we are is dust in the wind. Stardust
Вечір. Дощить.
Вона заходить до каварні, кутаючись у довге чорне пальто, шморкаючи носом, бліда, з синцями під очима.
Лінте допомагає їй зняти мокре пальто, садовить у фотель і турботливо вкриває пледом.
- Там так холодно, мокро і холодно. Так... гидко, - шепоче вона з глибини фотелю.
Доки Лінте готує гарячий напій. Кава, чорна чоколяда, лимонна цедра, дещиця лікеру...
- Кожної ночі мені сниться, як кімнату заливає вода. Темна холодна вода... Я намагаюся щільніше зачинити вікна та двері, але вона все-дно знаходить якусь найменшу шпарину та просочується... холодом, мертвим холодом... Я хочу ввімкнути світло, але... не виходить! Не виходить! - вона дрібно тремтить. - Бодай знайти якусь цілу лампочку... Хоча б одну... Натомість в шафі завжди лише одна свічка, одна-однісінька свічечка... Але що мені з неї? Хіба її вистачить? Холодно... холодно-холодно-холодно...
Лінте подає гості великий бокатий кухоль з кавою, поправляє плед і вмощується на ручці крісла...
читать дальше

Початок тут.
...помалу виписую історію, що розпочалася в вересні...

@темы: цитатник, музыка странного сна, мистецтво тисячі дрібниць, кав'ярня, галерея, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, The Cookbook of Good Mornings

19:55 

На водопое

All we are is dust in the wind. Stardust
Люблю свое место у водопоя.
Живая вода - вот она - всегда рядом, достаточно наклонить ветви.
Можно полуприкрыв глаза наблюдать за животными, за этими забавными звериками.
Вот горностаюшка, ловкий и изящный - белый, пушистый - и хищный. Купающийся в восхищенных взглядах. Боящийся замарать свою шубку.
И его лучший друг - обстоятельный и хозяйственный - кажется, барсучок (сначала, нам показалось, что медвежонок).
На первый взгляд он кажется более медлительным и тяжеловесным - когда горностаюшка выписывает изящные уколы. Нет, он просто выжидает удобный момент - нанести выверенный тяжелый ответный удар.
Вот так и борюкаются - играючи - этакие пьески на двоих. И для благодарных зрителей.
Например, для лисички. Лисичку я нежно люблю. Она такая рыжая - как моя листва осенью... как солнечный свет сквозь ветви. Хитрая и изящная. Охотно вступающая в игрушечные перебранки "забавляющихся хищников". Охотно - и осторожно, точно соизмеряя силу укуса.

читать дальше
Люблю свое место у водопоя. Логово игривых хищников.
В том числе - за то, что не курятник.
Якщо - коли - я вмітиму малювати, можливо я намалюю комікси-замальовки з життя кумедних тваринок і тварючек - в казково-дитячому, мультяшному, милому стилі.

Так. Я люблю свою роботу! (И наши безумные чаепития):)

Иллюстрация: Kim Min Ji

@музыка: Patriotic Folklore - Comandante Che Guevara

@настроение: я такое дерево!

@темы: галерея, щоденники

00:58 

Bonfire Night

All we are is dust in the wind. Stardust
Хочеться чарувати на кухні каварні - в князівстві сковорідок, пучечків запашних трав, спокусливих ароматів та вогню.
Готувати пунш чи глінтвейн. Зорі казкових ночей бадьяну чи анісу, лукаві погляди з-під опущених вій кориці та її стрункий стан, запал гарячкуватого перцю, п'янких ночей через вінця - нумо підставляйте келихи та чарки.
...ковток за ковтком - доки перець не обпече ваше серце.

Наші щоки палають, мов листя клена, наші вуста червоні - мов яра кров горобини. Ми вдягаємо маски та розмальовуємо обличчя, вплітаємо стрічки в коси та носимо змій навколо пояса.
Всі ми - в одному колі, в одному шалі - нумо задамо жару. Нехай трясеться підлога каварні - нехай летить в Тартари. Сьогодні ти граєш в бубен серця, сестро. Сьогодні твої кістки - кастаньєти.

Сьогодні ми танцюємо вулицями міста навколо вогнища. Мотлох та рам'я, битий посуд і старі розрахункові книги - кидай в вогонь! Їм час згоріти - вщент. У гомоні та круговерті шепіт привидів та висклявий голосочок особистого бюрократа позбалені своєї проникливої отруйності. Ми вистежимо їх - бліді тіні - оточимо з гиканням і реготом - і роздеремо в шмаття.

Сьогодні палатимуть паперові будиночки, солом'яні хижки та халабуди. Ми танцюватимемо вулицями міста. І крізь розбиті шибки, крізь діри у покрівлі, гвинтовими сходами плюща - ми прийдемо по тебе. Якщо стіни твого дому мають тріщини, якщо його фундамент не міцний - ми танцюватимемо на його кістках.

Сьогодні кров і вино ллються однаково легко. Якщо ж ти заслабкий, щоб витинати з нами, щоб пити, танцювати, любити - над міру, литися - через вінця - без тіні страху, без тіні страху вичерпатися й померти, сьогодні ми роздеремо тебе. Радій-но, сьогодні ми роздеремо тебе - і ти станеш вином в наших келиках. Радій-но, ти станеш вином.

Доки ти танцюєш, сестро, кров твоя ллється у келих з відкритого серця, з другого ж келиха п'єш ти червоне вино.
Доки ми танцємо, сестро, доки вихором несемося крізь місто - за сірою тінню, підпалюючи, рвучи, топчучи паперові будиночки, хижки та халабудки, що вони їх нерозумно назвали домом...
Доки ми є - смерті немає, а коли вона є - то нас нема. Є лише це вогняне мінливе коло, плетиво стрічок і змій.

Сьогодні, сестро, ми танцюватимемо, вогонь викрешуючи. І світ згорить дощенту.



La Bruja from Frida - video

...де-не-де ще палають вогні. І вітер жене бруківкою листя, й папір, й стрічки, й попіл...
Принишклі й задумливі, розходимося ми - шукати, що ж лишилося від наших домівок.
І може, на споді ночі хтось заграє на гітарі "Hasta siempre"...

Hasta siempre Comandante - video

...Прсто йшла собі додому, слухала музику і думала, що добре було б зібратися, в смак потанцювати, поспівати, випити вина... I was in the mood for rave...

Renegate, encantada.

@темы: кав'ярня, галерея, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Autumn Charms, музыка странного сна

23:30 

Щоденники: "I wish I could share all the love that's in my heart"

All we are is dust in the wind. Stardust
Rule# 3: Practice Random Acts of Beauty and Kindness


Іноді мені видається, що такі дрібні ознаки уваги - тістечка, записка, гарячий чай з лимоном для бабці з акордеоном в метро - необхідні мені навіть більше, ніж... - настільки чудово я себе почуваю, із спалахом світла на кінчиках пальців...
...Ділитися теплом тисячі дрібниць... Не подавати, не жаліти, не відривати від себе - з криком і патосом...
'Cause it shines brighter when shared




I enjoy writing THX notes every day, and thinking happy thoughts and seizing every sunbeam - and sharing it with whoever is near.

Dear rush-hours and traffic jams,
Шановні пробки та тянучки, високоповажні години пік, дякую Вам, що постійно нагадуєте мені, що я давно збиралася бігати зранку.

Dear students who skip classes or cancel 'em in the last moment
Любі учні, що пропускають або відміняють заняття в останню хвилину, дякую Вам за дорогоцінний подарунок - неоподаткований вільний час.
Коли б ще я подивилася фільм NY: I love you!, зробила реєстр книжок в бібліотеці курсів, прочитала ще кілька сторінок Wise Words, Good Advice: For Teens Only by Carol Weston, прогулялася повз Совські ставки, поласувала глазурованим сирком, купила тістечка та чай на курси...

Дякую... За курси малювання. За лекції з історії в археологічному музеї. За те, що можна обнімати і зігрівати, втішати і піклуватися про... За пісні, що можна співати разом зі студентами, або книжки, що можна читати та обговорювати... За обмін досвідом, думками, посмішками - за тисячу та один спосіб прояву теплообміну...


@настроение: sun in the teacup

@темы: музыка странного сна, мистецтво тисячі дрібниць, галерея, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, rough-drafts, The Cookbook of Good Mornings, Simple Warmth Toolkit, щоденники

01:11 

In the Rain - Cocktail II

All we are is dust in the wind. Stardust
Мабуть, він вже занадто старий для цього. Плани, прибуток, розподіл сфер впливу та нових територій - з кожним днем це все менше його обходить. Тепер він надає перевагу самотнім прогулянкам у парку перед нарадами в окремому кабінеті ресторану. Аромат осіннього листя після дощу видається приємнішим за найкращий чоловічий одеколон чи жіночі парфуми. І одночасно - нагадує ледь вловний запах її ключиць чи зап'ястків, якщо відгорнути краєчок рукавички - щоб заледве торкнутись шовкової шкіри у поцілунку.

Нарешті він сідає на лавку, давши спокій стомленим ногам.
Сутеніє. Крізь пелену паморосі світло ліхтарів стікає на мощені доріжки - солодким мускатом з надщерблених келихів.
Вона виринає з вогкої темряви алеї - спершу її руде волосся видається йому сполохом ще одного ліхтаря - крок за кроком, втілюється - із пітьми, крапель дощу, щереху листя, червоних крапель горобини на чорному павутинні гілля.

- Гарна ніч, - промовляє вона, наблизившись.
У неї чуттєвий хрипкуватий голос.
- Дайте мені вогню. Будь ласка.
Він мовчки намацує запальничку в кишені. Вона сідає поруч.
Спалахує вогник. Вона нахиляється ближче - майже торкаючись щокою його плеча. Аромат прілого листя.
Червоний вогник. У неї міцні цигарки.
Вона піднімає очі - "мов бренді проти світла".

- Дякую, - вона видихає дим повз його шию. І підводиться.
Перш ніж вона піде геть, перш ніж зробить хоч крок, - він бере її руку, заволодіває пальцями.
Вона не пручається - але й не піддається. Змушуючи зібратися з силами. Натиснути трохи сильніше. Заповнити простір - присутністю.
Дати відчути - ритм, порух, мелодію.
Вона повертається. Повільно. Рука лягає на його плече. Погляди схрещуються.
Доторк до внутрішньої сторони гомілки. Крок.

Крок за кроком - мокрими від дощу доріжками парку - вони випробовують. Межу. Один одного. Самих себе. Осені.
Кружляють - не відводячи погляду від пітьми очей. У пошуках - шпарини, тріщини, слабкості.
Нюшать повітря.

Щока до щоки. Рвучкий порух - і її сережка, срібне листя, червона крапля ягоди, - залишає подряпину кривавити на його щоці.

Нарешті вони завмирають - погляди схрещені. Повільно випростовуються - щоб на мить застигнути, щока до щоки, очі заплющені, глибоко вдихаючи листопадовий вечір.

Він важко осідає на лавку. Вона сідає поруч. Знов спалахує вогник на кінчику цигарки. Вона піднімає очі - він ледь помітно киває.
Осипається попіл. Він здригається.
Грузно подається назад - на спинку лавки. Вона нахиляється. Ледь чутно цілує його повіки. Підводиться - і поступово зникає у темряві. Доки не залишається лише вогник цигарки, руде волосся і червоні черевички. Гаснуть.

Він незмигно дивиться крізь небо. Небо дивиться на нього. Крізь діру в серці.





Зображення: с - Marcel Nino Pajot

@темы: Із зошита, що потрапив у зливу, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Сюита, галерея, музыка странного сна

00:41 

From the Core: [з нотаток велешки]

All we are is dust in the wind. Stardust


слова Григория Поженяна


Возможно, наши родичи не покинули нас? Может, они просто ждут в молчании, ждут, когда же мы, наконец, придем к ним и услышим их голоса. Захотим услышать. Заговорим с ними не песней, но ладонями, сердцем.
От корня до кроны, от кончиков ветвей до пылающей алой сердцевины - мы твои, богиня лунного света. Разные имена давали тебе, но все они - одна суть. Мать леса, сердце милосердия, тайна любви. Деревья - колонны в твоем храме, источник - твой алтарь, и каждая из нас носит в себе полную воды чашу, ровно стоящую на бедрах. Руки - ветви, волосы - листва, крылья - дрожащий воздух за спиной, и мало кто слышал наш голос, мало кто видел наши танцы при луне.
Возможно, они не покинули нас.
(с - Karolina Cienkowska)

Малюнок: Ярина Вовк

нотатки велешки

Знову і знову - в казках, в малюнках, в намистинках - жінка-дерево... Повалена, все ж дає початок новим паросткам... Жінка-дерево, з гіллям рук, простягнутим до сонця... Вишня-Шеріма, Пані, з кісток народжена.
...Навіть золотаво-медвяні намистинки мої - ягоди Шеріми. Ягоди Шеріми солодкої. Що помало достигають - з білого цвіту, з червоногарячих. І колись, певно, колись, кільце за кільцем, нарешті дозріють ті чермні, гіркувато-солоні ягоди, крапельки крові на крученому вузлуватому гіллі.




Tree-women by Stephanie Pui Mun

Більше зображень в коментарях

@темы: щоденники, цитатник, музыка странного сна, галерея, архив, Сорочье гнездо, На іншому боці Місяця, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Кошкин дом

01:00 

Каварня На Розі: Candied Candles - with Cinnamon and Cloves

All we are is dust in the wind. Stardust
The Cookbook of Good Mornings: l'arte d'arrangiarsi


Вечір.
Мокрий після дощу асфальт гаптований золотом осіннього листя.
З вікон каварні ллється тепле медвяне світло. Salut, шепочу я. І трель глиняних дзвоників привітно відповідає мені.
Лінте вітається зі мною помахом руки, не відриваючись від справи - зал каварні немов перетворено на виставковий центр досягнень свічарного та ліхтарного виробництва: десятки свічок різного розміру та форми, старовинні свічкові та гасові ліхтарі, гасові лямпи...
Залишаю пакунки на кухні та повертаюся до зали.
-Ми вирішили змінити сферу діяльності?
- Жовтень, - просто відказує Лінте.- Вони приходитимуть. Діти Сонця. У пошуках тепла простих речей. Слухати казки. Грітись коло вогнища. Щоб пережити цю зиму.

Жовтень. Помалу - день за днем - старішає та згасає Король-Сонце. Він наостанок оглядає свої володіння, перевіряє, чи повні комори, чи міцні мури, чи все готово до зими. І поруч з Ним - за круглим столом віддані старі лицарі та вірний пес біля ніг. Погляд Його все частіше звернений в минуле. Виважену та справедливу оцінку дає Він ділам своїм. І в думках Його ані тіні жалю чи одчаю. Там де праве око бачить плоди Його рук, там ліве - звернене всередину і споглядає глибокі води озера душі. Коли Куниця-Жовтодушка прийде обірвати Його життя, мов зірвати останній вжовклий листок у вир Падолисту, Він буде готовий. Так мусить бути. Завагонить вовчиця і виносить нове Сонце, молодого царевича, у найтемніші зимові ночі. І доки тіло його визріває в череві, душа мусить пролетіти понад світом у вихорі Листопадовому, легкою пір'їнкою. Випрати білу свою одіж у холодних дощах та туманних озерах. Перейти вересове пустище - не озираючись, не залишивши й сліду на снігу. Переплисти темну річку з одною-однісінькою свічкою... Й народитися наново з крові та полум'я.


try some candied candles with cinnamon and clover


Veihe Anesti, Ветер_в_ивах, ласкаво просимо!
Veihe Anesti, рада бачити - оновленою та прекрасною.

@темы: ссылки, музыка странного сна, мистецтво тисячі дрібниць, кав'ярня, галерея, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Кошкин дом, The Cookbook of Good Mornings

00:55 

Жовтень: День Подяки

All we are is dust in the wind. Stardust


Такий час - мені бракує бодай ще одного вільного дня - дописати всі чернетки, сказати, все що треба...

Свічка у вікні. Дописую казку - про Панночку, Вчителя, Майстра Вітражів і Танці, Що Вогонь Викрешують.
Божий день - день Сонця - щедрий на жовтневе золото: березове гілля проти проміння, сидр, пломінь свічок.
Тремтлива, мов листя, зелень шифону з крапельками крові горобинових ягід. Дерев'яні намиста та браслети. Різблене дубове листя на сходах пивного магазину, розкішного відтінку кави з молоком. Дубове листя пливе в повітрі маленькими човниками - либонь на захід.
В сумці - пляшка рожевого мускату та залишки здобутого сидру.
На колінах - зошиток.

Дякую вам, пробки на Московській площі, що маю кілька вільних хвилин дописати казку - ще слово, ще речення.
Повіки просвічують червоногарячим проти сонячного проміння.

Кухонні чари. Глінтвейн - з бадьяном, корицею, анісом, шматочками золотих яблук та кружальцями помаранчі. Гарбуз. Домашній бісквіт з яблуками. Посиденьки на кухні. День Подяки.

Глінт та сидр, кілька куснів хліба, загорнуті у папірець спеції - їх-бо не можна викинути в смітник, - зі свічками в руках, ми йдемо до лісу. Підносимо вино в дар деревам-сторожі при вході. І дубу-прадубу, біля коренів якого вирішили справити учту. Учту до Дня Подяки.
Запахи лісу. Мовчання. Тільки дужче, яріше, б'ється серце. І тремтить листя в косах - листя, що спатиме до весни.
Ми прибираємо сміття. І спалюємо те, що мусить згоріти. Мусить померти...

Спокій...
Шкода, що бракує ще одного вільного дня - написати все, що...



@темы: мистецтво тисячі дрібниць, галерея, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Кошкин дом, The Cookbook of Good Mornings, Autumn Charms, музыка странного сна

Каварня на розі

главная