• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: the cookbook of good mornings (список заголовков)
15:03 

Laudate Dominum...

All we are is dust in the wind. Stardust
Десь по 4ій. Ранок.

Вночі ряд за рядом плелася чергова фенечка. І зринали рядки відомих і невідомих пісень.
"Вийди, змучена людьми"
Вийди, змучена людьми
І одурена думками,
Снами, мріями, казками,-
В лісі будем тільки ми.
В лісі дзвонять солов’ї,
Виливають щастя в звуки,
Виливають в звуки муки
Світові...

читать дальше

(с) Кому вниz

Чекала схід сонця.
Дивовижну владу має схід сонця над людською душею.
З кожною миттю, як світлішає небо, наче очищуєшься і народжуєшся знову.
І відчуваєш Присутність. У кожному подиху, у вранішній тиші, у запахах літнього зела, у цвіріньканні пташок, у гіллі дикого винограду, що оплітає балкон.

Божественне диво сходу сонця... схопити й втілити словами... (не)можливо

et lux perpetua luceat

Дай Боже! Дай Бо! Золотом променів вмивається світ.

3 липня 2009 року.
4-8 ранку

@настроение: Laudate Dominum

@темы: щоденники, галерея, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, The Cookbook of Good Mornings

23:10 

Evening. Bench. And coffee.

All we are is dust in the wind. Stardust
Старый дворик. Вечер. Кофе.
Задумчиво тереть пальцами подбородок. В поисках слова.
Для халцедоновой прозрачности неба. Прозрачности и глубины горного озера. Для полета птиц. Для запахов вечера. И далекого, приглушенного шума улицы - словно из другого мира. Для старых домов, словно старики собрались посидеть на лавочке, подышать свежим воздухом. Для дикого винограда. Кое-где в окнах и просвета не осталось между зеленью ветвей.
Как живут люди за стеной леса?
Для того мига, когда мысли и мыслишки, подобные ряби на воде, наконец затихают. Дивный миг молчания. Созерцания озерной глади. И дна. Теней, похожих на юрких рыб - не поймать сачком из слов.
Молчание, позволяющее услышать взмах крыльев... И глубокое ровное дыхание.
Примостился на лавочке Старый Дворик.
Детский смех, старушечьи разговоры... Если обернуться, можно успеть мельком - резинки, войнушки, оборка на юбке под джинсу и вечно сползающие колготки. Ну хотя бы краем ока...
В молчании смотреть сквозь толщу воды на движения рыб и теней рыб.
Nostalgie?
Похоже. Но не совсем. Не то слово.
Не котел воспоминаний. Где они - те три заветных котла - с водой вареной, водой студеной и молоком? Ать! Но не влезть в сброшенную кожу. И пытаться не стоит.
Нет.
Шепчет Старый Дворик, слегка качая головой - соль с перцем.
Нет - безмолвствует. Перед лицом неба. И реки.
Свободно только небо над головой моей. (с)
Serenity.
Сквозь прозрачность.
Serenity.

@настроение: serenity

@темы: щоденники, музыка странного сна, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Місто, The Cookbook of Good Mornings

23:53 

Once in Havana

All we are is dust in the wind. Stardust


Спека. Курить. Автобус трясеться розбитою дорогою. У власному ритмі. Наче заворожує духів дороги. Шкода, що старий. Голос порипує, підводить. Не ті вже суглоби, щоб викидати колінця...
Мимоволі ловиш ритм, прикривши стомлені, червоні з безсоння, очі...
Густі, прогріті запахи. Цукати, кава, випічка... Везу ліки. Для Пані Дев'яти Ключів.
Сир. Цибуля. Піт і цигарки.
Бабусі і бабища поправляють барвисті сукні і платки. Поважно мовчать.
Може, це достойне похитування сивими головами також покликане допомогти старому автобусові умилостивити духів дороги?

Спека вибухає. Небесне черево репається і проливається рясним дощем.
Прадавній алфавіт - дощові краплини - накладається на примарні старі будинки, худорлявих смаглявих дітей в дорожній куряві, бабів на плетених стільцях у затінку веранд, собак і сурйозних чоловіків, що поважно спльовують тютюн у пилюку.

В незнайомому районі покладаєшся на нюх не менше, ніж на мапу... І, звичайно ж, на браслети і намиста, амулети і брязкальця... Що супроводжують кожний танцюючий крок. Виплітаєш добру стежину.

Очі кориці. І шоколаду. І живого дерева гітари.
Спеції. Запашне м'ясо. Коржики з цукатами і шоколадом. Духмяний чай. І кава. Вівтар Гайї. Якомога ближче до неба.
Низатимемо розмови, мов рядочки дрібного бісеру. У гранях - раптовий спалах моря. Чи дощу. Відблиск посмішки у хвилі.
Перебиратимемо зерно. Пісок. І бісер. У долонях вони змішаються.
Краплю кави з перцем. Краплю гарячого вина. І краплю поту зі смаглявого плеча.
Розпашілі у танці - піняться довгі спідниці, тінькають брязкальця, хвилями ходять руки, змахують чаячими крилами, відбивають ступні серцебиття, звиваються змії на плечах і зміії вколо стегон, чарівні коштовні пояси. Стилет і троянда між бронзових грудей. Дев'ять Ключів при поясі.
Дай мі дрібку гарячої крові!

Пада дощ на вівтар Гайі.
З зерна, бісеру, піску, з моської піни і краплі крові... Коштовності між нашими долонями. Дощова прохолода топазів, лісовий затінок нефритів і малахітів, глінтвейн гранатів, мовчання аметистів. Прикладати до рани під вечір, як міниться вітер. До мокрого з гарячки чола "надобраніч". Пити з молоком, вином, чи кавою - з ложкою меду і дрібкою перцю.

Заплітаю доріжку назад. Крок за кроком. Слід у слід. По відбитках у глині, заповнених дощовою водою.

Крізь вогні, музику, вихор танцю і машини.... старий автобус обережно везе мене додому.
Слухати землю ступнями. Витанцьовувати холодними відображеннями вогнів у калюжах.
І прохолодний м'ятний листочок сховався між гарячих грудей. Оберіг.

Для Кароліни, з любов'ю.

@музыка: Buena Vista Sovial Club - El Cuarto de Tula

@темы: щоденники, музыка странного сна, кав'ярня, архив, На іншому боці Місяця, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Місто, The Cookbook of Good Mornings

23:55 

The Cookbook of Good Mornings

All we are is dust in the wind. Stardust
12.07.2009 в 23:43
Пишет Karolina Cienkowska:

Сегодня болеющую меня приходила морально поддерживать названная дочка Llynn, принесла чудесных печенек, выпечку с яблоками и кубинскую музыку )) Мы разговаривали о бусах, рассматривали привезенные из Крыма камни, мечтали о совместной мастерской и просто уютно пили кофе. Вообще мы хотели его сварить сами, но кухню заняла мама, и, чтобы мы не отвлекали ее от чтения Агаты Кристи, она сама сварила нам кофе за две минуты %) Сразу видно, что когда-то она была кофеманкой со стажем - получилось так вкусно, мне еще учиться и учиться до нее. Она даже не смотрит, когда готовит. Для меня приготовление еды пока что напоминает священнодействие, где все делается медленно и постепенно) Еще больше - если я делаю чай или горячий шоколад. Мы с Ллинн весной его варили вдвоем, как зелье, а потом поили наших мужчин )
Вообще у нас есть мечта на двоих - открыть кофейню. В Киеве нет настоящей кофейни, такой, как на Западной Украине, чтобы там был действительно хороший кофе и вкусная, не однообразная, выпечка. Готовить бы по рецептам начала прошлого века, когда пирожные не были одинаковыми кусочками бисквита с желе, фруктами и сливками из баллончика - нет, настоящие торты, струдели, рулеты, печенье, кексы, десерты, для которых нужно вручную растирать желтки, готовить крем на водяной бане, резать цукаты. И чтобы витражные окна, фонарик у входа и столы темного дерева. И горячий шоколад в маленьких чашках, с пышной шапкой настоящих сливок) А мы бы сидели за стойкой, плели бусы и рассказывали посетителям сказки.
Вообще есть что-то правильное в том, чтобы сидеть вот так рядом, мечтать о всяких вещах и слушать, как за окном барабанит дождь - почти в такт кубинским ритмам. И добавлять в свой незримый вишлист очередной пункт из искусства тысячи мелочей, которыми нужно овладеть. В моем понимании это правильная дружба - когда вам есть о чем поговорить, и когда вместе вы становитесь лучше, чем-то делитесь, учитесь друг у друга. Немного солнца в чашке чая)
Я давно хотела здесь сказать, как я ее люблю. И как рада, что у меня есть вот такая маленькая семья, и что Ллинн - ее часть. И что с ней можно часами сидеть на ее кухне и пить мятный чай, и говорить обо всем, или просто встречаться в коридоре иняза и ободрять друг друга перед очередной битвой на учебном фронте, или даже идти вместе до метро.

URL записи

@музыка: Buena Vista Social Club - Chan Chan

@темы: The Cookbook of Good Mornings, Сорочье гнездо, мистецтво тисячі дрібниць, щоденники

22:40 

Exhilaration of skylarks

All we are is dust in the wind. Stardust
Несеш пухнасте сонце всередині - під ребрами.
Завмерти на хвильку перед дверима. Тримаючи заповітний ключ. Дослухатися до голосу, що зароджується в горлі. В спинному мозку.
Стояти на їх могутніх плечах. І відчувати підтримку. Соки дерева. Електрострумінь хребта.
Знайти слова...
...витримати найважчий, найвідповідальніший наразі життєвий іспит...
... і відчути... "ликование жаворонков"...
Бо...
Що може бути кращим за два холодильника-муркота, двох котів, що зручно влаштувалися на твоїх колінах, вилизуються і вилизують тобі руки? - звісно, "наш человек" мусить бути чистим ;-)
...За розумні очі пса, його холку під рукою... Таїнство довіри...
...Що може бути більш "умиротворяющим" за пацюків, що солодко посапують в обнімку, хапають ніштяки-смаколики своїми маленькими лапками з твоїх рук? Або за мишачі хвостики, що стирчать з кубельця?
...Що може бути більш вільним, ніж бігати з собаками - травою на захід сонця, піщаним пляжем "по кромке прибоя" на схід? Ти і я. Твоє волосся подібне до соколиного пір'я. Хочеться торкнутись. Що може бути більш прекрасним?
...Що може бути більшою радістю, більшою винагородою, ніж почуття вдячності, любові, радості, ніж очікування наступної зустрічі... Ніж старі капризні псиці-"кошелки", що туляться до ніг... після прогулянки-пробіжки, після доброго слова і ласки...

Хм... Що може бути більш вражаючим, природнім... більш спокусливим... ніж ворон, що роздирає ніжно-рожеве куряче крильце? Як помру, то... віддайте мене воронам. То мій найближчий шлях до неба...

Що може бути кращим, ніж відчувати, як бринить струна хребта - в унісон зі світом?

Що може бути солодшим і теплішим за персики, мускат, абрикоси, лікер... за відтінки, смаки, запахи і звуки заходу сонця? За золотаві смужки на зеленій траві? За розлите вино і золото в небі?

Кава і горіхово-шоколадні коржики. Крихти для горобців. Ти їси цукор з долоні. З маленької білої долоні. Її хочеться вхопити кігтиками, притягнути до себе і вилизувати.
Пішли. Ми ще встигнемо на потяг. "Наша свобода - гул и грязь поездов". Ще є дрібка вічності. Для потяга на захід сонця. Для гітари. Для того щоб покласти голову тобі на плече і слухати, як ти шепочеш "Тайны ликования" для вуха душі, до скронь, в яких важко гупає розлите за день золоте вино, червлене сонце. Ми сядемо у тряский скрипучий автобус, притискаючи до себе наплічники, крутитимемо головами, питимо чай з термоса... Ми вийдемо до кам'янистого пляжу - до синього-синього моря. Ми скинемо тіла "у кромки прибоя" - їх обкатають хвилі до перламутру, що його заллє мускатне золото. І хвильки лизатимуть пальці, мов "теплые коты". Бігатимемо між морем і небом. З собаками і вовками.
Чай на веранді. Клематіс. І півники. Дощик і мансарда-"курник". Валятись на траві. Занурювати пальці у насіння, у жирну живу землю, у воду, у сонячне світло, у твоє волосся.

Розкласти на камінні намисто - подарунок від матері до доньки - ниточки-стежинки
намистин і камінців. Вглядатися у глибину рожевого кварцу. Крізь білі і бузкові хмаринки. Стріхі Міста - червоні, винно-бузкові - гостроверхі башточки, чудернацькі флюгери (мені до вподоби каравела з напнутими вітрилами), білі будиночки з балконами та патіо, бруківка вуличок, гомін площ, арки між будинками над каналами і рукавами Ками, хижі вузьконосі найтігали, фонтани - біля фонтану Лілей на площі Ринок співає у вранішньому молочному тумані Біла Панна, - шелестять спідниці та шалі, аромат кориці, кави і ванілі, бузку та троянд, дим осіннього листя, співають зінгари-циганки з дзвіночками у тугих косах та на барвистих в'язаних поясах - туман з'являється раптово: у сутніках збирається понад водою, тече з Ками примарними струмочками, скрадає постать пані Люмери вуалями та сьома покривалами, мантильєю на плечах білого і рожевого каменю, лишень бездонні очі, очі темної води, - найтігала над темною водою, на хвилях бузкового туману, править мовчазний Візник твердою рукою, вуличками-каналами летить Пташка Леота, від порога до порога, стукає в двері серця - в руках твоїх гітарою співатиму, хребтом-грифом тягни струни, срібнії струни (арфами, арфами), - котиться Яблуко небосхилом, молочною рікою-туманом, - пада сонце у гущавину саду, в абрикоси і вишні, бузок і верби - хлопчина ховає в кишеню заповітну зелену свічечку і зникає в кущах... в кишеню проти серця, - пливе сонце Камою до синього моря, між вітрильниками з білими парусами, молочними, мов вранішній туман над Люмерою, стікає сонце золотом і кров'ю, замальовує небо бузковими тінями... срібними зорями - над стріхами Люмери туман розсипається срібними дзвониками.
Ти побачиш. Лишень зазирни у глибину рожевого кварцу - крізь хмаринки у небі над Люмерою.



Від 18 липня 20... року

Мистецтво тисячі дрібниць - це мистецтво акцентів.

@настроение: serenity

@темы: музыка странного сна, мистецтво тисячі дрібниць, маргіналії, архив, На іншому боці Місяця, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, The Cookbook of Good Mornings, щоденники

19:17 

All we are is dust in the wind. Stardust
Наразі потребую тільки одного - спокою.
Сонячного проміння на повіках. Крізь мереживо листя.
Шовкової трави. Синього неба.
У затінку саду - стіл. Філіжанки кави і чаю. Листочки м'яти та меліси. Варення. Крихти хліба. Лискучі боки перших яблук. На білій скатертині - золотаві смужки сонячного свтіла. У плетеному фотелі дрімає кіт. Запах прогрітої за день деревини. Землі. Зелені. Квітів.
Босоніж - відчувати землю. Пускати тисячі непомітних корінців. Обличчям - за сонцем, мов якась диво-квітка.
...відчувати, як дихають трави... зріють плоди... і в'януть квіти...

(с - Грохотова Светлана)

mabuja, wilkommen!
Ich würde Sie gern zum Kaffee einladen.
Дякую за хмари рідного Міста на кінчиках крил. :)


Вчуся ткати на дощечках. Перші успіхи (3 успішно завершені тесьми, одна з яких за власною схемою) невимовно тішать. :)

@настроение: serenity

@темы: щоденники, мистецтво тисячі дрібниць, галерея, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, The Cookbook of Good Mornings

14:01 

All we are is dust in the wind. Stardust
23.08.2009 в 18:42
Пишет _Solweig_:

Сегодня хороший день, ибо солнце к вечеру таки вышло из-за туч, а волшебная Хоктёнок подарила мне сказку. Она так прекрасна, что "спасибо" слишком маленькая благодарность. Но все-таки спасибо тебе, Хокть! И за эту сказку-легенду и за то, что вдохновляешь тем, как живешь. :)

Сказка.

Давно это началось - еще с тех пор, когда Талия была маленькой. Тогда она целые дни проводила на лугу, под солнцем и ветром, слушала шелест трав и бродила босиком везде, где ей вздумается, не опасаясь змей. Однажды тропинка, почти затерявшаяся в океане трав, вывела ее к башне, практически развалившейся от старости. Стены ее потемнели от сырости, а крыша грозила вот-вот обвалиться, но Талия все равно зашла внутрь. Среди вековой пыли и истлевшей ткани она и нашла свое первое сокровище. В ту ночь на чердаке, где она спала, свет горел до утра - Талия сидела на кровати и изучала свои находки, окруженная свечами и легендами.
читать дальше

URL записи

@настроение: You can't take the sky from me!

@темы: библиотека, Сорочье гнездо, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, The Cookbook of Good Mornings, мистецтво тисячі дрібниць

17:51 

The Cookbook of Good Mornings: Washing Day

All we are is dust in the wind. Stardust
Іноді від пилу можна задихнутись...
Прибрала в кімнаті. І в голові. *Звичайно, ще лишилося кілька старих запилюжених комірчин, які давно потребують жіночої руки. О тільки збируся з силами!))*
Прохолодно. Вітер гуляє, мов кіт, - сам по собі. Треться об ноги, грається подолом спідниці і китицями пов'язаної на поясі старої хустки *Така, важка зелена з барвистим квітковим візерунком... Пригадується бабуся*.
Кутаюся в червону шаль. Варто замружити очі і - ось воно! - аромат шоколаду, стиглих яблук данешта, кориці, гвоздики, мускатного горіха, липового чаю, гречишного меду, свіжої випічки і кави...
З далекої станції чути стогін колес і гудки електрички...
Розлітаюся вихором листя - понад містом, понад лісом... - на поріг "Кав'ярні на розі". Музика вітру - ліхтарики і дзвіночки , бусинки і пір'я...
Осінній вітер напинає шаль - мов вітрила.

Яблучний пиріг чи імбирні коржики?

Начни с простого – вымой всю посуду -
Уменьши список будущих задач.
Свои носки, лежащие повсюду,
Сложи в мешок, мешок подальше спрячь.

Толпу бумажек возле монитора
Сожги, свалив в большой железный таз.
Всё нужное тебе – в мобильном на повторе,
А остальное гуглится на раз.

В конце концов - повесь на кухне полку,
Пять лампочек сгоревших замени.
И не ворчи, что в этом мало толку,
Особенно в масштабах всей земли.

Да, нелегко идти к великой цели,
Стремясь повсюду причинять добро,
При этом дважды в день, пять дней в неделю
Шагать пингвином в переход метро.

Желанье доказать чего-то свету
С утра пораньше - малость придуши.
Не приводи в порядок всю планету,
Достаточно квартиры и души.

Начни с простого – вымой всю посуду...

© Игорь Бурмистров


@темы: цитатник, мистецтво тисячі дрібниць, кав'ярня, галерея, библиотека, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Кошкин дом, Із зошита, що потрапив у зливу, The Cookbook of Good Mornings, щоденники

10:19 

lock Доступ к записи ограничен

All we are is dust in the wind. Stardust
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL
01:20 

lock Доступ к записи ограничен

All we are is dust in the wind. Stardust
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL
13:35 

The Recipe of the Day: цукати со специями и сказками

All we are is dust in the wind. Stardust
01:32 

All we are is dust in the wind. Stardust
01.10.2009 в 14:54
Пишет Фогель:

V'là l'bon vent, v'là l'joli vent?
Vive l'bon vent.



Приворотное зелье не нужно.
Оно даже излишне, я бы сказала.
Растапливаем плиточку chocolat noir на водяной бане, тщательно перемешивая. Доводим до кипения немного сливок и взбиваем вместе с шоколадом. Добавляем сахарную пудру, две-три капельки ликера (шартрез, кальвадос или куантро вполне подойдут), красного перца на кончике ножа. Взбиваем еще раз. Выливаем в высокий стеклянный бокал.
Преподносим с улыбкой.

URL записи

@темы: кав'ярня, Сорочье гнездо, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Кошкин дом, The Cookbook of Good Mornings, мистецтво тисячі дрібниць

14:01 

Осенние этюды

All we are is dust in the wind. Stardust
21:51 

Осінь: з чужого блокноту

All we are is dust in the wind. Stardust
04.11.2009 в 13:58
Пишет МэйЛу:

В ноябре, хочешь - не хочешь, приходится поработать.
Ветер выметает сор, дожди отмывают стены, трут полы ледяной крупой.
Перед уходом, Осень расстилает белые чехлы. Сверху рассыпает рябину - для снегирей, добрых домовых духов Зимы.

URL записи

МэйЛу, надеюсь, Вы не против. Захотелось сохранить верное слово - кленовым листом - между страниц дневника



МэйЛу, welcome!


енот

@темы: The Cookbook of Good Mornings, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Сорочье гнездо, галерея, комірчина, мистецтво тисячі дрібниць, цитатник

14:14 

Щоденники: листочки клену між сторінками

All we are is dust in the wind. Stardust
2... листопада.
Сонячний день. Доплітаєш жовтневе намисто. Бо такі сонячні дін нагадують останні подарунки жовтня, останній помах рухою - Осінь вже сіла в потяг - і лишився тільки цей жест затягнутої у рукавичку руки крізь тьмяне сіре скло. В сонячний променях палахкотять скляні листочки і сяють краплі дощу на тоненьких чорних гілочках. На диво мої місяці помінялись місцями - листопад в жовтні і жовтень в листопаді....

Останні дарунки жовтня. Міцна кава на балконі, тіні дикого винограду на обличчі, тріпоче на вітрі тоненька крепдешинова спідниця - під важким теплим пальто. На робочому столі - листочки платану та клену - мов червоне саше "на вдачу".




Вона спить - під ковдрою листя та жухлої трави. Болотяна велешка. Я приспала її - колисковою бузкового туману. Вона спить і перебирає дрібненький бісер, з якого низала намисто квітів. Доки не визбирає весь, вона спить...
...тільки сліди на шиї завжди залишаються...
численні порізи та подріпини на долонях, білі павутинки шрамів... Цього разу відбулися малою кров'ю.
Я приспала її ніжною колисковою - і добрий вітер листопада оминув нас.
Або ж мені тільки здалося.

@темы: майстерня, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Кошкин дом, Із зошита, що потрапив у зливу, The Cookbook of Good Mornings, щоденники

11:37 

All we are is dust in the wind. Stardust
04.12.2009 в 21:39
Пишет Klod:

Медленный переход осени к зиме – неплохая пора. Это пора, когда нужно собрать, привести в порядок и сложить все запасы, которые ты накопил за лето. А как прекрасно собирать всё, что есть у тебя, и складывать к себе поближе, собрать своё тепло и свои мысли, зарыться в глубокую норку – крепкое и надёжное укрытие; защищать его как что-то важное, дорогое, твоё собственное. А после пусть мороз, бури и мрак приходят, когда им вздумается. Они будут обшаривать стены, искать лазейку, но ничего у них не получится: всё кругом заперто, а внутри, в тепле и одиночестве, сидит себе и смеётся тот, кто загодя обо всём позаботился.

(с) Туве Янссон, «В конце ноября». Перевод со шведского Н.Беляковой

URL записи

@темы: цитатник, мистецтво тисячі дрібниць, Сорочье гнездо, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Кошкин дом, The Cookbook of Good Mornings

01:06 

The Cookbook of Good Mornings: Coffee Meditations

All we are is dust in the wind. Stardust
11.12.2009 в 00:42
Пишет Foruvie:

Одна из моих странностей в том, что я практически не пью кофе по утрам. Для моего неисправимо совиного характера утра превращаются в адский марафон: соскрести с кровати нечто полуживое, явно не разумное и абсолютно невменяемое, втиснуть в холодную ещё одежду и вытащить на улицу. Всё в спешке, беспорядке и полусне, с закрытыми глазами. А кофе для меня слишком серьёзен: нужен определённый настрой, незанятое ничем время и особая граница внутренней сосредоточенности. Нет. Моя временами бестолковая и торопливая жизнь - явно не кофе.
Жизнь - это чай. По нему можно отледить весь цикл моих занятий и настроения: чашечка мате - сборы перед колледжем, лихорадочные попытки проснуться и осознать себя частью внезапно ожившего мира. Высокая походная кружка и пакетик мяты - лекции. Зелёный китайский чай обосновывается на моём столе во время авралов или приступов тяжёлого вдохновения, когда далеко за полночь сидишь, сгорбившись над ноутбуком, и печатаешь. Имбирь, мёд и лимон означают, что зимний мороз наконец добрался до меня и надо согреться. Этот чайно-травяной шифр, кодировка моей жизни раскрывается по нотам, по отдельным событиям и сдвигам настроения.
Но кофе стоит в стороне от ежедневных забот. Он требует хотя бы двадцати минут покоя, медитации вдалеке от мира и людей. И важны только пропорции холодной воды и молотого кофе, шелестящего о дно джезвы, поднимающаяся шапка пены, точно отмеренное время и полное погружение в сам процесс создания чего-то нового (хочется написать: чего-то большего, чем просто горький бодрящий напиток, некой таинственной связи с чем-то более совершенным, ритуала, призыва и благодарности).
Чёрное непрозрачное зеркало, подёрнутое рябью, в медном обруче джезвы, клубы тонкого шёлкового пара, и наконец - момент удивительно отрешённой концентрации, когда джезва наклоняется над чашкой, и тонкая нить кофе льётся вниз.
Кофе - это не сама жизнь, но короткая молитва мирозданию и любому богу, который услышит меня: спасибо за дары твои, за тревоги, которыми ты закаляешь моё сердце, за трудности, которыми укрепляешь душу, за покой, в котором я нахожу себя, за вдохновение, которое даёт мне силу жить, и за счастье, следующее за ним. Обнимаю ладонями тонкий жгучий фарфор, и что-то во вселенной смещается на волосок: немного светлее стало вокруг. Немного легче дышать. Медленно... исправляется, сглаживается боль и волнение, уходит страх. Аромат кофе: густой, тонкий, неожиданно простой и горячий, раскрывающийся лаконично горькой нотой.


URL записи

@темы: кав'ярня, Сорочье гнездо, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, The Cookbook of Good Mornings, мистецтво тисячі дрібниць, цитатник

13:00 

Good morning!

All we are is dust in the wind. Stardust
13:29 

The Cookbook of Good Mornings: Brownie - Made with Love

All we are is dust in the wind. Stardust
11:41 

The Recipe of Snow-making

All we are is dust in the wind. Stardust
08.01.2010 в 00:57
Пишет Nosema:

Всю ночь дерево и фонарь наперегонки вяжут шарф; дерево стучит ветвями, как спицами, а фонарь во весь глаз изучает узор, и складки шарфа падают на асфальт.
К утру ("это мой шарф", - говорит фонарь; "это мой шарф", - отвечает дерево) фонарь и дерево ссорятся; дерево хватает фонарь ветвями за горло, фонарь выдергивает из шарфа нитки, и вместо складок на асфальт падают хлопья...

URL записи

Взято у tes3m. Спасибо:)
URL записи

@музыка: Linkin Park - My December

@настроение: serenity

@темы: мистецтво тисячі дрібниць, Сорочье гнездо, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, The Cookbook of Good Mornings, цитатник

Каварня на розі

главная