Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: музыка странного сна (список заголовков)
15:41 

Щоденники: Candlemas

All we are is dust in the wind. Stardust

Лід на каналі крихкий і жовтуватий, а в проталинах вже плюскаються качки. Клубочиться туман, такий густий та білий, що, здається, на ньому можна прилягти - як на перині. Лиш де-не-де крізь нього пробиваються арки мостів - з нізвідки в нікуди. І тріпочуть в мареві вербові коси.
Вогко. Але льолі! - як тепло. Так що раз-у-раз скидаю шалик - й вітер заплутується в косах, мокрих і важких. А відтак знову - в домашнє тепло і затишок, до імбирного чаю, трав"яного взвару, пряних рагу і барвистих клубків ниток. До медвяного світла свічок та теплих обіймів.
Тотам, в теплі та темряві, маленькими крочками твориться, пробивається, жевріє - барвистий шалик, лялечка-мотанка, розсада зелені та ідей. А Сова турботливо облаштовує парник в старий шафі.
То тільки здається, що взимку все мертве. Взимку - все глибше. В землі, там, де коріння.
...і цінніше. Кожен прояв тепла, любові і турботи...

А колесо знай собі крутиться. І якось так зіткалося, що в ніч повороту палахкотіли свічки в мальовах синіх скляночках, тушкувалось пряне рагу з сирним соусом, співалися мантри і котячі дуети, перебирались намистинки, нитки, насіння та плани. Що в гості завітала полум"яна Гатта, Чорна Кішка, Що Гуляє, Як Сама Собі Знає. І рудий, тонкий, мов промінчик, Лисиця...
Так зіткалося. Не я. І не мною. Так зіткалося. Так, як є. Om Tat Sat.

***
personal

@темы: галерея, щоденники, музыка странного сна

23:50 

Simple Warmth Toolkit: Worry Less, Care More

All we are is dust in the wind. Stardust
15:23 

Щоденники: Повертаючи ключі...

All we are is dust in the wind. Stardust

Задумливо кручу в руках мішечки з травами – і зрештою вішаю на вікно кухні. У Домі-на-Пагорбі вони висіли на люстрі посеред кімнати. І по центру – низка ключів. Тут ки вони тягнуться вервечкою вдовж стін, і вікон, і занавісок, що перетворили кімнатку на шатро. Тут. У Домі-понад-Рікою. У Домі-за-Мостом. Авжеж, кожне місце не схоже на інше. Обживаємо їх, вписуючись у химерну кристалічну решітку. Ніби рак чи равлик, що заповнює своїм тілом мушлю. Хоч, звісно, бува ми змінюємо простір, або ж він більш-менш змінюється під нас.
читать дальше

P.S. Несс, Дар, дякую. Щасливого нового року.
P.P.S. Фото на пам'ять в коментарях.

@темы: архив, музыка странного сна, світлини, щоденники

01:36 

Autumn Charms: Coffee Rites Shall Not Be Forgotten

All we are is dust in the wind. Stardust

Кофе. В полдень. Еще холодными пальцами, только с улицы, за окном дождь и сыро, все, как я люблю, прикоснуться к горячей поверхности чашки. читать дальше
Американо в полдень – это ритуал, традиция, обряд. Добавить немного молока. Не сейчас. Не вначале. Вначале ни в коем случае нельзя. Первый глоток должен быть девственно чистым. Иначе вся чувственность момента исчезнет. Это уже потом, после, можно смешивать черную, вязкую густоту с легкой пенкой подогретого, должно быть паром, а как же еще, молока. Но сначала, сначала легкая пенка, нежно коричневого, кремового цвета, волнообразной спиралью оседающая на поверхности. Ее еще называют «крема». Говорят, если американо без «крема» (и ударение обязательно на последний слог, пусть звучит по-французски), то он не настоящий. А значит, имеешь полное право потребовать новый. Здесь, в этой уютной кофейне, притаившейся в углу огромного торгового центра, (подумать только, а ведь я помню этот проспект непримечательным, поросшим сухой колючей травой пустырем), мне всегда подают американо с крема. И мило улыбаются. Самыми уголками губ. Но это даже не важно. Главное, что искренне…
- Вам повторить?
- Да, пожалуйста.
- Флаер оставьте себе.
- Спасибо.
Кофе. В полдень. И длинный проспект. Бывший когда-то пустырем. И дождь. За окном. И почему-то очень тепло. Но это даже не важно. Главное, что искренне…"
Сладкий Император

Аромат кави в холодному повітрі лоскоче нерви - як відчуття, що ось-ось маєш пригадати щось дійсно важливе. Перший ковток - такий солодко-болісний. Зараз, ось-ось обпече озарінням. Зараз, певно, мабуть. Роззираєшся навкруги в пошуках примарного хвоста. Даремно. Разом з чорною гіркотою на самому денці ковтаєш непомічені сльози і викидаєш паперовий стаканчик. Може іншим разом...
Щось облітає разом з листям, розсипається, губиться, серед бруду і сміття непомітно зникає. Лише бува аромат диму чи кави в холодному повітрі пронизує болісним щемом. Я забув, що я забув...
Роззирнувшись розгублено навкруг, кваплюся назад до школи...



@темы: Autumn Charms, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Сорочье гнездо, галерея, музыка странного сна, щоденники

20:09 

Autumn Charms: It's a Jam Day! Jam It Right! - II

All we are is dust in the wind. Stardust
Доброе дело # Приготувати варення. Пригостити всіх бажаючих.



Кружальця лимона схожі на сонце. На колеса. І на розетки костелів.
Знаєш, ми завжди під куполом неба. І крізь розетку сонця так невимушено - так божественно щедро - ллється світло. Де б ми не були - над нами купол храму.
Засипані цукром, лимони пускають сік. А я шепочу і шепочу - в кожну золотаву краплину.
Ти слухаєш, Каварня? Слухай.
Так багато було цього літа - сонця, неба, вітру. І стукоту коліс.

зазирнути в літо?


@темы: музыка странного сна, мистецтво тисячі дрібниць, кав'ярня, галерея, Gold in the Air of Summer, Autumn Charms, світлини

17:08 

Autumn Charms: It's a Jam Day! Jam It Right!

All we are is dust in the wind. Stardust
В такую погоду, желательно жить вместе:
Ходить по квартире в носках и пушистых халатах,
На кухне готовить пирог и испачкаться в тесте,
В него добавляя орехи, изюм и цукаты...
читать дальше
(с) Юлия Олефир
"Що я маю вам сказати... Лайно у нас справи, - з цими словами Ллінн повернулась від вікна до нас.
Цими словами починаються мої муки, дрібні та пришелепкуваті, бо саме мені - йой-йой! був би я знав! - це дівчисько примудрилось доручити говорити - і перекладати, з потаємних комірок пам"яті в дрібні намистинки слів. Й спробуй-но бодай крихту просипати!
Отож, за вікном йшов дощ, сірий, сирий і холодний. Йшов, гупотів, вар"ятив вулицями місяць без упину. Налякані мешканці принишкли по домівках і тихенько перекашлювались, похрипували і похлюпували носом, "Де ж вона, біс із нею, з-золота осінь?!" Здавалось, земля перевернулась - і після веселого літа враз провалилась на саме денце, в найчорніший закуток темної пори року. Так що багацько-хто опинився в становищі бабки-танцівниці. Танцюй-танцюй! А що поробиш? До зими ще ой як далеко. А літні запаси вже впийшли. Підчисту.
читать дальше

Гарбузово-квасолевий крем-суп
читать дальше


Усі бажаючі запрошуються в гості до Каварні на розі - на приготування варення та консервації (планується лимонний, помаранчевий та банановий джем; крім того, приймаються пропозиції), а також прикрашання баночок для варення, посиденьки-поспіванки й навіть гру на фортепіано та гітарі в процесі. Пропозиція діє кожного дня до кінця цього тижня - потім за домовленістю. Каварня відкрита за адресою: Логово Змієве, Дім-На-Пагорбі

P.S. Вітаю нових відвідувачів Каварні. Смачного!

@темы: музыка странного сна, кав'ярня, галерея, The Cookbook of Good Mornings, Autumn Charms

16:43 

Letters to the OtherSide [В моем сердце играют на скрипке]

All we are is dust in the wind. Stardust
Dear L.
У нас знов зимно. Немов і не було тої короткої шаленої відлиги. Повз каварню пробігають люди. Розгублено шморгають носом. Кинувши похмурий погляд на сіре імлисте небо, щораз глибше ховають руки в кишені й втискають голову в плечі. Або ж ховаються у нас, у затишку.
Тут тепло. Густо пахне кавою і прянощами. Еге ж – на стійці парують імбирний чай і кава з імбирним молоком. З кухні звабливо пахнуть пироги з грибами і шоколадні сирники. Й горнятко масали чекає кожного гостя. Розімлівши в м’яких фотелях, в теплі пледів, вони гріють руки горнятами, задоволено принюхуються.
Але знов зітхають – варто мимохідь глянути на кучугури снігу й сльоту за вікном.
- Та коли нарешті весна прийде? – опустивши руки з основою для ляльки, дівчина в кутку різко відкидається на стільці.
Тут, обабіч стійки, серед барвистих клаптиків і клубочків, поміж горнят з чаєм – Магда вчить охочих робити ляльок-мотанок.
- І правда, - зітхає інша. – Зо тиждень тому така теплинь була. А тепер… Знову морози. Коли? Ну коли вже весна прийде?
- А коли покличете, - усміхаюся я – й мимохідь приклавши руку до живота, дослухаюся, як б’ється сонце, щораз дужче… ось-ось… вихлюпнеться через край.
Магда бавить малого лялечкою – й усмішка на її устах світиться, м’яко-молочно. Краплі намистинок стікають косами лялечки на брунатну, ще не помережану травами, сукенку. Й тихо дзвенять сережки на прийдешньому вітрі.
читать дальше

(лист від … березня 2012 року)

Сережки можна побачити в коментарях. Лялечку Додолу - в залі каварні (доки я не зробила пристойного фото).
Надалі продовжу викладати листи за промайнулий рік, доки вони остаточно не перетворились на пил.

@темы: майстерня, галерея, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Letters to the OtherSide, музыка странного сна

01:26 

Letters to the Otherside. P.S.

All we are is dust in the wind. Stardust

Listen or download Misty Mountains for free on Prostopleer

Dear,
я все ще пам"ятаю, як низати бурштинові намистинки, як плавити світло спогадів, доки не потече густим медом, як ліпити краплі теплом долоней, охолоджувати до дзвінкої прозорості - в студеній воді, місячному молоці, зоряному світлі, - але так, щоб варто було потримати в долонях, чи на грудях, кинути в чай чи тісто, й намистинки розтануть медом, з ароматом сонця і квітів...
Я думаю, що я пам"ятаю.
Але медвяні краплі проносяться жаринками - навиліт - й зникають, в високій траві, в високій жухлій траві, в прілому листі, в снігових заметах. А я - не можу зупинити потік, підібрати їх. Хто зна, може навесні, коли зійде сніг, - знайду розсип бурштинових намистинок. Якщо вони не проростуть листям трави.
читать дальше

P.S. No one is too old for fairy tales
P.P.S. Dear, я й досі не надіслала тобі всі листи. Лежать у мене в шафі торішнім листям. Саме час.

ANIMAATRA, Lis_Uliss, olgavogel, riweth, Счастливый Ветер, _Уленшпигель_, вітаю. Заходьте на каву! За ціною байки.

@темы: музыка странного сна, галерея, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Letters to the OtherSide

16:29 

Кава з полином і попелом - ...вечная жажда у кромки бегущей воды...

All we are is dust in the wind. Stardust

Ранок пахне кавою - і трохи морем. Доки відвідувачів немає, нарешті влаштовуюсь за столиком, що його останнім часом облюбувала L. Спершу вона просто надовго засиджувалася тут - з ноутом і мапою. З тим шалено сконцентрованим виразом обличчя, коли людина не завважить навіть гарматного обстрілу. Зрештою їй, певно, набридло таскатися туди-сюди - й відтак в каварні з"явилася нова окраса, столик з мапою під склом. Й то був лише початок. З"являлися фотографії і світлини, вирізки з газет, записки, збиралися стосики книжок, гуртувалися люди, один за одним порожніли кавники... L. лишала собі записки, щоб подумати у вільну хвилинку. Й хтось першим наважився відписати їй на тому стікері. Закрутилося...

...все так просто починалося... Ми ж бо просто хтіли в Карпати автостопом...

Саша Скандинавия, ласкаво просимо!

@настроение: вечная жажда у кромки бегущей воды

@темы: музыка странного сна, комірчина, галерея, архив, У пошуках утраченого часу, Польові дослідження з української культури, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Дай мне напиться железнодорожной воды, The Cookbook of Good Mornings, ссылки, світлини

18:00 

Simple Warmth Toolkit: Take Your Treasures Out Of The Box

All we are is dust in the wind. Stardust
Мы – это то, что и как мы делаем.(c) Зау


Повертаюся до каварні бічними вуличками. Повз одноповерхові будиночки з різьбленими віконницями та палісадниками. Повз перших перехожих, з базарними кошиками, собаками або й дитячими візочками. Пухнастий білий красень невідомої породи підставляє почухати голову й пропонує гратися. Сонце. Крізь віти дерев, в мареві перших зелених листочків, - сонце. На мокрих листочках молодої трави виблискує - сонце. Зайчиками на обличчах, на доріжках, крізь вікна - сонце... Вже майже висушило вчорашні калюжі. Лиш пахне - солодко-солодко - волога свіжа земля. Земля, всіяна усміхненими сонечками нарцисів, тюльпанів і перших кульбаб. Проходжу крізь подвір"я, гублюся в білому мареві вишень та абрикос... в арку - й ось я вже на розі перед каварнею.
Сильно, мов відлуння барабанів хребцями, мов земля після зливи, пахне меленою кавою. Отже, L. вже при справі. Складаю покупки на стійку - пучки цибулі, салату, зелені. Вмикаю музику. Й наспівуючи ховаю решту в шухляду - аж-но помічаю купу папірців, що там назбиралася. Переглядаю записочки та фото - деякі старі та потерті, ще зимові, але кожна - теплий дощ на шкірі, сонце на повіках... Не стримую посмішки. І зволікаю - ховати їх назад у шухляду, мої бурштинові намистинки. Нарешті, озброївшись кнопками, прикрашаю цим барвистим ворохом одну з наших дошок для оголошень.

розглянути Treasure Map board

Організаційне:
Якщо хтось з власників бурштинових намистинок проти їх оприлюднення і використання, я приберу його листочки з дошки. Сподіваюся, я нікого не образила.
Так чи інакше - ці слова вже проросли крізь мене - ірисами.

@музыка: Creedence Clearwater Revival

@настроение: sunshine through amber

@темы: щоденники, цитатник, ссылки, світлини, музыка странного сна, мистецтво тисячі дрібниць, галерея, Сорочье гнездо, Дай мне напиться железнодорожной воды, Афіша, The Cookbook of Good Mornings, Simple Warmth Toolkit

19:44 

Letters to the OtherSide [С облаками в голове]

All we are is dust in the wind. Stardust
Цілуй уста в уста небесну воду,
немов не йдеш – летиш поверх дощів,
мов з плащаниць уже, а не з плащів
стіка в принишклу землю дух Господень.
(c)
Dear L.,

у нас дзвінко-прозоро й сонячно. У нас - шумно й людно.
Зі стріх вода капле. Шумить, дзюрчить, вирує вулицями. В струмочках купаються голуби й вмивається сонце.
Хлюпають калошами діти, пускають "човники", дзвінко сміються.
Дорослі звісно хитають головами, сваряться. Мовляв, мокро, брудно! бррр! Мовляв - весна покаже, хто де срав.
Буркотять - такі, знаєш, розбурхані зі сну. Але - ловлять обличчям сонце й вираз такий розгублено-замріяний і п'яний.
Не всидіти вдома. Сонце б'ється в вікно. Вітер стукає в двері. Вода дріботить дахом... тук-туку-туку-тук... Є хто?
Варто бодай на мить висунути носа з цікавості - й крізь шпарину увірветься вітер, підхопить - й от уже незчуєшся як летиш вулицями, ошалілий від дзвінкого багатоголосся.
Поряд захоплено шпарять музики - в гітарах й барабанах відлунює капіж. Підморгують: "Так просто. Легкоруч. З хмарами - в голові." А на щоках - зорі, а в чудернацьких капелюхах - вітер.
"Так просто, - усміхається Магда, заколисуючи синочка під капіж. - Цілуй уста в уста небесну воду."
Й з уст її - не слова, то, здається, сиплються навсибіч зернятка світла, ладні прорости дивоквітами.
Так просто, - озиваюся я й ловлю небесну воду - запарювати чай, випікати жайворонків, сплітати намистинки. - До губ неба - лише півкроку. Ходімо - лазити київськими кручами. Вуличками в небо. На дахи старих будинків. Тільки тихо - не поруш сон янголів. Як? Хіба ти не чув, що на горищах старих будинків, на маківках київських гір, спочивають янголи? А ще дракони й химери. Диви, як зручно тягнеться сонячна кладочка до ондечки тієї хмари. Ну ж бо, ходімо! Тримайся за мою руку. Так просто. Не стискай рук в кулаки. Інакше як цілуватимеш небо долонями? З хмарами в голові - ширяємо над землею. Диви - до губ неба менше півкроку. Менше півподиху...

Додому повертаюся поночі. Розв"язався лише один берц - а вже півметра від землі, задіваючи гілля, пливу - повільно й обережно - щоб не розхлюпати небесну воду й місячне молоко. Місяць вповні, важкий і круглий, пружні теплі цівки струменять в дійницю - тільки й встигай підставляти. Заношу в каварню, наповнюю глечики й дзбанки. Здається, посмішка світиться крізь шкіру, м"яко-молочно. Здається, всередині пульсує пухнасте сонечко. Чи не з того зернятка, що так щедро розкидала Магда? Здається, ось-ось...

Листа я нашептала в місячне молоко й повісила дзбанок на яблуні в саду.

P.S. Крізь сни мої й досі мчать вовки - в рихлому снігу відбитки лап миттєво запливають водою.
А я шепочу навздогін:
Біжи-біжи, стара біла лосице. Вовки вже взяли слід.
(лист від 26 лютого)

myfavoritetoy, Nessime_, Ann Chupus, Кадавр., welcome! Чого бажаєте?


Шалений травень. Бузок і зливи. Минулися тюльпани, розтанув білий цвіт вишень та абрикосів. Зате ширяють душі ірисів і квітне полуниця. Причащена залізничною водою й житнім хлібом, карпатськими джерелами, сонцем й дорожнім пилом, я щаслива. Лише - не встигаю наздогнати каварняними хроніками.

@настроение: с облаками в голове

@темы: ссылки, музыка странного сна, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Letters to the OtherSide

18:46 

Simple Warmth Toolkit: Street Coffee, Wanna Sip?

All we are is dust in the wind. Stardust


Ми з L. наглядаємо за каварнею по черзі. Тож лишивши їй справи, привітно махаю рукою - й йду гуляти. Якщо пройти через гущавину саду - вийдеш до лісу чи пустищ. А можна одразу за верандою через перелаз вийти на Садову, а там - як карта ляже. Або... Хвильку стою перд дверима службового входу - й повертаю ручку. Двері відкриваються на бічну вуличку, там де вона завертає на подвір"я. Між звичайними житловими вископоверхівками. На дитячому майданчику граються діти, бігають, мружаться від яскравого сонця. Зацікавлено спостерігають, як двірники підфарбовують паркан. Ба краще - намагаються взяти в роботі активну участь. Крізь зеленкаве марево вербових гілочок - сонце. Гріються бабусі і собаки. Цвірінькають горобці.
Пірнаю в арку - й виходжу на іншому подвір"ї. Вітер погойдує вербові кіски. Діти ганяють на велосипедах. На майданчику плекальні - веселий гамір. Арка - на вулицю. Мчать машини. Біля чергового кіоска потягують каву. З автомата - але ж наскільки ліпше, ніж розчинна. У вікнах, на автівках, смужками на асфальті , по-між першими бруньками - сонце, сонце, сонце. Вітер, пил і сонце.
За рогом маленька вуличка звивається й губиться між хатами. Білені, з блакитними фігурними віконницями - часом різними з дерева, позирають через паркан. Що далі? Не знаю. Подивимось - іншим разом. Час підмінити L.

читать дальше
Особисте
Майстер-клас з гончарства проводили в Клубі прикладної екології "Хата бобрів". Невимовно затишне й сонячне місце, виплекане любов"ю і працею. Живий будинок, дихає, слухає, посміхається. Й на прощання дерев"яні стіни хочеться погладити. Люди... Чудові. Особливо діти. Діти, що не бояться. Тобто... певно, бояться чогось. Просто - вільні й не залякані. Поруч з такими вільніше дихати.
Життя чудове! =)Правда, мені рідко вдається вибратися на "щоденники" - поділитися смаколиками. До речі, пані та панове, Вас цікавлять страви домашньої кухні, тобто мої повсякденні записи, чи виключно каваряняні страви a la Carte?

@темы: щоденники, ссылки, музыка странного сна, галерея, Simple Warmth Toolkit

21:53 

We're Dancing to the Beat - Round the Fire

All we are is dust in the wind. Stardust
Внесла правки й, сподіваюся, дописала зимовий цикл. В голові - вітер, бруньки і хмари - поступаються березовим сережкам й сонцю...

Amidst the White Silence
The Heartdrum Is Beating
And We're Dancing to the Beat
...round the fire...

Повільно, щоб не тремтіли руки, я вимкнула електричне світло в каварні. Мить - темрява. Принаймі для очей. Справді ж темрява визрівала поступово. Ніби виявлялася - з кожною краплею тиші, що наповнювала каварню. По вінця.
Спітнілою рукою намацала барабан.

Гаряче б'ється барабан-серце. Щораз швидше. Й притупцюють в такт ті, що в колі. Пливуть. Летять. Не розриваючи рук. Сяючі очі й усмішки - зливаються в іскру. Аж-но спалахує ватра. Сиплються-котяться навсибіч жаринки. Краплі масла на золотих, з жару, млинцях. Золотий мед в чарках. Бринять струни. Співає флейта. Дзвенить сміх - розсипається іскрами. Ширшає коло, котиться коло-колесо долиною - ген, за обрій...
...якщо раптом затнешся - коло підтримає. Захочеш перепочити - випустить й миттєво сплете руки знов. Захочеш повернутися... Втягти ще когось...
Ширшає коло. Крутиться сонячне колесо...

читать дальше


запись создана: 01.04.2012 в 23:12

@темы: музыка странного сна, галерея, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Letters to the OtherSide, Amidst the White Silence, щоденники

14:13 

The HeartDrum is Beating - And We're Dancing to the Beat

All we are is dust in the wind. Stardust

- Вчасно вирішили влаштувати концерт, - посміхається Лінте, витираючи столи. - Диви, як морози вдарили.
Еге ж. Стривожено позираю на двері. А раптом не прийдуть? Вирішать за ліпше лишитися вдома, в теплі, аніж ризикувати пертися кудись - крізь мороз, ожеледицю і нечищені вулиці... Або щось станеться в дорозі? Або - з електрикою, й апаратура не працюватиме? Або...
Прибираю, в сотий раз перевіряю, чи все на місці - щоб якось притлумити неспокій. Й зрештою починаю сперечатися - прийдуть. Ті, кому потрібно, прийдуть...
Слухати музику - й барабан серця. Гоцати і витинати - так що горить кров. Ділитися важкими кухлями меду й обіймами. Відчувати, як коло струмом пронизує єдиний ритм, спільний шал. Такий потужний, що здається можна запалити сонце - наново.
...дзвіночки на дверях вітають перших гостей. Бліді з морозу, вони важко скидають зимовий одяг й осідають за столом. І в очах горять нетерплячі вогники.
...зрештою, якщо щось станеться - ми впораємося. Придумаємо спосіб - разом. Й розігнавши остаточно тіні неспокою, з усмішкою підхожу привітати тих, хто сьогодні танцюватиме зі мною в колі. Запалювати вогонь.

Й луною на мої каварняні мрії озвався концерт Spiritual Seasons, 11 лютого в Києві. Дякую всім, з ким чудово погоцали. Й підійшли на крок ближче до весни. Мррррр)

@темы: музыка странного сна, галерея, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Letters to the OtherSide, Amidst the White Silence, щоденники

18:07 

Simple Warmth Toolkit: На мягких лапах-лучах на кухню пробирается утро

All we are is dust in the wind. Stardust

І хтось першим з подивом помітить, що на кухні стало світліше. Вже ранок.
В джезві вже достигає запаморочлива кава зі спеціями, так як готує тільки N. В горнятах чаю кружальце лимона світиться. Й охочі цапають гарячі оладки прямо в повітрі - й ніц не лишається викласти на таріль. Примощую на колінах записник - щоб бодай якось, кількома штрихами, вхопити. Цих людей за столом, горнята, оладки, вино, на колінах гітара, хтось заснув на плечі. Сяє золотом сонце на обличчях крізь вікно. Чи, може, світає від усмішок на вустах.
А може так?
розсип бурштинових ранків

Особисте: я й досі не знаю, як люди складають разом слова. Точніше - як вибирають слова серед тисячі, як в кілька слів вкладають сотні чудових і неповторних ранків - з тими, з ким можна не спати всю ніч.
Як в кілька слів вкласти чудову ніч в Андерграунді, виступ Spiritual Seasons і танці в колі? Хіба що, "ящик водки и всех обратно" (с)
Як пояснити, що "Москва" відгукується в свідомості щонайменше десятками вогників, хоч насправді я майже не знаю цих чудових людей особисто, тим паче близько? Щонайменше достатньо знати, що вони є. Крізь час і простір розливають світло. Й вся наша чудернацька кулька сяє вогниками - мов зоряне небо. Роззирнутися навкруги - всі ми в одному колі, чи б пак на одному небі.=)

@музыка: Сердце Дурака - "Московская": ведь с ними можно не спать по ночам и наплевать, коньяк или чай, когда на мягких лапах-лучах на кухню пробирается утро (с)

@настроение: sunshine through the ribs

@темы: Simple Warmth Toolkit, The Cookbook of Good Mornings, Дай мне напиться железнодорожной воды, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, архив, музыка странного сна, щоденники

02:20 

Coffee-Stained Stories - І

All we are is dust in the wind. Stardust

Проти світла ліхтарів повільно кружляє зоряний пил...
Кілька хвилин стою на порозі каварні, зачарована видовищем. Поночі тиха вулиця. Бурштинове світло ліхтарів. І зоряний пил. Саме час набирати в баночки та карафки - і побільше. Навіть по дрібці, на кінчику ножа, він завершується швидко. Зранку це буде просто сніг. Хоч зрештою, хіба сніг буває - просто?
Нарешті зачиняю головні двері. Півтемний зал тихий і затишний. Від єдиного бра над баром і кількох свічок темна деревина промениться відтінками коньяку. Гітарні перебори, здається, проходять крізь хребет. Струмом від дотику. Залишаю мідну турочку міцної кави достигати на маленькому вогні. Кілька кубиків коричневого цукру та бутонів гвоздики, паличку кориці і стрічку лимонної шкірки - в металеву каструльку на маленький вогонь. Жадібно вбираю гострий аромат. Заливаю ромом, помішую, доки розчиниться цукор. Проціджую в горнятко, підпалюю і заливаю кавою. Запаморочливий аромат - немов пестливий доторк до шиї чи зап'ястків, там, де тріпоче жилка.
Марево обриває впевнений стук в задні двері, з боку саду. І пустища.
Незнайомців четверо. Троє на сходах, ледь виразні в темряві силуети в чорних пальто і низько насунутих капелюхах. Один - під дверима, в світлі ліхтаря. Розглядаємо один одного крізь скло. Рука в чорній шкіряній рукавичці. Тренчкот в краплях дощу. Криси федори затіняють очі. Звісно, класично вольове підборіддя.
Сцена змушує посміхнутись самими кутиками вуст.
Незнайомець ледь посовує капелюха - так що видно очі. Сірі. Холодні і сталеві. Еге ж.
У відповідь на люб'язність відчиняю двері. Й чекаю, спираючись обома руками на залізну тростину.
Дощить. Рвучкий вітер хитає чорні крони.
- Доброго вечора, пані, - припіднімає капелюха. - Прошу притулку для себе і трьох чоловіків зі мною.
Чітко і зосереджено.
Ледь стримую подив.
Click. My goodness! Of all the words... He must have known...*
- Хоч ми б не відмовилися від кави і чогось міцного, будь ласка, - додає з легким усміхом.
- Welcome. As long as you obey the rules.**
Мить напруження в його очах - як і я, він стримує подив.
- You have my word, m'am. We're much obliged to you.***
Обмінюємося ледь помітними усмішками. І я запрошую гостей до каварні.

замовити каву?

NIKKY, welcome!

@темы: музыка странного сна, кав'ярня, галерея, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Coffee-Stained Stories

15:57 

Amidst the White Silence - The Heartdrum Is Beating

All we are is dust in the wind. Stardust

Раз у раз глибоко провалююся в сніг. Щораз важче вчасно ухилитися від гілляччя. Обличчя задубіло й подряпини майже не печуть.
Рука вже стомилася тримати ліхтар. Зупиняюся перепочити.
Його мусить вистачити на кілька годин - доки не згорить свічка.
Тихо. Здається, весь світ поринув в глибокий сон під товстою сніговою ковдрою. Непорушний сон.
В місті було б не помітно. В місті - неон, машини та мурашник людей.
Ба навіть місто завмре - під білосніжною ковдрою на ранок після заметілі.
Особливо, якщо пошкодить лінії електропередач.
Спираюсь на старе розлоге дерево.
Кажуть, його теж оповив глибокий сон. І могутнє серце б"ється повільно, ледь чутно. До весни - коли набубнявіють бруньки, репнуть пагонами, потягнуться до сонця...
Кажуть. Та ба, щораз звично притлумлено страшно - сон чорного павутиння гілля такий схожий на смерть...
Весною, кажуть, відроджується життя.
Але зрештою, воно відроджується вже зараз. В маленьких темних бруньках, які раптом впали мені в око
І під шершавою корою потужно б"ється серце.
...горить вогонь.
Гашу свічку й рушаю далі. Скоро світатиме.
Й дерева спалахнуть рудим золотом - коли крізь гілля світитиме сонце. Якщо буде ясна погода, звісно.
Тихо. Тільки ледь чутно вібрує звук. Стук барабана.
Завмираю і дослухаюся. Стук роздвоюється. Й притиснувши пальці до скронь, я слухаю, як б"ється жилка. Як б"ється серце.
Холодно. Й дубіють пальці.
Але б"ється серце. Й пальці слухняно тримають ліхтар, готуть, пишуть, в"яжуть намисто...
Йду на звук. До світанку я встигну додому. Де серед засніженого саду позаду каварні Лінте б'є в барабан.
В грудях б"ється серце. В серці - вогонь.

@темы: галерея, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Letters to the OtherSide, Amidst the White Silence, музыка странного сна

17:29 

Letters to the OtherSide - Amidst the White Silence

All we are is dust in the wind. Stardust


Від морозу тріскаються губи. Злизую кров. Роззираюся.
В темряві хащі поглинають сад. Підступають ближче - під поріг каварні. Чорне гілля стукає у вікна, дряпає двері, шарудить дахом. Прислухається. Є хто? Здається ще мить - і вони заплетуть її, сховають від ока - років так на сто, мов замок сплячої красуні. Темні вікна каварні мовчать.
І я мовчу. Ключ слухняно обертається в руках - зачиняючи двері, стуляючи віконниці.
Сніжить.
"Ой ходить сон коло вікон, а дрімота коло плота.
Питається сон в дрімоти - "Де ми будем ночувати?"
Ходи до нас ночувати і дитину колисати..."
Я тихенько наспівую колискову в щілини віконниць.
Сніжить. Росте-виростає снігова ковдра на даху.
Тихо-тихо, дрібним кроком - відступаю, наспівуючи.
Сніжить. До ранку не залишиться моїх слідів. І снігові замети сягатимуть вікон.
Рипить.
- Кажуть, в місті почали закликати весну, - стиха каже L.
- На добро. Зарано кликати її сюди.
- Колись ми запалювали свічки і танцювали в колі.
- Один кола не творить, L. Ти бачиш ще когось?
- Може ми недостатньо кликали?
Хочеться кинути їй якусь шпильку. Та що з того? Може, ми недостатньо кликали. Може, їм більше тут не смакує.
- Каварня не існує без відвідувачів, L. Пригадай, хто бував тут за останній місяць. І як не віриш собі - заглянь в облікові книги. Може, зараз не сезон, га? - криво посміхаюся. - Почекаємо до літа? Не забути б дізнатися наймодніші коктейлі і треки сезону.
- Не блазнюй, - обриває вона.
- Може, ми не вшанували зиму - належно? Тоді ще маємо шанс, - я дивлюся на сніг, лапатий білий сніг стіною.
- Тримай, - кидаю їй в'язку ключів. - Може, хтось прийде сюди - зігрітись з дороги. Може, докликаєшся гостей. Весни. Диви тільки горло не зірви.
- А ти?
- Піду просувати рекламу в містах і селах, еге ж, - чергова крива посмішка. Остання.
Не озиратися. Не озиратися. Не озиратися.
Dear L.,
я написала тобі листа - закоцюблими пальцями на вікні.
Я перепалила всі сірники - але так і не засвітила жодної свічки. Вони миттєво гаснуть в тремтячих пальцях.
Чому випала така зима? Для чого випала така зима?
Піду шукати віповідей. Піду шукати вогонь.

Особисте:
Коли ми з вами в останній раз танцювали разом? В одному колі? Коли ми з вами в останній раз співали - разом? Розповідали казки? Пекли тістечка і варили каву? Розмовляли - чи мовчали, разом? Коли ми в останній раз чули серцебиття один одного? Чи бодай намагалися слухати?
Ми просто більше не танцюємо в одному колі.
Це не робить нікого поганим. Це не робить нікого ні на Джоуль менш чудесним.
Я рада - чути про ваші успіхи. Я рада чути відгомін вашого танцю. Я рада, що ви є. Я рада, що ви були. І наші долоні пам'ятають тепло.
Ми просто більше не маємо потреби танцювати в одному колі.
Можливо, це зміниться з часом - як вже змінювалося не раз. Можливо - ні.
Гарної дороги всім.

@настроение: white silence

@темы: музыка странного сна, галерея, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Letters to the OtherSide, Amidst the White Silence

16:02 

The Cookbook of Good Mornings: Strong Coffee

All we are is dust in the wind. Stardust
to cut a long experience story short

We dance with our whole body. Not just legs or arms. We dance with our breast, and shoulders, and every single finger. We dance with brushstrokes and stitches, strings and spices. With our feelings. And our beautiful minds. As long as we're alive, we can dance. And, who knows, may be even when we're not, we still can.
We're strong coffee.
And as matter of fact, we're yet stronger together.



@настроение: strong coffee

@темы: щоденники, музыка странного сна, мистецтво тисячі дрібниць, кав'ярня, галерея, Simple Warmth Toolkit

23:56 

Кухня гарного настрою: Cupful of Joy

All we are is dust in the wind. Stardust




"Если не знаешь, куда идёшь, любая дорога тебя туда доставит."
"Ни одно желание не дается тебе отдельно от силы, позволяющей его осуществить".
"Мы не способны изменить длительность своей жизни, но мы можем сделать что-то в отношении ее широты и глубины."

via Голландская рулетка
Радісно.
Слухати дріботиння дощу. Розглядати тіні дерев, смужки світлофорів та ліхтарів на мокрому асфальті. Всотувати й нанизувати рядочки образів.
Радісно.
Відчувати пучки пальців - вже трохи загрубілі, але й досі не звиклі до струн. Імпульс, що проходить крізь руки під час стрільби. Що пронизує тіло в танці. Відгукуючись на кожен порух музики. Дощ на обличчі. Акварель на пальцях і шершавий папір. Хрусткі горіхи. Свіжу випічку. Гарячу каву. М'якість картатої сорочки. Тепло обіймів та поцілунків.
Радісно.
Танцювати в колі. Передавати гітару й співати - навколо вогнища. Тулитися на кухні - з кавою та печивком, з олівцями і намистинками - й штурмувати мозок щодо спільної каварні-майстерні. Гнати разом біса й вар"ятити.
Радісно - вкотре запалювати свічку й повне горнятко світла передавати по колу.
Коли в тисячу голосів славимо світ, "який мереживо казкове".

Радісно - роззиратися навкруги. Щоб побачити сяючі обличчя - тих, хто в колі. Тисячі вузиків та ниточок, що зрештою звели та пов'язали нас разом. Звивисту стежку кроків і крочків - рішень, зустрічей, вмінь, спільних справ - не завжди помітну крізь різнотрав'я. Радісно - кожним подихом наближатися до мети бути.

...хоч мені й досі складно - підбирати слова. Може, у когось є поради та побажання?=)


@настроение: sunshine through the ribs - rediscovered

@темы: щоденники, цитатник, музыка странного сна, мистецтво тисячі дрібниць, галерея, Simple Warmth Toolkit

Каварня на розі

главная