Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: архив (список заголовков)
15:23 

Щоденники: Повертаючи ключі...

All we are is dust in the wind. Stardust

Задумливо кручу в руках мішечки з травами – і зрештою вішаю на вікно кухні. У Домі-на-Пагорбі вони висіли на люстрі посеред кімнати. І по центру – низка ключів. Тут ки вони тягнуться вервечкою вдовж стін, і вікон, і занавісок, що перетворили кімнатку на шатро. Тут. У Домі-понад-Рікою. У Домі-за-Мостом. Авжеж, кожне місце не схоже на інше. Обживаємо їх, вписуючись у химерну кристалічну решітку. Ніби рак чи равлик, що заповнює своїм тілом мушлю. Хоч, звісно, бува ми змінюємо простір, або ж він більш-менш змінюється під нас.
читать дальше

P.S. Несс, Дар, дякую. Щасливого нового року.
P.P.S. Фото на пам'ять в коментарях.

@темы: архив, музыка странного сна, світлини, щоденники

16:43 

Letters to the OtherSide [В моем сердце играют на скрипке]

All we are is dust in the wind. Stardust
Dear L.
У нас знов зимно. Немов і не було тої короткої шаленої відлиги. Повз каварню пробігають люди. Розгублено шморгають носом. Кинувши похмурий погляд на сіре імлисте небо, щораз глибше ховають руки в кишені й втискають голову в плечі. Або ж ховаються у нас, у затишку.
Тут тепло. Густо пахне кавою і прянощами. Еге ж – на стійці парують імбирний чай і кава з імбирним молоком. З кухні звабливо пахнуть пироги з грибами і шоколадні сирники. Й горнятко масали чекає кожного гостя. Розімлівши в м’яких фотелях, в теплі пледів, вони гріють руки горнятами, задоволено принюхуються.
Але знов зітхають – варто мимохідь глянути на кучугури снігу й сльоту за вікном.
- Та коли нарешті весна прийде? – опустивши руки з основою для ляльки, дівчина в кутку різко відкидається на стільці.
Тут, обабіч стійки, серед барвистих клаптиків і клубочків, поміж горнят з чаєм – Магда вчить охочих робити ляльок-мотанок.
- І правда, - зітхає інша. – Зо тиждень тому така теплинь була. А тепер… Знову морози. Коли? Ну коли вже весна прийде?
- А коли покличете, - усміхаюся я – й мимохідь приклавши руку до живота, дослухаюся, як б’ється сонце, щораз дужче… ось-ось… вихлюпнеться через край.
Магда бавить малого лялечкою – й усмішка на її устах світиться, м’яко-молочно. Краплі намистинок стікають косами лялечки на брунатну, ще не помережану травами, сукенку. Й тихо дзвенять сережки на прийдешньому вітрі.
читать дальше

(лист від … березня 2012 року)

Сережки можна побачити в коментарях. Лялечку Додолу - в залі каварні (доки я не зробила пристойного фото).
Надалі продовжу викладати листи за промайнулий рік, доки вони остаточно не перетворились на пил.

@темы: майстерня, галерея, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Letters to the OtherSide, музыка странного сна

01:26 

Letters to the Otherside. P.S.

All we are is dust in the wind. Stardust

Listen or download Misty Mountains for free on Prostopleer

Dear,
я все ще пам"ятаю, як низати бурштинові намистинки, як плавити світло спогадів, доки не потече густим медом, як ліпити краплі теплом долоней, охолоджувати до дзвінкої прозорості - в студеній воді, місячному молоці, зоряному світлі, - але так, щоб варто було потримати в долонях, чи на грудях, кинути в чай чи тісто, й намистинки розтануть медом, з ароматом сонця і квітів...
Я думаю, що я пам"ятаю.
Але медвяні краплі проносяться жаринками - навиліт - й зникають, в високій траві, в високій жухлій траві, в прілому листі, в снігових заметах. А я - не можу зупинити потік, підібрати їх. Хто зна, може навесні, коли зійде сніг, - знайду розсип бурштинових намистинок. Якщо вони не проростуть листям трави.
читать дальше

P.S. No one is too old for fairy tales
P.P.S. Dear, я й досі не надіслала тобі всі листи. Лежать у мене в шафі торішнім листям. Саме час.

ANIMAATRA, Lis_Uliss, olgavogel, riweth, Счастливый Ветер, _Уленшпигель_, вітаю. Заходьте на каву! За ціною байки.

@темы: музыка странного сна, галерея, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Letters to the OtherSide

16:29 

Кава з полином і попелом - ...вечная жажда у кромки бегущей воды...

All we are is dust in the wind. Stardust

Ранок пахне кавою - і трохи морем. Доки відвідувачів немає, нарешті влаштовуюсь за столиком, що його останнім часом облюбувала L. Спершу вона просто надовго засиджувалася тут - з ноутом і мапою. З тим шалено сконцентрованим виразом обличчя, коли людина не завважить навіть гарматного обстрілу. Зрештою їй, певно, набридло таскатися туди-сюди - й відтак в каварні з"явилася нова окраса, столик з мапою під склом. Й то був лише початок. З"являлися фотографії і світлини, вирізки з газет, записки, збиралися стосики книжок, гуртувалися люди, один за одним порожніли кавники... L. лишала собі записки, щоб подумати у вільну хвилинку. Й хтось першим наважився відписати їй на тому стікері. Закрутилося...

...все так просто починалося... Ми ж бо просто хтіли в Карпати автостопом...

Саша Скандинавия, ласкаво просимо!

@настроение: вечная жажда у кромки бегущей воды

@темы: музыка странного сна, комірчина, галерея, архив, У пошуках утраченого часу, Польові дослідження з української культури, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Дай мне напиться железнодорожной воды, The Cookbook of Good Mornings, ссылки, світлини

19:44 

Letters to the OtherSide [С облаками в голове]

All we are is dust in the wind. Stardust
Цілуй уста в уста небесну воду,
немов не йдеш – летиш поверх дощів,
мов з плащаниць уже, а не з плащів
стіка в принишклу землю дух Господень.
(c)
Dear L.,

у нас дзвінко-прозоро й сонячно. У нас - шумно й людно.
Зі стріх вода капле. Шумить, дзюрчить, вирує вулицями. В струмочках купаються голуби й вмивається сонце.
Хлюпають калошами діти, пускають "човники", дзвінко сміються.
Дорослі звісно хитають головами, сваряться. Мовляв, мокро, брудно! бррр! Мовляв - весна покаже, хто де срав.
Буркотять - такі, знаєш, розбурхані зі сну. Але - ловлять обличчям сонце й вираз такий розгублено-замріяний і п'яний.
Не всидіти вдома. Сонце б'ється в вікно. Вітер стукає в двері. Вода дріботить дахом... тук-туку-туку-тук... Є хто?
Варто бодай на мить висунути носа з цікавості - й крізь шпарину увірветься вітер, підхопить - й от уже незчуєшся як летиш вулицями, ошалілий від дзвінкого багатоголосся.
Поряд захоплено шпарять музики - в гітарах й барабанах відлунює капіж. Підморгують: "Так просто. Легкоруч. З хмарами - в голові." А на щоках - зорі, а в чудернацьких капелюхах - вітер.
"Так просто, - усміхається Магда, заколисуючи синочка під капіж. - Цілуй уста в уста небесну воду."
Й з уст її - не слова, то, здається, сиплються навсибіч зернятка світла, ладні прорости дивоквітами.
Так просто, - озиваюся я й ловлю небесну воду - запарювати чай, випікати жайворонків, сплітати намистинки. - До губ неба - лише півкроку. Ходімо - лазити київськими кручами. Вуличками в небо. На дахи старих будинків. Тільки тихо - не поруш сон янголів. Як? Хіба ти не чув, що на горищах старих будинків, на маківках київських гір, спочивають янголи? А ще дракони й химери. Диви, як зручно тягнеться сонячна кладочка до ондечки тієї хмари. Ну ж бо, ходімо! Тримайся за мою руку. Так просто. Не стискай рук в кулаки. Інакше як цілуватимеш небо долонями? З хмарами в голові - ширяємо над землею. Диви - до губ неба менше півкроку. Менше півподиху...

Додому повертаюся поночі. Розв"язався лише один берц - а вже півметра від землі, задіваючи гілля, пливу - повільно й обережно - щоб не розхлюпати небесну воду й місячне молоко. Місяць вповні, важкий і круглий, пружні теплі цівки струменять в дійницю - тільки й встигай підставляти. Заношу в каварню, наповнюю глечики й дзбанки. Здається, посмішка світиться крізь шкіру, м"яко-молочно. Здається, всередині пульсує пухнасте сонечко. Чи не з того зернятка, що так щедро розкидала Магда? Здається, ось-ось...

Листа я нашептала в місячне молоко й повісила дзбанок на яблуні в саду.

P.S. Крізь сни мої й досі мчать вовки - в рихлому снігу відбитки лап миттєво запливають водою.
А я шепочу навздогін:
Біжи-біжи, стара біла лосице. Вовки вже взяли слід.
(лист від 26 лютого)

myfavoritetoy, Nessime_, Ann Chupus, Кадавр., welcome! Чого бажаєте?


Шалений травень. Бузок і зливи. Минулися тюльпани, розтанув білий цвіт вишень та абрикосів. Зате ширяють душі ірисів і квітне полуниця. Причащена залізничною водою й житнім хлібом, карпатськими джерелами, сонцем й дорожнім пилом, я щаслива. Лише - не встигаю наздогнати каварняними хроніками.

@настроение: с облаками в голове

@темы: ссылки, музыка странного сна, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Letters to the OtherSide

21:53 

We're Dancing to the Beat - Round the Fire

All we are is dust in the wind. Stardust
Внесла правки й, сподіваюся, дописала зимовий цикл. В голові - вітер, бруньки і хмари - поступаються березовим сережкам й сонцю...

Amidst the White Silence
The Heartdrum Is Beating
And We're Dancing to the Beat
...round the fire...

Повільно, щоб не тремтіли руки, я вимкнула електричне світло в каварні. Мить - темрява. Принаймі для очей. Справді ж темрява визрівала поступово. Ніби виявлялася - з кожною краплею тиші, що наповнювала каварню. По вінця.
Спітнілою рукою намацала барабан.

Гаряче б'ється барабан-серце. Щораз швидше. Й притупцюють в такт ті, що в колі. Пливуть. Летять. Не розриваючи рук. Сяючі очі й усмішки - зливаються в іскру. Аж-но спалахує ватра. Сиплються-котяться навсибіч жаринки. Краплі масла на золотих, з жару, млинцях. Золотий мед в чарках. Бринять струни. Співає флейта. Дзвенить сміх - розсипається іскрами. Ширшає коло, котиться коло-колесо долиною - ген, за обрій...
...якщо раптом затнешся - коло підтримає. Захочеш перепочити - випустить й миттєво сплете руки знов. Захочеш повернутися... Втягти ще когось...
Ширшає коло. Крутиться сонячне колесо...

читать дальше


запись создана: 01.04.2012 в 23:12

@темы: музыка странного сна, галерея, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Letters to the OtherSide, Amidst the White Silence, щоденники

14:13 

The HeartDrum is Beating - And We're Dancing to the Beat

All we are is dust in the wind. Stardust

- Вчасно вирішили влаштувати концерт, - посміхається Лінте, витираючи столи. - Диви, як морози вдарили.
Еге ж. Стривожено позираю на двері. А раптом не прийдуть? Вирішать за ліпше лишитися вдома, в теплі, аніж ризикувати пертися кудись - крізь мороз, ожеледицю і нечищені вулиці... Або щось станеться в дорозі? Або - з електрикою, й апаратура не працюватиме? Або...
Прибираю, в сотий раз перевіряю, чи все на місці - щоб якось притлумити неспокій. Й зрештою починаю сперечатися - прийдуть. Ті, кому потрібно, прийдуть...
Слухати музику - й барабан серця. Гоцати і витинати - так що горить кров. Ділитися важкими кухлями меду й обіймами. Відчувати, як коло струмом пронизує єдиний ритм, спільний шал. Такий потужний, що здається можна запалити сонце - наново.
...дзвіночки на дверях вітають перших гостей. Бліді з морозу, вони важко скидають зимовий одяг й осідають за столом. І в очах горять нетерплячі вогники.
...зрештою, якщо щось станеться - ми впораємося. Придумаємо спосіб - разом. Й розігнавши остаточно тіні неспокою, з усмішкою підхожу привітати тих, хто сьогодні танцюватиме зі мною в колі. Запалювати вогонь.

Й луною на мої каварняні мрії озвався концерт Spiritual Seasons, 11 лютого в Києві. Дякую всім, з ким чудово погоцали. Й підійшли на крок ближче до весни. Мррррр)

@темы: музыка странного сна, галерея, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Letters to the OtherSide, Amidst the White Silence, щоденники

18:07 

Simple Warmth Toolkit: На мягких лапах-лучах на кухню пробирается утро

All we are is dust in the wind. Stardust

І хтось першим з подивом помітить, що на кухні стало світліше. Вже ранок.
В джезві вже достигає запаморочлива кава зі спеціями, так як готує тільки N. В горнятах чаю кружальце лимона світиться. Й охочі цапають гарячі оладки прямо в повітрі - й ніц не лишається викласти на таріль. Примощую на колінах записник - щоб бодай якось, кількома штрихами, вхопити. Цих людей за столом, горнята, оладки, вино, на колінах гітара, хтось заснув на плечі. Сяє золотом сонце на обличчях крізь вікно. Чи, може, світає від усмішок на вустах.
А може так?
розсип бурштинових ранків

Особисте: я й досі не знаю, як люди складають разом слова. Точніше - як вибирають слова серед тисячі, як в кілька слів вкладають сотні чудових і неповторних ранків - з тими, з ким можна не спати всю ніч.
Як в кілька слів вкласти чудову ніч в Андерграунді, виступ Spiritual Seasons і танці в колі? Хіба що, "ящик водки и всех обратно" (с)
Як пояснити, що "Москва" відгукується в свідомості щонайменше десятками вогників, хоч насправді я майже не знаю цих чудових людей особисто, тим паче близько? Щонайменше достатньо знати, що вони є. Крізь час і простір розливають світло. Й вся наша чудернацька кулька сяє вогниками - мов зоряне небо. Роззирнутися навкруги - всі ми в одному колі, чи б пак на одному небі.=)

@музыка: Сердце Дурака - "Московская": ведь с ними можно не спать по ночам и наплевать, коньяк или чай, когда на мягких лапах-лучах на кухню пробирается утро (с)

@настроение: sunshine through the ribs

@темы: Simple Warmth Toolkit, The Cookbook of Good Mornings, Дай мне напиться железнодорожной воды, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, архив, музыка странного сна, щоденники

02:20 

Coffee-Stained Stories - І

All we are is dust in the wind. Stardust

Проти світла ліхтарів повільно кружляє зоряний пил...
Кілька хвилин стою на порозі каварні, зачарована видовищем. Поночі тиха вулиця. Бурштинове світло ліхтарів. І зоряний пил. Саме час набирати в баночки та карафки - і побільше. Навіть по дрібці, на кінчику ножа, він завершується швидко. Зранку це буде просто сніг. Хоч зрештою, хіба сніг буває - просто?
Нарешті зачиняю головні двері. Півтемний зал тихий і затишний. Від єдиного бра над баром і кількох свічок темна деревина промениться відтінками коньяку. Гітарні перебори, здається, проходять крізь хребет. Струмом від дотику. Залишаю мідну турочку міцної кави достигати на маленькому вогні. Кілька кубиків коричневого цукру та бутонів гвоздики, паличку кориці і стрічку лимонної шкірки - в металеву каструльку на маленький вогонь. Жадібно вбираю гострий аромат. Заливаю ромом, помішую, доки розчиниться цукор. Проціджую в горнятко, підпалюю і заливаю кавою. Запаморочливий аромат - немов пестливий доторк до шиї чи зап'ястків, там, де тріпоче жилка.
Марево обриває впевнений стук в задні двері, з боку саду. І пустища.
Незнайомців четверо. Троє на сходах, ледь виразні в темряві силуети в чорних пальто і низько насунутих капелюхах. Один - під дверима, в світлі ліхтаря. Розглядаємо один одного крізь скло. Рука в чорній шкіряній рукавичці. Тренчкот в краплях дощу. Криси федори затіняють очі. Звісно, класично вольове підборіддя.
Сцена змушує посміхнутись самими кутиками вуст.
Незнайомець ледь посовує капелюха - так що видно очі. Сірі. Холодні і сталеві. Еге ж.
У відповідь на люб'язність відчиняю двері. Й чекаю, спираючись обома руками на залізну тростину.
Дощить. Рвучкий вітер хитає чорні крони.
- Доброго вечора, пані, - припіднімає капелюха. - Прошу притулку для себе і трьох чоловіків зі мною.
Чітко і зосереджено.
Ледь стримую подив.
Click. My goodness! Of all the words... He must have known...*
- Хоч ми б не відмовилися від кави і чогось міцного, будь ласка, - додає з легким усміхом.
- Welcome. As long as you obey the rules.**
Мить напруження в його очах - як і я, він стримує подив.
- You have my word, m'am. We're much obliged to you.***
Обмінюємося ледь помітними усмішками. І я запрошую гостей до каварні.

замовити каву?

NIKKY, welcome!

@темы: музыка странного сна, кав'ярня, галерея, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Coffee-Stained Stories

15:57 

Amidst the White Silence - The Heartdrum Is Beating

All we are is dust in the wind. Stardust

Раз у раз глибоко провалююся в сніг. Щораз важче вчасно ухилитися від гілляччя. Обличчя задубіло й подряпини майже не печуть.
Рука вже стомилася тримати ліхтар. Зупиняюся перепочити.
Його мусить вистачити на кілька годин - доки не згорить свічка.
Тихо. Здається, весь світ поринув в глибокий сон під товстою сніговою ковдрою. Непорушний сон.
В місті було б не помітно. В місті - неон, машини та мурашник людей.
Ба навіть місто завмре - під білосніжною ковдрою на ранок після заметілі.
Особливо, якщо пошкодить лінії електропередач.
Спираюсь на старе розлоге дерево.
Кажуть, його теж оповив глибокий сон. І могутнє серце б"ється повільно, ледь чутно. До весни - коли набубнявіють бруньки, репнуть пагонами, потягнуться до сонця...
Кажуть. Та ба, щораз звично притлумлено страшно - сон чорного павутиння гілля такий схожий на смерть...
Весною, кажуть, відроджується життя.
Але зрештою, воно відроджується вже зараз. В маленьких темних бруньках, які раптом впали мені в око
І під шершавою корою потужно б"ється серце.
...горить вогонь.
Гашу свічку й рушаю далі. Скоро світатиме.
Й дерева спалахнуть рудим золотом - коли крізь гілля світитиме сонце. Якщо буде ясна погода, звісно.
Тихо. Тільки ледь чутно вібрує звук. Стук барабана.
Завмираю і дослухаюся. Стук роздвоюється. Й притиснувши пальці до скронь, я слухаю, як б"ється жилка. Як б"ється серце.
Холодно. Й дубіють пальці.
Але б"ється серце. Й пальці слухняно тримають ліхтар, готуть, пишуть, в"яжуть намисто...
Йду на звук. До світанку я встигну додому. Де серед засніженого саду позаду каварні Лінте б'є в барабан.
В грудях б"ється серце. В серці - вогонь.

@темы: галерея, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Letters to the OtherSide, Amidst the White Silence, музыка странного сна

17:29 

Letters to the OtherSide - Amidst the White Silence

All we are is dust in the wind. Stardust


Від морозу тріскаються губи. Злизую кров. Роззираюся.
В темряві хащі поглинають сад. Підступають ближче - під поріг каварні. Чорне гілля стукає у вікна, дряпає двері, шарудить дахом. Прислухається. Є хто? Здається ще мить - і вони заплетуть її, сховають від ока - років так на сто, мов замок сплячої красуні. Темні вікна каварні мовчать.
І я мовчу. Ключ слухняно обертається в руках - зачиняючи двері, стуляючи віконниці.
Сніжить.
"Ой ходить сон коло вікон, а дрімота коло плота.
Питається сон в дрімоти - "Де ми будем ночувати?"
Ходи до нас ночувати і дитину колисати..."
Я тихенько наспівую колискову в щілини віконниць.
Сніжить. Росте-виростає снігова ковдра на даху.
Тихо-тихо, дрібним кроком - відступаю, наспівуючи.
Сніжить. До ранку не залишиться моїх слідів. І снігові замети сягатимуть вікон.
Рипить.
- Кажуть, в місті почали закликати весну, - стиха каже L.
- На добро. Зарано кликати її сюди.
- Колись ми запалювали свічки і танцювали в колі.
- Один кола не творить, L. Ти бачиш ще когось?
- Може ми недостатньо кликали?
Хочеться кинути їй якусь шпильку. Та що з того? Може, ми недостатньо кликали. Може, їм більше тут не смакує.
- Каварня не існує без відвідувачів, L. Пригадай, хто бував тут за останній місяць. І як не віриш собі - заглянь в облікові книги. Може, зараз не сезон, га? - криво посміхаюся. - Почекаємо до літа? Не забути б дізнатися наймодніші коктейлі і треки сезону.
- Не блазнюй, - обриває вона.
- Може, ми не вшанували зиму - належно? Тоді ще маємо шанс, - я дивлюся на сніг, лапатий білий сніг стіною.
- Тримай, - кидаю їй в'язку ключів. - Може, хтось прийде сюди - зігрітись з дороги. Може, докликаєшся гостей. Весни. Диви тільки горло не зірви.
- А ти?
- Піду просувати рекламу в містах і селах, еге ж, - чергова крива посмішка. Остання.
Не озиратися. Не озиратися. Не озиратися.
Dear L.,
я написала тобі листа - закоцюблими пальцями на вікні.
Я перепалила всі сірники - але так і не засвітила жодної свічки. Вони миттєво гаснуть в тремтячих пальцях.
Чому випала така зима? Для чого випала така зима?
Піду шукати віповідей. Піду шукати вогонь.

Особисте:
Коли ми з вами в останній раз танцювали разом? В одному колі? Коли ми з вами в останній раз співали - разом? Розповідали казки? Пекли тістечка і варили каву? Розмовляли - чи мовчали, разом? Коли ми в останній раз чули серцебиття один одного? Чи бодай намагалися слухати?
Ми просто більше не танцюємо в одному колі.
Це не робить нікого поганим. Це не робить нікого ні на Джоуль менш чудесним.
Я рада - чути про ваші успіхи. Я рада чути відгомін вашого танцю. Я рада, що ви є. Я рада, що ви були. І наші долоні пам'ятають тепло.
Ми просто більше не маємо потреби танцювати в одному колі.
Можливо, це зміниться з часом - як вже змінювалося не раз. Можливо - ні.
Гарної дороги всім.

@настроение: white silence

@темы: музыка странного сна, галерея, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Letters to the OtherSide, Amidst the White Silence

14:45 

November: Cinema Night

All we are is dust in the wind. Stardust

До початку сеансу півгодини. Потягую подвійний експресо і розглядаю натовп.
Чудовий вечір. Димний. Чорнильний. Стікають воском ліхтарі. Й тремтить павутиння гілля.
Щоб хоч трохи стримати тремтіння, пошепки наспівую.
Боляче не буде, сонце. Обіцяю.

Дідько! Все так добре починалося. Столиця - багатообіцяючий величезний подарунок в хрусткій обгортці. Хто б міг подумати, що мене вистежать так швидко.
...трохи відірвався. Кілька хвилин. Зникнути. Вдягнути шкіру навиворіт. Розчинитися в натовпі.
А от хоч би й серед кінотеатру.
О! Яка гаряча штучка! Крихітко, я просто втрачаю голову! - голосно видихаю і підморгую їй, пригортаючи до себе й цілуючи - холодні солоні губи.
Обнімає, хапаючи однією рукою за сідниці, - й в очах грають бісики... пройшли... Що може бути простіше, ніж заховатися прямо під носом? Що може бути банальніше, ніж пристрасна закохана парочка? Запускають. Ходімо? - посміхаюся. Вона посміхається у відповідь, бере мене під руку й веде до залу. Чарівна бестія з холодними губами.

приєднатися до глядачів?

Листопад. Павутиння гілля проти темно-синього неба. Тонкий перший лід. Танцювати в парку. Обговорювати за кавою "Фестиваль американського кіно "НЕЗАЛЕЖНІСТЬ" в кінотеатрі Київ, 17-20 листопада.
...а замість очікуваного "IF A TREE FALLS" дійсно показали "MY PERESTROIKA"=)


Дамодара, Катарина Солнечная, welcome!

@темы: ссылки, музыка странного сна, галерея, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Афіша

01:02 

The Cookbook of Good Morning: CupFull of November

All we are is dust in the wind. Stardust


Diversity of the world positively amazes me.
Take November, for example.
What is the meaning of it? The implications?
Dreary rain. Morning gloominess. Cold feet and running nose.
Golden leaves withering away to tatters.
Sweaters. Wool gloves. Timberland boots. Hiking the moors. Exploring the woods.
Or the park.
Wading through hips of fallen leaves.
With your dog. Your child. Spouse. Friends. And a camera =)
Kitchen buzz. The scent of cinnamon. Drawing smiles in the flour all over the place.
Evenings by candlelight. With cider and mulled wine.
Ginger buns, muffins and pumpkin pie. Hot chocolate. Mincemeat. And anticipation of Christmas.
Add the flavour of jazz. Stir gently. Serve warm with the streusel of kisses.
Fine?
Or rather go wandering along the city in the rain. Drop in for a pint to a basement boozer. Coffee and cigarettes. Tango or jazz - on your choice.
Soothing coolness of steel close to your heart. Smoke smell and scent of blood almost gone.
Take the train and run away.
To the woods?
And when a hound dog follows you home. When you find that hound dog snooping round your door in the rain and feed it, and take it home. Be ready to take 9 steps down the hell.
Or were you that hound dog?
Or his master?

Today it's easy living. Darkness outside and a golden glimmer of candlelight over my desk. As I'm enjoying Julie & Julia curled in the quilt. Cup of steaming tea in hand - you know blending simple black with a few leaves of milk oolong adds a ravishing warming flavour of cream. Yummy!
What does November mean to you?
What are you feeling - now?
Yeap, why don't we collect the diverse meanings of "November"?

@темы: ссылки, музыка странного сна, мистецтво тисячі дрібниць, кав'ярня, галерея, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, The Cookbook of Good Mornings, Simple Warmth Toolkit, Autumn Charms, щоденники

01:31 

Rule #: If you can feel the unforgiving minute, ...

All we are is dust in the wind. Stardust
If you can fill the unforgiving minute
With sixty seconds' worth of distance run
(c) Rudyard Kipling


Вдих. Видих. Доки сходить сонце. Зачерпнути золотавого світла, змішати з бузковими сутінками, ароматом свіжомеленої кави, шурхотом барвистої індійської спідниці та теплом вовняного светра. Приправити штройзелем з опалого листя.
Вдих. Видих. Замісити підтримку з теплих доторків, дружніх слів, конкретних дій. Подавати з сонячною усмішкою. За бажанням приправити дрібкою солі, перцю чи ложкою меду.
Вдих-видих. Встигнути - за 60 секунд. Провернути, обладнати, знайти компромісний варіант.
Вдих. Приціл. Видих. Розправити плечі. Відпустити стрілу. Вдих. Видих. Вистріл.
Вдих. Пахне димом. Проти сонця пломеніє осіннє листя. Падає долі - за олівцем. Видих.
Вдих. Гарбузи, гострий перець, вино, суцвіття калини. Всі відтінки осені. Видих. Пастеллю по чорному папері. Ковтком глінтвейну. Вибухом сміху.
Вдих. Жива - гітара в руках. Видих. Дрібний дощик. Дитячий майданчик. Пляшка пива. Е-Аm-C-D. Пачка цигарок. Сиве небо.
Вдих. Видих. Долаючи опір. Жадібно ковтати золотий сонячний дощ. Жива, тремтлива - гітара в руках.
Вдих. Видих. Витинатися у вагоні метро. Крок назад. Захльост. Оберт.
Вдих. Пити гарячий чай зі смаколиками. Слухати, запитувати, міркувати, наводити приклади, розповідати байки і гнати біса - одним словом, ткати гобелен дружньої розмови в обрамленні лекції з економіки. Коли в світлі акцій, облігацій та ціноутворення відкриваєш досі незнані відтінки дивовижного світу. Ультрамаринове небо. Видих.
Вдих. Видих. Вдих. Видих. Вдих.

@настроение: libertango

@темы: щоденники, музыка странного сна, галерея, архив, The Cookbook of Good Mornings, Simple Warmth Toolkit

00:39 

Letters to the OtherSide-2 [Indian Summer... мы прощаемся сегодня с ним...]

All we are is dust in the wind. Stardust
We'd sit 'round the fires
Pass around our guitars.
(c) Mark Knopfler

Dear Лінте,
вчора ми влаштували такий собі камерний концерт-сейшн в саду.

Збиратися почали ще на заході сонця. Жінки в довгих візерунчатих спідницях, з барвистими шалями на стегнах чи на голові, в вилинялих сорочках та потертих джинсах. Ножем з-за пояса нарізають яблука та змазують пухкі коржі масним золотим світлом. Готують пиріжки та овочеве рагу, перекидаються оповідками та чутками, жартами з присмаком перця чилі. Наспівують й мелодійно дзвенять численними браслетами, намистами та довгими сережками - срібло і мідь, пір'я та листочки, бірюза й сердоліки, глина та дерево. Їх брунатні пальці пахнуть корицею, мускатним горіхом та перцем, скручують карки курям, розминають стомлені чоловічі плечі та голублять дітей.
Чоловіки з'являються щойно в сутінках. З темним червоним вином, гітарами та м'ясом. Розпалити вогнище перед верандою. Натягти кубло з ліжників та матраців. Спекти гусей, фаршированих гречкою. Зварити пряний глінтвейн - з яблуками, гвоздикою, бадьяном і перцем. Й заправити все щедрою жменею перчених жартів.

посидіти біля вогнища

послухати Cherokee Girl

Playlist - Summer 2011

@музыка: round the fire

@темы: Gold in the Air of Summer, Letters to the OtherSide, The Cookbook of Good Mornings, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, архив, галерея, мистецтво тисячі дрібниць, музыка странного сна

16:33 

Letters to the OtherSide-1 [Gold in the Air of Summer]

All we are is dust in the wind. Stardust
Dear Лінте
кожного дня я подумки пишу тобі листи, листівки та записки на холодильнику.
Хочеться так багато тобі сказати - а я не можу добрати слів. Напружено шукаю єдино вірне поєднання доступних нам відтінків штампованого бісеру та бурштинових намистинок.
Має рацію моя знайома: серед штампів ми так болісно шукаємо слова - написати - про осінь. Про море. Про небо. Про...
Але знаєш, за неоковирними розмальованими фігурками в сільській церкві бачать сяючі лики святих, а за ними - світло. Ті, хто мають чарівний золотий ключик. Хто дивиться крізь штамповані намистинки напросвіт. Інакше задихаємось розрідженим повітрям стратосфери.

Ось і зараз на сонячному світлі я плавлю ще одну скляну намистинку.
І коли вона охолоне - як ти мене вчила - "до дзвінкої прозорості", крізь скляну шкаралупу - "подивися напросвіт" - сонячний вересневий ранок. Фотель на веранді в сад. Теплий плед з брунатним листям. Жовтий кухоль гіркого гарячого шоколаду з перцем чілі - диви, парує. Іржаве листя вона змітає докупи з доріжок, і тонке павутиння сонячних променів заплуталося в її волоссі...


... з-посеред намистинок у скринці маю одну - відтінку липового меду - для тебе. Нагріваючись в долонях, вона ледь вловно пахне морем, духмяною сосновою глицею, травами на сонці і медом...
...коли розлите в повітрі серпневе сонце медвяними цівками стікає з гілля...
...визріває крутобокими яблуками - прохолодними, ледь зеленкаво-жовтими зранку, золотими опівдні, червоногарячими пополудні і винними надвечір.
... застигає в долонях - краплями бурштину...

потерти бурштинову намистинку

Аэнур, добро пожаловать!

@настроение: последний день лета

@темы: музыка странного сна, мистецтво тисячі дрібниць, кав'ярня, галерея, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, The Cookbook of Good Mornings, Letters to the OtherSide, Gold in the Air of Summer, щоденники

17:32 

The Cookbook of Good Mornings: Чай із м'ятою і чебрецем

All we are is dust in the wind. Stardust
UPD: /дописала/


Вирішили піти до ближнього ставка. Встали раненько - щойно розвиднілося. Нашвидкоруч зварганили якесь снідання, зібрали наплічник та рушили. За хутір. Через поле - пригладжуючи зелені жита, перевиті блакитними волошками - мов заквітчані коси. Хоч, хто зна, чи не споглядали за нами зеленкаві очі крізь колосся.
Через луки - босоніж, перекинувши зв'язані сандалії через плече. Повітря - мов мед, золотий від сонця й солодкий від аромату квітів.
посидіти на березі ставу

пара на воді і гранітні кар'єри - просте фантастичне пояснення

Дощі. Дивлюся Anne of Green Gables та Road to Avonlea.
Эласия Эрленд, спасибо за наводку и добро пожаловать!=)
:juliettka:, ласкаво просимо! І запрошуємо на каву.

запись создана: 06.07.2011 в 18:47

@настроение: lost in the rye

@темы: музыка странного сна, галерея, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, The Cookbook of Good Mornings, Gold in the Air of Summer

16:39 

/по цей бік ночі, просочуючись крізь скло очей/

All we are is dust in the wind. Stardust
18:45 

The Cookbook of Good Mornings: MeadSummer TeaLight, або Чай з лимоном

All we are is dust in the wind. Stardust


Дощ дріботить дахом. Стукає у віконечко крислата гілка яблуні.
Ще кілька хвилин - не розплющувати очей, ніжитися в кубельці ковдр.
На горищі - темно. Вибираюся обережно, щоб не зачепити стосики книжок на підлозі, фарби, пензлики, барвисті клубки пряжі.
Близько сьомої ранку. Небо затягнуто сивими хмарами.
В півтемряві кухні поставити джезву на плиту. Розтопити цукор. Дрібка кориці, імбиру. Лимонної цедри. Чарівний аромат кави - оповиває кухню. Доки кава запарюється, вмиваюся холодною водою з цебра й нашвидкоруч роблю канапки.
З горнятком та канапками вмощуюся за столом на веранді. Загортаюся в добрий ліжник. Дощ - діамантовим пилом осідають на вовні дрібні краплі, розбившись об дашок. Пахне сирою землею, травами, прілим листям, топографічною фарбою. Кава парує - битим шляхом курить, лікарка Аделія Агілар з Солерно їде в Кембрідж розслідувати вбивства дітей. 1171 рік від Різдва Христового...
...краплина гарячої чорної кави падає на долоню...
***
ковток чаю з імбиром і помаранчами

Photo: (c) Kate Pulley
P.S. Світ казки: феї, гноми, лісовички
Library Booklists: Crime Novel & Mystery Fiction
Після дощів сьогодні нарешті визернуло сонечко. На підвіконні голуби дзьобають крихти вівсяного печива.

@настроение: sun in the teacup

@темы: Gold in the Air of Summer, The Cookbook of Good Mornings, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, архив, библиотека, галерея, кав'ярня, музыка странного сна, ссылки

22:07 

MeadSummer Days: Loosen the Knot

All we are is dust in the wind. Stardust


Досить довго у мене перед очима висіла листівка-нагадування Some days there won't be a song in your heart. Sing anyway (c - Emory Austin). І щойно цієї Літи я зрозуміла - особисто для себе - наскільки багатозначною - і небезпечною - є ця сентенція.
Звісно, в кожному дні можна знайти щось хороше. Ба навіть відсутність пісні в серці можна виспівати - вилити біль, тугу, тягар мовчання - а відтак і наповнитись. Безперечно, якщо хочеш чогось по-справжньому, виборюй це. Доведи - не словом, а ділом. Не здавайся. Тим паче, що ми можемо - раз по раз - здійснювати неможливе.
Та водночас, бувають дні, коли в твоєму серці не звучить пісня. Тож - не співай... Певно, не час.
Іноді - не час. Не час напужувати - і рвати - останні жили, дупу на британський прапор, бо ж, хай йому грець, мушу співати, інакше я ... (слабак, невдаха, не справжній талант тощо - додати самобичування за смаком). Інакше чи стане голосу, коли справді буде потрібен? Просто, не час - співати з ангіною, танцювати з вивихом, сидіти всю ніч за роботою - з виразкою, мігренню та крововиливом в оці. Зрештою, не так вже часто трапляються критичні ситуації, коли це не може зачекати. Ба більше, користі з такої роботи... Тягар в результаті таки значно більший, зокрема провини в іншого, якщо ви - без потреби - урочисто вбилися заради нього/неї.
Не час. Якщо серце порожнє - не час. Інакше, чим наповнити пісню? Інакше, вимучена і порожня, не має ні світла, ні сили, ні душі. Силувана пісня застрягає кісткою в горлі. Не так, коли рветься з серця, мов гірський потік, змітаючи каміння на шляху. Й тим гірше стає, коли помічаєш, не можеш не помітити, як вимушений спів відрізняється від вільного...
Можливо, не час - співати. Час - слухати? І тоді, якщо не рипатися зайвий раз, зашморг на шиї хоч трохи ослабне...
Бувають дні... Але кожен сам собі знає, що то за день...

щоденники: Літа

Some days there won't be a song in your heart. But they shall pass. And the sun always returns...

@настроение: serenity

@темы: музыка странного сна, мистецтво тисячі дрібниць, галерея, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Simple Warmth Toolkit, Gold in the Air of Summer, щоденники

Каварня на розі

главная