Ознакомьтесь с нашей политикой обработки персональных данных
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: Із зошита, що потрапив у зливу (список заголовков)
23:34 

In the Rain 1/2 - Messing with ingredients for a cocktail

All we are is dust in the wind. Stardust
Дощ. Бузковий туман і мряка. Свічка у вікні.
Можна сидіти на підвіконні. Пити каву. Кутатися в светр.
Дзвінок.
Ти - на порозі. Мокре волосся. Ховаєш руки в кишені. Краплі на твоєму обличчі - дощу? чи сліз? - ні, певно, дощу.
Чому? Чому зараз? Чому я?
Скільки? Скільки часу... скільки часу у нас цього разу?
Ти нарешті заходиш - рука ковзає вимикачем.
Ми вдивляємося один в одного крізь темряву.
Ти хапаєш мене за руку. Ти стискаєш мене в обіймах. Рвучко. Болісно. Через силу. Ти цілуєш мене - владно. І губи твої - гірко-солодкі, мов трунок.
Відштовхуєш. Але варто мені відійти - на крок далі, на крок від відстані простягнутої руки (скажи мені - для пестощів чи ляпаса - і чи є різниця?) - варто відійти, і ти знов притягуєш мене, захоплюєш, утримуєш в обіймах.
Як сильно можна зігнути? натиснути? штовхнути? - доки не зламається.
Я йду за тобою - чуєш? - я слухняно йду за тобою - вплітаючи в стежку візерунок кроків.

...розпашілі, ми лежимо на зібганих простирадлах. Сховавши обличчя у мене на грудях - ти плачеш. Тихо. Тихо. Ашшш. Обнімаю тебе. Куйовджу волосся. Подаю тобі горнятко чаю. Заколисую до сну.
...зранку ти підеш - до сходу сонця - в присмерок.

Свічка у вікні. Віск скрапує в темну воду. Іноді - іноді вони приходять. Побачити своє відображення у дзеркальному плесі очей. У темряві.

Дивлюся "Танцюють всі 3", слухаю музику, танцюю і ловлю рибку у темній воді. Десь там ще плаває якась історія про художника. Та й ця більше ніж. Але поки що... це - тіні у глибокій воді... Можливо, колись я спіймаю кінчик нитки і...
Наразі - якось так. Тінь Литопада краєм ока...





@настроение: in the rain

@темы: музыка странного сна, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Із зошита, що потрапив у зливу, rough-drafts

13:58 

Щоденники [туман]

All we are is dust in the wind. Stardust
Місяць туманів.
Місяць туманів нагадує дивитися не очима - серцем, зрячими пучками пальців. Слухати голос Лінте, що стукає в двері. Грає в бубен. Б'є струни. Інакше ризикуєш заблукати, загубитися в тумані, впасти в темні води Ками...
Крізь грати ребер світиться ліхтар. І щоб не затуляти світло, ходять з відкритими дверцятами грудей, цілуються крізь туман - наосліп - світлом ліхтарів.

Місяць туманів... М'яко сяють буштинові намистинки, що їх треба зібрати в разочки, що з них треба зварити варення - чи мед - для "Кулінарної книги добрих ранків".
Дивлюся крізь плетиво чорного гілля. Срібний подзвін. Чермні краплі ягід. Час. Час брати до рук чорну флейту. Чорну флейту і тонкий стилет. Час. Зняти ряденця й покривала. Піти на берег річки. Випрати набіло - в балії озера, в мильному шумовинні туману.
М'яко сяють бурштинові намистинки. Для намиста, що треба завершити. Спершу. Перш ніж.


К слову, вырисовывается необходимость научиться расплетать - и извлекать, высвобождать затраченную на узор энергию. Прошу помощи зала - на поискать, почитать, посмотреть, обратиться за советом. Хорошо иметь какую-то базу для собственных экспериментов. Всем спасибо.

@темы: rough-drafts, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Із зошита, що потрапив у зливу, щоденники, архив

01:11 

In the Rain - Cocktail II

All we are is dust in the wind. Stardust
Мабуть, він вже занадто старий для цього. Плани, прибуток, розподіл сфер впливу та нових територій - з кожним днем це все менше його обходить. Тепер він надає перевагу самотнім прогулянкам у парку перед нарадами в окремому кабінеті ресторану. Аромат осіннього листя після дощу видається приємнішим за найкращий чоловічий одеколон чи жіночі парфуми. І одночасно - нагадує ледь вловний запах її ключиць чи зап'ястків, якщо відгорнути краєчок рукавички - щоб заледве торкнутись шовкової шкіри у поцілунку.

Нарешті він сідає на лавку, давши спокій стомленим ногам.
Сутеніє. Крізь пелену паморосі світло ліхтарів стікає на мощені доріжки - солодким мускатом з надщерблених келихів.
Вона виринає з вогкої темряви алеї - спершу її руде волосся видається йому сполохом ще одного ліхтаря - крок за кроком, втілюється - із пітьми, крапель дощу, щереху листя, червоних крапель горобини на чорному павутинні гілля.

- Гарна ніч, - промовляє вона, наблизившись.
У неї чуттєвий хрипкуватий голос.
- Дайте мені вогню. Будь ласка.
Він мовчки намацує запальничку в кишені. Вона сідає поруч.
Спалахує вогник. Вона нахиляється ближче - майже торкаючись щокою його плеча. Аромат прілого листя.
Червоний вогник. У неї міцні цигарки.
Вона піднімає очі - "мов бренді проти світла".

- Дякую, - вона видихає дим повз його шию. І підводиться.
Перш ніж вона піде геть, перш ніж зробить хоч крок, - він бере її руку, заволодіває пальцями.
Вона не пручається - але й не піддається. Змушуючи зібратися з силами. Натиснути трохи сильніше. Заповнити простір - присутністю.
Дати відчути - ритм, порух, мелодію.
Вона повертається. Повільно. Рука лягає на його плече. Погляди схрещуються.
Доторк до внутрішньої сторони гомілки. Крок.

Крок за кроком - мокрими від дощу доріжками парку - вони випробовують. Межу. Один одного. Самих себе. Осені.
Кружляють - не відводячи погляду від пітьми очей. У пошуках - шпарини, тріщини, слабкості.
Нюшать повітря.

Щока до щоки. Рвучкий порух - і її сережка, срібне листя, червона крапля ягоди, - залишає подряпину кривавити на його щоці.

Нарешті вони завмирають - погляди схрещені. Повільно випростовуються - щоб на мить застигнути, щока до щоки, очі заплющені, глибоко вдихаючи листопадовий вечір.

Він важко осідає на лавку. Вона сідає поруч. Знов спалахує вогник на кінчику цигарки. Вона піднімає очі - він ледь помітно киває.
Осипається попіл. Він здригається.
Грузно подається назад - на спинку лавки. Вона нахиляється. Ледь чутно цілує його повіки. Підводиться - і поступово зникає у темряві. Доки не залишається лише вогник цигарки, руде волосся і червоні черевички. Гаснуть.

Він незмигно дивиться крізь небо. Небо дивиться на нього. Крізь діру в серці.





Зображення: с - Marcel Nino Pajot

@темы: Із зошита, що потрапив у зливу, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Сюита, галерея, музыка странного сна

01:10 

La noche ira...

All we are is dust in the wind. Stardust


Бузковий дощовий вечір. Мозаїка осіннього листя. Ліхтарі. Аромат кави. Мовчання.
...потому что об этом всуе нельзя...


Видимка, welcome!
Что привело? *ставит джезву на плиту*

@темы: Із зошита, що потрапив у зливу, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, галерея, музыка странного сна

15:33 

The Cookbook of Good Mornings: Candied Sun Rays for Mabon

All we are is dust in the wind. Stardust
Sforza, willkommen!
Добро пожаловать в Сорочье гнездо!


Сонячний ранок.
Мию вікна - і кожною клітиночкою тіла всотую сонячне світло. Поруч Лінте - витирає столики.
В залі каварні - занурені в бурштин мовчання та медвяного світла - з бісеру виважених рухів ми сплітаємо німу розмову-танець. Під музику золотавого павутиння та пряних пахощів, що лунають з кухні.
EMANON вичаровує двоголосся яблучної шарлотки з гарячим молочним шоколадом - акорди кориці, гвоздики та мускатного горіха. Й оксамитове відлуння помаранчевих цукатів.
...з саду - помітно тихіше - вплітається гіркуватий, горіхово-лікерний дим від осіннього листя...

"Поэтика пространства"

Дивися, шепоче Лінте.
І я зазираю в горщик з цукатами.
Таїнство перетворення. Від помаранчевих скоринок - до медвяних скибочок кристалізованого сонячного світла. Три дні вимочувати у воді. Варити 5 хвилин та 10 годин томити в сиропі. Знову і знову. День-ніч-день. Таїнство перетворення вимагає часу. Щоб приготувати цукати, треба днів зо 5, пояснює Лінте, помішуючи золоте диво. Але якби я перетримала їх у воді занадто довго, чи забула змінити воду, чи - якби я просто облишила їх, знаєш, раптом самі якось... Мабуть, у мене була б нагода дослідити розмаїття плісняви... - ковток кави, і Лінте пильно зазирає мені в очі: Таїнство перетворення вимагає часу. І зусиль... А наші демони - в нас самих, наостанок кидає вона через плече.

Таїнство перетворення вимагає часу. І зусиль... А наші демони - в нас самих... - шепочу я, коли дістаюся горища, коли виймаю із закутка запилюжену коробку і перебираю намистинки в подолі картатої спідниці.

Золотаві, бурштинові, медові, бузкові, червоногарячі, відтінку кави з молоком, ... Зі скла, дерева, кістки, міді, сердоліків... Вранішнє сонце, червоні яблука, вересневі троянди, осіннє листя... Спалюють на вогнищі... Сонячна веранда. Горнятко чаю з медом. Ковток шоколаду. Філіжанка кави. Чорної чи з молоком. Імбирне печиво. Яблучна шарлотка. Пальці в борошні. Плетене крісло в саду. Плед. Мішечки з лавандою в шафі. Варення з журавлини в розетці. Чай з шипшиною. Ряд за рядом - вовняний светр. Свічка на столику в каварні. З-під пальто прозирає край картатої спідниці та шаль з китицями. Затягнута в рукавичку тендітна рука з філіжанкою кави. Книжка на колінах. Бузковий вечір. Полиск ліхтарів та фар на мокрій бруківці. Танго після дощу.

розглянути намистинки

@настроение: sun in the teacup

@темы: цитатник, світлини, мистецтво тисячі дрібниць, кав'ярня, галерея, библиотека, архив, Сорочье гнездо, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Із зошита, що потрапив у зливу, The Cookbook of Good Mornings, щоденники

13:49 

In the Rain - Cocktail I (OCD)

All we are is dust in the wind. Stardust
wanna sip?
(c) Llynn, 18/09
In the rain

Music ingredients:
Marina & The Diamonds - Obsessions.
Placebo - In the Light of Morning
Placebo - Protect Me from What I Want

@темы: музыка странного сна, галерея, архив, Сюита, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Із зошита, що потрапив у зливу, щоденники

01:43 

Панихида по апрелю (с)

All we are is dust in the wind. Stardust
В воздухе - дым и горечь. Миг. Миг - и замирает сердце, прерывается дыхание...
Миг - и дни наступят на тонкие лезвия травы и окрасят их кровью... и ворох листьев легким взмахом клинка рассечет полотно на еще вчера и сегодня.
Миг. И она переступит порог твоего дома. Осень.
Какое обличье она примет для тебя на этот раз? Что скажет?
Может быть, одно-единственное слово: "Пора".
Земля обошла оборот и пришла на рубеж. Йера...
Что она протянет тебе - серп ли, нож ли... Оружие жизни, орудие боли...
Миг - занести свою руку с ножом и вспороть нутро.
Что было в твоей пиньяте? Скажи мне, какие всходы дал этот год?

Золотая осень. Урожайная осень.
Миг - занести свою руку с ножом.
Срезать колосья, оборвать плоды...
Тихо падают к ногам скошенные дни.
Взвесить в ладони, оценить налив и сладость.
Возблагодарить... за дары. И удары.

Прозрачная осень.
В чаше неба - студеная хрустальная вода.
Загляни. Умой лицо - смывая краски, белила и пыль.
Сделай глоток.
Хрустальная ясность.
Ветер срывает ветхую одежду увядших листьев - ни одного не оставит прикрыть обнаженность души.
В рваных краях прочитаю ткань своих дней и прочность нитей.
Нагая против неба - натянутой струной. Играй, ветер. Играй. Я буду слушать - canto hondo.

Миг - и рука не дрожит, обрывая жизнь того, что должно умереть.
Тихо падают к ногам скошенные дни.
Так нужно.

Собирать плоды - и сжигать мертвые листья, увядшие дни, ветошь и мусор.
Прах к праху.
Ритуалы огня и ветра. И воды.
В дожде и туманах, в студеной воде - отмывает маленькая прачка саваны ушедших дней.
Легче перышка на Ее весах - уходят в небо.
Оставляя ожерелье янтарных слез - застывшего летнего меда.
Для согревающего напитка зимними ночами. Семенами, что прорастут по весне.

Упокой, Господь, наш прошедший год...
Справляя панихиду по апрелю в сентябре - прославляем не смерть. Но жизнь.

Autumn steps in gently. Listen

@музыка: Арефьева, Башня Rowan

@настроение: serenity

@темы: The Cookbook of Good Mornings, Із зошита, що потрапив у зливу, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Сорочье гнездо, архив, мистецтво тисячі дрібниць, музыка странного сна, цитатник, щоденники

23:49 

Лунный аперитив для хамелеона с пигментным истощением

All we are is dust in the wind. Stardust
Коктейль смешанных чувств "Лунный аперитив". Станционное кафе. Полчаса до отправки рейса. Желтые листья, прилипшие к стеклу. Первая сигарета. Промокшие спички. Забытый билет. Капли дождя падают в чашку кофе. Американо а ля блюз. Для девочек, сбежавших из дома, по цене последнего рубля и упаковки свежих синяков и слез - еще тепленьких.
Слушать, как хриплый голос нежно прикасается к плечам и ключицам, к внутренней стороне футляра.
Написать мелодию шагами. Вглубь мокрого судорожного города. Кляксами фонарей и светофоров на асфальте.
Пока мы будем пить - ты свой Агдам, я - твой блюз пополам с иронией, стыдом и вермутом, - буду дергать струны старого контрабаса - малость расшатан, но еще в строю, - укачивая тебя в сон.
Под проливным дождем, босая, с сандалиями в руках - по течению дождевой воды. В дорогу.


Мне нравится коротать ночь в дороге. В тряском автобусе. Прислушиваясь к сердцебиению старого, потасканного жизнью, мотора - ритм блюза. Старики вообще знают толк в хорошей музыке и выпивке. Он мог бы многое мне рассказать. В зеркале заднего вида - потеками дождя на грязном стекле, капелька лунного света, взболтать, но не смешивать, - жизнь. Мокрые поля. Безымянные поселки. Кофе в станционных забегаловках. "Немного смерти, немного любви."
Ночь под чужой крышей. На постоялых дворах чьей-то любви. Притираясь к чужим туфлям. Босиком.
Уходить на цыпочках. Не забывая вытереть отпечатки пальцев с кожи и вкус смешанных чувств с губ. Позвать тень щелчком пальцев.
В дождь.

Я вернулась домой. По крайней мере, на какое-то время. В Киеве - дожди. Промокаю насквозь. Хожу босиком. Пью кофе. Побывала на презентации Таис Золотковской. Гуляла с собаками. И еще тысяча мелочей... Пишу с компа подруги в Белой Церкви. В понедельник еду в Ольвию. Потом - Львов. Иногда кажется, что хочется прожить лето в купе поезда. Или в тишине дачного домика. Разговаривая с миром узорами бусин. Люблю. Некоторых особенно ;-)

@музыка: Billy's Band

@настроение: лунный аперитив для хамелеона с пигментным истощением

@темы: rough-drafts, щоденники, музыка странного сна, кав'ярня, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Дай мне напиться железнодорожной воды, Із зошита, що потрапив у зливу

02:25 

All we are is dust in the wind. Stardust
01:37 

lock Доступ к записи ограничен

All we are is dust in the wind. Stardust
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL
17:21 

Плутані стежки асоціацій, довго пояснювати...

All we are is dust in the wind. Stardust
"Пассивность - отсутствие сопротивления, а потому пассивность восприимчива. Душа как гладь озера, спокойная, слышащая все вокруг. Вспомните, что нужно сделать, чтобы воспринимать: для этого нужно не сделать что-то, а наоборот, перестать делать: перестать фонить собственными эмоциями. Если на душе ветер и волны, человек не услышит ничего. Для того, чтобы слышать, нужно внутренне замолчать. Если вы умеете слушать и видеть, вы услышите и увидите то, что не замечаете обычно. Высшим проявлением этого состояния является Гнозис - Знание. Это не познание умом, не ученость. Это знание молчаливое, когда внутри тебя появляется ответ."
(Зау)

Ланцюжки асоціацій. Стежки таємного лісу.
Лінк - відлунням до образу Жриці, Королеви Чаш за закритими повіками.
Іншим разом нанесу плутані стежки пунктиром - "двоичным кодом" - на сторінки щоденника.
А тут нехай просто повисить уривок Сюїти, тому що...
Він відгукнувся, зазвучав - відлунням до...

MayLlynn, 2004, Сюїта, уривок з частини 3, "Іскра ця здатна вбивати"
(с - MayLlynn, 2004, Сюїта, частина 3, "Іскра ця здатна вбивати")

@темы: цитатник, мистецтво тисячі дрібниць, Сюита, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Із зошита, що потрапив у зливу, rough-drafts

23:12 

lock Доступ к записи ограничен

All we are is dust in the wind. Stardust
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL
22:25 

Marcel Nino Pajot

All we are is dust in the wind. Stardust
В его работах царит вечный карнавал и балансирующая на грани распущенности откровенность. В его работах по плечам девушек растекается расплавленная медь и живое пламя. Его работы - праздник, фейерверк, который на утро тает сигаретным дымом. А его главные героини, ночные бабочки, прячущие лица под масками скорее для создания интриги нежели из-за смущения, разлетаются по своим шелковым гнездам, чтобы с наступлением темноты вновь сгорать под восторженно-похотливыми взглядами.
(c - Ivy Red)



Лісс посміхається крізь візеруни диму. Знаками дощу на склі листопад - чорне пальто, спалах короткого рудого волосся - перебиває зелене різнотрав'я квітня. Перш ніж Лінте заплющить очі, я встигаю помітити червоні скалки місяця крiзь товщу темної води.
Їй подобається гра - поглядів, доторків, півтіней - тоненькі шовкові тенета, крильця метелика, аромат квітів ночі - мистецтво нападів і відступів - майже нестерпне, болюче загострення відчуттів - ледь стримуване нетерпляче тремтіння. Мовчання. Гра важливіше правил. І важливіше перемоги.
Коротка чорна сукня. Прохолодна біла шкіра. Золотаве плече - в пломінні свічки, чи ліхтаря, чи... Живий вогонь тріпоче в склі келиха. П'янкий аромат осіннього диму. Візерунок цигаркового диму. Гаряча і гірка. Кава. Гра доторків. Tango. Півмаска. Оголене стегно. Чи задрапірована вуалями. Доторк тканин, вигини ліній - не менш розкішні та спокусливі, ніж тіло. Загадка троянди - в семи покривалах її пелюсток. Зривай одну за одною, доки не... Вибач. Я загубила вірші, написані на висушених пелюстках.
За чіткими лініями чорно-білого, за уривчастими, хисткими, танучими - туману та диму, за присмаком крові у дощовій воді та ранковій паморозі... іноді - спалохом вогнища руда бестія.
Мені майже ніколи не вдається вхопити образ рудої відьми в тенета слів. Тож просто зазирніть в магічний театр Marcel'я Nino Pajot'а, як раніше в півтемряву каварень Fabian'а Perez'а.

Химерно. Щойно тінь дощу перекреслила обличчя, щойно пригадала він'єтки листопада, щойно відчула її дихання в плече, Janusz Cienkowski повісив у себе роботи Marcel Nino Pajot.
...Давай з тобою будем просто мовчати...
Ще роботи - в коментарях.

@темы: галерея, Сорочье гнездо, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Із зошита, що потрапив у зливу, rough-drafts, кав'ярня, мистецтво тисячі дрібниць, ссылки, щоденники

16:06 

lock Доступ к записи ограничен

All we are is dust in the wind. Stardust
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL
15:24 

Мистецтво тисячі дрібниць - From the Core

All we are is dust in the wind. Stardust
12:31 

The Cookbook of Good Mornings

All we are is dust in the wind. Stardust
Материи для наших душ выбирает Небесный Портной, а нитки - мы сами.
На чём держится твоя душа, что скрепляет её?
Рэттиси



Доброго ранку!


Cinna, wilkommen!


Вчора Всесвіт був навдивовижу щедрий на подарунки.
Копії подаються в коментарях. Enjoy!^^

@музыка: Кому Вниz - Вийди, змучена людьми...

@настроение: sun in the teacup

@темы: The Cookbook of Good Mornings, Із зошита, що потрапив у зливу, Кошкин дом, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Сорочье гнездо, комірчина, мистецтво тисячі дрібниць, цитатник, щоденники

12:13 

Written with moonlight on the surface of mirror...

All we are is dust in the wind. Stardust
16:06 

Нотатки велешки: пташиний клинопис

All we are is dust in the wind. Stardust
Босоніж на сніг. У білій сорочці, не вишитій.
Оголена душа вистигає до дзвінкої прозорості.
Доки не станеш глибоким озером, що снить під крижаною ковдрою.
Доки не побачиш зимові сни дерев, повільні та глибокі, за мереживом чорного гілля.
Тиша. І прохолода ключа під язиком.
Доки не торкнуться тебе руки північного вітру - і не станеш струною, між небом і землею...
Лишень в тугих косах ховаються квіти сон-трави, до весни.



Pasque flower, prairie crocus, wind flower...

А коли вистигнеш до тої срібно-кришталевої дзвінкості, коли висповідаєшся першому снігу і приспиш у косах цибулинки квітів до весни...
... шукаєш сонячного тепла. Та його відбитків у дрібничках: раптових золотавих сплесків у вікнах, гарячому шоколаді, дружніх обіймах, перших фіалках на підвіконні...
...У мерехтінні намистинок, здається, бачиш сни перших весняних квітів... у передчутті пробудження...
...Кароліна, дякую за дрібку сонця в холодній воді...
...окрім темних, чорнильних фіалок, розпустилася перша біла...

@музыка: Мельница - Господин горных дорог

@темы: мистецтво тисячі дрібниць, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Кошкин дом, Із зошита, що потрапив у зливу, rough-drafts, галерея, архив, На іншому боці Місяця, щоденники

19:33 

Листочки, забуті між сторінками...

All we are is dust in the wind. Stardust
Ми живемо, як мушлі на дні моря. Ми гадаємо, що шари невідворотні, а наші щільні стулки зачинено назавжди. Коли накочується буря, ми б'ємося одне об одного, перетасовуємося, ранимо тих, хто поруч. І забуваємо, що всередині кожної найменшої непоказної мушлі мертвим вантажем лежить перлина.

(с - Ірен Роздобудько, "Зів"ялі квіти викидають")

stroinsky, willkommen!

@темы: цитатник, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Із зошита, що потрапив у зливу

23:45 

Листочок, приклеєний до дзеркала

All we are is dust in the wind. Stardust
01.12.2009 в 18:18
Пишет МэйЛу:

Я так уязвима и так боюсь боли, и точно знаю, что люди могут её причинить.
Выхожу утром, повторяю как заклинание: "Кактус, кактус, я - кактус..."
Часть моих иголок за день оставляю встречным.
Возвращаюсь домой, и, скуля и повизгивая, достаю из чувствительной кожицы чешуйки ерша, иглы ежа, колючки шиповника... Видно, у встречных тоже есть заклинания, которые они повторяют с утра.

URL записи

@темы: цитатник, мистецтво тисячі дрібниць, Сорочье гнездо, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Кошкин дом, Із зошита, що потрапив у зливу

Каварня на розі

главная