• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: щоденники (список заголовков)
17:51 

The Cookbook of Good Mornings: Washing Day

All we are is dust in the wind. Stardust
Іноді від пилу можна задихнутись...
Прибрала в кімнаті. І в голові. *Звичайно, ще лишилося кілька старих запилюжених комірчин, які давно потребують жіночої руки. О тільки збируся з силами!))*
Прохолодно. Вітер гуляє, мов кіт, - сам по собі. Треться об ноги, грається подолом спідниці і китицями пов'язаної на поясі старої хустки *Така, важка зелена з барвистим квітковим візерунком... Пригадується бабуся*.
Кутаюся в червону шаль. Варто замружити очі і - ось воно! - аромат шоколаду, стиглих яблук данешта, кориці, гвоздики, мускатного горіха, липового чаю, гречишного меду, свіжої випічки і кави...
З далекої станції чути стогін колес і гудки електрички...
Розлітаюся вихором листя - понад містом, понад лісом... - на поріг "Кав'ярні на розі". Музика вітру - ліхтарики і дзвіночки , бусинки і пір'я...
Осінній вітер напинає шаль - мов вітрила.

Яблучний пиріг чи імбирні коржики?

Начни с простого – вымой всю посуду -
Уменьши список будущих задач.
Свои носки, лежащие повсюду,
Сложи в мешок, мешок подальше спрячь.

Толпу бумажек возле монитора
Сожги, свалив в большой железный таз.
Всё нужное тебе – в мобильном на повторе,
А остальное гуглится на раз.

В конце концов - повесь на кухне полку,
Пять лампочек сгоревших замени.
И не ворчи, что в этом мало толку,
Особенно в масштабах всей земли.

Да, нелегко идти к великой цели,
Стремясь повсюду причинять добро,
При этом дважды в день, пять дней в неделю
Шагать пингвином в переход метро.

Желанье доказать чего-то свету
С утра пораньше - малость придуши.
Не приводи в порядок всю планету,
Достаточно квартиры и души.

Начни с простого – вымой всю посуду...

© Игорь Бурмистров


@темы: цитатник, мистецтво тисячі дрібниць, кав'ярня, галерея, библиотека, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Кошкин дом, Із зошита, що потрапив у зливу, The Cookbook of Good Mornings, щоденники

19:17 

All we are is dust in the wind. Stardust
Наразі потребую тільки одного - спокою.
Сонячного проміння на повіках. Крізь мереживо листя.
Шовкової трави. Синього неба.
У затінку саду - стіл. Філіжанки кави і чаю. Листочки м'яти та меліси. Варення. Крихти хліба. Лискучі боки перших яблук. На білій скатертині - золотаві смужки сонячного свтіла. У плетеному фотелі дрімає кіт. Запах прогрітої за день деревини. Землі. Зелені. Квітів.
Босоніж - відчувати землю. Пускати тисячі непомітних корінців. Обличчям - за сонцем, мов якась диво-квітка.
...відчувати, як дихають трави... зріють плоди... і в'януть квіти...

(с - Грохотова Светлана)

mabuja, wilkommen!
Ich würde Sie gern zum Kaffee einladen.
Дякую за хмари рідного Міста на кінчиках крил. :)


Вчуся ткати на дощечках. Перші успіхи (3 успішно завершені тесьми, одна з яких за власною схемою) невимовно тішать. :)

@настроение: serenity

@темы: щоденники, мистецтво тисячі дрібниць, галерея, архив, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, The Cookbook of Good Mornings

22:40 

Exhilaration of skylarks

All we are is dust in the wind. Stardust
Несеш пухнасте сонце всередині - під ребрами.
Завмерти на хвильку перед дверима. Тримаючи заповітний ключ. Дослухатися до голосу, що зароджується в горлі. В спинному мозку.
Стояти на їх могутніх плечах. І відчувати підтримку. Соки дерева. Електрострумінь хребта.
Знайти слова...
...витримати найважчий, найвідповідальніший наразі життєвий іспит...
... і відчути... "ликование жаворонков"...
Бо...
Що може бути кращим за два холодильника-муркота, двох котів, що зручно влаштувалися на твоїх колінах, вилизуються і вилизують тобі руки? - звісно, "наш человек" мусить бути чистим ;-)
...За розумні очі пса, його холку під рукою... Таїнство довіри...
...Що може бути більш "умиротворяющим" за пацюків, що солодко посапують в обнімку, хапають ніштяки-смаколики своїми маленькими лапками з твоїх рук? Або за мишачі хвостики, що стирчать з кубельця?
...Що може бути більш вільним, ніж бігати з собаками - травою на захід сонця, піщаним пляжем "по кромке прибоя" на схід? Ти і я. Твоє волосся подібне до соколиного пір'я. Хочеться торкнутись. Що може бути більш прекрасним?
...Що може бути більшою радістю, більшою винагородою, ніж почуття вдячності, любові, радості, ніж очікування наступної зустрічі... Ніж старі капризні псиці-"кошелки", що туляться до ніг... після прогулянки-пробіжки, після доброго слова і ласки...

Хм... Що може бути більш вражаючим, природнім... більш спокусливим... ніж ворон, що роздирає ніжно-рожеве куряче крильце? Як помру, то... віддайте мене воронам. То мій найближчий шлях до неба...

Що може бути кращим, ніж відчувати, як бринить струна хребта - в унісон зі світом?

Що може бути солодшим і теплішим за персики, мускат, абрикоси, лікер... за відтінки, смаки, запахи і звуки заходу сонця? За золотаві смужки на зеленій траві? За розлите вино і золото в небі?

Кава і горіхово-шоколадні коржики. Крихти для горобців. Ти їси цукор з долоні. З маленької білої долоні. Її хочеться вхопити кігтиками, притягнути до себе і вилизувати.
Пішли. Ми ще встигнемо на потяг. "Наша свобода - гул и грязь поездов". Ще є дрібка вічності. Для потяга на захід сонця. Для гітари. Для того щоб покласти голову тобі на плече і слухати, як ти шепочеш "Тайны ликования" для вуха душі, до скронь, в яких важко гупає розлите за день золоте вино, червлене сонце. Ми сядемо у тряский скрипучий автобус, притискаючи до себе наплічники, крутитимемо головами, питимо чай з термоса... Ми вийдемо до кам'янистого пляжу - до синього-синього моря. Ми скинемо тіла "у кромки прибоя" - їх обкатають хвилі до перламутру, що його заллє мускатне золото. І хвильки лизатимуть пальці, мов "теплые коты". Бігатимемо між морем і небом. З собаками і вовками.
Чай на веранді. Клематіс. І півники. Дощик і мансарда-"курник". Валятись на траві. Занурювати пальці у насіння, у жирну живу землю, у воду, у сонячне світло, у твоє волосся.

Розкласти на камінні намисто - подарунок від матері до доньки - ниточки-стежинки
намистин і камінців. Вглядатися у глибину рожевого кварцу. Крізь білі і бузкові хмаринки. Стріхі Міста - червоні, винно-бузкові - гостроверхі башточки, чудернацькі флюгери (мені до вподоби каравела з напнутими вітрилами), білі будиночки з балконами та патіо, бруківка вуличок, гомін площ, арки між будинками над каналами і рукавами Ками, хижі вузьконосі найтігали, фонтани - біля фонтану Лілей на площі Ринок співає у вранішньому молочному тумані Біла Панна, - шелестять спідниці та шалі, аромат кориці, кави і ванілі, бузку та троянд, дим осіннього листя, співають зінгари-циганки з дзвіночками у тугих косах та на барвистих в'язаних поясах - туман з'являється раптово: у сутніках збирається понад водою, тече з Ками примарними струмочками, скрадає постать пані Люмери вуалями та сьома покривалами, мантильєю на плечах білого і рожевого каменю, лишень бездонні очі, очі темної води, - найтігала над темною водою, на хвилях бузкового туману, править мовчазний Візник твердою рукою, вуличками-каналами летить Пташка Леота, від порога до порога, стукає в двері серця - в руках твоїх гітарою співатиму, хребтом-грифом тягни струни, срібнії струни (арфами, арфами), - котиться Яблуко небосхилом, молочною рікою-туманом, - пада сонце у гущавину саду, в абрикоси і вишні, бузок і верби - хлопчина ховає в кишеню заповітну зелену свічечку і зникає в кущах... в кишеню проти серця, - пливе сонце Камою до синього моря, між вітрильниками з білими парусами, молочними, мов вранішній туман над Люмерою, стікає сонце золотом і кров'ю, замальовує небо бузковими тінями... срібними зорями - над стріхами Люмери туман розсипається срібними дзвониками.
Ти побачиш. Лишень зазирни у глибину рожевого кварцу - крізь хмаринки у небі над Люмерою.



Від 18 липня 20... року

Мистецтво тисячі дрібниць - це мистецтво акцентів.

@настроение: serenity

@темы: музыка странного сна, мистецтво тисячі дрібниць, маргіналії, архив, На іншому боці Місяця, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, The Cookbook of Good Mornings, щоденники

23:55 

The Cookbook of Good Mornings

All we are is dust in the wind. Stardust
12.07.2009 в 23:43
Пишет Karolina Cienkowska:

Сегодня болеющую меня приходила морально поддерживать названная дочка Llynn, принесла чудесных печенек, выпечку с яблоками и кубинскую музыку )) Мы разговаривали о бусах, рассматривали привезенные из Крыма камни, мечтали о совместной мастерской и просто уютно пили кофе. Вообще мы хотели его сварить сами, но кухню заняла мама, и, чтобы мы не отвлекали ее от чтения Агаты Кристи, она сама сварила нам кофе за две минуты %) Сразу видно, что когда-то она была кофеманкой со стажем - получилось так вкусно, мне еще учиться и учиться до нее. Она даже не смотрит, когда готовит. Для меня приготовление еды пока что напоминает священнодействие, где все делается медленно и постепенно) Еще больше - если я делаю чай или горячий шоколад. Мы с Ллинн весной его варили вдвоем, как зелье, а потом поили наших мужчин )
Вообще у нас есть мечта на двоих - открыть кофейню. В Киеве нет настоящей кофейни, такой, как на Западной Украине, чтобы там был действительно хороший кофе и вкусная, не однообразная, выпечка. Готовить бы по рецептам начала прошлого века, когда пирожные не были одинаковыми кусочками бисквита с желе, фруктами и сливками из баллончика - нет, настоящие торты, струдели, рулеты, печенье, кексы, десерты, для которых нужно вручную растирать желтки, готовить крем на водяной бане, резать цукаты. И чтобы витражные окна, фонарик у входа и столы темного дерева. И горячий шоколад в маленьких чашках, с пышной шапкой настоящих сливок) А мы бы сидели за стойкой, плели бусы и рассказывали посетителям сказки.
Вообще есть что-то правильное в том, чтобы сидеть вот так рядом, мечтать о всяких вещах и слушать, как за окном барабанит дождь - почти в такт кубинским ритмам. И добавлять в свой незримый вишлист очередной пункт из искусства тысячи мелочей, которыми нужно овладеть. В моем понимании это правильная дружба - когда вам есть о чем поговорить, и когда вместе вы становитесь лучше, чем-то делитесь, учитесь друг у друга. Немного солнца в чашке чая)
Я давно хотела здесь сказать, как я ее люблю. И как рада, что у меня есть вот такая маленькая семья, и что Ллинн - ее часть. И что с ней можно часами сидеть на ее кухне и пить мятный чай, и говорить обо всем, или просто встречаться в коридоре иняза и ободрять друг друга перед очередной битвой на учебном фронте, или даже идти вместе до метро.

URL записи

@музыка: Buena Vista Social Club - Chan Chan

@темы: The Cookbook of Good Mornings, Сорочье гнездо, мистецтво тисячі дрібниць, щоденники

23:53 

Once in Havana

All we are is dust in the wind. Stardust


Спека. Курить. Автобус трясеться розбитою дорогою. У власному ритмі. Наче заворожує духів дороги. Шкода, що старий. Голос порипує, підводить. Не ті вже суглоби, щоб викидати колінця...
Мимоволі ловиш ритм, прикривши стомлені, червоні з безсоння, очі...
Густі, прогріті запахи. Цукати, кава, випічка... Везу ліки. Для Пані Дев'яти Ключів.
Сир. Цибуля. Піт і цигарки.
Бабусі і бабища поправляють барвисті сукні і платки. Поважно мовчать.
Може, це достойне похитування сивими головами також покликане допомогти старому автобусові умилостивити духів дороги?

Спека вибухає. Небесне черево репається і проливається рясним дощем.
Прадавній алфавіт - дощові краплини - накладається на примарні старі будинки, худорлявих смаглявих дітей в дорожній куряві, бабів на плетених стільцях у затінку веранд, собак і сурйозних чоловіків, що поважно спльовують тютюн у пилюку.

В незнайомому районі покладаєшся на нюх не менше, ніж на мапу... І, звичайно ж, на браслети і намиста, амулети і брязкальця... Що супроводжують кожний танцюючий крок. Виплітаєш добру стежину.

Очі кориці. І шоколаду. І живого дерева гітари.
Спеції. Запашне м'ясо. Коржики з цукатами і шоколадом. Духмяний чай. І кава. Вівтар Гайї. Якомога ближче до неба.
Низатимемо розмови, мов рядочки дрібного бісеру. У гранях - раптовий спалах моря. Чи дощу. Відблиск посмішки у хвилі.
Перебиратимемо зерно. Пісок. І бісер. У долонях вони змішаються.
Краплю кави з перцем. Краплю гарячого вина. І краплю поту зі смаглявого плеча.
Розпашілі у танці - піняться довгі спідниці, тінькають брязкальця, хвилями ходять руки, змахують чаячими крилами, відбивають ступні серцебиття, звиваються змії на плечах і зміії вколо стегон, чарівні коштовні пояси. Стилет і троянда між бронзових грудей. Дев'ять Ключів при поясі.
Дай мі дрібку гарячої крові!

Пада дощ на вівтар Гайі.
З зерна, бісеру, піску, з моської піни і краплі крові... Коштовності між нашими долонями. Дощова прохолода топазів, лісовий затінок нефритів і малахітів, глінтвейн гранатів, мовчання аметистів. Прикладати до рани під вечір, як міниться вітер. До мокрого з гарячки чола "надобраніч". Пити з молоком, вином, чи кавою - з ложкою меду і дрібкою перцю.

Заплітаю доріжку назад. Крок за кроком. Слід у слід. По відбитках у глині, заповнених дощовою водою.

Крізь вогні, музику, вихор танцю і машини.... старий автобус обережно везе мене додому.
Слухати землю ступнями. Витанцьовувати холодними відображеннями вогнів у калюжах.
І прохолодний м'ятний листочок сховався між гарячих грудей. Оберіг.

Для Кароліни, з любов'ю.

@музыка: Buena Vista Sovial Club - El Cuarto de Tula

@темы: щоденники, музыка странного сна, кав'ярня, архив, На іншому боці Місяця, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Місто, The Cookbook of Good Mornings

23:10 

Evening. Bench. And coffee.

All we are is dust in the wind. Stardust
Старый дворик. Вечер. Кофе.
Задумчиво тереть пальцами подбородок. В поисках слова.
Для халцедоновой прозрачности неба. Прозрачности и глубины горного озера. Для полета птиц. Для запахов вечера. И далекого, приглушенного шума улицы - словно из другого мира. Для старых домов, словно старики собрались посидеть на лавочке, подышать свежим воздухом. Для дикого винограда. Кое-где в окнах и просвета не осталось между зеленью ветвей.
Как живут люди за стеной леса?
Для того мига, когда мысли и мыслишки, подобные ряби на воде, наконец затихают. Дивный миг молчания. Созерцания озерной глади. И дна. Теней, похожих на юрких рыб - не поймать сачком из слов.
Молчание, позволяющее услышать взмах крыльев... И глубокое ровное дыхание.
Примостился на лавочке Старый Дворик.
Детский смех, старушечьи разговоры... Если обернуться, можно успеть мельком - резинки, войнушки, оборка на юбке под джинсу и вечно сползающие колготки. Ну хотя бы краем ока...
В молчании смотреть сквозь толщу воды на движения рыб и теней рыб.
Nostalgie?
Похоже. Но не совсем. Не то слово.
Не котел воспоминаний. Где они - те три заветных котла - с водой вареной, водой студеной и молоком? Ать! Но не влезть в сброшенную кожу. И пытаться не стоит.
Нет.
Шепчет Старый Дворик, слегка качая головой - соль с перцем.
Нет - безмолвствует. Перед лицом неба. И реки.
Свободно только небо над головой моей. (с)
Serenity.
Сквозь прозрачность.
Serenity.

@настроение: serenity

@темы: щоденники, музыка странного сна, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Місто, The Cookbook of Good Mornings

15:12 

Казки у вишневій кісточці

All we are is dust in the wind. Stardust
І сяйво вранішнього сонця супроводжує кожну хвилину дня.
Коли пораєшся в хаті.
...Миєш вікна... Як же ж можна, щоб очі дому були запльовані?
Коли драглюєш вишню на варення.
Краплинки вишневого соку - татуюванням по шкірі - стародавня жіноча прикраса.
І хочеться розповідати казок. Ритмічно чистячи вишні.
Давним-давно, аж вчора, жила маленька фея у вишневій кісточці. Жила-не тужила, вишеньки їла, росою запивала. Аж налетіла відкіль чорна ворона. Ворона-воронище. Та й склювала вишеньку. Склювала, а кісточку виплюнула. От котиться кісточка полем-городом, тресеться бідна феєчка, з ніг на голову перевертається, плаче, крильця пом'яла...

А мама тільки сміється....

@настроение: Laudate Dominum

@темы: щоденники, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, rough-drafts

15:03 

Laudate Dominum...

All we are is dust in the wind. Stardust
Десь по 4ій. Ранок.

Вночі ряд за рядом плелася чергова фенечка. І зринали рядки відомих і невідомих пісень.
"Вийди, змучена людьми"
Вийди, змучена людьми
І одурена думками,
Снами, мріями, казками,-
В лісі будем тільки ми.
В лісі дзвонять солов’ї,
Виливають щастя в звуки,
Виливають в звуки муки
Світові...

читать дальше

(с) Кому вниz

Чекала схід сонця.
Дивовижну владу має схід сонця над людською душею.
З кожною миттю, як світлішає небо, наче очищуєшься і народжуєшся знову.
І відчуваєш Присутність. У кожному подиху, у вранішній тиші, у запахах літнього зела, у цвіріньканні пташок, у гіллі дикого винограду, що оплітає балкон.

Божественне диво сходу сонця... схопити й втілити словами... (не)можливо

et lux perpetua luceat

Дай Боже! Дай Бо! Золотом променів вмивається світ.

3 липня 2009 року.
4-8 ранку

@настроение: Laudate Dominum

@темы: щоденники, галерея, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, The Cookbook of Good Mornings

18:13 

Человек - это животное, которое смеется (с)

All we are is dust in the wind. Stardust
...Я понял, почему люди смеются. Они смеются, когда больно, и для того, чтобы было не так больно.
[...] Да, конечно, происшествие в клетке было не смешным, а трагичным. Я посмотрел на толпу обезьян, на их подлые, жестокие и нелогичные поступки и вспомнил, что мои марсианские учителя говорили, так живут люди. И тут мне стало так больно, что я засмеялся.
[...] Я думаю, то есть, мне говорили, что смешное - это хорошее. Это не так. Человеку, с которым случается "смешное", не смешно. Голый шериф не смеялся. Хорошее - это сам смех. Я вникаю, что смех - это мужество, это помощь в борьбе с болью, стыдом и неудачами.
[...] На Марсе есть вещи, над которыми люди смеялись бы, но марсиане над ними не смеются. Это, например, смерть.
- Смерть - это не смешно.
- Почему же о ней так много анекдотов? Для нас, людей, смерть так страшна, что мы должны над ней смеяться.
(с - Р.Хайнлайн, "Чужак в чужом краю", пер. А.В.Агранович, В.Н.Чернышенко)


... Скільки випадків можна пригадати, коли я реготала, ледь не падала, саме в той момент, коли було боляче, страшно, соромно... Жарти, які травляться перед найлютішим іспитом. Сміх, коли ти натерла ноги, заблукала в місті, тебе кинули друзяки і підмочив дощ. Коли ти гепаєшся у фонтан на Хрещатику, вилазиш мокра, як хлющ і з розбитим руками. І не перестаєш сміятися, коли в Глобусі з тебе продовжує капати вода.... Влучність жартів, коли ти відчуваєш наближення болю, того пекучого сорому, коли тебе зрадять прилюдно. Bittersweet symphony.
...І черв, що увіп'явся тобі десь у 21 грам душі, у підребер'я, нарешті відпускає. Що він може вдіяти проти сміху?
Сміх - це свобода.

Доки ми можемо сміятися - над собою, над власним страхом, над істиною, - і вчити саму істину сміятися, ми залишаємось людьми.
*незалежно від кількості кінцівок чи мрехтіння шкіри*

@темы: щоденники, цитатник, галерея, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ

23:15 

lock Доступ к записи ограничен

All we are is dust in the wind. Stardust
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL
00:33 

Счастливо-бессвязные заметки

All we are is dust in the wind. Stardust
Влаштувалася на підвіконні в імпровізованому гніздечку з вовняної ковдри.
П'ю каву, слухаю дощик, читаю Р.Хайнлайна, "Чужак в чужом краю".

Довго читала, перш ніж помітила, що сутеніє і я вже майже не бачу літер.

Не знаю, якими словами можна передати цей стан спокою і затишку перед обличчям неба.

Сліпий, курячий, дощик - крізь сонце. І веселка.
Дивлюся собі на веселку - так радісно - і чується мені голос Тієї, що розповідає казки...
...як в дитинстві...

Ах, да... Р.Хайнлайн пополняет мой список "О дивный новый мир"
читать дальше

@настроение: serenity

@темы: щоденники

21:41 

One Hot Day in Kiev

All we are is dust in the wind. Stardust
Виштовхала себе на вулицю. З мовчання квартири. З присмаку солі і кави. З диму цигарок.
Наче відстоювала незалежність. Від...
Вигнала. Подалі від тужного квиління зраненої пташки, що важко припадала до землі.

Наче дорога від Saint-Aubain-les-Eaux до Парижу - без його допомоги, без його керівництва, без владного Steuerung - то є право на самостійне існування, доказ дорослості... Власний колір води.

"You're the colour of water.'
'Oh,' she says, suddenly sober and recognizing the truth of what he has said: that she is, has always been, the insubstatial, colourless space between solid things.
But Leif is smiling. 'It's rare - it took me a while to see exactly what it was - the colour glas.'
[...] there's no word in Breton for blue, only glas, which means blue and green and grey, all at once - the colour of sea: the colour of water."


один спекотний день у Києві, роман "Колір води" і кілька фоток

Київ, 13.30.


Цитати англійською мовою - Angela Green, The colour of the Water.
запись создана: 11.06.2009 в 16:59

@музыка: Faun - November

@темы: щоденники, цитатник, ссылки, музыка странного сна, галерея, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ

21:06 

lock Доступ к записи ограничен

All we are is dust in the wind. Stardust
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL
19:35 

scarlet's walk through the voilets (c)

All we are is dust in the wind. Stardust
Сегодня потеряла фенечку и друга.

Zeugma - a figure of speech; parallel constructions with unparallel meanings. Syntactically, it is based on similar structures, semantically, it compises different meanings, which leads to logical and semantic incompatibility.
Zeugma is a meams of creating humotous effect.

Стилистический прием "зюгма" (zeugma), когда в рад аналогичных по смысловой или стилистической нагрузке слов привносится элемент, кардинально отличающийся по смыслу.


"Не раз помічав за собою бажання заблукати - реально так заблукати, щоби не знайти дороги назад. Більше не шукати чорних троп, а йти навмання полем, поки сила пам'яті не обпече мене м'ятним полум'ям. Поки очі не перестануть впізнавати, а ноги не торкнуться тих інших земель" (Любко Дереш, "Намір!")
www.diary.ru/~Llynn-Wellesh/p57833401.htm

Люди іноді зникають. Починають життя спочатку.
Наступає момент, коли життя здається трамвайчиком, що день у день грюкотить тими самим рейками, возить тих самих пасажирів (Ринок - Автостанція) - з тим самим цвілим сиром думок, розмов, облич.
See the safety of the life you have built. (c - Nine Inch Nails)

Цікаво, вам доводилося втрачати друзів, які зійшли з рейок - топтати власну стежину через чагарі?
Вам доводилось дивитися, як хтось інший сідає на потяг з вашим квитком і паспортом, посміхатися, піднімати наплічник і рушати...
"Стрибати з потяга?
What a nuisance! Звичайно, виховані дівчата ніколи не стрибають з потяга. Вони пьють зелений чай з філіжанок (фарфор "шкаралупа перепелячого яйця"), відставляють мізинчик та розгляджують зморшки на спідниці. Яке неподобство - померти із побганою спідницею - у потязі, що зійшов з рейок, у ярок, "зигзаг длинною в жизнь"
One girl fears in the night is another girl's paradise. (c - Tori Amos)

Телефон на рейках. "Поза зоною...

"Ящик памяти полон, гад" (с - Ольга Арефьева)
Кнопка "Delete" допоможе Вам вирішити всі Ваші проблеми одним натисканням.
Список контактів - annihilated.

"Отдай долги, вымети крошки, выпусти птиц, подари платья, сожги письма... Положи свое белое тело на пороге черного леса. Положи свою сияющую душу перед быстрой рекой. иди налегке. На другом берегу еще пол королевства. И золотые груши." (c - Llynn)
www.diary.ru/~Llynn-Wellesh/p60358465.htm

Mein liber Weißer Vogel, may the roads bring you home in the end.

Граждане пассажиры, чтобы сойти с рельс вовсе не надо бросаться под поезд.

свитанок, willkommen!
Запрошую на розмову за філіжанкою кави.
Каварня "На розі", м.Люмера, На іншому боці Місяця



запись создана: 14.05.2009 в 16:54

@музыка: Nine Inch Nails - Right Where It Belongs; Tori Amos - Scarlet's Walk

@настроение: Lost in funhouse

@темы: щоденники, музыка странного сна, галерея, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ

18:00 

lock Доступ к записи ограничен

All we are is dust in the wind. Stardust
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL
14:15 

Spring comes on wings of apricot and iris

All we are is dust in the wind. Stardust


I believe in miracles)
Весна: белопенные абрикосы, почки, листья, сирень, солнце, пух, побеленные деревья, парочки, студенты в Полицейском садике, коты под окном, ветер, ВЕТЕР!
...and the BEAT... Never knew you could move like that...


Фотографии в комментах. Enjoy!

@музыка: Louis Armstrong - What a wonderful world, The Flying Neutrinos - I Believe in Miracles

@темы: щоденники, світлини, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ

22:51 

Флешмоб "10 фактов обо мне и..."

All we are is dust in the wind. Stardust
Вирішила подивитися, що з того вийде.
Отже, я і затишок
читать дальше
... Воть) і знову ви нічого цікавого про мене не дізналися)))
Якщо комусь цікаво, я також можу дати слово на флешмоб :)

@темы: щоденники

01:21 

All we are is dust in the wind. Stardust
Выхожу из маршрутки как раз за темным углом Оперетты. То что надо.
Танго. Траспи.

Праздник. Мостовые мерцают. Теплые шары фонарей покачиваются в воздухе. Там, на обратной стороне головки лунного сыра.
...И в руках моих шуршит-соблазняет драгоценный сверток: Толкин ("Хоббит", "Сильм", ВК), Набоков и - о чудо из чудес! - Французская литературная сказка 17-18 в. От кончиков трепещущих пальцев каждую клеточку заполняет превкушение. В нем есть что-то от Белого муската красного камня.
Мою чудо-сумку распирает от новых находок - от рецептов кофе и горячего шоколада, пряжи и иголок для фильцевания, уроков, заметок, репродукций, обещанного поста о истории шоколада в 17-18 в...

...от чудо-свитков о Городе...

Я все обещаю провести Вас его улочками... А кормлю только вывесками - до Люмеры 2 тысячи лье через Хумгат.
Да и то! Потерялась старая вывеска меж соседками-дорожными указателями: Киев, Средиземье, Львов, Ехо, Лютеция, Тмутаракань (маскируется под Прекрасное Далеко)...
...задремал стрелочник в своей кабинке. Все никак ссылки-стрелки-пути железнодорожные в порядок не приведет... Хорошо стрелочника зовут Кьеллин Кьон'айолэй, плохого - МЕДВЕД'ом обзывают (и в приличных домах Обстоятельствами)...

...я распахну окна. И сяду ждать на подоконнике. Сыпать сказки крошками для дивных птиц и сновидцев.

Ллинн, Танцующая-в-Темноте, и.о. Озо-Линту города Люмеры.

@темы: щоденники, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ

15:17 

НГ и прочие радости

All we are is dust in the wind. Stardust
Спасибо всем за чудесный Новый год - пушистый, теплый, замурррчательный)))
Особенно Janusz Cienkowski, Karolina Cienkowska, Лорилин и Nezumi

@темы: галерея, щоденники

01:55 

lock Доступ к записи ограничен

All we are is dust in the wind. Stardust
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL

Каварня на розі

главная