
All we are is dust in the wind. Stardust

Київ - (автомагістраль Київ-Львів Е40, залізниця, автобуси, маршрутки) - Коростишів (100 км) - Житомир (129 км) - Новоград-Волинський, колишній Звягель (204 км) - Корець (270км від Києва, розв"язка на трасі Е40) - Великі Межирічі (22 км від Корця (бусом?), або по трасі до поворота на Губків та Невірків (близько 30 км), й далі - 7,5 км) - Гоща (від повороту на Невірків 10 км по трасі, ще 2 км від траси) - Рівне (60 км від Корця, 318 км від Києва) - Клевань (+ 29 км, з км від траси, або залізницею з Рівного) - Олика (+ 17, з них 15 км по дорозі від траси ) - Луцьк (33 км: від Олики до Дерно й по трасі Н22) - Дубно (54 км, траса Е 85) - Львів (понад 140 км, траса Е40) - Мукачеве (близько 186 км, траса Е 471/Е50 або залізниця).

- Спершу все було просто. Чом би не поїхати до Мукачева автостопом? Трасою Е40 до Львова, а потому - Е50 до Мукачева. Просто? Якби мені до рук не трапилися різноманітні ресурси з пам"ятками - замками, костелами, палацами. Тому що тут, в Корці, наприклад, руїни замку Острозьких-Корецьких. І бароковий костел. І в Дубно - замок. І в Клевані - теж руїни замку, Чарторийських, і казковий тунель закоханих. Але ж йой! - Клевань же лежить на іншій трасі, на Луцьк. То чом би не поїхати в славетний Луцьк? Їй-бо, якщо вже їхати автостопом, то сповна насолодитися вандруванням й побачити на власні очі всі ті пам"ятні місцини! А відтак смакуєш, роздивляєшся нові фото руїн - й старовинні гравюри. І читаєш - бо ж кожна пам"ятка має свою історію. От тільки - книжки, вони як каварні - викривляють простір. Й незчуєшся, як розсунуться стіни. Й крізь них просочиться, заструменить, вихлюпнеться місто - гомінкими ярмарками, пишними шляхетськими балами, криком татарви, залпами козацьких гармат чи фріцівських рушниць... Історія - вона не десь там, не на сухих сторінках підручників, вона - тут. Сплетена в тугий клубок нервів, так що губишся за який кінець тягнути. Князі Острозькі, православні, боронителі від татарських набігів, уніати й ревнителі польської королівської влади, що подавили козацько-селянські повстання Косинського і Наливайка, засновники Острозької Академії, а точніш засновниця - Галшка Острозька, Чорна Княгиня, життєпис якої нагадує бріф для сценарія фільму, власники маєтностей на Поліссі - нині розрізаному державними кордонами, їй-бо, кордони часом така політична умовність. Й мені перехоплює подих, коли на ключ озивається не лише Острог, де й досі стоять замок і Акадмія, але й раптом відлунує притлумленим дзвоном совдепівське промислове містечко. Якщо правильно покликати - Звягель. Й нестерпно цікаво, кого доведеться пригощати біля вогнища до третіх півнів, якщо заночуємо десь в полях обабіч траси.
L. замовкає й раптом додає присвиснувши: Й то ми ще навіть до Карпат не добралися.
Ранок пахне кавою. Полином і димом.
маршрут на сучасній мапі
Під скло можна буде невдовзі зазирнути - в коментарях.
Між іншим, якщо клікнути на клаптик старовинної мапи, можна загубитися посеред велетенської карти України Гійома де Боплана. Enjoy!
Саша Скандинавия, ласкаво просимо!
@настроение: вечная жажда у кромки бегущей воды
@темы: музыка странного сна, комірчина, галерея, архив, У пошуках утраченого часу, Польові дослідження з української культури, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Дай мне напиться железнодорожной воды, The Cookbook of Good Mornings, ссылки, світлини