23:50 

Simple Warmth Toolkit: Worry Less, Care More

Llynn
All we are is dust in the wind. Stardust
Менше турбот, більше турботи.



Потягую чай і крадькома чухаю ногу під столом. Свербить просто страшно. То там, то тут. Скоро. Стара шкіра репне, почне злущуватись. А відтак... Біс його зна! Отож-бо й воно! - страшно. Чи пір"я, чи луска, чи знов листя трави... Біс його зна, що там вилізе. Страшно мені, страшно, ой льолі, жахливий час темряви, розгубленості, вразливості і - ой льолі-льолі! - невідомості. Чудесний час таємниць творіння.
Ховаю усмішку в горня з чаєм.
За вікном зима-не зима, негода, темрява та сутолока. Як у моїй голові. Саме той час, коли, кажуть, треба запалювати вогонь. І прибирати. І слухати барабан серця в мовчанні. Щонайменше - точно треба зупинитись, якщо судомно бігаєш, як шалена білочка, з язиком на плечі. Ніби тікаєш від свого страху в коловорот метушні. Зупинитися. Видихнути. Вдихнути. Дихати.
Метушня виснажує. Так, що лінька видається чимось апокаліптичним. Еге ж, в такому стані навіть зламаний ніготь видається катастрофою.
Видихнути. Вдихнути. Дихати.
Крізь прочинене вікно в грудях - світло. Чудернацькі візерунки тіней. Крізь прочинене вікно в грудях - вітер. Свище. Співає. Випадкові звуки, запахи доносить. Дощ. Кава. Сміх. Гітара. Печені яблука. Німецькі колядки.
Цікаво. Цікаво, що я побачу завтра? Коли відкрию вікно.
Чухаюсь крадькома. Цікаво, що визріває там - під старою шкірою?
Побачимо. А зараз - давай я відкрию вікно?
Кава з цинамоном. Нова картата подушка - Талі буде зручно сидіти на підвіконні. Паперові сніжинки на вікні - лишилися після вистави, яку мої школярики ставили для першокласників. Барвистий шалик. А синій - знаєш, у Ярги. Так дивувалися, коли ми прийшли до них на Новий рік, рожева Снігурка з гарбузовим варенням і цукорками та Кінь в Пальто. В старій шафі Сова робить парничок для городини - доки для підвіконня не сезон. Різдво було дощове, Ілонка сказала - "весняне". Здорово, що каварня знову вписує гостей. Гуляли містом. Дивувалися - живим і неживим котам, воронам, старовинним будиночкам, фунікулеру, вогням Лівого берега. Ромка грав на гітарі. У Йонни - влаштували раптом сейшен. Так пішло - світло крізь вікно. Повниться книга відгуків. А ще часом приходить невловний гість - і залишає чарівні листи. Ніби медвяні намистинки, які Лінте додавала в чай. "Розбиті хмари промінням сонця, розбіглись по небу. Дерева зашепотіли жовто-зеленими віршами. Чути плач осінньої трави, що скоро затихне під ковдрою зими. П’яний вітер розгулявся між вулицями світу. За вікном Неспішний Мандрівник прокладає дорогу у царство Зоревидів. Лунає гармонія Місяця під тікання годинників. Серця зігріті гарячим вином. На землі завмерло мертве листя. Осінь-дощ, Зима-сніг все змінюється непомітно швидко. Роки летять, як яструб за здобиччю. Лише дуб у полі стоїть непорушно, віками насолоджуючись заходом сонця" "Точка кипіння це ось цей перелом. Коли ви попри все здатні усміхнутись навіть коли все здається повними вибачте гівном. Коли ви на дні то шлях залишається тільки вгору, то чому бути нещасними коли ваша дорога іде вгору. Проблема тих хто не піднімається з ями, те що вони дивляться вниз у дно, а не вгору де світить сонце. То виходить, що Точка кипіння, це коли ви піднімете голову вгору та побачите небо і безмежні можливості. Всього лиш подивитись угору…" Можливо, весною. Він повернеться. І ми нарешті станцюємо вечірніми вуличками по візерунку світла ліхтарів. Чи принаймі помовчимо - разом...

Я тихенько сміюся. Не знаю як щодо змінити світ на краще, але саме зараз я хочу...
помити посуд.
Давай відкриємо вікно?





@темы: щоденники, музыка странного сна, мистецтво тисячі дрібниць, галерея, Simple Warmth Toolkit

URL
   

Каварня на розі

главная