Llynn
All we are is dust in the wind. Stardust



Ранок вже звично почина€ться з кави, мiцного чаю та мiсива на снiданок (запаренi пластiвцi з м'яким сиром i соусом, найкоаще - кукурудзянi). Потiм чимчику€мо в центр - в кафе Зейтiн, Маша - працювати за компом, а я - займатись з Озге англiйською. Продовжу€мо соромитись, коли нас пригощають ча€м та обiдом, але ж Ертурула, господаря, не проведеш "По очах бачу, що голоднi. Aну бiгом пообiдали".
На 2 день хотiли подивитись Гьореме та Аванос. Господар сусiднього магазинчика Алi спершу визвався посадити нас на автобус, а там вирiшив покатати нас околицями на сво1й машинi - Зелве, Пашаба, Аванос та Гьореме. Вiн- гiд та чудово зна€ японську. На жаль, у зв'язку з вiйною в Сирi1 японських туристiв цього сезону браку€. Зате у нього був час та натхнення показати красоти нам.
В будиночку в Пашаба, де колись, кажуть, жив св. Сiмеон, особлива атмосфера спокою та прийняття. Алi помiтив нашi з Машею обличчя i поцiкавився, чи ми молимось. Так зав'язалась розмова про релiгi1 та культури, про подiбностi мiж ними, бо бо ж знов-таки людям потрiбнi злагода, вза€морозумiння, безпека. Алi посмiха€ться: "Якби всi люди були такi хорошi, ми б жили в раю". Ранiше я б одразу погодилась. А тепер... "Не впевнена, що люди можуть жити в раю. Хочеться, щоб було незмiнно добре. Але ж все - мина€, все - мiня€ться. I змiни лякають людину чи не найбiльше". Роззираюсь навколо: казковi долини, утворенi мiльйони рокiв тому виверженням вулкана, стародавнi християнськi поселення, сучаснi турецькi кафе та туристи з рiзних куточкiв свiту. Скелi потроху руйнуються - колись 1х не стане - зми€, мов хвиля слiди на пiску, - i на 1х мiсцi буде щось iнше. Бувають такi особливi митi, як в Пашаба, коли усвiдомлю€ш це кожною клiтинкою. I не ляка€шся.
А тур трива€ - Алi везе нас в Аванос, серце турецького гончарства, в одну з майстерень-магазинiв. Льолi! Виглядаю як дитина в магазинi iграшок. Яка ж я рада - знову вiдчувати, як кавалочок глини в руках перетворю€ться на полумисок, бачити, як створю€ться краса - як виточують, розписують, глазурують.
З кожним ковтком чаю, з кожним рухом, яким суголошу мелодi1 сазу, - крiзь тiло промiння.
На Гьореме вже не вистача€ анi часу, анi сил вбирати новi враження. Тож ми просто мовчки спостерiга€мо, як сiда€ сонце.
Поночi сидимо на пагорбi на Ургюпом, потягу€мо вино та теревенiмо. Милуюся зоряним небом. I наспiвую чудову турецьку пiсню, Gesi baglari...
Дякую за чудовий день.




Вопрос: Понравилось?
1. Да :)  5  (100%)
Всего: 5

@музыка: Baris Manco - Gesi baglari

@темы: щоденники, галерея, Дай мне напиться железнодорожной воды