14:05 

Щоденники: Митт€востi

Llynn
All we are is dust in the wind. Stardust

Наша подорож була спланована так, щоб не напружуватись i не поспiшати: стопимо на вiдстанi в 300-400 км, ато й менше, зависа€мо в цiкавих мiсцях на кiлька днiв, вешта€мось, спiлку€мось з людьми.
Тож, пiсля Каппадокi1 рушили на Пiвдень, до Середемного моря. З промiжною зупинкою в Конь1.


До1хали швидко, 3ма машинами: родина з донькою до Невшехiра, дядько (який запропонував секс, тож ми вийшли) та молоде подружжя з Анталi1, молдаванка i турок, що говорили росiйською та довезли в Конью. Basic Turkish було достатньо, щоб до1хати долмушем (мiсцевий бусик) до центра, знайти кафешку з вай-фай та замовити чай i смачнючий семiт з фетою та помiдорками.

Лiричний вiдступ про автостоп i секс: подорожую з подругою; iнодi водi1 пропонують секс. Секс - мiжнародне слово, тож навiть, якщо ви не говорите турецькою, а водiй англiйською, все зрозумiло. Ми вiдмовля€мось, на тому питання вичерпане, проблем нема. В фури радять не сiдати. I пiсля непри€много випадку, що стався з фурою (на щастя, все завершилось добре), ми вирiшили таки фури бiльше не стопити (хоча, до речi, саме драйвер фури, азербайджанець, пiдiбрав нас поночi пiсля того непри€много випадку, безпечно довiз в Сивас, нагодував та передав в руки нашого хоста). Минулого року я автостопила по Туреччинi з хлопцем - секс не пропонували жодного разу. Взагалi стоп в Туреччинi дуже хороший, люди пiдбирають охоче та швидко, навiть родини. А секс автостопщицям пропонуватимуть в будь-якiй кра1нi (на жаль). Стосовно ж небезпеки: в рiдному мiстi ризик стати жертвою злочину не меньший.

В Конь1 ми провели 2 ночi: не хотiли поспiшати, тим паче, що Маша хотiла побачити дервiшей. Почекали в кафе, доки наш хост Iмдат завершить роботу, випили смачну каву, яку роздобула Маша, та по1хали до Iмдата вечеряти (як же смачно готу€ його мама, мммм!), а потiм на вписку – теревенiти, слухати музику, зависати...

Епопея з впискою в Конь1 варта окремо1 розповiдi: Маша родом з Удмуртi1, тепер живе в Батумi; по1хала вона якось з друзями (один з Франкiвська, iнший «з батькiвщини Дiми Бiлана») в гори Аджарi1, на озеро Мцване Тба (Зелене Озеро грузинською), де вони затоваришувались з 2 крiшна1тками з Пiтера, дiвчиною з Естонi1, чуваком з Харкова та турком з Конь1, Емре. Емре подорожу€ десь теренами Росi1, тож вписати не змiг та попросив свою подругу Зехру, яка теж не змогла i попросила свого друга Iмдата. Вiн зпершу погодився, але до нього при1хали батьки з Анталi1, тож вiн попросив свого друга киргиза Сабiра. От у Сабiра ми й провели 2 ночi в Конь1. Отакий кумедний свiт. Дякую :)

За день Iмдат показав нам всi визначнi мiсця Конь1: сад метеликiв, музей Мевляни, танок дервiшей... В музе1 Мевляни, або Румi (видатного поета-суфiя 13 ст, iдейного засновника дервiшського ордена «мевлевi»), велелюдно, але мене знову наповню€ мовчанням та споко€м. Необов’язково обходити всi експонати в натовпi вiдвiдувачiв. Можна просто сидiти на подвiр’1 та дихати тишею. Чека€мо Сабiра та батькiв Iмдата, доки всi п’ють чай – сiдаю на сходах мечетi, слухаю езан та спостерiгаю, як в унiсон з музикою злiта€ та кружля€ над площею зграя голубiв. Я не знаю слiв та точного змiсту, але, як i мантри, езан та музика з ритуалу сама (танок дервiшiв лише частина цьго ритуалу, поряд з музикою, спiвом, молитвою), мов стежка – допомагають повернутись в спокiй, споглядання та зачудування багатограннiстю свiту.

Перебування в Конь1 спiвпало у мене з тим перiодом циклу, коли легко втратити самоконтроль i хочеться усамiтнитись. На щастя, моя чудова товаришка взяла спiлкування на себе. Знайшла нам вписку, подзвонила хосту, намутила смачну каву в кафе, взагалi розважала наших хостiв всi пiвтора днi в Конь1. То ж я вешталась вулицями, слухала музику в навушниках та езан - i мовчала. Daha az kork, daha c,ok sev (Менше бiйся, бiльше люби) – я позирала на нагадування на руцi та сприймала примхи долi набагато легше.

Лiричний вiдступ про подорож та тi самi днi: Сила волi – це круто. Але краще врахувати особливостi :). Дратiвливiсть, емоцiйнiсть, болiснi вiдчуття тощо. По можливостi: провести 1-2 днi на одному мiсцi, а не в дорозi; пояснити ситуацiю супутнику(цi), перерозподiлити ролi (наприклад, якщо до того переважно я говорила з водiями та хостами, то тепер це робила Маша); побути на самотi (до речi, музика в навушниках дуже добре вiдокремлю€, навiть якщо навколо повно людей); мати кiлька перевiрених способiв швидко заспоко1тись (медитацiя, дихальнi практики, музика, мантри, книжки, чай, душ тощо); i не картати себе, якщо не вдалося уникнути роздратування чи непорозумiння.

«Либо выгляди таким, как ты есть. Либо будь таким, как ты выглядишь». З цими словами Румi Мевляни я залишаю Конью i ми руша€мо в Анталью.

Що ще можна зробити в Конь1: покататись на велосипедi (дорiжками вкрите чи не все мiсто, ровери легко можна взяти напрокат), позависати на студентськiй хатi (тут цiлi квартали заселенi самими лише студентами).













Вопрос: Сказать автору
1. Понравилось! Спасибо.  4  (44.44%)
2. Доброй дороги!  5  (55.56%)
Всего: 9
Всего проголосовало: 5

@темы: щоденники, галерея, Дай мне напиться железнодорожной воды

URL
   

Каварня на розі

главная