Llynn
All we are is dust in the wind. Stardust

3 днi в Манавгатi промайнули швидко та непомiтно.
Випили вранiшньо1 кави, поплюскались в басейнi, попрощались з Гiзем - та вирушили в Анталiю.
Вписались через couchsurfing у прикольного дядька-хiпана 53 рокiв, який любить жарти, рок-н-ролл, книжки та драконiв, i вирощу€ вдома коноплю. Не кажучи вже про те, що до моря 3 хвилини пiшки. Тож вечiр був просто казковий: гуляли, милувалися водоспадом, плавали в нiчному морi (нi берега, нi дна), теревенiли ледь не про все на свiтi - на балконi з видом море, танцювали майже до ранку.
Наступного дня Маша та Ферхан зависали вдома - курили на балконi, теревенiли, слухали музику. А мене навпаки зi страшною силою потягнуло гуляти. Пiдiрвалася, подзвонила iншому хлопцю з CS - i вже за годину ми з Барбаром (пообiдавши смачнючим смузi у його виконаннi) загубилися в павутиннi вуличок старого мiста, Kaleiçi. Вешталися, милувалися старим портом... Пили чудовий чай з оливкового листя за вуличним столиком затишного кафе Cello - попiд стiною, заставленою горщиками квiтiв... Посмiхалися i мовчали...
Поночi я таки дiсталася додому, а серце так i лишилось десь там, заплуталося в павутиннi вулиць. Наступного дня повернулися з Машею, випили чаю в саду кафе Demli - з чудовою музикою та купою милих дрiбниць, - зазирнули в Cello, де нас пригостив ча€м химерний хiпан, зустрiлись з Барбаром, вештались мiстом... Для чого менi шукати сво€ серце? Йому й тут добре.
Я забуваю, як дихати - бо повiтря, солодке мов мед. Я вмiю лiтати - бо в легенях солодко вiд свiтла. Й крiзь тiло - промiння.


Waterfall. Antalya


Antalya




Cello






Demli-cafe





Лiричний вiдступ: часом, коли кажуть "будь собою", це означа€ не бiльше як "будь собою таким, як менi подоба€ться". Але щойно людина стика€ться з тим, що не розумi€ або не любить, як в справу вступають "контролюй себе", "подумай, що про тебе подумають iншi" або "ти нi про кого не пiклу€шся", "ти ображена, я знаю, що ображена, хоча ти кажеш iнакше". Я розумiю, що можу не подобатись iншим, що моя поведiнка бува€ незрозумiла та недоречна. Й тим цiннiша кожна людина, що вмi€ сказати "Я не розумiю. Поясни, що з тобою. Чому ти так робиш?" або "Менi непри€мно, коли ти так чиниш", не нав"язуючи сво€ бачення, залишаючи простiр для кожного та можливiсть порозумiння.

Вопрос: Сказать автору
1. Понравилось. Жду продолжения :)  7  (100%)
Всего: 7

@темы: Дай мне напиться железнодорожной воды, галерея, щоденники