All we are is dust in the wind. Stardust
23:21

All we are is dust in the wind. Stardust
All we are is dust in the wind. Stardust
07.11.2009 в 19:10
Пишет  Karolina Cienkowska:

Сиреневый туман
Моя названная дочь  Llynn рассказала мне об этом тумане. Сиреневом тумане, который выплывает из реки и укрывает город Люмеру, город на обратной стороне Луны.
О городе я еще сплету бусы, о его узких улочках и лодках-найтигалах, рассекающих гладь Камы.
А сейчас - о ветвях, в которых запутался туман, ветвях с дрожащими каплями воды.

Photobucket

Фото в комментариях.

URL записи


Ноябрь.
Цветами усыпаны мокрые ветви.
Клочья тумана.


@темы: маргіналії, Кошкин дом, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, майстерня, світлини, Сорочье гнездо, галерея, мистецтво тисячі дрібниць, На іншому боці Місяця

11:52

All we are is dust in the wind. Stardust
Першй сніг в Києві. З нізвідки в нікуди. Зникає, не торкнувшись землі. В чиї небеса ми заглянули, що побачити перший сніг над Києвом?

@музыка: Bardic - Leis A Lurrighan

@темы: Кошкин дом, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ

All we are is dust in the wind. Stardust


розглянути?

бісер, валяні квіти, намистинки
шукає власника
*без замочка - щоб підібрати потрібний розмір*

@музыка: Kammerheit

@настроение: сновидне

@темы: маргіналії, Кошкин дом, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, майстерня, галерея, мистецтво тисячі дрібниць

13:10

All we are is dust in the wind. Stardust
Вогник свічки роздвоюється.
Його відображення танцює у калюжі розплавленого воску - мов у глибині дзеркала, чи темних вод, чи льоду.
Накриваєш свічку долонею і спостергієш, як просвічють пальці червоним...
Так дивно занурювати пальці у розплавлений віск і відчувати, неначе вкриваєшся другою шкірою.
Kammerheit посвистом вітру, клубочиться сірими хмарами, хвилями набігає на берег, шумить у скелях... Небо наливається синявою та димом. Вулицями мертвого міста ідеш, не відчуваючи ударів серця. Тільки вітер передає повідомлення невидимому Центру міріадами дротів електропередач - капілярами і пучками нервів. Повз піщаний пляж, йдеш туди, де спинами та пащами морських чудовиськ визирають з води одвічні валуни. Крок за кроком вони наближаються до тебе, пропонуючи свої гладенькі лискучі спини. Слухаєш шепіт хвиль у ребрах, крізь товщу води дивишся на небо. Хмари - це тіні риб у небі, риби - тіні хмар на дні... ледь торкаються плавнями твого обличчя...

 TURM, нарешті я тебе сюди затягнула!

@музыка: Kammerheit

@темы: Із зошита, що потрапив у зливу, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, архив, мистецтво тисячі дрібниць

11:08

All we are is dust in the wind. Stardust
02.11.2009 в 10:39
Пишет  Лорилин:

Ох ты, а...
А ты был таким - рвал миры на части, откликался только на "Устрани!", ты носил браслеты на всё запястье (из прочнейшей стали да цепь меж них). Ты любил корицу и пыль дороги, не имел врагов: "Все они мертвы". Я сдавался - тихо так, понемногу, а в конце концов я к тебе привык.
И пошли бессонные эти ночи, все бои без правил прошли без нас. Ты уже вообще ничего не хочешь, мол, в твоих руках я - и вот-те на. Мне неловко, веришь, но я скучаю, мне под утро чудится вой сирен. Ты целуешь в нос, подливаешь чаю, обнимаешь: "Холодно в ноябре". Я совсем не знаю, как быть, что делать, есть ли повод просто спустить курок...
Я стираю всё, что рвалось и пело, эх, какой теперь-то с былого прок. Мы не об убийствах молчим часами, просто в тишине хорошо вдвоём. В этом тонкостенном хрустальном храме бесконечной нежности мы умрём.

(с) Тара Дьюли


URL записи

@темы: Із зошита, що потрапив у зливу, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, цитатник, Сорочье гнездо

All we are is dust in the wind. Stardust
18.10.2009 в 16:56
Пишет  CaerRynn:

Камушек. История метаморфоз
У дороги лежал камень. Небольшой такой камушек, может метра два в высоту, и четыре в обхвате. Это был еще совсем юный камень, отколовшийся от матушки-горы всего пару поколений назад. Даже еще не оброс густо лишайниками — так, пару пятнышек на затененном боку... Когда он откололся от материнского бока, ему было весело — с ветерком нестись по склону, обгоняя более медлительных товарищей, перепрыгивать через плавные ручейки лавовых сестренок, подминать почву и растительность.
читать дальше=А потом гора перестала говорить...

А теперь скажите, кто это получился в конце... -___О

URL записи

@музыка: Ольга Арефьева - Папоротник

@настроение: с водоразделом между реальностями, проходящим по переносице...

@темы: МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Сорочье гнездо, библиотека, мистецтво тисячі дрібниць

22:29

All we are is dust in the wind. Stardust
"Хто б оце сказав — вiршi, вони тiльки передбачають, чи, чого доброго, витворюють нам майбутнє — викликаючи з ройовиська схованих у ньому можливостей ту, котру називають? I якщо це справдi так — якщо ми, слiпi шаленцi, самi програмуємо життя наперед, раденькi, що дурненькi, — що так кльово написалося! — робимо його таким, яким воно є, — то який же це страшний дар, Господи, — наче бомба в руках п’ятилiтка, — i як його одмолити?
Хто (що) пише нами?"
(с - Оксана Забужко)


@темы: Із зошита, що потрапив у зливу, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, цитатник, библиотека

All we are is dust in the wind. Stardust
Cубота. Полудень.
Неочікувано розкішний подарунок - сонячний жовтневий день.
Хочеться, мов кішка, розлягтися на підвіконні і всотувати тепло.
Мереживні тіні дерев. Дикий виноград нагадує палітру художника, змішалися зелені, жовті та червоні барви. Де-не-де вже достигли його маленькі чорнильні ягоди.
П'єш чорний чай з медом. Гілочка винограду, рясно вкрита червонястим листям, стукає у вікно. Тиша. Горнешся в червону хустку. Вигріваєш, розпружуєш душу.
Мовчиш.

Удивительная вещь - осенние листья. Так тянет и щемит, и совершенно непонятно, что с ними делать, потому что ни одно из привычных действий - сфотографировать, набрать букетик и принести домой, попинать носками туфель - не приносит полного удовлетворения, не избавляет от занозы где-то внутри. Хочется быть среди них и, наверное, в идеале, просто быть ими.
(с -  Kitchen Witch)

Тиждень - щоб помалу, пташиними крочками розпружити, розплутати клубок нервів-дротів, кутастий кавалок в горлі.
Найбільш дієвий сигнал небезпеки, що його може подати змучене, забембане тіло, що йому конче необхідно відпочити - баста! - це звалити зловмисника з його надміру розпухлим Супер-Его в ліжко. Лікар напише "ГРВІ". А ти подумаєш: "Говорили много слов, но невпопад и не про то."
Стримували крик, заливаючи в горло "Коктейль Дружба": 200 мл тем для підтримання вічливої розмови, 100 мл псевдо-важливого дріб'язку, гумор на кінчику ножа - без приправи той непотріб був би занадто огидним - і збовтувати-збовтувати - енергійніше, дівчатка!
Тиждень, щоб відхаркати, викашляти той бісів коктейль, виблювати врешті-решт. Тиждень абстиненції, щоб вивести тоті токсини з крові. Тотой п.... на ймення Катєнька, "мешок истерии и социопатии".
Тиждень, щоб помовчати тобі про найважливіше - помовчати тобі на вушко.
"Она молчала оттого, что не пела. А говорить она не умела."

Тиждень, щоб вивчитися співати.
Починаючи з п'ятниці. З новосілля у Веселки-Райдуги. Змастити заіржавілі vocal cords мускателем, присмерком, п'янким присмаком "Дороги в рай".
І дивитися, як танцює твоя Смерть - "по горячей дороге, ведущей в Рай, и даже пытается что-то петь".

Розкладати на колінах старовинну карту - до Selva Subterranea у пошуках скарбів - затерту на згині, з мініатюрами чудовиськ морських і печерних, лісових і болотяних. З вишуканою "ружею вітрів" - пробачте мою французьку. Де кожен вітер - мелодія, що напинає твої вітрила. І говорить те, про що ти мовчиш.

В зюд-зюд-вест я вже не відрізню сокола від чаплі - така-от перверзія під нічні крики мертвого півня. Зате я не боюся сказати, чого я боюся. І не боюся танцювати зі своєю Смертю, підвівши очі вуглинкою - відчуваючи самими лишень пучками пальців вигин її шиї, її зап'ястка - "Запястья у птиц тоньше страниц", чуєш, моя Смерте!
Чуєш, як міниться вітер! Ми підемо на болото, танцювати на листі туберози з жовтими зміями, чуєш. Можна було б покликати "начальника департамента глюков и монстров", якби він не ховався у шафі.

Пускати в землю тисячі корінців, усотуватися темною гарячою кров'ю - відчувати, як крізь нас ростуть трави і гілки - з очниці в мене цвіте ромен.
І більше не боятися смерти, принаймі не своєї, бо від листів з записом sad news у суб'єкті хочеться розтрощити голову, розправивши сизі крила - кричати до тебе з того боку темряви....... "Позови меня из огня - если не поздно."

На руках моих - древесная кора,
На ногах - рыбья чешуя,
За плечами - двух серебряных крыльев размах,
Так кто же я?
О, я хотела бы плыть в воде
И в небе лететь,
Я б хотела расти в лесу зелёной сосной,
Господин мой Смерть...

(с - Ольга Арефьева)


Тиждень, щоб усвідомити, що маю "счастья полные сети" і що тоте щастя носить вітром мов білий пісочок. Що я була дурна.
Щоб почути Божий глас, що маю знайти собі голку - виправити свої снасті. Піти на болото та знайти свою голку із срібним вушком.
Взяти тоту тоненьку голочку - голочку для бісеру - правити плетиво тоненьких чорних гілочок та бузкового квіту. Тими-то квітами-гілочками були помережані сукеньки та шалі молодих люмерчанок у місяць Туманів.
Пригадуються уквітчані богині та німфи Боттічеллі - у мережаних квітами шатах.

На балконі дівчина та стара. В задумі дивляться на аметистові води Ками. Тягне холодом. Кутаються в плащі. Де в юначки підігнувся край плаща, проглядає сукня, мережана тоненькими чорними гілочками з дрібними бузковими квітами. На волосся спадають молочні вуалі. Стара накинула на голову теплу чорнильну шаль. На колінах - вишивка. Візерунок не видко за балясами балкону. Дівчина тримає в руках чорну флейту.

Листопад, місяць Туманів, вже зовсім скоро, вже зовсім поруч, стоїть за лівим плечем.


(c - Joanna Sierko-Filipowska)

 Тайлин, welcome!



@музыка: Ружа вітрів: Ольга Арефьева - Башня Rowan - Мертвий Півень - Плач Єремії; Пикник, Агата Кристи, Сурганова, Fleur - сезонні

@настроение: с водоразделом между реальностями, проходящим по переносице...

@темы: маргіналії, музыка странного сна, щоденники, Із зошита, що потрапив у зливу, Кошкин дом, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, архив, мистецтво тисячі дрібниць

22:01 

Доступ к записи ограничен

All we are is dust in the wind. Stardust
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

21:56

L'automne

All we are is dust in the wind. Stardust
13.10.2009 в 19:41
Пишет  Dawn:

/драма/
- Я люблю тебя.
- Я испытала Ад.
- Я ненавижу тебя.
- Я увидела Небеса.
- Я знаю тебя.
- Я нашла себя.

J.M. Linsner. "Drama"


Каждая осень острым переломным моментом, необратимыми изменениями, хищными вспышками последних костров и медленным тлением опавших дубовых листьев ставит отметку на размеренно поворачивающемся Колесе года.
- И все же мы можем мечтать о весне.
- Весна. Когда я снова теряю свою власть над тобой.
- Да, но я всегда возвращаюсь к тебе. Каждую осень я возвращаюсь.

И надо всего лишь отправить в огонь старые черновики, отпустить прошлое и глубоко вдохнуть холодный октябрьский воздух с запахом влажной листвы. Пока есть возможность, пока холод окончательно не освоился под этим тяжелым свинцовым небом, сесть в автобус с незнакомым номером и ехать от конечной до конечной под Summertime, Almost blue, Layl'у и ворох собственных мыслей.
Чем ближе ноябрь со своими надломленными тенями, тем становится страшнее, но страх этот - обратная сторона его нездешней притягательности. Штормовые ветра, беспокойные воды залива и наступающая темнота, в которой шурша тонкими полупрозрачными крыльями бьются в танце эфемерные серые призраки.
- Теперь я знаю, почему ты плачешь.

URL записи

@музыка: Ольга Арефьева - Оборотень

@настроение: с водоразделом между реальностями, проходящим по переносице...

@темы: Із зошита, що потрапив у зливу, Кошкин дом, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, цитатник, Сорочье гнездо

All we are is dust in the wind. Stardust
All we are is dust in the wind. Stardust

@музыка: Пикник - Твое сердце должно быть моим

@темы: ссылки

All we are is dust in the wind. Stardust
00:39

All we are is dust in the wind. Stardust
rowan.ru/read.php?ord=lyr&song=needlesong.html
rowan.ru/read.php?song=navvv.html

Возьми свои нитки да иголки, свои тонкие крапивные сети, полынные сети, ковыльные...
Иди на болото. Пора. Иди на болото.
И не будь дурой. Дурой быть не надо.

@музыка: Башня Rowan

@настроение: с водоразделом между реальностями, проходящим по переносице...

@темы: ссылки, музыка странного сна, Із зошита, що потрапив у зливу, Кошкин дом, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, цитатник

14:50

All we are is dust in the wind. Stardust
Грифон

Мій пане, який нерозумний світ!..
Яка на румовище сходить журба!
Під небом чорним, ніби графіт, конаю в піску.
І грифон з герба. (2)

З дерев погаслих кричать граки.
Я впав з коня і програв турнір.
Тепер крізь мене ростуть гілки,
пробивши в панцирі триста дір. (3)

Лети ж від мене, монстре знамен,
крилатий леве! Я випав з гри.
З очниці в мене цвіте ромен.
Я не мав меча, то був лютні гриф. (3)

А ту, що чекає, що ймення мої
на грифелі пише в стотисячний раз,
крилом захисти. І замовклу її
у землю сховай від облуд і образ.

Чому ж не летиш? На вологім піску
танцюєш довкіл моїх тихих рук.
І п’єш з мене довгу предвічну ріку
ти, схожий на крука. Ти майже крук. (3)
Ти майже крук. (4)

Лети ж від мене, монстре знамен,
крилатий леве! Я випав з гри.
З очниці в мене цвіте ромен.
Я не мав меча, то був лютні гриф. (3)
Я не мав меча (4)

(с - Плач Єремії, на слова Ю.Андруховича)
nashe.com.ua/
rock.kiev.ua/mp3.php?mp3=%CF%EB%E0%F7+%AA%F0%E5...

@музыка: Плач Єремії - Вона

@настроение: с водоразделом между реальностями, проходящим по переносице...

@темы: ссылки, музыка странного сна, Із зошита, що потрапив у зливу, Кошкин дом, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, цитатник, библиотека, кав'ярня

13:29

All we are is dust in the wind. Stardust


...Шёл пиздец по городу, по корявой улице
В тапочках и гольфиках, с плюшевой игрушкою
Шёл пиздец по городу, звали его Катенька..
Нёс мешок истерики и социопатии….

И если вдруг на рассвете постучаться к вам кроты
Или бешеные волки или разумные глисты,
Или чёрная холера, или красная чума,
Или тысяча живого говорящего дерьма -
Считай что дёшево отделался, продолжай-ка спать,
Покуда злобный Сатана не удосужился прислать…

Маленькую девочку с тягою к Танатосу...
(с - Башня Rowan)

@темы: музыка странного сна, Із зошита, що потрапив у зливу, Кошкин дом, кава з перцем

All we are is dust in the wind. Stardust
espanoles.narod.ru/zboro.html - Ніла Зборовська, Феміністичні роздуми: На карнавалі мертвих поцілунків
www.ukrcenter.com/library/read.asp?id=5465 - Юрій Андрухович, Московіада
www.ukrcenter.com/library/read.asp?id=2020&page... - Юрій Андрухович, Рекреації
lib.aldebaran.ru/author/andruhovich_yurii/andru...
black.volyn.net/library/perversion.html - Юрій Андрухович, Перверзії
www.ukrcenter.com/LIBRARY/read.asp?id=305&page=...
lib.ru/SU/UKRAINA/ZABUZHKO/ukr_sex_ukr.txt
vesna.org.ua/txt/zabuzhko/s.html
lib.misto.kiev.ua/SU/UKRAINA/ZABUZHKO/ukr_sex_u... - Оксана Забужко, Польові дослідження з українського сексу

@музыка: Агата Кристи, Канкан, Viva Kalman!; Плач Єремії - Вона

@темы: ссылки, комірчина, комірчина кафедри, Польові дослідження з української культури, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, кава з перцем, У пошуках утраченого часу, библиотека, мистецтво тисячі дрібниць

23:19

All we are is dust in the wind. Stardust
07.10.2009 в 02:06
Пишет  Dawn:

/.../
Самые осторжные, чувственные, интимные прикосновения - к запястьям и ключицам. К местам, где сквозь кожу просвечивает извивающаяся сетка кровеносных сосудов, взрывающаяся пульсацией, где расположена хрупкая кость, которую так легко сломать неосторожным движением. К местам, где легким дымным шлейфом стелется тонкий, едва уловимый аромат звучащих по-новому любимых духов.
Ломаные линии растекаются плавными движениями как смешанная с акварелью тушь по прохладному стеклу. Нерожденные слова, что "горло теребят," меркнут в темной тишине не успев сорваться с губ. И только испуганный взмах ресниц, только звук поворота ключа в замочной скважине на выдохе. Занавес.

URL записи

@настроение: с водоразделом между реальностями, проходящим по переносице...

@темы: Із зошита, що потрапив у зливу, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, цитатник, Сорочье гнездо