From the Core: [з нотаток велешки]

слова Григория Поженяна

(муз.Микаэл Таривердиев, сл.Григорий Поженян)

Ты хочешь, чтобы я был, как ель, зеленый,
Всегда зеленый - и зимой, и осенью.
Ты хочешь, чтобы я был гибкий как ива,
Чтобы я мог не разгибаясь гнуться.
Но я другое дерево.

Если рубанком содрать со ствола кожу,
Распилить его, высушить, а потом покрасить,
То может подняться мачта океанского корабля,
Могут родиться красная скрипка, копье, крыша или белая палуба.
А я не хочу чтобы с меня сдирали кожу.
Я не хочу чтобы меня красили, сушили
Нет, я этого не хочу.
Не потому что я лучше других деревьев.
Нет...
Просто, я другое дерево.

Говорят, если деревья долго лежат в земле,
То они превращаются в уголь, в каменный уголь,
Они долго горят не сгорая, и это дает тепло.
А я хочу тянуться в небо.
Не потому что я лучше других деревьев,
Нет, я этого не говорю.
А просто, я другое дерево.
Такое дерево.

Возможно, наши родичи не покинули нас? Может, они просто ждут в молчании, ждут, когда же мы, наконец, придем к ним и услышим их голоса. Захотим услышать. Заговорим с ними не песней, но ладонями, сердцем.
От корня до кроны, от кончиков ветвей до пылающей алой сердцевины - мы твои, богиня лунного света. Разные имена давали тебе, но все они - одна суть. Мать леса, сердце милосердия, тайна любви. Деревья - колонны в твоем храме, источник - твой алтарь, и каждая из нас носит в себе полную воды чашу, ровно стоящую на бедрах. Руки - ветви, волосы - листва, крылья - дрожащий воздух за спиной, и мало кто слышал наш голос, мало кто видел наши танцы при луне.
Возможно, они не покинули нас.
(с -  Karolina Cienkowska)

Малюнок: Ярина Вовк

нотатки велешки

...зранку, по дорозі на роботу, я всотую - спокій, налитий у павутину гілля.
Несе глибокі чисті води. Крізь моє тіло. Виполіскуючи набіло...
...Легкість - невагомість - листочка, що ширяє в повітрі...
Йду пішки. Повз Протасів Яр. Совські Ставки. Через парк.
Плетивом гілля мовби просіюєш-промиваєш думки.
Якщо - хочеш. Якщо - зумієш зупинити нестримний буремний потік - з його рам'ям, пляшками, цигарками, мастилом...
...тому що... Як можна? Як можна пройти повз дерево з брудними думками? Ніби смітити. Ніби плювати в криницю, з якої п'єш...
Спокій. Глибокої осінньої води.
...Королівське мовчання. Розкішні шати з парчі, шитої золотими нитками...
...Радість. Спалахами полум'я - сонце крізь листя.
...Туман...


Такі тендітні - крихітні дитячі пальчики. Такі сильні - сповнені споконвічної жаги - жити, зрости, звершитись.
Такі чарівні - дівчата, вбрані у перший цвіт. З вишневими вустами. Такі гарячкуваті - кучеряві парубки. Флейтисти. Кіфареди.
Матері з медвяним молоком плодів. Княжі можі оружні.
Осанисті, вбрані в парчеві шати, короновані золотом - мудрості та мовчання
Почорнілі, мережані знаками-зморшками. З чермними - гірко-солоними - ягодами. З коренями, глибоко в землі, з кісток. З гіллям - простягнутим в блакить. З щедрим тілом - що стало притулком для пташок, поживою для білки чи оленя, втіхою для подорожнього, спраглого тіні, чи прихистку, чи спокою... Веретено стежок світів.
...Бракує слів - вхопити душу на кінчик пензля...
...Диво світу - дерева...


Сніжинки мерехтять сріблом у сяйві місяця. Чи ліхтаря між гнутих чорнених гілок.
Крізь потоки срібла вона тягнеться в небо - від вгрузлих у землю стоп до кінчиків тремтливих пальців.
Тендітних пальців, що тримають повну чашу золотого меду.
В мовчанні він приймає простягнуту чашу - либонь, з гарячим чаєм - і підносить до вуст. Скуштувати мед світла, золотий сік з відкритого серця.
Крізь сорочку сонце світиться. Крізь повіки очі сяють.
Крізь завісу світла - не побачиш, відчуєш - як дівочі руки корою вкриваються, як коси листям шелестять...
...Я - просто дерево. Я - дерево, в серці лісу, на березі озера. Коріння моє - глибоко в кістках землі. Берег тримаючи. Віти мої простягнуті в блакить - сонце славлячи. Коси мої зелені вода полоще, вітер чеше-заплітає... казки нашіптуючи. На струнах зелених граючи. Весною вбрана в квіт. Влітку рясна ягодами. Червоногарячими. Медвяними. З кроною розлогою, тінистою. Прилітатимуть птахи - звивати гніздо, пташенят виводити. Приходитимуть закохані - крізь гілля цілуватися. Бавитимуться діти - ягодами ласуючи. Спочиватимуть подорожні - у затінку. Не рубай мене. Мені не стати щоглою, крівлею, столом, ратищем... Не рубай. На листопад, на зиму ягоди мої чермні люди збиратимуть - на зілля. Не рубай мене. Птахи дзьобатимуть гірко-солоні мої ягоди голодної зимової днини. Я - просто дерево. На березі озера, в серці лісу. Дерево.
...В серцевині моїй, на тазових кістках - золота чаша вогню медвяного. Не рубай мене.
...Хіба якщо виточиш з золота меду струни. Хіба якщо стану лютнею...
Відкриєш очі - побачиш лише дерево у вихорі сніжинок. Лише чаша меду зостанеться. По вінця меду світла в душі твоїй.


В косах моїх листочки, бруньки, що чекають весни. Гілля з золотом листя. Прибране стрічками та низками намиста та дзвіночками. Вухом душі чую передзвін.


На Тому боці Місяця дерева мандрують світом. Молоді дерева. Мандрують світом. Казки збираючи. Від найпершої, наспіваної вітром у кучері зелені. Казки переповідаючи. Казки баяючи. "Присяде, бува, дерево десь на галявині, а вже на вітах птахи розсілися, на коренях звірина й дітлашня вмостилася, все казочку просять. Вип’є собі дуб чарку меду, вуса з хмар підкрутить та й баяє." Аж доки не постарішають, не вгрузнуть корінням землю. Щоби землю краще чути - від кісток. Щоби землю тримати - вкупі. Плетиво світів, крізь серцевину зав'язане. Збиратимуться люди під кроною. Слухати - землю, вітер, листя трави. І голос - золотої лютні в серцевині, а чи літавр - споконвічну музику - бубна серця. Що її краще чути в мовчанні.


Знову і знову - в казках, в малюнках, в намистинках - жінка-дерево... Повалена, все ж дає початок новим паросткам... Жінка-дерево, з гіллям рук, простягнутим до сонця... Вишня-Шеріма, Пані, з кісток народжена.
...Навіть золотаво-медвяні намистинки мої - ягоди Шеріми. Ягоди Шеріми солодкої. Що помало достигають - з білого цвіту, з червоногарячих. І колись, певно, колись, кільце за кільцем, нарешті дозріють ті чермні, гіркувато-солоні ягоди, крапельки крові на крученому вузлуватому гіллі.

Tree-women by Stephanie Pui Mun

Більше зображень в коментарях

@темы: музыка странного сна, щоденники, Кошкин дом, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, цитатник, архив, Сорочье гнездо, галерея, На іншому боці Місяця

---

Каварня На Розі: Candied Candles - with Cinnamon and Cloves

The Cookbook of Good Mornings: l'arte d'arrangiarsi

Вечір.
Мокрий після дощу асфальт гаптований золотом осіннього листя.
З вікон каварні ллється тепле медвяне світло. Salut, шепочу я. І трель глиняних дзвоників привітно відповідає мені.
Лінте вітається зі мною помахом руки, не відриваючись від справи - зал каварні немов перетворено на виставковий центр досягнень свічарного та ліхтарного виробництва: десятки свічок різного розміру та форми, старовинні свічкові та гасові ліхтарі, гасові лямпи...
Залишаю пакунки на кухні та повертаюся до зали.
-Ми вирішили змінити сферу діяльності?
- Жовтень, - просто відказує Лінте.- Вони приходитимуть. Діти Сонця. У пошуках тепла простих речей. Слухати казки. Грітись коло вогнища. Щоб пережити цю зиму.

Жовтень. Помалу - день за днем - старішає та згасає Король-Сонце. Він наостанок оглядає свої володіння, перевіряє, чи повні комори, чи міцні мури, чи все готово до зими. І поруч з Ним - за круглим столом віддані старі лицарі та вірний пес біля ніг. Погляд Його все частіше звернений в минуле. Виважену та справедливу оцінку дає Він ділам своїм. І в думках Його ані тіні жалю чи одчаю. Там де праве око бачить плоди Його рук, там ліве - звернене всередину і споглядає глибокі води озера душі. Коли Куниця-Жовтодушка прийде обірвати Його життя, мов зірвати останній вжовклий листок у вир Падолисту, Він буде готовий. Так мусить бути. Завагонить вовчиця і виносить нове Сонце, молодого царевича, у найтемніші зимові ночі. І доки тіло його визріває в череві, душа мусить пролетіти понад світом у вихорі Листопадовому, легкою пір'їнкою. Випрати білу свою одіж у холодних дощах та туманних озерах. Перейти вересове пустище - не озираючись, не залишивши й сліду на снігу. Переплисти темну річку з одною-однісінькою свічкою... Й народитися наново з крові та полум'я.

try some candied candles with cinnamon and clover

 Veihe Anesti,  Ветер_в_ивах, ласкаво просимо!
 Veihe Anesti, рада бачити - оновленою та прекрасною.

@темы: ссылки, музыка странного сна, The Cookbook of Good Mornings, Кошкин дом, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, архив, кав'ярня, галерея, мистецтво тисячі дрібниць

---

Жовтень: День Подяки

Такий час - мені бракує бодай ще одного вільного дня - дописати всі чернетки, сказати, все що треба...

Свічка у вікні. Дописую казку - про Панночку, Вчителя, Майстра Вітражів і Танці, Що Вогонь Викрешують.
Божий день - день Сонця - щедрий на жовтневе золото: березове гілля проти проміння, сидр, пломінь свічок.
Тремтлива, мов листя, зелень шифону з крапельками крові горобинових ягід. Дерев'яні намиста та браслети. Різблене дубове листя на сходах пивного магазину, розкішного відтінку кави з молоком. Дубове листя пливе в повітрі маленькими човниками - либонь на захід.
В сумці - пляшка рожевого мускату та залишки здобутого сидру.
На колінах - зошиток.

Дякую вам, пробки на Московській площі, що маю кілька вільних хвилин дописати казку - ще слово, ще речення.
Повіки просвічують червоногарячим проти сонячного проміння.

Кухонні чари. Глінтвейн - з бадьяном, корицею, анісом, шматочками золотих яблук та кружальцями помаранчі. Гарбуз. Домашній бісквіт з яблуками. Посиденьки на кухні. День Подяки.

Глінт та сидр, кілька куснів хліба, загорнуті у папірець спеції - їх-бо не можна викинути в смітник, - зі свічками в руках, ми йдемо до лісу. Підносимо вино в дар деревам-сторожі при вході. І дубу-прадубу, біля коренів якого вирішили справити учту. Учту до Дня Подяки.
Запахи лісу. Мовчання. Тільки дужче, яріше, б'ється серце. І тремтить листя в косах - листя, що спатиме до весни.
Ми прибираємо сміття. І спалюємо те, що мусить згоріти. Мусить померти...

Спокій...
Шкода, що бракує ще одного вільного дня - написати все, що...

@темы: музыка странного сна, The Cookbook of Good Mornings, Кошкин дом, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Autumn Charms, галерея, мистецтво тисячі дрібниць

---

The Cookbook of Good Mornings: THX Saturday Coffee

Dear Saturday morning...
Дякую, що розбудив мене так ніжно - поцілунками сонячного проміння - від повік до кінчиків пальців.
Дякую за каву на балконі.
Дякую, що...
Можна сидіти, спершись на нагріту сонцем стіну. І відчувати червоногаряче полум'я, що поступово наповнює тебе, мов кришталеву карафу - чи глиняний глек. Кожен ритмічний порух - назустріч - з глибини єства.
Можна смакувати кожен ковток кави - гіркувато-солодкої - міцної, без цукру, але на узварі з яблучної сушениці та терену. Кожну виноградину - сонячне світло золотавого соку.
Можна милуватись - багряним листям дикого винограду, його чорнильними ягодами, що увібрали гіркувато-пряну темряву ночей на зламі осені... Візерунок тіней, вальс-бостон золотого листя, чорна кішка на подвір'ї - на мить розділяють зі мною усамітненість сонячного суботнього ранку.
Дякую, що вчиш мене - викрешувати вогонь танцюючи.
...і, може, ми врятуємось. Може, душе моя, ми врятуємось...








Фото: (с) Соня Авдеева

@музыка: Azure Ray - Rise (на жаль, чомусь не завантажується на простоплеер)

@настроение: sun in the teacup

@темы: музыка странного сна, The Cookbook of Good Mornings, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, архив, галерея, мистецтво тисячі дрібниць

---

Rule #2: A Thank You Note a Day

"Возможно, не каждый день - хороший... Но что-то хорошее есть в каждом дне."
"Когда ты движешься вперед? Когда твое сердце наконец осознает, что вчерашний день остался во вчера, и такого, как он, никогда больше не будет."
"Не огорчайся, если люди отказываются тебе помогать. Вспомни слова Эйнштейна: "Я благодарен тем, кто сказал мне "нет", потому что благодаря им я все сделал сам."
Leah Dieterich's daily exercise in gratitude
Shared by  Голландская рулетка

Dear rush-hours and heavy traffics and...
Дякую вам, чарівні вранішні пробки на Московській площі, за те, що даєте змогу зупинитись і принаймі хвилин 5 помилуватись сходом сонця.
***
Dear office,
Любий офіс, дякую, що ти достатньо далеко, щоб кожного дня я могла подорожувати та відкривати світ.
І достатньо близько, щоб можна було скоротити навпростець.
Сьогодні йшла додому пішки. Швидким бадьорим кроком - на підборах з повною сумкою підручнико-ксероксо-педбарахла. Бузкове марево. Неон реклам. Бурштинове світло ліхтарів. Несподівані - тіньові - відтінки осіннього листя. Місяць у павутиння гілля. А чи шрами неба. А чи русло річки... За сучасними офісними будинками раптово виринає мовчазна постать костелу. Contemplating mysteries. Хочеться лягти долі на сходах та розчинитись у Його мовчанні.
Горобина у парку. Легкий гіркуватий аромат диму в повітрі. Чермні пізні ягоди Шеріми. Хвилі насолоди, породжені музикою. Танцювати...
***
Dear door closed,
Дякую вам, двері, що зачинилися перед моїм носом - чи за моєю спиною - за те, що дали змогу відчинити інші...
...або побачити прочинені... або прокачати відмички...
...і вберегли від "зигзагів довжиною в життя", "поворотів не туди" та тепловитрат на "втечу з Шоушенка"



Dear  Slag, welcome! Спасибо, что заглянули в нашу кофейню.

@настроение: sun in the teacup

@темы: ссылки, щоденники, The Cookbook of Good Mornings, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Simple Warmth Toolkit, цитатник, Сорочье гнездо, галерея, мистецтво тисячі дрібниць

---

Rule # 1: Do things with passion or not at all (c)

Делай вещи со страстью или не делай вовсе.(с)
"Вдохновение существует, но ему нужно застать тебя за работой". - (c) Пабло Пикассо
Shared by  Голландская рулетка

Я ховаю в долонях палаюче обличчя. Я не можу відірвати від нього сяючих очей. Зовсім поруч - такий гарний, досвідчений, впевнений у собі...
Это все язык. Jesus! Что он делает со мной?.. Это все его язык...
Он такой английский...
Осторожно! Сексуальная ориентация: филолог.

Да, я, пожалуй, скажу: это как занятие сексом под сильнейшей из всех наркотой. И не знаешь - кто ты и где ты, и вообще - ты кто или что... Только бешено мчатся планеты, и стремительно в пасти времен тонут люди - судьбы и лица... Это миф, это бред, это сон... Дайте мне этим бредом упиться!
(с)

Сьогодні провели Speaking Club на курсах. Звісно, спершу я була знервована. Не впевнена - в собі, в своєму рівні англійської, в своїх педагогічних вміннях; кожна помилка учасників - нехай і не всі з них були моїми учнями - завдавала пекучого болю та сорому.
Але згодом мені стало не до переживань: я зовсім втратила голову. Черговий раз вона мене звабила. Англійська мова.
І... принаймі частково мої емоції, мій захват, моє майже фізичне відчуття насолоди передалося іншим, мов лихоманка.
Коли Брайан пішов - до речі, він чудовий! - ми просиділи ще майже годину (хоча всі мусили кудись поспішати). Треба було відпрацювати матеріал: запитання, помилки, нову лексику та граматичні конструкції. Мене порвало (це все англійська мова, хіп-хоп і кросівки ). Мій запал відбився у їх сяючих обличчах і луною повернувся до мене. Додому я йшла щаслива.
...Щоб танцювати - продовжуючи вчорашній несподіваний хіп-хопівський порив.
...Щоб співати - Sous Le Vent - завдяки чарівній  Арсин. І відчувати, як помалу повертається голос, відпускає закрутки на шиї.

Получается, что самый простой рецепт для получения вдохновения - общаться с вдохновленными людьми. Не важно, чем они горят - будь то приготовление еды или построение дирижабля. И не важно, чем именно хотите загореться вы. Передается состояние, и оно для всех занятий одинаковое.
На самом деле этот самый ресурс (вдохновение) обладает магическим свойством - чем больше его отдаешь, тем больше его получаешь назад.
...
Вдохновляя кого-то, мы будто раскручиваем его, и он вдруг начинает генерировать идеи, желания, цели и мечты, отличные от наших. Это происходит на наших глазах, мы начинаем видеть весь этот фейерверк, и он, в свою очередь, вдохновляет нас. Таким образом происходит этот обмен - чем больше в это втягивается каждый участник, тем больше он раскручивает других.
Чем больше я разжигаю в ком-то этот огонь, тем больше он меня же и греет.

©

Shared by Janusz Cienkowski

@настроение: sun in the teacup

@темы: музыка странного сна, щоденники, The Cookbook of Good Mornings, Кошкин дом, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, цитатник, Сорочье гнездо, галерея, мистецтво тисячі дрібниць

---

La noche ira...

Бузковий дощовий вечір. Мозаїка осіннього листя. Ліхтарі. Аромат кави. Мовчання.
...потому что об этом всуе нельзя...

 Видимка, welcome!
Что привело? *ставит джезву на плиту*

@темы: музыка странного сна, Із зошита, що потрапив у зливу, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, галерея

---

Simple Warmth Recipes: В легких налита сладость света (с)

"И я с головою склоненной в чашу снов любовь наливаю" - шепочу я, коли загортаю шматочки шоколаду у конвертики тіста.
...коли наливаю чай в горнятка, коли смажу оладки, коли цілую в чоло та заколисую в обіймах...
Крізь золото листя - сонце навсибіч.
"В ладонях зеленых листьев протянута вечность, увитая цветами" - шепочу я, коли нанизую зелені намистинки перших весняних листочків, коли готую каву на сушениці чи на молоці, коли купую чай та печивко, коли ламаю хліб...
В горнятку кружальце лимона світиться.
"Сегодня я не буду дышать, ведь в легких налита сладость света" - наспівую я, коли вкриваю Тебе ковдрою, коли прибираю в кімнаті, коли несу вечерю в таці...
Коли кінчикам пальців зустрічаються душі на дужці цебра. На грифі гітари в колі вогнища.
Дзвенять золоті струни - арфами, арфами! - у полиново-медвяному повітрі.
"И не узнают, что эта сладость, быть может, из горечи, из отравы. Из горечь-травы этот мёд" - мовчу я, коли стікаю в чашу золотом меду... коли простягаю Тобі повен ківш меду світла...
"Angel yours and angel mine merge in one forming new burning sun" - я знаю, коли сплітається коло, коли до флейти гітара озветься.
..."Коли крізь тіло проміння"... і світло на кінчиках пальців...
...коли крізь сорочки рідних сонце світиться...

...гуляти доріжками осінніх парків, пити каву, відчувати проміння крізь шкіру - серце на кінчиках пальців - тендітність світла...

про що говорять золоті струни

(на віріш сонячної Олени Рощіної)

@настроение: sun in the teacup

@темы: музыка странного сна, щоденники, The Cookbook of Good Mornings, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, галерея, мистецтво тисячі дрібниць

---

"We've got our obsessions" (c)

Through the night city I rush back home, desperate in my lust for the moment when in seclusion of my room I'll be free to feast on delicacy of your caress.
My eyes glimmer with hidden desire as I listen to you whispering sweet nonsense stuff in my ear, teasing it with slight gentle touches of yr tongue. Men turn their heads. People're staring.
I close my eyes, eyelids fluttering. Secure in your arms. Can't help it.
Can't help whispering back to you. Revelling in every single movement of my tongue as I articulate words - as if I were kissing you.
Tumblers are drained and then flooded, again and again... How long must I wait?

What an acute feeling - on the edge of... And brimming over with sweetness of mead. You take me, you hold me, you lead me - so powerful, so strong, and yet so delicate. 'Porque el tango es macho, porque el tango es fuerte! I whisper, carried away, as we're dancing all the way to my house through the hips of fallen leaves. Surrender. Succumb to temptation. Haven't you noticed the mild sweetness of these verbs? - as if a piece of chocolate was melting in the cave of your mouth, as if amber waves of brandy were licking the glass.
Te quiero amar... En nuestra alcoba azul... te quiero amar...

Leaning back against the wall, I try to catch my breath. Then stumble to the bathroom to cool off. But...
My cheeks are still on fire, and my knees're trembling as I dry hair with a towel and get dressed - a few secs naked in cool air - first, the sweater, then the stockings and, at last, sipping coffee, cigarette lit in the ashtray, I put on my pants. I feel like a black velvet necessary to reveal the innermost gleam of the gem.

Was willst Du noch, willst Du meine Tage zähl'n
warum mußt Du mich mit meiner Sehnsucht quälen?
Deine Hölle brennt in mir. Du bist mein Überlebenselexier!
Ich bin zerissen, wann kommst Du meine Wunden küssen?

I give up. Burning from within, I sink into the armchair. My fingers caress the keyboard. High, I bite my lips not to cry out as I print... Sehr geehrte Damen und Herren, [...] Wir interessieren uns für europäische Röstkaffeehersteller und -lieferanten.

Замужем за четырьмя мужчинами. В активном поиске пятого. Еще не решила. Испанский или венгерский?
... We've got our obsessions, babe.

I'd like to introduce:

and the others

запись создана: 16.10.2010 в 01:41

@настроение: De Cara A La Pared

@темы: музыка странного сна, щоденники, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, архив, галерея

---

The Cookbook of Good Mornings: Sunrise Cocktail

Зранку я вдягаю музику та думки, прискіпливо перебравши кожну.
Зранку я вплітаю в коси перші сонячні промені - крихітними бутонами.
Сонячна троянда розпускається помалу - огортаючи пахощами світла.

Зранку я маленькими ковточками п'ю сонячний сік. І з горнятка навсибіч світить кружальце лимона.

Good morning!

 i_can_breathe, welcome

@музыка: Lamb-Softly

@темы: The Cookbook of Good Mornings, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, галерея, мистецтво тисячі дрібниць

---

The Cookbook of Good Mornings: Sipping Sunrise

Якщо, діставшись з вокзалу додому десь о 5.30 не завалитись спати на жалюгідні півтори години, віднаходиться втрачений час, щоб прийняти гарячий душ, зварити кави та зустріти схід сонця... right now...

У вибраному тисяча приємних дрібниць та дорогоцінностей...
У шафах пам'яті - спогади про дорогу, Харків, мистецтво скляних кульок та прості чарівні речі, повсякденну магію...
Власне, треба знайти слова, щоб написати про цю подорож...
Наразі, ось що пише мій партнер у цьому танці:
Мы создавали алхимию уюта.
Ингредиенты покоя, сейчас они жаждут пополнения.

Сплетать чайные изыски из ключевой воды, яблочных долек, янтарных цукатов, розовых лепестков, синего тёрна, чабреца, мяты и шалфея, зеленой и черной ноты, аккуратно, выверено, маленькими щепотками, пальцами, натертыми маслом можжевельника, при свечах и музыке.
Самая важная деталь во всем этом - ингредиенты я собирала сама, большую их часть.
Конечно, если они будут закуплены в магазине, волшебство процесса от этого не уменьшится, а результат тоже может быть чарующ. Потому что в процесс вкладывается частичка творчества, а с ним - и души. Тут важно все - гости, для которых ты создаешь изыск, место, в котором это происходит, условия, которые создают контраст - дождь и слякоть за окном, и теплый плед на твоих коленях.
Кофе - кофе тоже прекрасно, но я умею его варить куда хуже, чем колдовать над чайными напитками.

Наверное, надо творить такое чаще...

Мы призвали чайного бога, нарекли его Джумаем и посадили пить чай с нами. Чайный бог воплотился в маленькую сову, которая - тотем Молчаливых Странников, подаренная мне бог весть когда юным щенком Детей Геи.

Сказки сплетаются.
Жизнь продолжается.
(с - ...Май...)

...дивитися ще і ще...

@темы: щоденники, The Cookbook of Good Mornings, Кошкин дом, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Сорочье гнездо, галерея, мистецтво тисячі дрібниць

---

The Cookbook of Good Mornings: Candied Sun Rays for Mabon

 Sforza, willkommen!
Добро пожаловать в Сорочье гнездо!

Сонячний ранок.
Мию вікна - і кожною клітиночкою тіла всотую сонячне світло. Поруч Лінте - витирає столики.
В залі каварні - занурені в бурштин мовчання та медвяного світла - з бісеру виважених рухів ми сплітаємо німу розмову-танець. Під музику золотавого павутиння та пряних пахощів, що лунають з кухні.
EMANON вичаровує двоголосся яблучної шарлотки з гарячим молочним шоколадом - акорди кориці, гвоздики та мускатного горіха. Й оксамитове відлуння помаранчевих цукатів.
...з саду - помітно тихіше - вплітається гіркуватий, горіхово-лікерний дим від осіннього листя...

"Поэтика пространства"

Вещи, за которыми так любовно ухаживают, поистине рождены внутренним светом; они подняты на более высокий уровень реальности по сравнению с предметами безразличными, ограниченными геометрической реальностью. Они излучают новую реальность бытия; не просто занимают свое место в неком порядке, но и причастны таинству порядка. В комнате усердием хозяйки от одной вещи к другой прокладываются нити, связывающие далекое прошлое с новым днем. Хозяйка пробуждает вещи от сна.
(с - Гастон Башляр, "Поэтика пространства")

Дивися, шепоче Лінте.
І я зазираю в горщик з цукатами.
Таїнство перетворення. Від помаранчевих скоринок - до медвяних скибочок кристалізованого сонячного світла. Три дні вимочувати у воді. Варити 5 хвилин та 10 годин томити в сиропі. Знову і знову. День-ніч-день. Таїнство перетворення вимагає часу. Щоб приготувати цукати, треба днів зо 5, пояснює Лінте, помішуючи золоте диво. Але якби я перетримала їх у воді занадто довго, чи забула змінити воду, чи - якби я просто облишила їх, знаєш, раптом самі якось... Мабуть, у мене була б нагода дослідити розмаїття плісняви... - ковток кави, і Лінте пильно зазирає мені в очі: Таїнство перетворення вимагає часу. І зусиль... А наші демони - в нас самих, наостанок кидає вона через плече.

Таїнство перетворення вимагає часу. І зусиль... А наші демони - в нас самих... - шепочу я, коли дістаюся горища, коли виймаю із закутка запилюжену коробку і перебираю намистинки в подолі картатої спідниці.

Золотаві, бурштинові, медові, бузкові, червоногарячі, відтінку кави з молоком, ... Зі скла, дерева, кістки, міді, сердоліків... Вранішнє сонце, червоні яблука, вересневі троянди, осіннє листя... Спалюють на вогнищі... Сонячна веранда. Горнятко чаю з медом. Ковток шоколаду. Філіжанка кави. Чорної чи з молоком. Імбирне печиво. Яблучна шарлотка. Пальці в борошні. Плетене крісло в саду. Плед. Мішечки з лавандою в шафі. Варення з журавлини в розетці. Чай з шипшиною. Ряд за рядом - вовняний светр. Свічка на столику в каварні. З-під пальто прозирає край картатої спідниці та шаль з китицями. Затягнута в рукавичку тендітна рука з філіжанкою кави. Книжка на колінах. Бузковий вечір. Полиск ліхтарів та фар на мокрій бруківці. Танго після дощу.

розглянути намистинки

Шоколадная сказка
Shared by  Karolina Cienkowska


by Karolina Cienkowska


by Loreta

@настроение: sun in the teacup

@темы: щоденники, The Cookbook of Good Mornings, Із зошита, що потрапив у зливу, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, світлини, цитатник, архив, Сорочье гнездо, библиотека, кав'ярня, галерея, мистецтво тисячі дрібниць

---

Never Miss a Chance to Dance (c)

Shared by ...Май...

Мир рожден в движении и жив движением. Любая статичность иллюзорна, ведь даже молекулы и атомы непрерывно перемещаются друг относительно друга. Попробуй замереть, застыть в одной позе - но продолжает биться твое сердце, вздымается грудная клетка, толчками движется кровь по сосудам, работают внутренние органы, бегут мысли. Есть те, кто умеют контролировать эти процессы - но даже если тело застывает в искусственной неподвижности, движется сознание - пульсирует жизнь.
Танец есть квинтэссенция жизни - ее рождение и протяженность. Но даже смерть и возрождение в новом - тоже танец.
Танцем можно унять боль. Рассказать историю. Признаться в своих чувствах. Отработать эмоции. Направленно изменяя танцем потоки мира внутри себя, мы меняем их и снаружи.
Помните как в "Энциклопедии мифов" гадалка дала Фраю совет по целенаправленной смене прошлого - будущим? Бежать, бежать вперед, закрыв глаза, изо всех сил, так, как если бы от этого зависела жизнь. Но в любом движении есть свои мелодия и ритм. Магия звука и жеста. Можно побежать - а можно закружиться в танце, вслушиваясь в ритм извне или задавая собственный, выплетая новую ткань своей жизни - или врываясь в новую вероятность - порывом ветра, крылом птицы - самим собой.

Shared by Голландская рулетка

@темы: музыка странного сна, The Cookbook of Good Mornings, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Сорочье гнездо, мистецтво тисячі дрібниць

---

The Cookbook of Good Mornings: Candied Sun Rays and Orange Fairy-Tales

Ранок.
Маленька кімнатка на горищі сповнена сонячного світла і золотавих пахощів яблучної сушениці.
У віконечку - клаптик блакиті вересневого неба. І гілка яблуні, рясно-густо всипана золотими плодами.
Кілька хвилин тиші.
Що поступово наповнюється музикою - тремтінням натягнутих крізь блакить золотих струн, грою вітру в очерети чи на осінньому листі, перестуком стиглих каштанів, пташиним співом... ритмом серцебиття.

Вниз - дослухаючись до порипування старих сходів. Кухня сповнена казкових пахощів - яблука, помаранчі, карамель, прянощі. І кава. Немов з невидимих флаконів вилили і змішала аромати літа, Різдва, цукерні, бабусиної кухні та лавки прянощів. Помаранчеві скоринки, замочені в горщиках, свідчать, що Лінте таки вирішила приготувати цукати.

Кавник, глек з молоком, імбирні коржики та фіала меду чекають на мене в таці на столі.
Влаштовуюсь на веранді і спостерігаю, як в саду Лінте готує варення з яблук та помаранчів.

Сонце крізь гілля - золотими струнами, медом, бурштиновими намистинками... Бурштиновими намистинками, які я задумливо перебираю на веранді - доки Лінте готує варення - в саду, сповненому сонячного світла і медвяних пахощів по вінця, - вересневого ранку.


(c - Joanna Sierko-Filipowska)

помаранчеві казки

Лінте сідає поруч зі мною в старе рипуче плетене крісло. Мовчки чистить помаранчу. Насолоджуюсь густим пряним ароматом - медвяно-солодким та гіркуватим водночас. Долоня Лінте стуляє мені повіки. Слухай, шепоче вона.
Слухай.

Ген за обрієм, за морем, у чарівному саду - де повітря густе і солодке, мов мед, де надвечір та на схід сонця гуляють золотошкірі сонячні діви в розкішних шатах і велетень-дракон оберігає спокій дочок сонця, - там, за морем, у чарівному саду, ростуть золоті яблука. Сказують, що яблука ті дарують вічну молодість, а чи небачену вроду, а чи небувалу владу над людьми тому, хто їх скуштує.
Хоробрі мореплавці, пожадливі купці - різнорідні шукачі скарбів - намагалися здобути чарівні золоті яблука.
Кажуть, як мож оружний поборе дракона, а чи як злодій хитромудрий невсипущого стража надурить - хоч би й вином напоїть, - або коли син молодший-дурашка котру царівну залюбить, то дістане тоті золоті яблука.
І коли пощастить йому дістатись додому - через буремне Негостинне море, порятуватись від морських чудовиськ, одуреного дракона, помсти дочок Сонця та підлоти власних братів - то продаватимуть золоті яблука у білостінному місті на бучному базарі на вагу дороцінного каміння.
Виміняє хитромудра Хурем чарівні сонячні яблука на своє коштовне убрання - і володітиме серцем султановим вічно.
Аж поки слуга його не вкраде у можновладної Хурем золоте яблуко. Заледве встигне він зняти золоту скору, як перед очима його постане дівчина небесної вроди - сонячна царівна. Як помітить султан полиск золотих її кіс, то стратить розум від пристрасті і надумає звести слугу свого та заволодіти його жоною. І захоче лиховісна Хурем зіллям чародійним отруїти Сонячну діву. І закоториться у землях султанових.
Але завдяки чарам доньки Сонця порятуються закохані і втечуть з караваном, що йде в далекі барбарські землі.
Зажадає Богиня бачити Сонячну царівну в почті своєму. І зійде вона на небо золотими сходами - і вбереться у шати рожевоперстої Зорі.
З посмішки вранішньої Зорі, з осяйних її сліз зійде диво-сад золотих яблук.
До нас же завезуть диво-яблука чумаки, вимінявши межи греки.
А мо й цигани. Варитимуть перелюбне зілля - не те що від ковтка, від пахощів самих у голові паморочиться й думки сороміцькі лізуть.
Чи Ви чули, Бебетто? Як так - ще не чули? Ну-то слухайте! Сама бачила - на власні-м свої очі, як Жанетта до тої циганки в лавку ходила - по перелюбне зілля, ну, з золотих яблук. А я що? Я собі з булошної йшла, ніц нікого не займала. Так от, слухайте ж, ввечері у них таке сороміцтво творилося - ну, Содом і Гомора, їй-Бо. Я собі Бебе, собачечку мою, вигулювала, а там такий крик-гам. Ну, справжній тобі Содом і Гоморра. То я й підішла - розібратися. А там такий срам! Такий срам! Я собі сплюнула та й пішла... Ну, не одразу. То Ви слухаєте, чи ні?
...Мені сказали, ніби тота циганка паскудна надумала цукати приготувати - буцім для дітей на Різдво. Що я не знаю, шо вона їх з помаранчів робить? Й куди тільки мер дивиться?! Такі часи настали!

Дивися, шепоче Лінте. Я злизую сонячний сік з її пальців і дивлюся, як кружальця помаранчі спалахують в її долонях золотом сонця крізь розетту храму.


(Rheims Cathedral, France)

(Slice of sun by tangleduptight, shared by  Janusz Cienkowski)

Pablo Neruda - A Lemon

Out of lemon flowers
loosed
on the moonlight, love's
lashed and insatiable
essences,
sodden with fragrance,
the lemon tree's yellow
emerges,
the lemons
move down
from the tree's planetarium

Delicate merchandise!
The harbors are big with it-
bazaars
for the light and the
barbarous gold.
We open
the halves
of a miracle,
and a clotting of acids
brims
into the starry
divisions:
creation's
original juices,
irreducible, changeless,
alive:
so the freshness lives on
in a lemon,
in the sweet-smelling house of the rind,
the proportions, arcane and acerb.

Cutting the lemon
the knife
leaves a little cathedral:
alcoves unguessed by the eye
that open acidulous glass
to the light; topazes
riding the droplets,
altars,
aromatic facades.

So, while the hand
holds the cut of the lemon,
half a world
on a trencher,
the gold of the universe
wells
to your touch:
a cup yellow
with miracles,
a breast and a nipple
perfuming the earth;
a flashing made fruitage,
the diminutive fire of a planet.

запись создана: 22.09.2010 в 13:08

@музыка: Faun - Koenigin

@настроение: sun in the teacup

@темы: щоденники, The Cookbook of Good Mornings, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, архив, библиотека, кав'ярня, галерея, мистецтво тисячі дрібниць, На іншому боці Місяця

---

My Grandma's Magic Cookbook: Кузнец из Яцерок

Кузнец из Яцерок

Мы все боялись Гарта. Нехорошие про него слухи ходили… Мне Марфа, бабка, у которой я иногда по хозяйству порался, однажды попросила ему отнести крынку с молоком, мол, он ей за это чегой-то там отремонтирует… Так я долго отнекивался, страшно ведь. Но меня на слабо взяли, пацаны наши, с улицы. Мол, забоишься, Венька, так мы тебя век слабаком считать будем. А сами – ни-ни, нифига они туда не пойдут.
Гарт – кузнец наш, ну, не наш, а деревенский. Его помнят сколько себя. Бабка моя рассказывала, что ее бабка рассказывала, что ей ее… в общем, давно это было, что прадед Гарта пришел в деревню, когда та самая прабабка сама молодая была… Но говорят люди, что то сам Гарт был. Долгожитель мол. Чаклун, значит. Страшно!
Он не злой. Правда, не злой. Он иногда даже на праздники приходит нашенские. Стоит в сторонке, глядит насуплено. Большой, косматый, на ведмедя похожий. Говорят, на ведмедей он с голыми руками ходит. Верю, ой, верю…
Никогда не танцует… Подойдет к столу, выпьет пива с ведро, и идет обратно, медленно так, уверенно. И вот так ему не хватает в эту минуту какого топора или молота в лапищах его, что аж жуть берет! Девки иногда, кто подурнее, в него глазищами стреляют, мол, видный мужик-то. Но он ни гу-гу. А девок потом стращают, мол, будете то да се, мы вас Гарту на сьедение, ибо как он есть змеюка страшная!
Я не понимал этого, да вот деды баяли, что змеюка оно змеюка и есть. Дракон, ведомо. А деревня наша Яцерки называется. От ящерок, ведомо.
А почему Гарт – змей? А кто его знает? Живет на отшибе… Говорят, в пещере ране жил, так потом надоело, он к деревенскому голове пришел, мол, так и так, давай разрешай мне строиться. Ну тот разрешил вроде… Только это еще не Гарт, а тот, который его дед… Кто их разберет? Но почему змей? Говорят, мужик один по пьяни зашел однажды к этому Гарту, мол, заблукал, в другой конец деревни занесло, а она у нас сама подобно змеюке по берегу реки Змейки растянута… Ну зашел, видит – за домом что-то агромадное ворочается… Он поближе – любопытство взяло. А оттуда как в небо – пырск! Туша с хату величиной! Точно не ведмедь… И крылатое такое, ужасть!.
Он сбег, конечно. А с тех пор и пошла сказка про Гарта-змея. Дракона, тобишь.
Ну так вот…
Не думайте, я пошел. Я в байки не особо то. Ну мало ли, ну змеюка… Сказки, кто в них верит? Дети малые, и то. Ну, Гарт, ну старожил. Всяко в лесах наших бывает.
У него любопытно, да. У него там ведмежья шкура валяется на полу, а лосья на стене висит. Он такой, на меня глядит, мол, чего надо, малышня. Я храбро так – Марфа, мол, молоко передала, сама прихворала, не дойдет. Гарт – ну, заползай, малышня.
Я смело так ему – боюсь я заползать, страшный ты. Он как засмеялся. И подарил мне фигурку, из дерева резаную. А фигурка – девица красивая такая, грудастая. Я покраснел, как буряк. Мол, зачем это? Он – да так, вырастешь, ищи такую, духобабу, значит, найдешь, женишься – генофон улучшать будешь. Че за генофон, я не понял, но сказал, что духобаб не бывает. Он покивал, чаю предложил. Я чаю не хотел, все глазел на его хату, а там – и топоры всякие, и странные из дерева резаные фигурки, и вообще штук всяких много, из металла, из дерева, из кости. Музей правда. Я в музее был, когда со школьными своими ездил в центр областной. Правда, автобус по дороге застрял, так мы пешком шли пару миль, намучались. Зато музей здоровский. Правда, я не про музей сейчас, а про Гарта.
Ну я кузню попросил посмотреть, он показал. Там все сложно, ладно и складно. Я даже молот в руках подержал, правда, только рукоять. Гарт сказал, что сам молот как два меня весит, я поверил – рукоять с трудом в ладони легла, такая мощная.
- А ты правда змей? – спросил я, осмелев. Ох, ну и хохотал он, наверно, час целый. Ничего так и не сказал, выпроводил меня, сказал, что ему пора по его змейским делам ползти. Вот толь шутил, толь нет. А мне чего то так жутко стало, я ушел, Марфе сказал, что передам, что отдал молоко, а Гарт сказал, что к ней зайдет поремонтовать то, что обещал.
Вот так.

А потом эти пришли, коричневые. Ну, тоесть они не сразу пришли, а еще целый год мир был. А нам однажды, летом - ну, вы знаете – радио сказало, что война, мол, началась, и наши все в леса подались. Страшно. Говорят, эти враги на танках больших, и еще с неба стреляли. Мол, город наш весь пожгли, и к нам через два дня доберутся. Мама плакала сильно, бросать не хотела пожитки, а у нас ладно все, и корова, и куры. Куда это в леса, а? Как? Не готовы мы были.
А радио ошиблось. Не успели мы – глядим, а за лесом уже бабахало, и люди бежали, мол, пленных там не берут, режут деревни подчистую. Бомбы роняют, и стреляют, и танки еще…
Голова деревни нас созвал, сказал взять мало, кто что может, и в лес, за реку, туда враг пока дойдет, так еще пару дней пройдет, а там, может, и наши подойдет, обещались.
Гарт пришел. Да, Гарт пришел. Голова сказал, чтоб все мужики остались у реки, если танки пойдут, уходить, а если пешие вояки вражьи, так оставаться и баб с детьми прикрывать.
А мне уже тринадцать, и я тоже остался, мои все остались, которые меня старше и такие как я. А что делать – у меня сестра малая, да мать. А отец на войну уже ушел, и мы боялись. Мать меня не хотела оставлять, кричала, но я ее отругал, мол, позорит перед всеми, да перед Катькой вот, а она на меня во как глядит глазищами своими. И вообще Катька на духобабу сама похожа, глазищи, как озера лесные. Тьфу, война на пороге, а я про глазища думаю – подумал, а рука сама запазуху, и там фигурку Гартовскую… Я достал - и Катьке… Она – хлоп-хлоп глазищами, мол, мне, что ли? Сам сделал?
А чего врать. Мож, помру скоро, так она узнает, что не я, злая будет…
Не-а, говорю, не я. Но это тебе, так что бери и не кочевряжься. Она – хлоп-хлоп глазищами, и ее матинка ее утаскивает, и моя уходит тоже, и сестренка.
Вот теперь страшно.
А Гарт говорит – тут стойте, я сам вперед пойду, посмотрю. Голова с него смеется – мол, ты это, не маленький, по кустам не спрячешься. Гарт только ухмыляется, погано так, глазища сверкают, и прямо написано на роже – как он на деревню смотрит – моя деревня, моя река, не отдам!
Я ему сразу поверил, что не отдаст.
А когда танки показались с краю, у дальних хат, мы решили бежать.
Гарт навстречу танкам пошел.
А потом – ну верьте, ну нет…
В общем, ничего от танков не осталось. От трех громадин таких. И от остальных – взвода тоже – ничего не осталось. Не, мы не побежали. Мы смотрели, и еще ловили по кустам тех, кто от него бежал и кричал. А бежать было с чего – он агромадный, если поперек реки ляжет, так две реки накроет. Чернющий, что твоя полночь, и глазищи, как у Катьки, зеленые. И крылья еще – не поверите – с три дома размахом. В общем, танки он порвал, как щенят малых, а солдат этих, чуму коричневую, так вообще огнем попалил, и лапами еще… А потом там еще самолет летел, так он развернулся, чтоб своим передать, мол, так и так, тут неведомое оружие, танки ломает… Гарт полетел за самолетом, и он был больше, чем самолет. Самолет палил по нему, ага, только Гарт не лыком шитый, ему хоть бы хны, а самолет – пых, и нет…
Никто не добрался до своих, до вражьих… А Гарт – к нас, идет… Большой, косматый. И падает… ему руку – крыло тобишь – чуть не порвало.
Бабы его выхаживали, травами отпаивали. Отпоили, а че, мужик как мужик. Потом самогону хлебнул, и домой пошкандыбал. Сказал, если еще че придет – зовите, мужики. Мол, наша деревня, не отдадим.
Вот так.


(с) ...Май...

@темы: МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Сорочье гнездо, библиотека, мистецтво тисячі дрібниць

---

The Cookbook of Good Mornings: Candied Sun Rays - Part II

Ласую кавою зі свіжим імбирним печивом - крапля меду згори, мов дрібка сонячного світла - praising the Sun's Day.
Рецепт:
* яйцо - 1 шт
* масло сливочное - полпачки - около 100 грамм
* мука - 2 стакана
* гвоздика - 2-3 шт /я сначала пекла с 5-6, как указано в рецепте, но вкус чувствовался слишком явно, а я предпочитаю оттенки/
* корица молотая - 2 ч.л.
* имбирь сушеный молотый - 1,5 ч.л.
* миндальные орешки - 10-12 шт.
* разрыхлитель для теста - 1 ч.л.
* сахар - 1 стакан.

Что делать:
1. Взбить масло, добавляя сахар. Взбить в однородную массу.
2. Гвоздику смолоть в пыль. Буквально. Ибо пряность это сильная, малейчий "комочек" ударит по рецепторам
3. Муку просеять, высыпать в миску.
4. Добавить корицу, разрыхлитель, смолотую гвоздику. Тщательно перемешать.
5. Добавить в муку имбирь. Опять тщательно перемешать.
6. Добавить во взбитое масло полученную смесь муки и пряностей, затем яйцо. Заместить тесто, раскатать, надавить формочками печенек.
7. Измельчить миндаль, украсить каждую печеньку /вариант - измельчить и добавить в тесто, тоже вкусно, пробовала/
8. Разложить на противень, смазанный маслом растительным или накрытый пекарской бумагой, на некотором насстоянии - хотя бы сантиметра три между соседними - при запекании они слегка расширятся.
9. выпекать в духовке при 180 градусах до обретения печеньками золотисто-коричневого цвета. Ориентировочное время - от 10 до 30 минут - в зависимости от режима прогрева и мощности духовки.
10. Наслаждаться свежим печеньем=)
В тесто можно добавить 1 ст.л. апельсинового сока или ликера, 2 ст.л. темного гречичного меда.
Практика засвідчила, що квітковий мед та Карпатський бальзам - непогана альтернатива

Адміністрація дякує  Sertap та  Арсин за рецепт.

Сьогодні черговий раз пересвідчилась, що that's all in your head...
...в твоїй власній голові і в твоїх руках - зробити день найгіршим, або найкращим у своєму житті - або принаймі перетворити його на ще одну бурштинову краплинку вересневого меду.

саморефлексії

...I want to erase every nasty thought that bugs me every day of every week. (c)
Я сподівалася, що це комусь потрібно. І виявилося, що це було потрібно мені самій. Всотати мед сонячного дня, приготувати імбирне печиво. Пересвідчитись, як в дзеркальній галереї примножуються наші страхи. Але й наші радощі. І що поруч з цінністю в очах оточуючих мусить бути самоцінність - а її не можна отримати з других рук. Тож, крихітко, все це - в твоїй голові. І в твоїх руках.

В тишине все вещи обнаруживают себя.
Ты становишься собой, когда никто не смотрит.

другие полезные советы

Никто не может научить меня тому, что значит - быть мной.
Для того, чтобы великая вещь удалась, необходимо, чтобы все мелкие детали были совершенны.
Заканчивай соревноваться с другими. Начни соревноваться с собой.
Ты можешь.
Если тебе не нравится дорога, по которой ты идешь, попробуй пойти по другой.
Живи ради путешествия, а не его конечного пункта.

Shared by  Голландская рулетка

Если кому-то понравились работы Натальи Тур, больше можно увидеть здесь

@музыка: The Postal Service - This Place is a Prison

@настроение: sun in the teacup

@темы: щоденники, The Cookbook of Good Mornings, Кошкин дом, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, цитатник, Сорочье гнездо, кав'ярня, галерея, мистецтво тисячі дрібниць

---

The Cookbook of Good Mornings: Candied Sun Rays

I cried myself to sleep - and woke up with my throat bleeding because of all that salt.
I cried myself to sleep 'cause I was afraid to turn into cold mud. Just cold mud. Without love. A spark to hearth.
Feverish, I mixed the first of In-the-Rain Cocktail, adding some music, and the rain outside, and sick ideas bugging someone's head every day of every week.
It was Saturday. That's all about Saturn, you know, miserable sick planet.
Sunday is different - with golden sun rays resting on my cheeks. Filling me with sweetness of honey and candied fruit.

Уважаемые дамы и господа, предлагаю в честь солнечного дня приготовить что-нибудь (подобное засахаренным солнечным лучам) - с любовью и щепоткой солнечного света.
Мне бы очень хотелось приготовить цукаты. Но - на это понадобиться несколько дней.
Таким образом, предлагаю 1) в это или следующее воскресенье, 26 сентября, спечь что-нибудь с яблоками-апельсинами-карамелью etc... 23 сентября - Мабон, осеннее равноденствие
2) в течение недели рискнуть приготовить цукаты

Волшебный рецепт апельсиновых цукатов от жж-юзера sulamita.

Делать цукаты – прелесть, что за занятие! Как раз для тех, кто проводит время свое сладко и бессмысленно, томясь вынужденным бездельем, домашним арестом.

Делать цукаты – прелесть, что за занятие! Как раз для тех, кто проводит время свое сладко и бессмысленно, томясь вынужденным бездельем, домашним арестом.

Делать цукаты – диво, как долго! Только в этом и есть смысл – час за часом, засыпая и просыпаясь, можно таращиться на не проходящий с мая дождь за окном, занимаясь при этом делом важным и достойным.
Делать цукаты – это на самом деле все равно, что делать счастье: из ничего, через время, вдруг и без всяких усилий, раз – и чудо!
Тысяча маленьких засахаренных чудес.
Сухое варенье.
Доморощенный мармелад.
Радость на зиму.

В кухне пахнет расплавленной Италией, лавкой восточных сладостей, бабушкиным буфетом, Рождеством и трюмами всех заморских кораблей, везущих по раскрашенным книжным просторам в своем деревянном нутре диковиные цитрусы.
И можно, надрезая острой сталью упругую апельсинную шкуру, без конца играть то в умницу Мари Штальбаум, то в бездельницу Принцессу Пирлипат, пока цедра, почти без помощи волшебства, пройдет тысячи превращений от цитрусовых корочек до засахаренных сластей.

Как же просто и счастливо –
обнимать ладонью рыжий гладкий полновесный плод, вжимать осторожно в его бугристую кожу тонкое лезвие, делая надрез вокруг апельсиновой оси, деля его цедру на четыре лепестка;
точными пальцами, пропитанными уже апельсинной сладостью пощипывающей вокруг заусенца, снимать это толстое, подбитое ватой, оранжевое пальто в четыре приема и обнаруживать дрожащий и дольчатый плод в бело-волокнистой просвечивающей сорочке;
упруго давя на нож, кроя вдоль и поперек плотную кожуру, ловить однообразный ритм режущих звуков, порой срываясь лезвием на стук о деревянную досочку;
вдыхать добытый острый эфирный запах, несущий, кроме кислоты и сладости, терпкость свежемолотых горошин розового перца, мягкую горечь нагретого солнцем соснового тела и невыносимый мускусный мед разлитых в детстве духов.

Когда же вся кожура монашески терпеливо порезана на тысячу будущих цукатов (Господи, а теперь подскажи куда девать целое стадо голеньких апельсинов, что ютятся и начинают уже усыхать на подоконнике?!) начнется однообразное действие растянутое, как на пяльцах, в пространстве и времени: вымачивать, варить, томить в сиропе, подогревать, остужать, засахаривать, помешивать и подсушивать.

То есть сначала натуральным образом вымачивать. Просто залить этих пахучих и липких крошек, бывших корок, ледяной водой и караулить потом кастрюльку от домашних со звонкими воплями: « мои ЦУКАТЫ!!!» двое суток, с важным видом меняя там воду утром и вечером. Это же не просто так – кожура в воде – это таинство, избавляющее сласти от противной горчинки.

А потом, сменив в пятый раз так быстро становящуюся душистой воду, наступает пора их варить.

Варить их, бедняжек, словно хозяина Конька-Горбунка, в кипящей воде двадцать минут, коротая время поделкой сахарного сиропа. Это уж куда как просто – на полкило корок три стакана сахара и полтора – воды. Все нагревать, помешивая волшебной палочкой.

А потом – из кипятка – в кипящий сироп. И снять с огня, чтобы остужались пять-шесть часов.

И опять – варить, принюхиваясь к дивно изменившемуся запаху. Уже не терпкому - чувственно-нежному, душистому, сладкому. Так пахнет ношеный шелк, если прогладить его горячим утюгом. Так пахнет кожа золотисто-веснушчатых женских плеч нагретых апельсиновым солнцем. Так пахнет в волшебном сладком королевстве с марципановыми воротами, где хозяйкой по ныне прелестная Мари Штальбаум-Дроссельмейер.

Варить ничтожные пять – семь минут, чтобы остужать потом двенадцать часов. И так – три раза. День-ночь-день.

В третий раз нагревая стеклянистый густой сироп, уже добавив туда напоследок горошинки ядовито-белой лимонной кислоты вдруг замечаешь – все как и было обещано – замоченные в блестящей сладости осколки рыжего счастья превратились в нежно прозрачные цукаты.

Осталось только подсушить.
На воздухе или в открытой духовке.
Вот только разница в способе сушки приводит к драматически несходным результатам.

Разложенные по всему дому на ресторанно-огромных тарелках белого фарфора, вызывающие непроходящее желание съесть не дожидаясь зимы, цукаты сохнут долго, превращаясь в нежно-упругие, чуть сочные сласти.

Рассыпанные поверх вощеной бумаги на противне в духовке, даже при маленькой температуре становятся тягучими, мармеладно-карамелизированными. А если передержать, то и вовсе – жесткими от жженого сахара.

Крошечной феей, рассыпая потом содержимое тарелок и противней по стеклянным баночкам, мечтая уже о цукатах морковных и лимонных, с кардамоном, гвоздикой, мускатным орехом и перцем, нет-нет – кошачьим движением просыпешь несколько штук мимо банки, прямо себе в рот, прикроешь в сладко-кислом удовольствия ресницы и оближешь засахаренные пальцы один за другим.

shared by Karolina Cienkowska


(с - Наталья Тур)

 CulinaryCat, willkommen!

@музыка: Lamb - Softly

@настроение: sun in the teacup

@темы: ссылки, щоденники, The Cookbook of Good Mornings, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, кав'ярня, галерея, мистецтво тисячі дрібниць

---

In the Rain - Cocktail I (OCD)

wanna sip?

Blue dawn. Cold light of morning.
She wakes up - with a stranger by her side. And shivers with a sudden pang of disgust.
Hands trembling, she lights up a cigarette and takes a deep breath in to ease the urge to vomit.
To no avail.
...nasty taste in the mouth, headache, and a terrible wave of sick.
Sticky sheets. Stench of smoke, and sweat, and alcohol, and weed ... and semen. All that's left form the rave...
A hangover and a stab of self-disgust and guilt...

It takes quite long to recollect what the hell she's doing here.
To recognize her own bedroom - and her honey-bunny hubby...
Her honey-fucking-bunny-damn'im-hubby.
...an absolute creep...

Almost falling down from the bed, she dodges his hands as, in sleep, he tries to hold her closer.
Hurriedly, she picks up her clothes and slams the door behind.
...shakes someone's hand off her breast and staggers to her feet.
And stumbles her way through the bodies scattered all over the place...

'How could that happen? One minute I’m a little sweetheart. And next minute you are an absolute creep, she mutters, lingering over the Walmart in desperate attempt to fix a snack.
...picking a can of Coke, she catches her reflection in the glass panel - deep shadows under red eyes, trembling lips, shabby dirty clothes... and hickeys on her neck...
Hands shaky, she can't hold all that stuff - cans of Coke, packets of crackers and bags of chips scatter on the floor.
People're staring. Staring. Staring... They must know. They know I've got these nasty ideas. Nasty thoughts I can't wipe out. Bugging me. Bugging. Bugs. Bugs in my brain. Nasty bugs.
...they all know I've been naughty. Nasty. Filthy. A filthy whore. Women all are, aren't they? Dirty rotten whores...
Stumbling over the scattered stuff, she rushes to the entry. Out and off.

There she is. In the rain. Staggering slowly past busy looking passer-bys. Shabby, shivering, soaked to the bones.
And she's muttering. 'You've got an OCD. OCD. OCD. You've got an OCD. OCD. OCD.
She's muttering, protect me from what I want.

(c) Llynn, 18/09
In the rain

Music ingredients:
Marina & The Diamonds - Obsessions.
Placebo - In the Light of Morning
Placebo - Protect Me from What I Want

@темы: музыка странного сна, щоденники, Із зошита, що потрапив у зливу, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Сюита, архив, галерея

---

Мистецтво тисячі дрібниць: Cookbook of Autumn Charms

Сентябрь – это короткая победа, мгновение золотого мира перед пасмурными днями грядущей осени. Да, после будут дожди, низкие облака, за ними заморозки и вьюги, но пока день светел, и настоящее ярко и полно цвета и вдохновения. Твори, люби, действуй!..
(c) Foruvie

Маленькое осеннее колдовство
А давайте, мои дорогие, устроим флэшмоб? В понедельник, 13 сентября, на своих кухнях в разных городах-странах-континентах испечём яблочный пирог? Вернее, пирог - это просто общее название, на самом деле что угодно - шарлотку, кекс, маффины, блинчики... А потом сфотографируем, повесим рецепт и фото в свой дневник и потом ссылку на пост в комментарии к этой записи, которую я буду поднимать. Давайте?
(с) Kitchen Witch

Сонячна вереснева неділя.
...Золотаве павутиння пронизує блакить...
Крутобокі яблука та помаранчі, осяйне золото меду, кориця та мускатний горіх, долоні в муці, сповнена пахощів кухня, виваженість рухів, ніжність поцілунків, пташиний спів і музика... і спокій.
...Золото проміння пронизує блакить...
Маленьке осінне чародійство - на домашній затишок і душевний спокій.
Приходь на яблучний пиріг. Зняти обладунок, вмитися чистою водою, дати спочинок натомленим плечам. Скуштувати пирога з липовим чаєм. У затишку домашнього вогнища.
Приходь - спити чашу вересневого меду з моїх долонь. Перш ніж знов взяти сулицю до рук.

Даждь Боже королевского золота сентябрьских дней. Венец солнечных лучей на седых кудрях облаков. Золото и багрянец штандартов, прапоров и знамен - вся королевская рать на укреплениях стольницы. Полны кладовки и амбары, полны столы и чаши. И мы еще успеем - еще успеем возвести новую крепость и златоверхий храм. И укрыться от лихий ветров Листопада за Золотыми воротами и нашей Правдой.
Даждь Боже золота, сотканного из света, из аромата яблок и выпечки, из тепла очага и огня сердца. Даждь Боже золота сентябрьских дней поддержать огонь в очаге. Даждь нам днесь.

Серед швидкоплинності наших днів - бурштинові намистинки сонячних вересневих днів. Домашня осіннє чародійство - мистецтво маленьких кроків. Кожен з яких ти можеш зробити сьогодні.

рецепт яблучно-помаранчевого пирога

Пряный яблочно-апельсиново-медовый пирог-перевертыш=)
Дисклеймер: рецепт  variation0 попал в кладовку Сорочьего гнезда благодаря  Sertap - спасибо!

Что надо:
• мука – 1,5 стакана
• яйца – 5 штук
• разрыхлитель для теста – 1 ч.л.
• ваниль – 2 ч.л. без горки
• корица – 1 ч.л. без горки
• кардамон – 5 коробочек
• гвоздика – 2 шт за неимением заменила 1/2 ч.л. мускатного ореха
• мед или сахар - около 5 ст.л.
• сахар на присыпку – 1-2 ст.л.
• масло оливковое для смазки формы – 2/3 ст.л.
• 4 небольших яблочка
• 1 апельсин отсебятина: добавила в тесто сушеной клюквы

Что делать:
1. Духовку разогреваем до 200 о. В глубокую миску высыпаем муку, добавляем разрыхлитель и ваниль. Трем корицу, если у вас в палочках, или же добавляем просто так из пакетика.
2. Очищаем от коробочек кардамон, высыпаем в ступку, туда же кладем две гвоздики, толчем в пыль, добавляем к муке. Размешиваем (я это делала блендером с миксерной насадкой)
3. Моем яйца, разбиваем, отделяем желтки от белков. Белки взбиваем в крутую пену, желтки взбиваем с медом. Вливаем, одновременно взбивая миксером, желтки и белки в муку. Размешиваем до однородности.
4. режем апельсин поперек долек.
5. Форму для выпекания диаметром 25 см смазываем оливковым маслом /рис. 1/, дно равномерно посыпаем сахаром /рис.2/.
6. Выкладываем апельсины – я решила сделать из них узор. /рис.3/
7. Моем-очищаем-мелко нарезаем яблоки. Выкладываем поверх апельсинов аккуратно и более-менее ровным слоем по возможности. /рис.4/
8. Сверху аккуратно распределяем тесто. /рис.5/
9. Отправляем в разогретую духовку минут на 30 – 45 равномерного прогрева – опять же, смотрим по индивидуальным особенностям своей духовки.
10. Извлекаем, переворачиваем на большую тарелку/разделочную доску, даем постоять так минут 10. Снимаем форму для выпекания с пирога. /рис.6/ Можно разрезать и кушать=)


За рецепт адміністрація дякує  variation0 та  Sertap. Фотографії -  Sertap.
Завтра целый день проведу на работе - поэтому решила начать флэшмоб несколько раньше срока. С почином и удачного колдовства всем завтра!

@музыка: Capercaillie - Thiocfadh leat fanacht, Mary Black - Song for Ireland

@настроение: sun in the teacup

@темы: ссылки, музыка странного сна, The Cookbook of Good Mornings, Кошкин дом, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, архив, Сорочье гнездо, кав'ярня, мистецтво тисячі дрібниць

---

The Cookbook f Good Mornings - Simple Everyday Magic

Утром можно целоваться в теплой постели. Или гулять по пустынным улицам. Или кормить кошек ...
(с)

Пить кофе на подоконнике, наблюдая за случайными прохожими, кошками и облаками. Кормить голубей остатками булочки. И чувствовать свет на кончиках пальцев...
...ведь "истинная магия мира гораздо проще, чем мы можем себе вообразить". (с -Чарльз де Линт, "Маленькая страна")


Сонце крізь листя. Русальчин квіт - одолень-трава, обороняє поріг мого дому. Місця у просторі, місця у часі - і поза ними. Де свічка не втрачає й дрібки свого тепла, скільки б свічок не запалили від неї, - а навпаки палає яскравіше. Де передається по колу фіала трав'ного чаю з золотим медом. І в чотири - чи більше - руки плететься мереживо казок і світла.
Де можна вчитися один в одного - танцювати, робити оладки чи цукати... і ще тисячі тисяч чарівних дрібниць.

У півтемряві парку, серед серед помаранч ліхтарів, танцює з вогнем чарівна жінка - сама подібна до полум'я. І плетиво кроків та вогняних знаків вторить мереживу флейти та бубна.

Малюнок до казки, про дерево, що мріяло про дорогу. І легенд Зворотнього боку Місяця про часи, коли дерева мандрували по землі.  ...Май..., тобі



P.S. Латтаття біле, або водяна лілiя, водяний лопух, збаночки, листоплуг, ломич, лопатник, русальний квіт, умич білий, купава, чи одолень-трава.

Латаття біле слов'яни називали одолень-травою. Її породила сира земля з живою водою, тому що однакова в неї сила на водяницю — нечисту силу у воді, і на поляницю — нечисту силу в полі.

@настроение: sun in the teacup

@темы: комірчина, щоденники, The Cookbook of Good Mornings, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, цитатник, Сорочье гнездо, галерея, мистецтво тисячі дрібниць