All we are is dust in the wind. Stardust


Якщо вийти з каварні - не в сад, а на вулицю - можна почути відгомін фестивалів та святкувань, що спалахнули містом. Еге ж-бо, літо в розпалі! Чарівне, червоногаряче, вічномолоде літо...
І суголосно сонцю вповні - світиться сонечко посмішки всередині. Бо ж повітря солодке від цвіту та дзвінке від пташиного багатоголосся. Бо ж вродило зела, плодів та ягід, рясно-густо! - і дзбанки вже повні першого квіткового меду. Бо ж вітаємо літо - і крутиться колесо - і життя триває... Диво, правда?
Тихо повертаюсь до каварні та роззираюсь. І крізь перші плоди літа - крізь тоті рясні полуниці-черешні, кріп і шпинат, м"яту та чебрець, акацієвий мед - прозирає весна...

весна

...визріває літніми плодами, застигає на долонях медвяними та росяними намистинками спогадів...
...тими бурштиновими намистинками відмічаю стежку до себе, щоб не заблукати...

P.S. Каварня на розі тепер розмістилася в затишному закутку, між Голосіївським лісом та урочищем Теремки. Запрошую в гості - до себе, чи краще до лісу - на каву, чай, смаколики та посиденьки (поспіванки, танці, приготування смаколиків, створення мотанок, валялочок абощо)

P.P.S. По деяких роздумах вирішила, що від бурштинових намистинок і рукотворів буде більше користі, ніж від скорботи, докорів та самогризоти, що я не знаю, що вдіяти з цією війною. Моя самогризота точно нікого не втішить і не зігріє.
Але якщо ви знаєте, де і що конкретно корисного можна зробити (від волонтерства в лікарні до проектів озеленення Києва абощо), буду вдячна за будь-яку конкретну інформацію.

Фото рукотворів в коментарях. Більше можна знайти за посиланням в епіграфі.

@темы: щоденники, майстерня, Simple Warmth Toolkit, кав'ярня, галерея, мистецтво тисячі дрібниць

All we are is dust in the wind. Stardust
Оглядаючи порожнє темне приміщення каварні, вже вкотре думала повісити табличку "CLOSED".

А в місті весна, з полуденною теплинню і вранішнім бузковим маревом...
А в Центрі сучасного мистецтва М17 на Горького 104 до 17 березня проходить художня виставка "Вогонь любові. Присвята Майдану."
А в Мистецькому Арсеналі до 10 березня триває "Шевченкоманія".
А в "Циферблаті" хендмейкери провели зустріч-обмін різним-корисним. А наступна може бути 9го або 16го березня. Подробиці тут
А ще закликають виходити на суботники. І можна ще, думаю, допомогти на Майдані.
А ще я буду рада бачити вас в гостях або піти разом на прогулянку.

Тож поверх таблички CLOSED я нашвидкуруч вимальовую ВЕСНА ПЕРЕМОЖЕ.



А я завершила шалик і сидушки на підвіконня. І мобіль для маленького Яромира. І хочу вірити, що весна переможе і ми впораємось.
А в коментарях кілька фоток з посиденьок, що припали ще на Імболк.


@темы: Афіша, щоденники, майстерня, світлини, Simple Warmth Toolkit, галерея, мистецтво тисячі дрібниць

All we are is dust in the wind. Stardust
Було колись - зацькована сирими листопадовими вітрами, вчилася вишукувати краплі медвяного світла - й перетворювати на бурштинові намистинки. Така собі кухонна магія. Мистецтво тисячі дрібниць.
Час переглянути свою кулінарну книгу :)
Спробую кілька рятівних рецептів для себе. Та й інших запрошую - скуштувати. Раптом згодиться.




@темы: ссылки, The Cookbook of Good Mornings, Simple Warmth Toolkit, галерея

All we are is dust in the wind. Stardust

Лід на каналі крихкий і жовтуватий, а в проталинах вже плюскаються качки. Клубочиться туман, такий густий та білий, що, здається, на ньому можна прилягти - як на перині. Лиш де-не-де крізь нього пробиваються арки мостів - з нізвідки в нікуди. І тріпочуть в мареві вербові коси.
Вогко. Але льолі! - як тепло. Так що раз-у-раз скидаю шалик - й вітер заплутується в косах, мокрих і важких. А відтак знову - в домашнє тепло і затишок, до імбирного чаю, трав"яного взвару, пряних рагу і барвистих клубків ниток. До медвяного світла свічок та теплих обіймів.
Тотам, в теплі та темряві, маленькими крочками твориться, пробивається, жевріє - барвистий шалик, лялечка-мотанка, розсада зелені та ідей. А Сова турботливо облаштовує парник в старий шафі.
То тільки здається, що взимку все мертве. Взимку - все глибше. В землі, там, де коріння.
...і цінніше. Кожен прояв тепла, любові і турботи...

А колесо знай собі крутиться. І якось так зіткалося, що в ніч повороту палахкотіли свічки в мальовах синіх скляночках, тушкувалось пряне рагу з сирним соусом, співалися мантри і котячі дуети, перебирались намистинки, нитки, насіння та плани. Що в гості завітала полум"яна Гатта, Чорна Кішка, Що Гуляє, Як Сама Собі Знає. І рудий, тонкий, мов промінчик, Лисиця...
Так зіткалося. Не я. І не мною. Так зіткалося. Так, як є. Om Tat Sat.

***
personal

@темы: музыка странного сна, щоденники, галерея

All we are is dust in the wind. Stardust
Бува вдосвіта прокидаюся в холодні сутінки - так що відчуваю вогкі пальці застуди на своїй горлянці. Тож треба закутатись в старий до коліна меланжевий светр і прокрастися нишком в маленьку кімнатку за кухнею. Там за грубкою тепле кубло з ковдр, сушениця, мішечки з зіллям, похідний пальничок і старезний чайник. І чарівне віконечко, забране барвистими фіранками. Можна загорнутись в кубельце, гріти долоні горням з запашним чаєм і спостерігати - на подвір"ї бавляться діти, виростають дерева в стінах, а маленька працьовити феєчка збирає гостинці для лісових звірят.
Можна натягнути у свій закуток барвистих клубків - і в"язати, загортаючись в мушельку з ниток. На дні мовчання.
Якщо пригадати, що за кухнею є маленька кімнатка з чарівним віконечком.


@темы: ссылки, Simple Warmth Toolkit, Amidst the White Silence, галерея

All we are is dust in the wind. Stardust
Менше турбот, більше турботи.


За вікном зима-не зима, негода, темрява та сутолока. Як у моїй голові. Саме той час, коли, кажуть, треба запалювати вогонь. І прибирати. І слухати барабан серця в мовчанні. Щонайменше - точно треба зупинитись, якщо судомно бігаєш, як шалена білочка, з язиком на плечі. Ніби тікаєш від свого страху в коловорот метушні. Зупинитися. Видихнути. Вдихнути. Дихати.



відкрити вікно в грудях?

@темы: музыка странного сна, щоденники, Simple Warmth Toolkit, галерея, мистецтво тисячі дрібниць

All we are is dust in the wind. Stardust

Задумливо кручу в руках мішечки з травами – і зрештою вішаю на вікно кухні. У Домі-на-Пагорбі вони висіли на люстрі посеред кімнати. І по центру – низка ключів. Тут ки вони тягнуться вервечкою вдовж стін, і вікон, і занавісок, що перетворили кімнатку на шатро. Тут. У Домі-понад-Рікою. У Домі-за-Мостом. Авжеж, кожне місце не схоже на інше. Обживаємо їх, вписуючись у химерну кристалічну решітку. Ніби рак чи равлик, що заповнює своїм тілом мушлю. Хоч, звісно, бува ми змінюємо простір, або ж він більш-менш змінюється під нас.
читать дальше

P.S. Несс, Дар, дякую. Щасливого нового року.
P.P.S. Фото на пам'ять в коментарях.


@темы: музыка странного сна, щоденники, світлини, архив

All we are is dust in the wind. Stardust

Кофе. В полдень. Еще холодными пальцами, только с улицы, за окном дождь и сыро, все, как я люблю, прикоснуться к горячей поверхности чашки. читать дальше
Американо в полдень – это ритуал, традиция, обряд. Добавить немного молока. Не сейчас. Не вначале. Вначале ни в коем случае нельзя. Первый глоток должен быть девственно чистым. Иначе вся чувственность момента исчезнет. Это уже потом, после, можно смешивать черную, вязкую густоту с легкой пенкой подогретого, должно быть паром, а как же еще, молока. Но сначала, сначала легкая пенка, нежно коричневого, кремового цвета, волнообразной спиралью оседающая на поверхности. Ее еще называют «крема». Говорят, если американо без «крема» (и ударение обязательно на последний слог, пусть звучит по-французски), то он не настоящий. А значит, имеешь полное право потребовать новый. Здесь, в этой уютной кофейне, притаившейся в углу огромного торгового центра, (подумать только, а ведь я помню этот проспект непримечательным, поросшим сухой колючей травой пустырем), мне всегда подают американо с крема. И мило улыбаются. Самыми уголками губ. Но это даже не важно. Главное, что искренне…
- Вам повторить?
- Да, пожалуйста.
- Флаер оставьте себе.
- Спасибо.
Кофе. В полдень. И длинный проспект. Бывший когда-то пустырем. И дождь. За окном. И почему-то очень тепло. Но это даже не важно. Главное, что искренне…"
 Сладкий Император

Аромат кави в холодному повітрі лоскоче нерви - як відчуття, що ось-ось маєш пригадати щось дійсно важливе. Перший ковток - такий солодко-болісний. Зараз, ось-ось обпече озарінням. Зараз, певно, мабуть. Роззираєшся навкруги в пошуках примарного хвоста. Даремно. Разом з чорною гіркотою на самому денці ковтаєш непомічені сльози і викидаєш паперовий стаканчик. Може іншим разом...
Щось облітає разом з листям, розсипається, губиться, серед бруду і сміття непомітно зникає. Лише бува аромат диму чи кави в холодному повітрі пронизує болісним щемом. Я забув, що я забув...
Роззирнувшись розгублено навкруг, кваплюся назад до школи...




@темы: музыка странного сна, щоденники, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Autumn Charms, Сорочье гнездо, галерея

All we are is dust in the wind. Stardust
Доброе дело # Приготувати варення. Пригостити всіх бажаючих.



Кружальця лимона схожі на сонце. На колеса. І на розетки костелів.
Знаєш, ми завжди під куполом неба. І крізь розетку сонця так невимушено - так божественно щедро - ллється світло. Де б ми не були - над нами купол храму.
Засипані цукром, лимони пускають сік. А я шепочу і шепочу - в кожну золотаву краплину.
Ти слухаєш, Каварня? Слухай.
Так багато було цього літа - сонця, неба, вітру. І стукоту коліс.

зазирнути в літо?



@темы: музыка странного сна, світлини, Autumn Charms, Gold in the Air of Summer, кав'ярня, галерея, мистецтво тисячі дрібниць

All we are is dust in the wind. Stardust
В такую погоду, желательно жить вместе:
Ходить по квартире в носках и пушистых халатах,
На кухне готовить пирог и испачкаться в тесте,
В него добавляя орехи, изюм и цукаты...
читать дальше
(с) Юлия Олефир
"Що я маю вам сказати... Лайно у нас справи, - з цими словами Ллінн повернулась від вікна до нас.
Цими словами починаються мої муки, дрібні та пришелепкуваті, бо саме мені - йой-йой! був би я знав! - це дівчисько примудрилось доручити говорити - і перекладати, з потаємних комірок пам"яті в дрібні намистинки слів. Й спробуй-но бодай крихту просипати!
Отож, за вікном йшов дощ, сірий, сирий і холодний. Йшов, гупотів, вар"ятив вулицями місяць без упину. Налякані мешканці принишкли по домівках і тихенько перекашлювались, похрипували і похлюпували носом, "Де ж вона, біс із нею, з-золота осінь?!" Здавалось, земля перевернулась - і після веселого літа враз провалилась на саме денце, в найчорніший закуток темної пори року. Так що багацько-хто опинився в становищі бабки-танцівниці. Танцюй-танцюй! А що поробиш? До зими ще ой як далеко. А літні запаси вже впийшли. Підчисту.
читать дальше

Гарбузово-квасолевий крем-суп
читать дальше


Усі бажаючі запрошуються в гості до Каварні на розі - на приготування варення та консервації (планується лимонний, помаранчевий та банановий джем; крім того, приймаються пропозиції), а також прикрашання баночок для варення, посиденьки-поспіванки й навіть гру на фортепіано та гітарі в процесі. Пропозиція діє кожного дня до кінця цього тижня - потім за домовленістю. Каварня відкрита за адресою: Логово Змієве, Дім-На-Пагорбі

P.S. Вітаю нових відвідувачів Каварні. Смачного!

@темы: музыка странного сна, The Cookbook of Good Mornings, Autumn Charms, кав'ярня, галерея

All we are is dust in the wind. Stardust
Dear L.
У нас знов зимно. Немов і не було тої короткої шаленої відлиги. Повз каварню пробігають люди. Розгублено шморгають носом. Кинувши похмурий погляд на сіре імлисте небо, щораз глибше ховають руки в кишені й втискають голову в плечі. Або ж ховаються у нас, у затишку.
Тут тепло. Густо пахне кавою і прянощами. Еге ж – на стійці парують імбирний чай і кава з імбирним молоком. З кухні звабливо пахнуть пироги з грибами і шоколадні сирники. Й горнятко масали чекає кожного гостя. Розімлівши в м’яких фотелях, в теплі пледів, вони гріють руки горнятами, задоволено принюхуються.
Але знов зітхають – варто мимохідь глянути на кучугури снігу й сльоту за вікном.
- Та коли нарешті весна прийде? – опустивши руки з основою для ляльки, дівчина в кутку різко відкидається на стільці.
Тут, обабіч стійки, серед барвистих клаптиків і клубочків, поміж горнят з чаєм – Магда вчить охочих робити ляльок-мотанок.
- І правда, - зітхає інша. – Зо тиждень тому така теплинь була. А тепер… Знову морози. Коли? Ну коли вже весна прийде?
- А коли покличете, - усміхаюся я – й мимохідь приклавши руку до живота, дослухаюся, як б’ється сонце, щораз дужче… ось-ось… вихлюпнеться через край.
Магда бавить малого лялечкою – й усмішка на її устах світиться, м’яко-молочно. Краплі намистинок стікають косами лялечки на брунатну, ще не помережану травами, сукенку. Й тихо дзвенять сережки на прийдешньому вітрі.
читать дальше

(лист від … березня 2012 року)

Сережки можна побачити в коментарях. Лялечку Додолу - в залі каварні (доки я не зробила пристойного фото).
Надалі продовжу викладати листи за промайнулий рік, доки вони остаточно не перетворились на пил.


@темы: музыка странного сна, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Letters to the OtherSide, майстерня, архив, галерея

All we are is dust in the wind. Stardust

Listen or download Misty Mountains for free on Prostopleer

Dear,
я все ще пам"ятаю, як низати бурштинові намистинки, як плавити світло спогадів, доки не потече густим медом, як ліпити краплі теплом долоней, охолоджувати до дзвінкої прозорості - в студеній воді, місячному молоці, зоряному світлі, - але так, щоб варто було потримати в долонях, чи на грудях, кинути в чай чи тісто, й намистинки розтануть медом, з ароматом сонця і квітів...
Я думаю, що я пам"ятаю.
Але медвяні краплі проносяться жаринками - навиліт - й зникають, в високій траві, в високій жухлій траві, в прілому листі, в снігових заметах. А я - не можу зупинити потік, підібрати їх. Хто зна, може навесні, коли зійде сніг, - знайду розсип бурштинових намистинок. Якщо вони не проростуть листям трави.
читать дальше

P.S. No one is too old for fairy tales
P.P.S. Dear, я й досі не надіслала тобі всі листи. Лежать у мене в шафі торішнім листям. Саме час.

 ANIMAATRA,  Lis_Uliss,  olgavogel,  riweth,  Счастливый Ветер,  _Уленшпигель_, вітаю. Заходьте на каву! За ціною байки.

@темы: музыка странного сна, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Letters to the OtherSide, архив, галерея

All we are is dust in the wind. Stardust

Ранок пахне кавою - і трохи морем. Доки відвідувачів немає, нарешті влаштовуюсь за столиком, що його останнім часом облюбувала L. Спершу вона просто надовго засиджувалася тут - з ноутом і мапою. З тим шалено сконцентрованим виразом обличчя, коли людина не завважить навіть гарматного обстрілу. Зрештою їй, певно, набридло таскатися туди-сюди - й відтак в каварні з"явилася нова окраса, столик з мапою під склом. Й то був лише початок. З"являлися фотографії і світлини, вирізки з газет, записки, збиралися стосики книжок, гуртувалися люди, один за одним порожніли кавники... L. лишала собі записки, щоб подумати у вільну хвилинку. Й хтось першим наважився відписати їй на тому стікері. Закрутилося...

...все так просто починалося... Ми ж бо просто хтіли в Карпати автостопом...

 Саша Скандинавия, ласкаво просимо!


@настроение: вечная жажда у кромки бегущей воды

@темы: ссылки, музыка странного сна, комірчина, The Cookbook of Good Mornings, Польові дослідження з української культури, Дай мне напиться железнодорожной воды, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, світлини, У пошуках утраченого часу, архив, галерея

All we are is dust in the wind. Stardust
UPD. Думаю, можна придумати й щось цікавіше. Дерева посадити, наприклад?:)

Я хочу свята й сонця - сонця на кінчиках пальців, сонця крізь ребра, сонця, що світиться любов"ю - до Міста, до листя трави й до чудесних істот, яких маю щастя називати друзями. Крім того, мені таки страшенно забракло святкування мого дня народження)
Отож, в суботу 16 червня я хочу відсвяткувати свій день народження й пропоную всім охочим приєднатися:
- повештатися Містом (чарівними вуличками навколо Золотих Воріт й Майдану Незалежності)
- посидіти на Старокиївській горі й
- насолодитися чаєм, кавою, сирником/млинцями/печивом та фруктами, а також - танцями, співом, гітарою, мильними бульбашками, зеленою травою, небом, ... (приймаються пропозиції:))
Пропоную разом власноруч створити маленьке свято - так, як ви відчуваєте.
З собою мати (за бажанням): гарний настрій й бажання створити свято, смаколики (фрукти, ягоди, солодощі), мильні бульбашки, музичні інструменти, друзів, подарунок?, ...

Чекатиму 16 червня о 14.00 в сквері біля Золотих Воріт. Загалом - зі мною завжди можна зв"язатися по телефону: 0971970434.

P.S. В коментарях можна висловити свої пропозиції))
P.P.S. Буду рада, якщо ви зможете знайти хай хоч би 5 хвилин - підійти й сказати "З Днем Народження".

 antibass,  Warga, буду рада бачити))


@темы: щоденники

All we are is dust in the wind. Stardust
 Morno, welcome! П"янкого літа!
 Katheirian Badass, пусть пополняется чудесный склад творчества)

Сирний пиріг - в духовці, щойно куплена на базарі городина та ягоди - на столі. І звісно - мелена кава. Чарівніий аромат моїх ранків.
А поки до відкриття каварні ще є час, я вмощуюся на веранді в сад, накинувши на плечі плед. Після нічної зливи прохолодно - й прозоро. Смакую каву й переглядаю новини та оголошення. Звісно, завжди можна знайти якісь цікавинки, заходи і події. Але саме зараз нестерпно хочеться прочинити всі вікна, вибігти на двір... - жадібно ковтати дзвінке блакитне небо й перший сонячний мед, прозорий й п"янкий квітковий мед, в повітрі літа.

В каварні на одній з дошок для оголошень я облаштовую афішу. "Step Outside and Get Some Air. Explore and Discover".


Афіша: Gold in the Air of Summer. Знаєте про якісь цікаві заходи? Поділіться з нами, будь ласка))

@музыка: пташиний спів в саду

@темы: ссылки, Афіша, Simple Warmth Toolkit, Gold in the Air of Summer, галерея

All we are is dust in the wind. Stardust
Мы – это то, что и как мы делаем.(c) Зау


Повертаюся до каварні бічними вуличками. Повз одноповерхові будиночки з різьбленими віконницями та палісадниками. Повз перших перехожих, з базарними кошиками, собаками або й дитячими візочками. Пухнастий білий красень невідомої породи підставляє почухати голову й пропонує гратися. Сонце. Крізь віти дерев, в мареві перших зелених листочків, - сонце. На мокрих листочках молодої трави виблискує - сонце. Зайчиками на обличчах, на доріжках, крізь вікна - сонце... Вже майже висушило вчорашні калюжі. Лиш пахне - солодко-солодко - волога свіжа земля. Земля, всіяна усміхненими сонечками нарцисів, тюльпанів і перших кульбаб. Проходжу крізь подвір"я, гублюся в білому мареві вишень та абрикос... в арку - й ось я вже на розі перед каварнею.
Сильно, мов відлуння барабанів хребцями, мов земля після зливи, пахне меленою кавою. Отже, L. вже при справі. Складаю покупки на стійку - пучки цибулі, салату, зелені. Вмикаю музику. Й наспівуючи ховаю решту в шухляду - аж-но помічаю купу папірців, що там назбиралася. Переглядаю записочки та фото - деякі старі та потерті, ще зимові, але кожна - теплий дощ на шкірі, сонце на повіках... Не стримую посмішки. І зволікаю - ховати їх назад у шухляду, мої бурштинові намистинки. Нарешті, озброївшись кнопками, прикрашаю цим барвистим ворохом одну з наших дошок для оголошень.

розглянути Treasure Map board

Організаційне:
Якщо хтось з власників бурштинових намистинок проти їх оприлюднення і використання, я приберу його листочки з дошки. Сподіваюся, я нікого не образила.
Так чи інакше - ці слова вже проросли крізь мене - ірисами.


@музыка: Creedence Clearwater Revival

@настроение: sunshine through amber

@темы: ссылки, Афіша, музыка странного сна, щоденники, The Cookbook of Good Mornings, Дай мне напиться железнодорожной воды, світлини, Simple Warmth Toolkit, цитатник, Сорочье гнездо, галерея, мистецтво тисячі дрібниць

00:25 

Доступ к записи ограничен

All we are is dust in the wind. Stardust
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

All we are is dust in the wind. Stardust
Цілуй уста в уста небесну воду,
немов не йдеш – летиш поверх дощів,
мов з плащаниць уже, а не з плащів
стіка в принишклу землю дух Господень.
(c)
Dear L.,

у нас дзвінко-прозоро й сонячно. У нас - шумно й людно.
Зі стріх вода капле. Шумить, дзюрчить, вирує вулицями. В струмочках купаються голуби й вмивається сонце.
Хлюпають калошами діти, пускають "човники", дзвінко сміються.
Дорослі звісно хитають головами, сваряться. Мовляв, мокро, брудно! бррр! Мовляв - весна покаже, хто де срав.
Буркотять - такі, знаєш, розбурхані зі сну. Але - ловлять обличчям сонце й вираз такий розгублено-замріяний і п'яний.
Не всидіти вдома. Сонце б'ється в вікно. Вітер стукає в двері. Вода дріботить дахом... тук-туку-туку-тук... Є хто?
Варто бодай на мить висунути носа з цікавості - й крізь шпарину увірветься вітер, підхопить - й от уже незчуєшся як летиш вулицями, ошалілий від дзвінкого багатоголосся.
Поряд захоплено шпарять музики - в гітарах й барабанах відлунює капіж. Підморгують: "Так просто. Легкоруч. З хмарами - в голові." А на щоках - зорі, а в чудернацьких капелюхах - вітер.
"Так просто, - усміхається Магда, заколисуючи синочка під капіж. - Цілуй уста в уста небесну воду."
Й з уст її - не слова, то, здається, сиплються навсибіч зернятка світла, ладні прорости дивоквітами.
Так просто, - озиваюся я й ловлю небесну воду - запарювати чай, випікати жайворонків, сплітати намистинки. - До губ неба - лише півкроку. Ходімо - лазити київськими кручами. Вуличками в небо. На дахи старих будинків. Тільки тихо - не поруш сон янголів. Як? Хіба ти не чув, що на горищах старих будинків, на маківках київських гір, спочивають янголи? А ще дракони й химери. Диви, як зручно тягнеться сонячна кладочка до ондечки тієї хмари. Ну ж бо, ходімо! Тримайся за мою руку. Так просто. Не стискай рук в кулаки. Інакше як цілуватимеш небо долонями? З хмарами в голові - ширяємо над землею. Диви - до губ неба менше півкроку. Менше півподиху...

Додому повертаюся поночі. Розв"язався лише один берц - а вже півметра від землі, задіваючи гілля, пливу - повільно й обережно - щоб не розхлюпати небесну воду й місячне молоко. Місяць вповні, важкий і круглий, пружні теплі цівки струменять в дійницю - тільки й встигай підставляти. Заношу в каварню, наповнюю глечики й дзбанки. Здається, посмішка світиться крізь шкіру, м"яко-молочно. Здається, всередині пульсує пухнасте сонечко. Чи не з того зернятка, що так щедро розкидала Магда? Здається, ось-ось...

Листа я нашептала в місячне молоко й повісила дзбанок на яблуні в саду.

P.S. Крізь сни мої й досі мчать вовки - в рихлому снігу відбитки лап миттєво запливають водою.
А я шепочу навздогін:
Біжи-біжи, стара біла лосице. Вовки вже взяли слід.
(лист від 26 лютого)

 myfavoritetoy,  Nessime_,  Ann Chupus,  Кадавр., welcome! Чого бажаєте?


Шалений травень. Бузок і зливи. Минулися тюльпани, розтанув білий цвіт вишень та абрикосів. Зате ширяють душі ірисів і квітне полуниця. Причащена залізничною водою й житнім хлібом, карпатськими джерелами, сонцем й дорожнім пилом, я щаслива. Лише - не встигаю наздогнати каварняними хроніками.

@настроение: с облаками в голове

@темы: ссылки, музыка странного сна, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Letters to the OtherSide, архив

All we are is dust in the wind. Stardust
Внесла правки й, сподіваюся, дописала зимовий цикл. В голові - вітер, бруньки і хмари - поступаються березовим сережкам й сонцю...

Amidst the White Silence
The Heartdrum Is Beating
And We're Dancing to the Beat
...round the fire...

Повільно, щоб не тремтіли руки, я вимкнула електричне світло в каварні. Мить - темрява. Принаймі для очей. Справді ж темрява визрівала поступово. Ніби виявлялася - з кожною краплею тиші, що наповнювала каварню. По вінця.
Спітнілою рукою намацала барабан.

Гаряче б'ється барабан-серце. Щораз швидше. Й притупцюють в такт ті, що в колі. Пливуть. Летять. Не розриваючи рук. Сяючі очі й усмішки - зливаються в іскру. Аж-но спалахує ватра. Сиплються-котяться навсибіч жаринки. Краплі масла на золотих, з жару, млинцях. Золотий мед в чарках. Бринять струни. Співає флейта. Дзвенить сміх - розсипається іскрами. Ширшає коло, котиться коло-колесо долиною - ген, за обрій...
...якщо раптом затнешся - коло підтримає. Захочеш перепочити - випустить й миттєво сплете руки знов. Захочеш повернутися... Втягти ще когось...
Ширшає коло. Крутиться сонячне колесо...

читать дальше



@темы: музыка странного сна, щоденники, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Letters to the OtherSide, Amidst the White Silence, архив, галерея

All we are is dust in the wind. Stardust


Ми з L. наглядаємо за каварнею по черзі. Тож лишивши їй справи, привітно махаю рукою - й йду гуляти. Якщо пройти через гущавину саду - вийдеш до лісу чи пустищ. А можна одразу за верандою через перелаз вийти на Садову, а там - як карта ляже. Або... Хвильку стою перд дверима службового входу - й повертаю ручку. Двері відкриваються на бічну вуличку, там де вона завертає на подвір"я. Між звичайними житловими вископоверхівками. На дитячому майданчику граються діти, бігають, мружаться від яскравого сонця. Зацікавлено спостерігають, як двірники підфарбовують паркан. Ба краще - намагаються взяти в роботі активну участь. Крізь зеленкаве марево вербових гілочок - сонце. Гріються бабусі і собаки. Цвірінькають горобці.
Пірнаю в арку - й виходжу на іншому подвір"ї. Вітер погойдує вербові кіски. Діти ганяють на велосипедах. На майданчику плекальні - веселий гамір. Арка - на вулицю. Мчать машини. Біля чергового кіоска потягують каву. З автомата - але ж наскільки ліпше, ніж розчинна. У вікнах, на автівках, смужками на асфальті , по-між першими бруньками - сонце, сонце, сонце. Вітер, пил і сонце.
За рогом маленька вуличка звивається й губиться між хатами. Білені, з блакитними фігурними віконницями - часом різними з дерева, позирають через паркан. Що далі? Не знаю. Подивимось - іншим разом. Час підмінити L.

читать дальше
Особисте
Майстер-клас з гончарства проводили в Клубі прикладної екології "Хата бобрів". Невимовно затишне й сонячне місце, виплекане любов"ю і працею. Живий будинок, дихає, слухає, посміхається. Й на прощання дерев"яні стіни хочеться погладити. Люди... Чудові. Особливо діти. Діти, що не бояться. Тобто... певно, бояться чогось. Просто - вільні й не залякані. Поруч з такими вільніше дихати.
Життя чудове! =)Правда, мені рідко вдається вибратися на "щоденники" - поділитися смаколиками. До речі, пані та панове, Вас цікавлять страви домашньої кухні, тобто мої повсякденні записи, чи виключно каваряняні страви a la Carte?


@темы: ссылки, музыка странного сна, щоденники, Simple Warmth Toolkit, галерея