Сьогодні я усвідомила, чому у мене були чудові вихідні минулого тижня...
Тому що більшість моїх справ так чи інакше належала до списку пріоритетів.
В п'ятницю я потішила "творця в собі" намистинками для намиста і прекрасною друзою агату "кольору води". В пасажі (прохідному дворі) між ЛТ та Шота Руставелі затишно сидіти у "Челентано" в плетеному кріслі і ласувати гарячим шоколадом. Незаплановано - подарунок від світу - зустрітися з Кароліною, на чай, морозивко і "почистити пір'ячко". Потім - фестиваль європейського кіно: ірландський фільм "Королі" (Kings by Tom Collins). Поновлення знайомства з Наталею, розмови за склянкою соку. І запрошення в Ольвію.
про фільм
"У середині 1970х группа молодих чоловіків залишає свої домівки в Західній Ірландії, сідає в човен у Дублінській затоці та вирушає до Англії з надією заробити грошей та вдало повернутися додому. Тридцять років потому лише один з них – Джекі Флаєрті повертається додому – у труні. Розкидані по континенту п’ятеро друзів Джекі воз’єднуються після його смерті. Емігранти, які зустрілися віч-на-віч з жорстокою реальністю, намагаються віднайти те місце, яке вони можуть назвати домом."
- Що таке Ірландія? Ірландія - це лише груда каміння. Англія, Англія - тепер наш дім. Англія дала тобі все - сорочку, дах над головою...
- Чувак, моя сорочка з Китаю, а мій домовласник - німець. (с - Королі)
- Чувак, моя сорочка з Китаю, а мій домовласник - німець. (с - Королі)
Емігранти. Чужі серед своїх. І не свої, чужі, серед чужих. Ті, що пристосовуються і відкидають "свою країну, мову і старих друзів", щоб досягнути успіху. Ті, що залишилися Paddies і ледь-ледь жевріють - і в своєму животінні плекають мрію про батьківщину - далеку, казкову, міфічну. Втрачену. Ті, що тримаються разом, щоб принаймі в купі зберегти ідентичність - і відчуття дому. Ті, що втративши дім - дім душі, і власне обличчя, перехрестившись, роблять крок - під потяг. Всі ті, хто квасять в пабах до втрати свідомості і лишень в такому стані, розпалені сваркою, можуть випадково озвучити свої страхи, дати волю власному болю. Однаково безпритульні. Лишень випивка відрізняється ціною.
Наші корені в землі, Жданко. Тільки так кроною дістаємо до неба. Зеленою кроною. Міцно в корінені. А підрубай-но корінь, підмий-но, підрий... І залишиться лише колода. І довго-довго гнитиме. Наші корені - в землі. Досі. Ми не народжені кочівниками.
трейлер
субота
Вранішня пранаяма. Сонце крізь віти верб і беріз на Солом'янці, коло роботи. Робота, що приносить не лише фінансовий прибуток, але й радість - від спілкування, відчуття досягнення і відкриття нових горизонтів. Їсти солодкі черешні в маршрутці - по дорозі на презентацію сайту Артефакт (...слідкуй за фактами мистецтва) (вона ж конференція з питань сучасного українського мистецтва з Дабо, Іреною Карпою та Марією Штельмах). Знайомі та нові обличчя. Звісно- балачки і фуршет-шампунь-пєчєнькі. І найголовніше - Ілонка, що грає на фортепіано, в той час як я малюю маки на якомусь аркуші на дошці, що лишився від наших попередників.
Власне, з одного боку, проект мені цікавий і я дещо захопилася ідеєю. Питання в тому, чи вистачить того захоплення на конструктивну діяльність? Зокрема тому, що я недостатньо контактна для журналіста (до речі, думаю тутась думу про якості-властивості власного спілкування; і щось на кшталт "Велешка в хаті: основні правила використання та догляду" навіть накльовується, але зараз я .). Одночасно бачу кілька способів долучитися до... - і щось виграти у плані особистостого розвитку.
Kiev Fire Fest 2010
І вирвавшись із нетверезих обійм сучукр мистецтва, з вірним килимком для йоги через плече - чимдуж до Янека і Кароліни. На фаєр-фест. Чимчикувати колією трамвая-привида, милуватися схилами Дніпра і зеленню - і звісно, Кароліною. Всотувати і віддавати тепло. Вітер куйовдить волосся і штовхає в спину - вперед, дороги відкриті. Блазень сміється. І дереться нагору крутим схилом Зеленого театру. Так треба - подолати. Сміючись.
Щоб побачити містерії вогню. І в перший місячний день розпочати (продовжити) звільнення, очищення у вогні. І позбавитись тягаря сміття та дріб'язку, щоб яснішим поглядом побачити візерунок та його вузли, "зібрати все в точку". Щоб визначити, чому варто жити, а чому час померти. І відкинутись на вітер. Бо віра починається зі стрибка. В невідоме. (Назустріч рукам, що тебе підхоплять). *Якщо не помиляюсь, це Артуро Перес-Реверте, "Шкіра для барабана"*
(щоб не замулювати води словами, краще повішу чудові фотографії Янека та зацитую Кароліну)
(с - Janusz Cienkowski)
Были на Kiev FIRE Fest. Надеюсь, фото получатся, потому что это было невероятное зрелище. Огненные драконы, веера, скакалки, рукава, ярко-красные огни, фейерверки и дым. Барабаны, отбивающие ритм, амфитеатр, заполненный до краев, мы сидели прямо на ступеньках, хлопая и подпевая. Последнее, что мы видели - выступление по мотивам мюзикла "Чикаго" - меня просто потрясло. Девушки с розами в волосах, гибкие и гордые, их мужчины, вспышки огня, огромные зажженные кубы.
А потом мы долго шли к метро, время близилось к полуночи, и было видно звезды. И ветер с реки путался в волосах, и Пешеходный мост сверкал и переливался разноцветными огнями, и мы с Ллинн танцевали на ходу под музыку, доносившуюся из ночного клуба, и смеялись, смеялись всю дорогу. Ночной город такой красивый и такой свободный. Все возможно, все подвластно, всему открыта дорога, и нет страха, потому что город охраняет тебя, поддерживает незримо. И карты в сумке шепчут и подмигивают. В огне первых летних костров сгорает то, что пора отпустить, а до остального - руку протянуть и вот. (c - Karolina Cienkowska)
Фото с предыдущих фестов
Выступление театра "ПротиНочі" на одном из фестов
неділя, "Вибрик", мистецтво маленьких кроків
Повільно, але плететься намисто. Робота. Фільм "Вибрик" Петера Гардоша (Угорщина), в рамках Фестивалю Європейського кіно. Посиденьки з Райдугою - про педагогіку, сиротинці, мистецтво тисячі дрібниць. І мистецтво маленьких кроків.
Не жалкуй, що не можеш змінити світ. І тим паче - не вживай це як виправдання бездіяльності, буцім-то "все марно!" й "один в плі не воїн". Не лий води і не здіймай хвилі. Вони лишень туманять твій розум та відбирають сили. Маленькими кроками, по змозі, роби, що мусиш. (Не проливаючи сім'ядаремно ). Маленькими, тихими, послідовними кроками досягають більшого, ніж великими словами, гучними переживаннями та безладними стрибками. І не згори намарно в спалаху безсилої люті змінити світ, у відчайдушному замаху зробити непосильне - покинувшт роботу маленьких кроків.
До речі, наша бесіда нагадала мені "адептів Рівноваги" у "Квітці Папороті". В коментарях зацитую CaerRynn, сестру, співавтора і ...
Фільм - неймовірний! Напружений, драматичний, з прекрасною грою непрофесійних (в більшості) акторів, технічною роботою. І - дуже правильний, влучний. Для розширення педагогічного досвіду - дивитися обов'язково!
Спробую згодом прокоментувати фільм повніше, коли зберу думки докупи.
Якщо в п'ятницю я насолоджувалася звучанням ірландської мови, то в неділю була приємно подивована, наскільки смачно, соковито звучить угорська.
Якщо хтось раптом знайде і скачає цей фільм, ...
трейлер
деякі додаткові висновки
Власне, нечисленні моменти втоми чи роздратувння в ці дні виникали тоді, коли витрачала свй час - даремно - на щось зайве, мені не потрібне, або коли була недостатньо уважною до власних передчуттів - коли час і місце щось робити і говорити, а коли, навпаки, не час.
Тра прийняти до уваги і раціонально витрачати ресурс
За чудове зображення дякувати Night.