Можна ще трохи просто полежати - з заплющеними очима - щоб сонце встигло ніжно поцілувати її повіки.
Ранок був чудовий. І хотілося якось тому відповідати. Старанно добирала одяг - щось барвисте, тепле, приємне на дотик. Та затрималася на хвильку перед дзеркалом - насолодитися враженням.
Не хотілося навіть на мить заплющувати очей - деталі, тисяча милих дрібничок впадали у вічі.
Дерев'яними сходами - вниз на кухню.
- Доброго ранку, - відповідає Лінте, напівобернувшись від моркви, яку вона натирає. - Ти чудово виглядаєш.
- Ну...
- Ух-ух, - раптово басить Лінте, потягуючи носом повітря. - Чую-чую людський дух, не впевнений у собі... - посміхається і підморгує.
- Певно... Так. Я гарно виглядаю сьогодні, - посміхається.
- Пригощайся.
На столі таця. Кавник, хліб з медом, сир. Вмощується на стільці і наливає горнятко запашної кави, надкушує сир.
- Дякую... Дякую.
Лінте киває, висипаючи моркву на пательню.
- Сьогодні набагато краще. Затишно і тепло. Навіть - зранку рука якось потягнулася щось намалювати... Але посиділа трохи над папером - і... ну, нічого... посиділа, подумала, відклала... Мабуть... мабуть, треба більше часу, - задумливо дивиться на счеплені пальці.
- Угу.
- Мабуть, ще зарано.
- Угу.
- Хоча... скільки ж часу потрібно? Скільки ж можна відкладати? Якщо не сьогодні, то коли? І... і взагалі, жодному справжньому художнику не можна завадити малювати. І...
Мовчання.
Якийсь звук привертає увагу - позирає на Лінте, щоб з подивом побачити, як та з оскаженінням намагається витрусити бодай краплю олії з пляшки, постукує, нахиляє так і сяк. Дарма.
-Е... ем... Вона ж порожня...
- Точно. От тобі й відповідь, - Лінте раптово обриває спроби, накриває пательню і повертається до неї. - Вух! Аж в піт кинуло! Ти зараз - як ця пляшка - порожня. Щоб щось робити - тим паче щоб щось створити, ба навіть обід, - потрібні сили, енергія. Якої в тебе зараз катма. Й ті крихточки, що десь ще мо' є, ти витрачаєш на розмахування порожньою пляшкою. Дарма.
- Але ж... треба щось робити...
- Треба робити те, що треба, - Лінте корчить сурову міну, потому всміхається і сідає навпроти.
- Тобто треба спершу купити пляшку олії? - відповідає з посмішкою.
- Певно що. Треба спершу наповнити пляшку олії - якимсь із наявних способів, - щоб було на чому готувати.
D.E.Sch., welcome!
Что привело?