Здається, я не знайду слів, щоб пояснити особливе піднесення, що охоплює, варто лишень вирушити в дорогу - ачи зібратись... Піднесення, що його не можна пояснити виключно бажанням опинитись у точці В (побачити інше місто, зустрітись з друзями, заробити повні штані пригод на свою дупу тощо-тощо...).
Тож доведеться перефразувати кілька рядків з чарівної пісні у виконанні Луї Армстронга та Елли Фітцджеральд...
Can anyone explain the thrill of a kiss? No, no, no...
But when two eager lips are pressed against yours, you'll know. Yes, you'll know...

Can anyone explain the thrill of a road? No, no, no...
But when you get your foot out into it, then you'll know. Yes, you'll know...


Київ-Харків-Київ-Херсон-Залізний Порт-Херсон-Київ... *без перерви на обід і рекламу*
Іноді нестерпно хочеться прожити хоча б місяць - три місяці - півроку - рік - в дорозі, у мандрах листя - за вітром...