Пішла рано. Спакувала маленький наплічник - термос кави з цедрою і цинамоном, грейпфрути, альбом.
Чекає за порогом. Злегка куйовдить коси. Задивляюся в усміхнені очі - чисте небо, пронизане вранішнім лагідним сонцем. Півкроку - і небо цілує повіки. Півкроку - і небо торкається губ. Бере за руку й веде за собою - і пустотлива посмішка розсипається сонячними зайчиками.
З шумних проспектів пірнаємо в арки внутрішніх двориків та бічні кручені вулички, задіваючи чолом зелене гілля.
- Диви, - веде вузенькими сходами.
За парканом - в затінку вишень і яблунь - ховаються маленькі будиночки, з різьбленими дерев'яними віконницями і верандами, заплетеними виноградом.
- Диви, - нахиляє розлогу гілку, й чекає, доки ласую дрібними золотими абрикосами.
Сонце високо. Йдемо в затінку дерев - повз вулиці-змійки, що сонно дивляться вслід крізь зелень. Повз хрести, що пломеніють золотом.
- Диви, - з фресок на уступах фортечних мурів пронизують поглядом живі очі на напівстертих обличчях.
Помішками обмінюємося з перехожими - мов променями світла.
Влаштовуємось в парку на схилах - ласувати кавою, грейпфрутами, солодким повітрям і срібним мерехтінням ріки.
Падаємо вгору - повз хмари і небесних риб. Наосліп намацую альбома. Коли на дні неба Він вплітає хмари в мої коси.
Tairna, спасибо, что заглянули.
To be continued...
Шестовиця... Фіолент... Ольвія... Звук огортає медом. Звук пронизує світлом. Ніжить прохолодними хвилями. Підштовхує в спину...
Згодом медвяний глей застигне крапельками бурштину, і з нього сплету намисто.
Я слухаю стукіт коліс і шепіт хвиль. Я шепочу: "Боже, дай мені спити залізничної води". Я відчуваю - здіймається вітер. Добрий вітер.
...буду в Києві 17 серпня...