"Летом надо жить на даче, носить ситцевые платья, соломенные шляпы и обгорелые плечи. Купаться в речке, есть укроп прямо с грядки, собирать на лице веснушки и гербарий в книжки, и ни о чем не беспокоиться, ни о чем... "
(с)

Зазвичай влітку хочеться так багато встигнути, що бува навіть забуваєш поспати. Еге ж, сотні різних заманливих заходів: фестивалі, концерти, виставки... Танці та барабани під відкритим небом - до глибокої ночі, якщо не до ранку. Мапа, поцяцькована прапорцями чергових "must go" цього літа. Не забути вибратись на набережну, до лісу, на пікнік. Влаштувати фотосесію місту та макрозйомку квітам. Покупатися в морі. Сходити в похід в гори. Записатись на курси, на майстер-клас, спробувати щось новеньке. Поволонтерити в дитячому відділені лікарні чи на міському арт-пікніку... Доки є час. Доки світить сонечко - і треба всотати кожну краплинку його світла, зібрати щедрий врожай як не плодів і трав, то вражень та умінь...
Аж-но одного ранку сонячне світло настільки медово-густе, що плин часу вповільнюється - загусає бурштиновою краплею. Ні вчора, ні завтра. Нікуди поспішати. Нема про що хвилюватись.
Такими ранками хочеться спакувати наплічник та гайнути на дачу.

поїхати на дачу?