"Летом надо жить на даче, носить ситцевые платья, соломенные шляпы и обгорелые плечи. Купаться в речке, есть укроп прямо с грядки, собирать на лице веснушки и гербарий в книжки, и ни о чем не беспокоиться, ни о чем... "
(с)Зазвичай влітку хочеться так багато встигнути, що бува навіть забуваєш поспати. Еге ж, сотні різних заманливих заходів: фестивалі, концерти, виставки... Танці та барабани під відкритим небом - до глибокої ночі, якщо не до ранку. Мапа, поцяцькована прапорцями чергових "must go" цього літа. Не забути вибратись на набережну, до лісу, на пікнік. Влаштувати фотосесію місту та макрозйомку квітам. Покупатися в морі. Сходити в похід в гори. Записатись на курси, на майстер-клас, спробувати щось новеньке. Поволонтерити в дитячому відділені лікарні чи на міському арт-пікніку... Доки є час. Доки світить сонечко - і треба всотати кожну краплинку його світла, зібрати щедрий врожай як не плодів і трав, то вражень та умінь...
Аж-но одного ранку сонячне світло настільки медово-густе, що плин часу вповільнюється - загусає бурштиновою краплею. Ні вчора, ні завтра. Нікуди поспішати. Нема про що хвилюватись.
Такими ранками хочеться спакувати наплічник та гайнути на дачу.
поїхати на дачу?...За браком дачі я їду до батьків. Влітку вони часто винаймають дерев"яний будиночок на Десні. Дні тут - неспішні та схожі один на одного, як ягоди малини.
Прокидатися зранку - коли сонце лоскоче обличчя. Вмиватися холодною водою з колонки. Допомагати мамі готувати сніданок на крихітній кухонці, накривати на стіл просто неба в затінку дерев. Свіжі овочі, ягоди, зелень, сметанку і сир можна купити у місцевих - з ровера. Доки мама купує, 5-річна племінниця кокетує з хлопцем-розвізником.
Неспішно пити запашний трав"яний чай - із зірваних тут же поруч м"яти, листочків малини і суниці та сушеного іван-чаю. Слухати, як співають пташки та падають на стіл пелюстки польових квітів.
На шляху до річки ласувати лісовою малиною, збирати м"яту, звіробій, іван-чай... Плюскатися в річці. Ворушити пальцями ніг в піску. Гратися з дітьми в квача. А потому валятися горілиць просто неба - й спостерігати за хмарами.
По дорозі назад тишком обривати вишні перед будиночком коменданта - крутобокі та смачнючі.
В обід, доки племінниця спить, нарешті зварити собі літньої кави - з кардамоном або м"ятою. Розтерти листочок м"яти з дрібкою цукру - неодмінно перцевої (англійської), бо інші різновиди мають не такий насичений гострий смак та аромат. Засипати разом з кавою в маленьку джезвочку - як раз на одну філіжанку. Можна в філіжанці розтерти ще один листочок м"яти, залити готовою кавою - і пити, сидячи в гамаку, читаюючи книжку або дивлячись на клаптик неба між соснових крон. Потому випити прохолодної джерельної води або лимонаду.
Якщо взимку хочеться ледь не всюди додавати корицю, перець та імбир, то влітку я люблю лимон, м"яту і кардамон. З них можна запарювати чудовий чай і пити гарячим або холодним. Можна заливати холодною водою і робити чудовий освіжаючий лимонад. Можна робити кубики льоду - що додавати в напої або протирати обличчя. А можна додавати в каву - свіжозрізану цедру лимона, товчені коробочки кардамону - і м"яту.
Ввечері спостерігати, як сонце сідає в річку. Як надходить вечір, наступає ніч, як глибшають кольори неба та спалахують зорі - міріади небачених в місті зірок. Довго сидіти за столом або валятись в гамаку. Пити чай за розмовами. Або мовчати.
І не турбуватись. Не турбуватись ні про що.
Здається, можна залишитись на довго, бодай на одну вічність. Але зранку раптом знов - спакувати наплічник. Нашвидкуруч перекусити канапками і кавою. Обійняти близьким. І пружним кроком через поле до траси - ловити машину до міста. Тисячі справ.
Крім того, особисто для мене дача - один з найкомфортніших способів побути з батьками. В спрокійному затишному середовищі - подалі від телевізора, новин і турбот. Поспілкуватись за чаєм на веранді. Позбирати з мамою трави та дізнатись різні рецепти з ними. Так я вчуся у неї тому, що вважаю корисним, відчуваю та підтримую зв"язок. І вона відчуває, що піклується і важлива для мене.