Виштовхала себе на вулицю. З мовчання квартири. З присмаку солі і кави. З диму цигарок.
Наче відстоювала незалежність. Від...
Вигнала. Подалі від тужного квиління зраненої пташки, що важко припадала до землі.
Наче дорога від Saint-Aubain-les-Eaux до Парижу - без його допомоги, без його керівництва, без владного Steuerung - то є право на самостійне існування, доказ дорослості... Власний колір води.
"You're the colour of water.'
'Oh,' she says, suddenly sober and recognizing the truth of what he has said: that she is, has always been, the insubstatial, colourless space between solid things.
But Leif is smiling. 'It's rare - it took me a while to see exactly what it was - the colour glas.'
[...] there's no word in Breton for blue, only glas, which means blue and green and grey, all at once - the colour of sea: the colour of water."
один спекотний день у Києві, роман "Колір води" і кілька фоток
Браслети на зап'ястках. Наче пелюстка незнаної квітки, коливається крепдешинова спідниця. Прохолодними хвильками омиває литки.
Тіло ловить сонце. Тіло вбирає в себе місто. Старенькі будиночки: арки, медальйони... Люди такі чудово різні. Їх цікаво розглядати. Люди. Вікна. Небо. Білі бурунці і блакить. Миті затінку. Тріпочуть тіні листочків на повіках.
Велика Васильківська - Саксаганського - Площа Льва Толстого...
Вперше за літо спека не приносить болю і відрази. Вона нагадує про море.
В амфорі - хвилі і мовчання.
Прохолодою віє від 'November' by Faun.
... 6 ранку. Пляж. Шум моря перемежається з партіями Faun. Чайки. Спокій...
Спокій посмішки. Збираю приємні дрібнички як рік тому збирала мушельки. Мерехтять крізь товщу води. Лишень мить - і море забере їх. Щоб принести інші.
Море проходить крізь долоні - крізь душу.
Збираю свої мушельки вулицями Києва. Жіночі обличчя в обрамлення листя чи стрічок. Вінок. Картуш. Світла посмішка на зморшкуватому обличчі. Котяча грація молодого тіла. Дерев'яні бусинки у "Світанку".
Можна сказати: план виконано. Продукт куплено. Час додому.
...йти далі. Крутити головою.
Дозволити собі прогулянку, а не звичний за цей рік маршрут дім-мета (магазин, університет, учні)-дім.
Винагорода за self-indulgence: металеві бусини для намиста, що я на них полюю близько місяця.
Не повертатися тією ж дорогою. Пройтися місцями, де бувала... давно. Пригадати "імена-паролі-явки"...
Підмічати зміни. Tell-tale changes.
Пірнути в арку перед домом.
Поповнити зібрання мушельок.
За балконом на першому поверсі - якого не видно за буянням дикого винограду - кущ ніжно-рожевих троянд.
Пройтися старим дитячим майданчиком - аромат скошеної трави, затінок молодих горіхів.
Спиляли всохлу вишню. Але поруч - посаджено молоді деревця.
Старезний бузок під нашими вікнами. Його посадила сусідка - земля пухом - ще до мого народження. І вишня, яку садили батьки.
Пригадувати. "Дитячі секрети" у затінку бузку. "Стоп-земля", піжмурки. Гаражі і тунелі у піску.
Сіно колеться крізь ремінці сандалій.
Вгрітися на лавочці.
"Sunlight flickered over her eyelids.
It was hot.
So hot. And she was a Californian poppy, spreading her diaphanous skirts towards the afternoon sun."
Honey, I'm home. Waiting for you. :-)Київ, 13.30.
Цитати англійською мовою - Angela Green, The colour of the Water.