Тут будет текст. Потом. Когда головная боль станет не критичной. Когда я найду слова. Для того, что больше похоже на фильм. Правильные слова для раскадровки, для работы осветителя, оператора, звукача.... Потом. Ведь правда?...and Placebo. In my ears. In my head.
Highways. And beach-houses. And Circus Disco.
Protect me from what I want.
And suicide is painless.
And all the drugs in this world wont save me from myself...
...again.
Фрагментчитать дальшеБоляче. Холодно. Холодно.
Ломило. Дрижаки. Різкі звуки. Сліпуче світло – колами в очах. Колами від камінця червоною водою… Розходилося. Розпливалося. Рвалося. В голові – розрядами струму. Мов дивисся крізь дрантя.
Світло заливало пляж широкими смугами. Прохолодне сіре світло.
Варто поворушитися – і тіло пронизує біль. Спробувала встати – в голові наче балія з кропом – бухало. Ломило шию. Спину. Буквою Зю вибралася зі схованки, стиснувши зуби. Розпласталася на дощатій підлозі – у смугах прохолодного світла. Мов на хвильках. Крізь приспущені повіки спостерігала за океаном. Закручувався менандрами, спіралями, звивався у вічному русі. Витончувалася у ниточку. Де хвиля торкається берега.
Світло лизало тіло. Набігало. І розбивалося.
У роті сухо. І дере, мов наждаком. Треба води. Треба… треба… ну ж бо… треба кухня. Кухня. Чайник. Чашка. Кава.
Змусила себе встати. Прочинила скляні двері.
Підлога ледь чутно осипалася під ногами. Мов пісок. Дивно прохолодна підлога.