Повний місяць. Світло хвилями набігає на берег - на стелю.
...У Луни - срібні коси. Тіпає, чеше їх, сукає тонесеньку місячну нитку-павутинку. Крутиться колесо.
Одним оком спить, а другим - на нас позирає, все-все бачить.
Місяць і Луна, брат і сестра.

Хвилі місячного світла відступають, залишаючи на березі стелі візерунки і мушельки...
Так-то писані казки "на іншому боці Місяця".
Казки про віл-берегинь, доньок Неба. Про Полинку-Сагу. Про Рай-дугу.
Про велешок - духів лісових, польових, гірських, річкових... духи тварин, і зела, і каміння... "Велешки - суть втілення сил і Закону.
...Щоб спіло-родило в свій час. Щоб зело лікарське сило всотувало. Щоб люди Закону трималися і живого не шкодили..."
Велешки з очами звірини, з листям-зелом в косах, з волохатими вухами - вовчими, рисячими, оленячими...
Не хороші, не пагані - суть Правда, втілення Закону.

Про Дайне-Катхі, Мисливицю, - верхи на Золотій Рисі. *покровительку вольхаррського роду Кішки*
"В душі кожної жінки лишила вона слід своєї лапи."



Про Вишню, Шеріму, її гребені та спиці, червону її пряжу. Кине гребінь через ліве плече - став позаду ліс дрімучий. Кине спиці з в'язанням - похилятья деревця тоненькі, з ягідками червоненькими - такі вам, гості, ворота на той світ. Котися-котися, клубочок, ген за той горбочок. А ви йдіть-но за ниточкою червоною - повз чагарі - як дійдете до дерев тоненьких з ягодами червоненькими, там-то нитка й обірветься, там-то вузлики й розпустяться. Згине ліс дрімучий з загоном ворожим.
Тільки висіти тобі, Вишня, на гілці дубовій в лісі зачарованім - бо не ликом ворог твій шитий.
А заховають кісточки твої, Жінко, закопають у сирій землі. І проростуть кісточки твої - вишнями-черешнями і горобиною.
...То що, діду, смерті нема? - А чого ж нема, дочко? Є. - Та тільки то лишень третина обода...

...Крутиться колесо...
Золотаві хвильки на синьому полі. Тесьма під рукою...

А на мене чекає море. І саги.
Буду 19 серпня. Щасти!))))



(c - Петер Северин Кройер)
www.liveinternet.ru/community/2281209/post10768...