"Я там, где желтый донник зацвел" (с)
(c - Karel Veprik)
Зранку мене збудило сонце.
Золотаві промені - мов теплі долоні - і тріпотливі тіні листя.
Пахне чебрецем, м'ятою, мелісою... травами, що ми зашивали у подушки, переплітаючт казками.
Пахне кавою, чаєм з лимоном, гарячими пиріжками...
Чай на веранді. Аромат нагрітого дерева. Кружальця лимона схожі на колесо сонця.
В саду назбираю меліси та м'яти до чаю. Кинеш погляд - яблуні та черешні, зелені хвилі високої трави аж до ставу, а за ставом - верби, а там, ген, поле - золотаві хвилі. І блакитні очі волошок.
Коли передаватиму тобі кухлик, візьмеш мої долоні в свої - мов диво-квітку. І либонь самими пучками побачиш... поле, верби над водою, пагорби понад Россю, чи бір над Стугною, очерети на Козинці, виноградники Соль-Маргеріт, а мо' й сади вздовж рукавів Ками-Люмери...
Доки я питиму чай, ти перебиратимеш струни гітари...
(с - С.А.Тутунов)
Десь у червоному куті моєї пам'яті маленька фотокартка залитої сонцем кімнати. Де ти сидиш на канапі і граєш на гітарі. Де я стою на порозі з оберемком квітів. І якщо придивитися - побачиш перші волошки, що пробиваються у моїх пшеничних косах... І округлий живіт...
Колись, колись давно я так снила тією фотокарткою, знаєш, я спробувала намалювати і ту кімнату, і сонячне світло, і твою гітару, і квіти...
вимарано чорнилом
У кімнаті, залитій сонцем, я ледь торкаюся твоїх чорних кучерів.
Крізь час і простір.
Твоє волосся пахне ромашкою, К'єллін.
Поїхали! Поїхали - а хоч би в Дешки.
Битим шляхом курить. Чекатимемо старенький автобус. В косах - колоски, волошки та маки. Заплющь очі. В лісі будем тільки ми. Я відведу тебе до озера в лісі. Туди - where we belong...
Доброго ранку!
Тягне і рветься. Репає.
І між пальцями - не краплі крові - пробивається листя трави.
..."и сплетаются нити дорог в ожерелье бессонных ночей - лишь затем, чтобы мне однажды уснуть на твоей плече" (с - Fleur)