Marcel Nino Pajot

пятница, 16 апреля 2010

22:25

Llynn

All we are is dust in the wind. Stardust

В его работах царит вечный карнавал и балансирующая на грани распущенности откровенность. В его работах по плечам девушек растекается расплавленная медь и живое пламя. Его работы - праздник, фейерверк, который на утро тает сигаретным дымом. А его главные героини, ночные бабочки, прячущие лица под масками скорее для создания интриги нежели из-за смущения, разлетаются по своим шелковым гнездам, чтобы с наступлением темноты вновь сгорать под восторженно-похотливыми взглядами.
(c - Ivy Red)

marcel-pajot.com/

Лісс посміхається крізь візеруни диму. Знаками дощу на склі листопад - чорне пальто, спалах короткого рудого волосся - перебиває зелене різнотрав'я квітня. Перш ніж Лінте заплющить очі, я встигаю помітити червоні скалки місяця крiзь товщу темної води.
Їй подобається гра - поглядів, доторків, півтіней - тоненькі шовкові тенета, крильця метелика, аромат квітів ночі - мистецтво нападів і відступів - майже нестерпне, болюче загострення відчуттів - ледь стримуване нетерпляче тремтіння. Мовчання. Гра важливіше правил. І важливіше перемоги.
Коротка чорна сукня. Прохолодна біла шкіра. Золотаве плече - в пломінні свічки, чи ліхтаря, чи... Живий вогонь тріпоче в склі келиха. П'янкий аромат осіннього диму. Візерунок цигаркового диму. Гаряча і гірка. Кава. Гра доторків. Tango. Півмаска. Оголене стегно. Чи задрапірована вуалями. Доторк тканин, вигини ліній - не менш розкішні та спокусливі, ніж тіло. Загадка троянди - в семи покривалах її пелюсток. Зривай одну за одною, доки не... Вибач. Я загубила вірші, написані на висушених пелюстках.
За чіткими лініями чорно-білого, за уривчастими, хисткими, танучими - туману та диму, за присмаком крові у дощовій воді та ранковій паморозі... іноді - спалохом вогнища руда бестія.
Мені майже ніколи не вдається вхопити образ рудої відьми в тенета слів. Тож просто зазирніть в магічний театр Marcel'я Nino Pajot'а, як раніше в півтемряву каварень Fabian'а Perez'а.
Химерно. Щойно тінь дощу перекреслила обличчя, щойно пригадала він'єтки листопада, щойно відчула її дихання в плече, Janusz Cienkowski повісив у себе роботи Marcel Nino Pajot.
...Давай з тобою будем просто мовчати...
Ще роботи - в коментарях.

@темы: ссылки, rough-drafts, щоденники, Із зошита, що потрапив у зливу, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Сорочье гнездо, кав'ярня, галерея, мистецтво тисячі дрібниць