Благовіщенська церква - на вулиці, що носила тоді назву Жандармська, була зведена в 1887 р. (архіт. В. Ніколаєв) у візантійських формах. Кошти для будівництва пожертвував міський голова І. Толлі. Навпроти храму розташовувалася Маріїнська община сестер милосердя, і вулиця з 1890-х рр.. називалася Маріїнсько-Благовіщенською. Але за радянських часів вона спершу отримала ім'я революціонера Л. П'ятакова, потім артиста П. Саксаганського. Благовіщенську церкву у 1935 р. знесли; одночасно з її розбиранням на цвинтарі виростала нова будівля середньої школи. Збереглося лише колишнє приміщення церковно-приходської школи по вул. Саксаганського, 64.
(с)читать дальше
На приватні пожертвування в Києві з 1878 року існувала лікарня Маріїнської общини сестер-жалібниць Червоного Хреста (*на честь імператриці Марії Федорівни*). У ній практикували такі авторитети, як професори В.П.Образцов, В.В.Підвисоцький, Ф.Г.Яновський, О.Д.Павловський та інші. Кошти на придбання ділянки та будівництво перших корпусів дав Никола Терещенко. Він також щорічно робив чималі внески на утримання цього закладу. У 1913 році на місці колишніх дерев’яних приміщень по теперішній вулиці Саксаганського,75 з’явилася триповерхова будівля Общини. З 1919 р. у ньому містився Інститут удосконалення лікарів, потім – заснований М.Д.Стражеском Інститут кардіології, а з 1976 року – Інститут гігієни праці та профзахворювань.
(с)
Власне будинок Маріїнської громади, побудований в 1913 році за проектом архітектора В.М. Рикова в стилі неоренесансу. Скульптурне оформлення у вигляді алегоричних образів “Любові”, “Милосердя”, ”Життя” і ”Медицини” належить скульпторові Ф.П. Балавенському.

Нещодавно ми з CaerRynn поновили наші традиційні блукання містом. Власне зокрема ми пройшлися вулицею Сагайдачного - повз будинок Маріїнської громади сестер милосердя Червого Хреста (Сагайдачного, 75). Пригадую, постановила собі пошукати інформації про будинок і громаду.
...щиро подивовані, зачудовані уламками Старого Києва - таким дорогоцінними, такими рідкісними. І такими незнайомими.
Десь серед того зачудування та обурення - вандалізмом і манкуртсвом - жевріла думка, що мусять бути й у Києва свої дослідники та літописці...
Як Людмила Проценко, наприклад. *Колись шукала інформації про Лук'янівський цвинтар і трафила роботи пані Проценко про Київський некрополь. Власне "Лук'янівський цивільний цвинтар", що тоді був у продажу, поселився у моїй шафці (і цитувався у недоробленому пості про Лук'янівський цвинтар, який зникнув у чернетках...). Пам'ятаю, як важко шукати, коли не знаєш що і як. Коли намагаєшся починати з нуля - замість того, щоб продовжити розпочату іншими справу, долучитись... Бо відрізаний від - і бракує зв'язкової...*
А сьогодні Кароліна докинула про "Интересный Киев". Klod запостив у себе їх проект "Київ крізь час"...
Я не знаю, яких добрати слів, щоб передати відчуття світла - "сонце крізь сорочку світиться" (с) - коли по вузликах пізнаєш візерунок. Коли намацуєш стежку і раптом ніби відчуваєш, як вона лягає під ноги, підштовхує тебе, веде...
Тож - просто поділюся дивами з комірчини, вузликами одного візерунка...
...із зернятком світла - Люмерою - в серці... зазирнути в комірчину?
Київ крізь час
Интересный Киев
Музей Одной Улицы
Сайт історії Києва
"Українознавство" або Національний науково-дослідний інститут українознавства
Фонд Людмили Проценко
@темы:
ссылки,
щоденники,
Польові дослідження з української культури,
МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ,
світлини,
У пошуках утраченого часу,
Сорочье гнездо,
Місто,
мистецтво тисячі дрібниць
проект "Київ крізь час" ("Киев сквозь время")
За основу взяли карту Киева 1911 года, которую можно сравнить с современной картой города.
Пояснительные тексты написал Михаил Кальницкий - исследователь истории Киева. На старой карте представлены более 100 фотографий архитектурных объектов Киева (конец 19 - начало 20 века).
Klod
Их больше нет:
Они
читать дальше
Ф.Г.Михельсон