The Cookbook of Good Mornings: Candied Sun Rays and Orange Fairy-Tales

[Llynn]

Ранок.
Маленька кімнатка на горищі сповнена сонячного світла і золотавих пахощів яблучної сушениці.
У віконечку - клаптик блакиті вересневого неба. І гілка яблуні, рясно-густо всипана золотими плодами.
Кілька хвилин тиші.
Що поступово наповнюється музикою - тремтінням натягнутих крізь блакить золотих струн, грою вітру в очерети чи на осінньому листі, перестуком стиглих каштанів, пташиним співом... ритмом серцебиття.

Вниз - дослухаючись до порипування старих сходів. Кухня сповнена казкових пахощів - яблука, помаранчі, карамель, прянощі. І кава. Немов з невидимих флаконів вилили і змішала аромати літа, Різдва, цукерні, бабусиної кухні та лавки прянощів. Помаранчеві скоринки, замочені в горщиках, свідчать, що Лінте таки вирішила приготувати цукати.

Кавник, глек з молоком, імбирні коржики та фіала меду чекають на мене в таці на столі.
Влаштовуюсь на веранді і спостерігаю, як в саду Лінте готує варення з яблук та помаранчів.

Сонце крізь гілля - золотими струнами, медом, бурштиновими намистинками... Бурштиновими намистинками, які я задумливо перебираю на веранді - доки Лінте готує варення - в саду, сповненому сонячного світла і медвяних пахощів по вінця, - вересневого ранку.


(c - Joanna Sierko-Filipowska)

помаранчеві казки

Лінте сідає поруч зі мною в старе рипуче плетене крісло. Мовчки чистить помаранчу. Насолоджуюсь густим пряним ароматом - медвяно-солодким та гіркуватим водночас. Долоня Лінте стуляє мені повіки. Слухай, шепоче вона.
Слухай.

Ген за обрієм, за морем, у чарівному саду - де повітря густе і солодке, мов мед, де надвечір та на схід сонця гуляють золотошкірі сонячні діви в розкішних шатах і велетень-дракон оберігає спокій дочок сонця, - там, за морем, у чарівному саду, ростуть золоті яблука. Сказують, що яблука ті дарують вічну молодість, а чи небачену вроду, а чи небувалу владу над людьми тому, хто їх скуштує.
Хоробрі мореплавці, пожадливі купці - різнорідні шукачі скарбів - намагалися здобути чарівні золоті яблука.
Кажуть, як мож оружний поборе дракона, а чи як злодій хитромудрий невсипущого стража надурить - хоч би й вином напоїть, - або коли син молодший-дурашка котру царівну залюбить, то дістане тоті золоті яблука.
І коли пощастить йому дістатись додому - через буремне Негостинне море, порятуватись від морських чудовиськ, одуреного дракона, помсти дочок Сонця та підлоти власних братів - то продаватимуть золоті яблука у білостінному місті на бучному базарі на вагу дороцінного каміння.
Виміняє хитромудра Хурем чарівні сонячні яблука на своє коштовне убрання - і володітиме серцем султановим вічно.
Аж поки слуга його не вкраде у можновладної Хурем золоте яблуко. Заледве встигне він зняти золоту скору, як перед очима його постане дівчина небесної вроди - сонячна царівна. Як помітить султан полиск золотих її кіс, то стратить розум від пристрасті і надумає звести слугу свого та заволодіти його жоною. І захоче лиховісна Хурем зіллям чародійним отруїти Сонячну діву. І закоториться у землях султанових.
Але завдяки чарам доньки Сонця порятуються закохані і втечуть з караваном, що йде в далекі барбарські землі.
Зажадає Богиня бачити Сонячну царівну в почті своєму. І зійде вона на небо золотими сходами - і вбереться у шати рожевоперстої Зорі.
З посмішки вранішньої Зорі, з осяйних її сліз зійде диво-сад золотих яблук.
До нас же завезуть диво-яблука чумаки, вимінявши межи греки.
А мо й цигани. Варитимуть перелюбне зілля - не те що від ковтка, від пахощів самих у голові паморочиться й думки сороміцькі лізуть.
Чи Ви чули, Бебетто? Як так - ще не чули? Ну-то слухайте! Сама бачила - на власні-м свої очі, як Жанетта до тої циганки в лавку ходила - по перелюбне зілля, ну, з золотих яблук. А я що? Я собі з булошної йшла, ніц нікого не займала. Так от, слухайте ж, ввечері у них таке сороміцтво творилося - ну, Содом і Гомора, їй-Бо. Я собі Бебе, собачечку мою, вигулювала, а там такий крик-гам. Ну, справжній тобі Содом і Гоморра. То я й підішла - розібратися. А там такий срам! Такий срам! Я собі сплюнула та й пішла... Ну, не одразу. То Ви слухаєте, чи ні?
...Мені сказали, ніби тота циганка паскудна надумала цукати приготувати - буцім для дітей на Різдво. Що я не знаю, шо вона їх з помаранчів робить? Й куди тільки мер дивиться?! Такі часи настали!

Дивися, шепоче Лінте. Я злизую сонячний сік з її пальців і дивлюся, як кружальця помаранчі спалахують в її долонях золотом сонця крізь розетту храму.


(Rheims Cathedral, France)

(Slice of sun by tangleduptight, shared by  Janusz Cienkowski)

Pablo Neruda - A Lemon

Out of lemon flowers
loosed
on the moonlight, love's
lashed and insatiable
essences,
sodden with fragrance,
the lemon tree's yellow
emerges,
the lemons
move down
from the tree's planetarium

Delicate merchandise!
The harbors are big with it-
bazaars
for the light and the
barbarous gold.
We open
the halves
of a miracle,
and a clotting of acids
brims
into the starry
divisions:
creation's
original juices,
irreducible, changeless,
alive:
so the freshness lives on
in a lemon,
in the sweet-smelling house of the rind,
the proportions, arcane and acerb.

Cutting the lemon
the knife
leaves a little cathedral:
alcoves unguessed by the eye
that open acidulous glass
to the light; topazes
riding the droplets,
altars,
aromatic facades.

So, while the hand
holds the cut of the lemon,
half a world
on a trencher,
the gold of the universe
wells
to your touch:
a cup yellow
with miracles,
a breast and a nipple
perfuming the earth;
a flashing made fruitage,
the diminutive fire of a planet.

запись создана: 22.09.2010 в 13:08

@музыка: Faun - Koenigin

@настроение: sun in the teacup

@темы: щоденники, The Cookbook of Good Mornings, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, архив, библиотека, кав'ярня, галерея, мистецтво тисячі дрібниць, На іншому боці Місяця

Comments

[Char Li]

Таке тонке відчуття мови, ритміка, синестезія відчуття тексту, колькору і текстури - для кінестетика саме таке.
Цього не можна переїдати. Це треба куштувати по трохи, по одному запису в день, повільно, ковток за ковтком пити духмяну каву.
Ти вмієш створювати казку, це все, що можу сказати тут і зараз.

[Llynn]

...Май..., дякую. Це саме те, що мені треба було почути, тут і зараз.

[Karolina Cienkowska]

Чудово. Розповідаєш казку, мов розливаєш напій у крихітні філіжанки)

[CaerRynn]

Замовляння-примовка-казочка. І диво сходить медом з уст твоїх, і як бува солодко тане в гортані та чарує трунком око й розум. Мо' й у тебе є тоті яблучка-помаранчі, з яких колись була народжена золотокоса діва? Візьми три волоски з її кіс, вплети в зачіску і не буде нікого красивішого, розумнішого й щасливішого за тебе...