Жовтень: День Подяки

понедельник, 01 ноября 2010

00:55

Llynn

All we are is dust in the wind. Stardust

Такий час - мені бракує бодай ще одного вільного дня - дописати всі чернетки, сказати, все що треба...

Свічка у вікні. Дописую казку - про Панночку, Вчителя, Майстра Вітражів і Танці, Що Вогонь Викрешують.
Божий день - день Сонця - щедрий на жовтневе золото: березове гілля проти проміння, сидр, пломінь свічок.
Тремтлива, мов листя, зелень шифону з крапельками крові горобинових ягід. Дерев'яні намиста та браслети. Різблене дубове листя на сходах пивного магазину, розкішного відтінку кави з молоком. Дубове листя пливе в повітрі маленькими човниками - либонь на захід.
В сумці - пляшка рожевого мускату та залишки здобутого сидру.
На колінах - зошиток.

Дякую вам, пробки на Московській площі, що маю кілька вільних хвилин дописати казку - ще слово, ще речення.
Повіки просвічують червоногарячим проти сонячного проміння.

Кухонні чари. Глінтвейн - з бадьяном, корицею, анісом, шматочками золотих яблук та кружальцями помаранчі. Гарбуз. Домашній бісквіт з яблуками. Посиденьки на кухні. День Подяки.

Глінт та сидр, кілька куснів хліба, загорнуті у папірець спеції - їх-бо не можна викинути в смітник, - зі свічками в руках, ми йдемо до лісу. Підносимо вино в дар деревам-сторожі при вході. І дубу-прадубу, біля коренів якого вирішили справити учту. Учту до Дня Подяки.
Запахи лісу. Мовчання. Тільки дужче, яріше, б'ється серце. І тремтить листя в косах - листя, що спатиме до весни.
Ми прибираємо сміття. І спалюємо те, що мусить згоріти. Мусить померти...

Спокій...
Шкода, що бракує ще одного вільного дня - написати все, що...