All we are is dust in the wind. Stardust
Місяць туманів.
Місяць туманів нагадує дивитися не очима - серцем, зрячими пучками пальців. Слухати голос Лінте, що стукає в двері. Грає в бубен. Б'є струни. Інакше ризикуєш заблукати, загубитися в тумані, впасти в темні води Ками...
Крізь грати ребер світиться ліхтар. І щоб не затуляти світло, ходять з відкритими дверцятами грудей, цілуються крізь туман - наосліп - світлом ліхтарів.

Місяць туманів... М'яко сяють буштинові намистинки, що їх треба зібрати в разочки, що з них треба зварити варення - чи мед - для "Кулінарної книги добрих ранків".
Дивлюся крізь плетиво чорного гілля. Срібний подзвін. Чермні краплі ягід. Час. Час брати до рук чорну флейту. Чорну флейту і тонкий стилет. Час. Зняти ряденця й покривала. Піти на берег річки. Випрати набіло - в балії озера, в мильному шумовинні туману.
М'яко сяють бурштинові намистинки. Для намиста, що треба завершити. Спершу. Перш ніж.


К слову, вырисовывается необходимость научиться расплетать - и извлекать, высвобождать затраченную на узор энергию. Прошу помощи зала - на поискать, почитать, посмотреть, обратиться за советом. Хорошо иметь какую-то базу для собственных экспериментов. Всем спасибо.

@темы: rough-drafts, щоденники, Із зошита, що потрапив у зливу, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, архив

Комментарии
17.11.2010 в 14:02

коммуникофаг
Мррр... Подумаю, чим можу допомогти... Головне - не робити різких рухів.
17.11.2010 в 14:29

All we are is dust in the wind. Stardust
Дякую. Все гаразд. Тобто це не критичний стан. Просто - наступив Листопад - і час розплітати вузлики. Я вже попрацювала з деякими проблемами - і вони мене не мучать, але я усвідомила, що можу повернути, вивільнити та перенаправити у щось актуальне сили, що були в них закладені.
До речі, десь у мене щось таке було. Корисний лінк. Тра знайти.

Расширенная форма

Редактировать

Подписаться на новые комментарии