All we are is dust in the wind. Stardust
Дощ. Бузковий туман і мряка. Свічка у вікні.
Можна сидіти на підвіконні. Пити каву. Кутатися в светр.
Дзвінок.
Ти - на порозі. Мокре волосся. Ховаєш руки в кишені. Краплі на твоєму обличчі - дощу? чи сліз? - ні, певно, дощу.
Чому? Чому зараз? Чому я?
Скільки? Скільки часу... скільки часу у нас цього разу?
Ти нарешті заходиш - рука ковзає вимикачем.
Ми вдивляємося один в одного крізь темряву.
Ти хапаєш мене за руку. Ти стискаєш мене в обіймах. Рвучко. Болісно. Через силу. Ти цілуєш мене - владно. І губи твої - гірко-солодкі, мов трунок.
Відштовхуєш. Але варто мені відійти - на крок далі, на крок від відстані простягнутої руки (скажи мені - для пестощів чи ляпаса - і чи є різниця?) - варто відійти, і ти знов притягуєш мене, захоплюєш, утримуєш в обіймах.
Як сильно можна зігнути? натиснути? штовхнути? - доки не зламається.
Я йду за тобою - чуєш? - я слухняно йду за тобою - вплітаючи в стежку візерунок кроків.
...розпашілі, ми лежимо на зібганих простирадлах. Сховавши обличчя у мене на грудях - ти плачеш. Тихо. Тихо. Ашшш. Обнімаю тебе. Куйовджу волосся. Подаю тобі горнятко чаю. Заколисую до сну.
...зранку ти підеш - до сходу сонця - в присмерок.
Свічка у вікні. Віск скрапує в темну воду. Іноді - іноді вони приходять. Побачити своє відображення у дзеркальному плесі очей. У темряві.
Дивлюся "Танцюють всі 3", слухаю музику, танцюю і ловлю рибку у темній воді. Десь там ще плаває якась історія про художника. Та й ця більше ніж. Але поки що... це - тіні у глибокій воді... Можливо, колись я спіймаю кінчик нитки і...
Наразі - якось так. Тінь Литопада краєм ока...
Можна сидіти на підвіконні. Пити каву. Кутатися в светр.
Дзвінок.
Ти - на порозі. Мокре волосся. Ховаєш руки в кишені. Краплі на твоєму обличчі - дощу? чи сліз? - ні, певно, дощу.
Чому? Чому зараз? Чому я?
Скільки? Скільки часу... скільки часу у нас цього разу?
Ти нарешті заходиш - рука ковзає вимикачем.
Ми вдивляємося один в одного крізь темряву.
Ти хапаєш мене за руку. Ти стискаєш мене в обіймах. Рвучко. Болісно. Через силу. Ти цілуєш мене - владно. І губи твої - гірко-солодкі, мов трунок.
Відштовхуєш. Але варто мені відійти - на крок далі, на крок від відстані простягнутої руки (скажи мені - для пестощів чи ляпаса - і чи є різниця?) - варто відійти, і ти знов притягуєш мене, захоплюєш, утримуєш в обіймах.
Як сильно можна зігнути? натиснути? штовхнути? - доки не зламається.
Я йду за тобою - чуєш? - я слухняно йду за тобою - вплітаючи в стежку візерунок кроків.
...розпашілі, ми лежимо на зібганих простирадлах. Сховавши обличчя у мене на грудях - ти плачеш. Тихо. Тихо. Ашшш. Обнімаю тебе. Куйовджу волосся. Подаю тобі горнятко чаю. Заколисую до сну.
...зранку ти підеш - до сходу сонця - в присмерок.
Свічка у вікні. Віск скрапує в темну воду. Іноді - іноді вони приходять. Побачити своє відображення у дзеркальному плесі очей. У темряві.
Дивлюся "Танцюють всі 3", слухаю музику, танцюю і ловлю рибку у темній воді. Десь там ще плаває якась історія про художника. Та й ця більше ніж. Але поки що... це - тіні у глибокій воді... Можливо, колись я спіймаю кінчик нитки і...
Наразі - якось так. Тінь Литопада краєм ока...