Weihnachten.
Кожної ночі запалювати свічку.
Танцювати у півтемряві.
Дослухатися - зпершу до подзвону, до хрипкого гарчання дикої зграї, а чи до замовлянь - у чорноту неба опівночі, до терпкого вина, заліза та крові.
До Різдвяних мелодій, морозного повітря, аромату мандаринів, кориці, глиці, ванілі та свіжої випічки...
Нарешті - до "Зими" з "Пір Року" Антоніо Вівальді, до срібної віхоли, алеманди та куранти, аромату чорного чаю...
У колі - перед вогнищем - під вітами прадуба - передавати гарячий чай та оладки. Вити. Кататися в снігу. Бігти - назустріч новонродженому сонцю. Чарівний Олень - золоті іскри - листя та дзвіночки у переплетених стрічками рогах-гілочках.
Новий рік. У колі друзів. Керамічний світильник-сонце в шість рук. "У вовняних шкарпетках, з горнятком гарячого чаю, просто пригорнувшись один до одного". Гра-казка. Безіменна Дівиця, очі, що вимальовуються слізьми на полотні обличчя. Ключі та двері. Топтати стежку-дорогу. Звільняти - вогнем, водою, вітром, залізом, сирою землею-матір'ю... тремтінням струн...
розсип намистинок
Затишна тиша ранків на кухні. З горнятком чаю та книжкою. З екранізаціями романів Джейн Остін. Плетиво доріг-слів-замовлянь-намірів. Кольорових ниток мандали. Сріблясте сяйво - біла безмовність - внутрішнього спокою.
Подарунки, які приємно робити. "Золотий дукат" на Софійській площі, дружні розмови - плетиво в шість рук. Книжки з археології, історії, латини. Гітара. Посміхатися пучками пальців. Рада, що біль минувся і Тобі спокійно. Насолоджуйся - внутрішнім спокоєм і свободою. І коли радість постукає в двері серця, Тобі буде де її прихистити... Я сподіваюся, що змогла долучитись - до Твого розчаклування і звільнення.
Вечірній Київ. Відкрити чарівний локус Пейзажки. Вулична кава. Пити тепло і посмішку маленькими ковтками. Мистецтво тисячі дрібниць і маленьків дарів зігрівання світу. Гойдалка - крок в небо. Вуличками міста - гуляти, говорити, здійснюватись... Софійська, Житомирська, Костельна. Провулок Шевченка, колишнє Козине Болото. Гарячий чай у КАФФі.
Кожної чарівної ночі, кожного ранку я молюся - з-поміж усіх - богу, богу залізних черевиків, залізних костурів та залізного хліба: "Дай мне напиться железнодорожной воды..."
В кишені - квитки до Харкова та Херсона. Вікна, що їх треба відчинити. Ті, що хочеться розливати їм світло в чаші з чарівної ойнохойї.
@музыка:
Antonio Vivaldi
@настроение:
serenity
@темы:
музыка странного сна,
щоденники,
МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ,
Simple Warmth Toolkit,
Amidst the White Silence,
галерея,
мистецтво тисячі дрібниць