All we are is dust in the wind. Stardust
Сьогодні у нас святкуватимуть Святвечір - Святвечір перед Різдвом.
І треба - розливати зоряне сяйво в горнятка, зоряне сяйво з присмаком дива...
Але... не вловиш на гачок дух Різдва, спів срібних дзвоників, пломінь свічки, не закриєш у пляшці...
Минулося, мамо... Тринадцять чудесних ночей минулися, мамо...
Вибач... Звісно, ми приберемо в квартирі. Звісно, приготуємо 12 страв, узвар і кутю.
Вибач... Я не чую - срібних дзвоників. Не чую - Його кроків.
Вибач...

Вибач... Я чую, як гуде потяг, як чимраз голосніше торохтять колеса.
Я йду. Я йду, мій боже залізних чобіт та житнього хліба... Спити твоєї води - знову.
...і - хто зна - може, "в очах води по вінця повік", темної місячної води - знову... і я гратиму на кіфарі - чи на лютні, чи на колісній лірі - на колісній лірі тіла, знову і знову...








 ingadar, welcome! Спасибо, что заглянули.


@настроение: in the road

@темы: музыка странного сна, щоденники, Дай мне напиться железнодорожной воды, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, галерея