Квітка Папороті: Ті, що Танцюють у Темряві

воскресенье, 16 января 2011

15:28

Llynn

All we are is dust in the wind. Stardust

уривок з зошита для самостійної роботи
Я прокинулася серед ночі. У болісному неспокої жаги.
Доки нарешті не торкнулася пальцями ніг стільця, не притягнула до себе, не заволоділа ним.
Не знаю - як довго - певно, понад годину - ми спліталися на підлозі... Гойдала його на литках, перекручувалася - колесом, застрибувала, падала, відкидала - лише, щоб знову притягнути до себе - кінчиками пальців ніг... доки нарешті не зіщулилася, покручена, між його ніжками... доки не підвелася... не переступила... не озираючись...

То ось ти яка - залежність. Потреба володіти та належати... бути поруч - завжди... не розриваючи сплетіння пальців бодай на мить. Нестерпно. Нестерпно - не торкатись.
Я - не можу так. Я - не хочу так. Неможливо - літати, не розриваючи обіймів ні на мить. Неможливо - для мене.

Так народжується знання - всередині тіла. Так танцюють у Темряві. Зокрема - так.

Не слушай моей болтовни не доверяй моим волосам и губам
Лучше услышь тишину обними пустоту они любят тебя не меньше
Я это они моё тело обман а на самом деле
Живут лишь они а мы в их играх краски звуки кисти и глина
(с - Ольга Арефьева, Элегия)

...Ті, що Танцюють у Темряві, дозволяють знанню заповнити їх (змінити їх) - зсередини... почасти - немов вода наповнює чашу... Аж-но вони стають водою, що набирає форми чаші.
Ті, що Танцюють у Темряві, танцюють зі світом, пізнають його - зливаючись з ним, дозволивши зігнути, скрутити, зламати, змінити себе... заповнити - зсередини - по вінця. Прорости крізь тіло - травами й промінням. Звучати - сопілкою з кісток тростини, калини, вишні, верби...
Приходять почасти у не-мертві світи - знищити зсередини. Але... Але й знайти зернятко - знайти, зберегти, а може й виплекати в темряві черева...
...Приходять в мовчанні, в мовчанні порожнини, що в ній виявляє себе - звук, мелодія, пісня.
...Полишають вогняне пекло - з піснею, що в тремтить в деці.
...Ті, що Танцюють у Темряві, стають губами тих, хто мусить говорити, руками тих, хто мусить торкатись, обнімати, танцювати... а подекуди й сходами в небо...

(немов пастушок у казці, що грає на сопілці з верби - з верби, що виросла з дівочих кісток, - щоб її голос було чути)

...танцювала - ніч до ранку, ходила стінами навшпиньки, малювала - у світлі свічки та екрана телефона...

@темы: маргіналії, щоденники, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, На іншому боці Місяця