All we are is dust in the wind. Stardust
Казкова сніжна зима.
Зоряне молоко наливає в дзбанок. Крихтами срібла годує з долонь. Пухову перину вибиває - травам на колиску, янголам - на пір'я, мені - на диво-сни. Запалює каганець. Та й заходиться мотати тонку білосніжну пряжу - лиш-но сядь сукати нитки. Лиш-но сядь.

Розкришуючи хліб в годівницю для пташок - балансуючи на канаті посеред акварельного неба, - відчуваю. Гармонію.
В очах - синьо і широко. За півподиху до губ неба. Півкроку.

Вийся, нитко. Вийся, нитко, ссукана - зі сніжних ранків, сонячних ранків з альбомом, книжкою та чаєм, вечорів у майстерні з планшетом і гарячим чаєм, у студії танцю, субот - з кавою, чи колискою, чи альбомом, а чи квитком до музею. З розмов, обійм, квартирників. З мовчання.



Зображення: Stephen Mackey

@музыка: Плач Єремії

@настроение: sunshine through the ribs

@темы: музыка странного сна, щоденники, The Cookbook of Good Mornings, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Amidst the White Silence, галерея, мистецтво тисячі дрібниць