All we are is dust in the wind. Stardust
Еллі грається з цуциком у вітальні. Кидає маленького кольорового м'ячика.
Вітер.
Дороті стоїть на пероні.

Вітер здіймається.
Куйовдить волосся Ксанки.
Котиться м'ячик. За поріг. Скок-скок-скок сходами. Зникає в траві.
Вітер жене хмари.
Гуде старенький паротяг.
Збираються люди. Чекають.
Ксанка стоїть на мосту.
Крок назад. Вдати, ніби просто хтіла помилуватися заходом сонця.
Крок вперед. Ще крок вперед.
Еллі чекає, ось-ось мама покличе назад. Грець з ним, з м'ячем!
Вітер пахне димом.
Далеко - прецінь за край світу йде потяг.
А я навіть не знаю, що за поворотом... Чи стане грошей на ланч.
Якби хтось... Якби ж хтось - вмовив, висміяв... Заплакав...
Терпнуть напружені руки.
Якби ж... Якби ж хтось у спину штовхнув...
Хвилина до відправлення.
Еллі стоїть на порозі. Еллі чекає на ураган...
Мить...
You cannot always wait for the perfect time. Sometimes you must dare to jump.
And let the story begin.
Надеюсь, никто не умер?ТИжні зо два-три тому я мала розмову такого ж штибу з Юлею (з малювання). Радила стрибати))
Між іншим, як тобі сам текст?