Rule #n: You do it because you can. Not because you have to, or because you think you should, but because you want to.
(c) Charles de Lint
Сонце крізь повіки. Сонце на кінчиках пальців. Сонце крізь гілля дерев. Сонце на горизонті. Сонце на гребені гір з вікна міжміського тролейбуса. Сонце засліплює - немов очищує очі вогнем. Сонце в серці. Сонце повертається. Кожного дня. Кожного року.
За півподиху до губ сонця. За півкроку. Спалахую. Й з червоних маків народжуюся.
...уривки з хроніки 3 чарівних днів
3 чарівні дні.
Вийшла з дому 30 квітня об 11 ранку і повернулася щойно сьогодні десь о 12.
Вешталася містом - ловила палке, майже літнє, сонце.
З випадковим супутником годувала голубів у ботанічному саду, нюхала магнолії, відкривала місто.
Знайшли подвір'я з воронами на Рейтарський. Довго пестили їх в 6 рук. Вони чарівні. (Ольго, дякую=) Чекатиму на фотки).
Поруч з Солом'янським ринком - прекрасний парк. У затінку дерев - ділилися посмішками, обіймами, подарунками та смаколиками. Яблуневий цвіт, зелені Київські схили та зелені степи Рохану.
Крізь ніч Бельтейну - до лісу. Перш ніж увійти - в храм - вмилися дощем. Поставили намети. Габріель розпалила вогнище. Грілися. Танцювали. Говорила - з вогнем та деревами. Ловила полум'я пальцями. Стрибала через вогнище. Всупереч страху. Долаючи страх. В темряву - наосліп. Щоб віднайти - зрячість. Босоніж у високих травах.
Ліс...
Зранку мене прихистила, обігріла, баньку натопила та їсти наварила моя рятівниця, Каріне. Особливо дякую за термос - він мене врятував, особливо в Ластівчином гнізді, коли малювала закоцюблими пальцями. І знову - вокзал.
Потяг Київ - Симферополь. Ви маєте таких супутників, на яких заслуговуєте. Тож - Світе, дякую за подарунок. За довгі розмови - про походи в гори, про Мангуп та мис Феолент... Всі ті чарівні місцини, що я ще мушу - прожити.
Кримським серпантином - до Ялти. Виринаючи зі сну - назустріч морю та сходу сонця. Дивитися на перші сонячні промені на гребені гір.
В Ялті - холодно, похмуро й мряка. Я майже втекла - від вокзалу і можливої катастрофи. До Ластівчиного гнізда. Сиділа на причалі, робила скетчик замку, грілася чаєм з термоса. Море - темне, зеленкаве, чарівне.
Повторила знайомство з містом. Оскільки їхала в першу чергу до моря - почала з набережної. Скинула балетки, підкатала джинси - та побігла назустріч хвилям. 10 хвилин босоніж в морських хвилях - ба навіть крижаних - та горнятко гарячого шоколаду з коньяком - мій особистий рецепт щастя. Після того місто потроху пустило мене за поріг. На круті старі вулички й котячі дворики - з білизною на сушці, столиком у затінку дерева, чудернацькими будиночками, різьбленими дерев'яними балконами та вікнами, привітними людьми та розважнілими котами. Сиділа на набережній - перебирала камінці, малювала "Небесних риб" (Ольго, дякую за туш=)).
Тролейбус назад. Пекуча думка - повернутися. Химерне очікування - чогось. "Только тоска твоя непогожая / В сердце стучится, дышит... дождешься ли?" (с)
Сідаючи в потяг Севастополь - Київ, я була змирилася з тим, що подорож завершена. Зарано, дурненька))
Говорили до 4 ранку. Про подорожі, гори, Крим... про... все... Варто - ризикнути. Стрибнути в темряву - назустріч рукам, що піймають. Щоб танцювати пальцями - до 4 ранку. Так дивовижно бачити, як помалу ти відкривашся - назустріч - цілому світові. Й за півкроку до губ твоїх в очах у мене синьо і широко...
+1
P.S. Кілька слів стосовно подорожей (окремим пафосним постом я це вже не напишу):
зазирнути в пам'ятку
1. Довіряти. Світові. Дорозі. Супутникам. Відкрити очі, вуха та серце.
2. Малі дари. Вільно робити та приймати. Не тому що мусиш. Тому що можеш і хочеш.
3. Ділитися - світлом, хлібом, водою. Допомагати тим, кого стрінеш, якщо потребують та попросять.
4. Перед початком подорожі - "поділитися хлібом". Маленький дар на щастя. Знак відкритості та довіри. Привітання дороги. По завершенню - подякувати.
5. Вітатися - з дорогою, супутниками, місцями. Важливо - відкритість, привітність, позитивне налаштування. Якщо перша зустріч через певні обставини була невдалою - можна знайти "точку позитиву", чарівний ключик, й познайомитися ще раз. P.P.S. В коментарях не мої фотки чарівного Криму.
@музыка:
Road Trippin'
@настроение:
sunshine through the ribs
@темы:
ссылки,
щоденники,
The Cookbook of Good Mornings,
Дай мне напиться железнодорожной воды,
МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ,
Сорочье гнездо,
галерея,
мистецтво тисячі дрібниць
-
-
04.05.2011 в 00:44-
-
04.05.2011 в 00:55-
-
04.05.2011 в 18:33-
-
15.05.2011 в 15:50-
-
03.06.2011 в 12:27Гэта для меня вельмі карысныя пачуцці, бо я стала ў дарозе больш зачыненая, недаверлівай - і, мажліва, таму я сустракаю непрыемных спадарожнікаў, ад якіх потым хочацца бегчы і вандраваць толькі са сваімі сябрамі і ў цягніках. Гэта я пра аўтаспын.
-
-
03.06.2011 в 12:28-
-
03.06.2011 в 17:21Так, довіра важлива. Хоча, звісно, обережність і свої, надійні, супутники - не завадять=)
Насправді, власне авутостопом я ще не займалася. Але цікаво. З хорошими супутниками.
Хм... мо якось повандруємо разом?=)
-
-
06.06.2011 в 02:03-
-
06.06.2011 в 11:39Не знаю коли, бо вдома проблеми - сестра тяжко хвора.
Але якщо буде можливість...
Ще раз дякую))) Сама можливість невимовно тішить))
-
-
06.06.2011 в 11:40Не знаю коли, бо вдома проблеми - сестра тяжко хвора.
Але якщо буде можливість...
Ще раз дякую))) Сама можливість невимовно тішить))
-
-
07.06.2011 в 15:46