The Cookbook of Good Mornings: Чай із м'ятою і чебрецем

воскресенье, 10 июля 2011

17:32

Llynn

All we are is dust in the wind. Stardust

UPD: /дописала/

Вирішили піти до ближнього ставка. Встали раненько - щойно розвиднілося. Нашвидкоруч зварганили якесь снідання, зібрали наплічник та рушили. За хутір. Через поле - пригладжуючи зелені жита, перевиті блакитними волошками - мов заквітчані коси. Хоч, хто зна, чи не споглядали за нами зеленкаві очі крізь колосся.
Через луки - босоніж, перекинувши зв'язані сандалії через плече. Повітря - мов мед, золотий від сонця й солодкий від аромату квітів.
посидіти на березі ставу

пара на воді і гранітні кар'єри - просте фантастичне пояснення***
- Може, то був змій. На дні ставка, - кажу задумливо.
Чимчикуємо додому. Злива припинилася так раптово, як і почалася. Мить - і дощ вщух. Хмари розійшлися - ба розбіглися, як діти, наробивши шкоди. Лишень невинні білі баранці в синьому небі. І пригріває сонце.
- Слухай, якщо коротко, то давно-давно, за діда-прадіда, збиткувався цими місцинами страшний змій-зміїще. Сила-силенна воїв хоробрих полягло, аж но вийшов супроти чудовиська ковалів син. Змалечку затявся він битися зі змієм - й сама земля напувала його силою. В надрах своїх зростила йому зброю - незламний граніт. Коли ж ковалів син здобув гранітну брилу і зробив з неї велетенський молот, такий важкезний, що нікому більше не під силу було його бодай зрушити з місця, то зрозумів, що готовий битися зі змієм. І билися вони три дні і три ночі, як то завше в казках ведеться. І ковалів син гатив змія своїм молотом, аж той вгрузав у землю, доки, пропахавши глибоку улоговину після нищівного удару, не випустив дух. А щоб жар змієвий не випалив землю, то в тоту улоговину завернув ковалів син глибоку річку. І хоч скільки століть поховано змія на її дні, але й досі іноді, кажуть, клубочиться над водою пара. Відтоді течія річки тут так круто повертає, а земля посічена балками та ярами і просто-таки всіяна гранітними брилами і валунами, скалками велетенського молота... Знаєш... Краще сама побачиш.
- Або, - не можу зупинитися. - Кажуть, боцім то болярин-чаклун дав таке завдання тим, хто сватав його доньку. Зорати ці каменисті пагорби та гранітні уступи під поле за одну ніч...
- І ковалів син, звісно, орав, впрягши в плуг змія, - сплескує руками Ерхе. - Як завше... Змія шкода.
- Хто зна... Може насправді всі ті балки та гранітні брили лишилися тут після шлюбних ігор. Змія і доньки чаклуна, - підморгую. - А потім у них народилася Змієнога, Діва-Змія, яку еліни звали Борисфенідою. І коли Геракл прийшов в степи...
- ... він не встояв...
- ... і так з'явилися скіфи... Хоч, звісно, є простіше пояснення - з точки зору фізики і геології.
- Того як з'явилися скіфи?
- Того як вирити гранітний кар'єр за допомогою простого середньогабаритного дракона.

Чай з лимоном на веранді ми пили, ховаючи усмішки в горнятка.

Дощі. Дивлюся Anne of Green Gables та Road to Avonlea.
Эласия Эрленд, спасибо за наводку и добро пожаловать!=)
:juliettka:, ласкаво просимо! І запрошуємо на каву.

запись создана: 06.07.2011 в 18:47

@настроение: lost in the rye

@темы: музыка странного сна, The Cookbook of Good Mornings, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Gold in the Air of Summer, архив, галерея