воскресенье, 10 июля 2011
По цей бік ночі. Собі - на знак шраму на пам'ять. Інші можуть зазирнути на мій бік ночі - на власний розсуд
Ніч. Я могла б сказати, що ніч належить мені. Але ж - ні. Ніч нікому не належить. Мені - тим паче, бо я не володію. Нічим.
Могла б сказати, що щойно всі заснуть, я належу ночі. Не знаю.
Щойно всі заснуть - всі, хто бачать світ через сітку присвійних займенник та дієслів, хто кожним кроком - залишає слід, відбиток, тавро - оволодіваючи світом. Оволодіваючи мною.
Щойно припиняються ігри - до ранку.
Ніч - відкриває скляні дверцята моїх очей. Заповнює - мерехтливою темрявою, спалахами ліхтарів, заревом міста, місячним світлом, тінню гілля на стелі, запахами землі, дощу, прохолоди, звуками тиші - виразними звуками з окресленим контуром, з розмитими, обірваними, обтріпаними до споду краями... По вінця повік.
На дні ночі дивлюся крізь товщу води очницями, крізь які пропливають риби і ростуть водорості. Крізь ребра, обточені темрявою, порослі коралями.
Ніч. Просочується в найдрібніші щілини - піском. Сірі-сірі дюни навкруг - скільки окинеш оком. Пісок поглинає слова. Якщо вміти слухати - чути життя в дюнах. Найменший порух снів на споді ночі.
Пісок - стесує м'ясо до білизни кісток. З ледь вловним шарудінням осипається - залишаючи не помітні оку подряпинки на оголених ребрах.
Ніч. Варити каву в темряві. Чи запарювати чай. Дивитися пучками пальців - у пошуках сірників, горнятка, банки з кавою. Ледь вловні - відтінки темряви, звуку, запаху - сік тертого імбиру на пальцях, шарудіння спецій, шум води за мить до кипіння, кавова піна. Вплітати дрібні звуки - мов рухи плавця - не порушуючи плюскоту хвиль. Пити на підвіконні. Ближче до неба. Зачинивши за собою двері фіранок. По той бік скла. Слухати дощ долонями.
Ніч. Кусати подушку. Заганяти тіло, скручене судомами, під стелю. Вити - мовчки. Бо через каменюку, що застрягла в горлі, не пробивається звук. І десь з дна черева - смердять мертві слова. Заростаю собою - як маленьке озеро очеретом. Оглушливою тишею. В плесі небо більше не відіб'ється. Більше не...
Ніч. Танцювати в товщі води - під музику, не чутну вуху. Плести павутиння слів, судомно плутатися в водоростях, чіплятися й різати пальці в кров. Падати. Щораз - глибше.
Ніч. Можна стрибати в темряву з широко розплющеними очима. Але на споді ночі нема рук, що спіймають. І ніколи не було. Не може бути.
Тільки не забути прибрати за собою, перш ніж настане ранок. Загатити кожну щілину, щоб звуки ночі не просочилися крізь скло очей.
...на дні очей - крізь темну воду - дві сторони скла, дощ і долоні. Твої долоні - поверх моїх. І блиск зелених очей...
@темы:
музыка странного сна,
щоденники,
МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ,
архив,
галерея