All we are is dust in the wind. Stardust
Dear Лінте,
Вирішила написати тобі. Повідомити, що у нас все гаразд.Наглядаю за каварнею, як ми й домовлялися.
Замикаю наніч двері, і не зачиняю вікон.
Зранку запарюю каву. Мелю. Прогріваю турку з тростинним цукром та спеціями. Корицею, якщо ранок пахне яблуками. Імбиром та гвоздикою, якщо затягнуло на дощ. Перцем - до світанку з гіркуватим ароматом диму...
...припрошую кавових фей, перш ніж зняти шапку... Часом збиваю молоко в пухнасті білі хмаринки...

Хоч буває по-різному... Часом вітер такий пронизливий, що доводиться додавати в чай бальзам чи ром. Готувати какао. Ба навіть глінтвейн та гарячий яблучний сидр з корицею та бадьяном...
Готую запаси. Мед. Сушеницю. Варення. Ходжу на базар.
Рясно вродило яблук. Вдень повітря таке густе і солодке, що його можна нарізати на золотаві скибочки і подавати до чаю замість меду.
Я вже не уявляю, що з ними робити. Сік. Джем. Шарлотки. Оладки... Яблука, здається визрівають прямо з повітря. З сонячного світла - прохолодного, ледь зеленкаво-жовтого зранку, золотого медвяного опівдні, червоногарячого пополудні і винного надвечір.
Закрили помідори й аджику. Кухня вся палахкотіла червоним та жовтогарячим. Аж голова паморочилася від пряних ароматів - що здавалося, варто сказати потаємне слово - й враз опинешся серед гамірливого заморського базару - десь на тому боці Місяця.
Тра ще щось придумати з виноградом, малиною та інжиром...
...сонячно. Поміж зелених дерев вітер вже кружляє жовтим листям, й прозирає червоногаряча горобина. І небо, чисте неозоре небо над головою...
Відвідувачів не багато, але вистачає. Часом сонячними днинами накриваю старим друзям у веранді в сад.
У нас все гаразд. Ти теж бережи себе. Пиши. Пиши, добре?
З любов'ю і світлом на кінчиках пальців.
P.S. Листа залишу в дуплі старого дуба. Певна, тобі передадуть.
cazarova, welcome!
Cinna, спасибо)) Осень... Даже от отдаленного запаха уже теряешь голову. Так прекрасно теряешь голову.=)
Хочу тебя поймать.
Буду рада зустрічі. Та й інжир можна скуштувати))