Letters to the OtherSide-1 [Gold in the Air of Summer]

[Llynn]

Dear Лінте
кожного дня я подумки пишу тобі листи, листівки та записки на холодильнику.
Хочеться так багато тобі сказати - а я не можу добрати слів. Напружено шукаю єдино вірне поєднання доступних нам відтінків штампованого бісеру та бурштинових намистинок.
Має рацію моя знайома: серед штампів ми так болісно шукаємо слова - написати - про осінь. Про море. Про небо. Про...
Але знаєш, за неоковирними розмальованими фігурками в сільській церкві бачать сяючі лики святих, а за ними - світло. Ті, хто мають чарівний золотий ключик. Хто дивиться крізь штамповані намистинки напросвіт. Інакше задихаємось розрідженим повітрям стратосфери.

Ось і зараз на сонячному світлі я плавлю ще одну скляну намистинку.
І коли вона охолоне - як ти мене вчила - "до дзвінкої прозорості", крізь скляну шкаралупу - "подивися напросвіт" - сонячний вересневий ранок. Фотель на веранді в сад. Теплий плед з брунатним листям. Жовтий кухоль гіркого гарячого шоколаду з перцем чілі - диви, парує. Іржаве листя вона змітає докупи з доріжок, і тонке павутиння сонячних променів заплуталося в її волоссі...

... з-посеред намистинок у скринці маю одну - відтінку липового меду - для тебе. Нагріваючись в долонях, вона ледь вловно пахне морем, духмяною сосновою глицею, травами на сонці і медом...
...коли розлите в повітрі серпневе сонце медвяними цівками стікає з гілля...
...визріває крутобокими яблуками - прохолодними, ледь зеленкаво-жовтими зранку, золотими опівдні, червоногарячими пополудні і винними надвечір.
... застигає в долонях - краплями бурштину...

потерти бурштинову намистинку

Яблук вродило рясно-рясно. Здається, я йшла в сад - з плетеним кошиком для яблук, ринкою та ножиком - нарізати золотавих скибочок густого солодкого повітря, до чаю замість меду. Вона ж розтягнулася на дерев'яних сходах. Засмагла. Жилава. Повернулася до мене, ховаючи губну гармоніку в нагрудну кишеню вилинялої картатої сорочки, - і крізь пучок вигорілого лляного волосся навскіс бризнуло сонце...
Я не знаю, як і коли вона приїхала... Певно, вона була тут завжди.
- Каву будеш? - питаю.
- Звісно, - вона посміхнулася, підвелася і підхопила чохол гітари й рюкзак - потертий, напівпорожній. - Але чур варю я.
Киваю, відчуваючи як мимохіть розповзаються губи в посмішці. Нарешті не витримую і висну у неї на шиї. Добре, що вона повернулася. Що вона завжди повертається.

Вона лускає в турку коробочки кардамону і прогріває з тростинним цукром - перш ніж насипати кави і долити води, високо піднімаючи чайник, так що вода піниться бульбашками повітря. Сухо клацають дерев'яні браслети на тонких засмаглих зап'ястках. Певно, раніше їх було більше - браслетів та фенєк, - ледь не по лікті руки засмагли смужками, мов тільник. Але розбіглися, розлетілися дорогами, залізничними вагонами та придорожніми каварнями. Ловлю себе на тому, що шукаю в її волоссі тонкі мереживні листочки - але, ні, простий вигорілий вузол, закріплений олівцями, й тоненька кіска з пір'їною на кінці.
Влаштовуємось на веранді, мружимось на сонці. Вона кидає погляд на яблука, на грона винограду, на заготовлені на варення баночки.
- Знаєш, цього року я не привезла нічого. Тільки камінці, - з кривою посмішкою вона дістає полотняний мішечок і витряхує на веранду - морську гальку, кілька мушельок, соломинки та порохняву.
Вилискує сонце на камінцях - й тягнеться золота струна в небо. Вона додає трохи меду до кави - й тягнеться золота струна. Вона перебирає їх і наспівує. Останній день літа.

Доки тягнеться золота струна. Зранку вона готує каву. Я знаю, що якщо поцілувати її в шию, можна відчути ледь вловний аромат повільних сонячних ранків, коли двоє разом готують сніданок. Але я поважаю її таємниці і не спускаюся на кухню, доки вона не покличе. Вдень ми збираємо яблука. Готуємо варення та джем, оладки та шарлотку - з медом та карамеллю сонячного світла. Сідаємо на велосипеди й їдемо за місто. Ласуємо пізньою малиною та стиглим золотим виноградом на маленьких сонливих полустанках в плямах рудого світла. Гуляємо містом - вишукуючи закапелки і закамарки, горища янголів і сходи в небо. І ще можна танцювати босоніж на траві чи на піску. Ще можна гойдатися на вербовому гіллі і лежати в високих травах - дивитися на сонце в річковій воді. На золотих хрестах. Насподі хмар. Доки дозрівають яблука і холоне земля. Доки хмар ще можна торкнутися кінчиками пальців. Доки тягнеться золота струна. Остання золота струна...

... крізь бурштинову намистинку, що я вкладаю до конверта разом з листом.
Бережи себе.

З любов'ю і світлом на кінчиках пальців.

P.S. Я прив'яжу листа до гілки яблуні - що стукає у вікно на горищі.

 Аэнур, добро пожаловать!

@настроение: последний день лета

@темы: музыка странного сна, щоденники, The Cookbook of Good Mornings, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, Letters to the OtherSide, Gold in the Air of Summer, архив, кав'ярня, галерея, мистецтво тисячі дрібниць

Comments

[Inelle]

очень-очень красиво

[Llynn]

Inelle, спасибо))
Надеюсь со временем закончить.

[Эласия Эрленд]

люблю твои уютные записи отчего-то)

[Llynn]

Эласия Эрленд,

[Karolina Cienkowska]

Красота) Хочу твою книжку, чтобы перечитывать подряд )

[Llynn]

Karolina Cienkowska, дякую)))
(цікава ідея... тра назбирати намистинком з історій, замальовок, скетчів та рецептів...)

[ABCD1]

Так и не понял, в связи с чем была чистка, но решил подписаться, чтобы вас не терять из вида.

[Llynn]

Aerkarri Beyliar, чистка касалась устаревших дневников Избранном, потерявших для меня актуальность.
Кстати, спасибо. Я наконец заметила, что случайно (либо это был дайри-глюк) отписалась от Hester Eir. =) Пошла - исправила - возрадовалась=).

[ABCD1]

Llynn, Я наглый, да, но я спрошу - вы меня читаете? В смысле, вам дайрик открыть? Заходить будете в гости?

[Llynn]

Aerkarri Beyliar, буду. Мне интересно=)

[ABCD1]

Ок, открою)

[Гость]

Это первая запись в этом дневнике, которую я прочел.
Иду домой с мыслями положить на холст полученное ощущение... руки тянуться к маслу... мозг рисует в воображении мельчайшие оттенки цвета привязывая их к запахам масляных красок.
Спасибо за настроение и вдохновение.

[Llynn]

Гость, спасибо. Счастлива.
Рисовать - да Удачи!

P.S. Dear Лінте
вкотре перебираю оберемки листя й не знаю, як скласти листочки в листи.
Адже можна кожного разу надсилати один-єдиний листок в білому конверті. Лише один листок - клена, платана, берези - з неповторним відтінком і візерунком судин. Водночас безперечно належний певному типу дерева. Й землі, на якій виріс. Безперечно осінній. Лапатий жовтий листок клена. Впав на чоло під час суботньої прогулянки містом. Слід долоней осені.
Один з тисячі.
Що їх можна надсилати барвистими оберемками.
Потай кидати в чиїсь поштові скриньки.
Складати панно, робити квіти, вкривати лаком чи міддю, малювати - аквареллю, гуашшю, пастеллю, тушшю. Окреслювати словами.
Збирати гербарій, де кожен листок - це ключ, замок і двері. Мапа. І карта. Таро?

Вкотре перебираю оберемки листя.
Крізь несподіваний колаж, багатотомний гербарій, вишукану туш й ніжну пастель, крізь дзвінку мідь та прості оберемки листя - крізь сім покривал шовкових і вельонів мережаних - однаково світиться єдина правда. Осінь.

Я вкотре не знаю, як люди складають докупи слова.


(август, осень, декабрь - картины и янтарные бусины у меня в голове, которые пытаюсь привязать к словам, сделать осязаемыми... иногда - сложно... и каждый такой отклик - сокровище, которое напоминает, зачем. this is how you remind we what I'm really am. спасибо)