понедельник, 17 октября 2011
We'd sit 'round the fires
Pass around our guitars.
(c) Mark Knopfler
Dear Лінте,
вчора ми влаштували такий собі камерний концерт-сейшн в саду.
Збиратися почали ще на заході сонця. Жінки в довгих візерунчатих спідницях, з барвистими шалями на стегнах чи на голові, в вилинялих сорочках та потертих джинсах. Ножем з-за пояса нарізають яблука та змазують пухкі коржі масним золотим світлом. Готують пиріжки та овочеве рагу, перекидаються оповідками та чутками, жартами з присмаком перця чилі. Наспівують й мелодійно дзвенять численними браслетами, намистами та довгими сережками - срібло і мідь, пір'я та листочки, бірюза й сердоліки, глина та дерево. Їх брунатні пальці пахнуть корицею, мускатним горіхом та перцем, скручують карки курям, розминають стомлені чоловічі плечі та голублять дітей.
Чоловіки з'являються щойно в сутінках. З темним червоним вином, гітарами та м'ясом. Розпалити вогнище перед верандою. Натягти кубло з ліжників та матраців. Спекти гусей, фаршированих гречкою. Зварити пряний глінтвейн - з яблуками, гвоздикою, бадьяном і перцем. Й заправити все щедрою жменею перчених жартів.
посидіти біля вогнища
Нарешті влаштовуємось навколо вогнища. Й передаються з рук в руки тарілки та полумиски, кухоль глінтвейна та гітари. Хтось дістає дримбу, інший - гармоніку чи флейту. Підспівує та пританцьовує, а найзапальніше - діти. Хтось готує ще глінтвейн - в казанку на вогнищі. Годує дитину. Пригадує чергову байку. Нагоцавшись всмак, діти вмощуються на ліжниках послухати - про перехрестя, старого блюзмена і чорного пса, кашу з сокири і бензин з чарівного слова...
Пахне димом і прохолодою. Простягаємо руки до вогню, гріємо пальці в довгих рукавах светрів, горнемося в ліжники й щільніше тулимось один до одного.
Вона бере гітару й наспівує "ми прощаємось сьогодні з ним". Часом здається, що ще є час - в запасі. Вічність - в медвяності бурштину. Але вечір пахне димом. І разок намиста рветься в руках - розсипаються намистинки подолом...
***
...сонце, ну не можна ж так? підморгувати, вальяжно всідатись на робочий стіл - прям на папери... цілувати повіки... гаразд, але тільки на хвилинку, провітрити кімнату. А він вже тут - вітер, пахне квітами й скошеною травою. Здалося, чи прошепотів на вушко - ходімо? Зачекай! Зібрала наплічник й прочинила двері в неозору синь...
***
...ходімо...
...підморгує сонце крізь зелені коси...
...зачекай!
...ховається сонце за тонкий стан, цілує губи-черешні... а вони сміються - й дзвенить медове повітря...
...сплітається купол зелених крон... щовкова трава лоскоче босі ноги...
...стрибає сонце з кручі в річку... губиться в високих травах...
...десь там - на пагорбі - палає вогнище, лунає сміх і спів...
...буває, заплющу очі - й досі бачу її постать в полі, освітлену зірницями...
Кажуть, ніхто такої на святі в очі не бачив. Але ж долоні мої пам"ятають - шовкові коси трави, гарячу плоть землі, спраглу зливи... На ранок руки пахли лепехою - як її шкіра...
На ранок, як виліз з шатра, палахкотіло вогнище - попри мряку - й запаморочливо пахла свіжа, щойно зварена, кава в казанку... та шкварчала яєшня... Примари не готують каву та яєшню... чи не так?
вихором іскр котиться схилом вогняне колесо...
***
...потяг рушає, набирає швидкість, потяг летить - на південь.
Вітер мимохідь обнімає й куйовдить волосся. Сонце цілує в ніс й біжить по вагону.
П"ємо вино з залізничною водою, ламаємо хліб, танцюємо в тамбурі... оповідаємо байки й ночуємо на вокзалі - до першого автобуса...
***
...ходімо...
...кожного ранку дертись на гору, що її ласкаво кличуть Пік Інфаркта, - повз вцілілий вівтар на теменосі - "Хайре" - назустріч сонцю, що виринає з лиману, купам вибілених кісток, черепків, намистинок, уламків черепиці, каміння та скла. Щедро замісивши з потом, вином та жартами - збираємо докупи, цементуємо наєдно - уламки минулого, себе, міф?..
...повітря дрижить і плавитися на сонці... варто моргнути зайвий раз - і що ти побачиш, як відкриєш очі? Гамірну невимушено нахабну банду волонтерів-археологів? - чи шумовиння базару на агорі? Та чи є хоч яка ...
***
... різниця? де митися - в душі, під шлангом чи з пляшки? що їсти? а гей би і плов з равликами, якщо вже їх так густо понавилазило після зливи... спільними зусиллями зрештою можна навар"ятити на справжнє застілля... хто й як довго носив светра, який тобі по-братськи дали, коли намета роз#**** під час зливи й всі речі вимокли вщент?.. скільки людей після зливи напхається спати в один сухий намет? що додають для міцності в місцевий шмурдяк і яке пійло тобі дали посьорбати, щоб зігрітись? за скільки кілометрів - в якій країні - живуть підлітки, які зараз лабають концерт - гітара, вокал, барабанна установка з каструль, бідонів та підручного хламу? що на нас чекає в іншому житті - в іншому світі - за шлагбаумом? скільки кому лишилось? бо ж тут у вічному місті просякнуті соняним медом, вином і полином ми вічно...
***
...вічно молоді...
...трохи впорядкувавши підмочений зливою табір, збираємося на березі під Вербою. Горнемося у вцлілі сухі спальники навколо вогнища... Потягуємо вино. Підспівуємо гітаристу. Обмінюємось палкими клятвами та феньками - на вічність тривалістю в літо. В духмяній темряві на денці скіфоса зелених пагорбів так легко загубитись... помилитись на кілька десятиліть, ба навіть тисячоліть... Бо чи ж не тут був андрон? Й може шанованого заможного власника та його гостей розважали гетери - танцюючи, як я для тебе...
...загрузнути в солодкій знемозі - мов у бурштині - вічно молоді... вічно...
***
... п"яні...
...від золотого вина, розлитого в повітрі...
... від шалу простого ритму, що виривається зі старенького застудженого радіо... ритму, одного на всіх...
... від простеньких літніх чар...
...спалахує вогнище... свічки на піску... імпровізовані віяла з туалетного паперу... іскри в очах... спалахують зорі... так близько...
***
...ще 850 сходинок. Врізаних в руді скелі Тигрячого мису. Залитих полуденним сонцем. Оповитих плющем.
...вузенькими кам"яними сходами тягнеться вервечка юнок. Лишивши баули та розмови, йдуть туди, де понад скелями сяє біле каміння Храму...
...шалено стукотять барабани...
...крок, ще крок...
...в повітрі розлитий п"янкий аромат степових трав і соснової глиці...
...з брили на брилу...
...між гіллям промениться на сонці лазур...
...випростатися на краєчку скелі - тонкою струною проти вітру...
...й злетіти в безмежність золота і синяви...
...до моря - 850 сходинок. 850 сходинок в легкість. В небо...
***
...привіт, сонце, вітаюся, видершись на краєчок скелі, - й стрибаю в шумовиння хвиль...
...в твоїх усміхнених очах - золоте сонце.
...сонце в волоссі. Сонце і вітер. Крізь ребра...
...сидимо на краєчку мису світу з гітарою, вином і сиром...
...й зорі, мов вишні, зриваємо губами...
***
...руді іскри линуть в небо, але зорі вже високо, все вище і вище - не дотягнутись.
Ми посміхаємось один одному крізь полум'я. Горнемося щільніше і сплітаємо пальці. Перебираємо бурштинові намистинки - мусить вистачити до наступного літа.
Зранку прохолодно і пахне димом. Я знаю, в прозорому блакитному небі порвалася перша золота струна.
Бережи себе.
З любов'ю і теплою шаллю.
P.S. Листа я випадково спалила. Але, певна, тобі це не завадить. послухати Cherokee Girl
Playlist - Summer 2011
@музыка:
round the fire
@темы:
музыка странного сна,
The Cookbook of Good Mornings,
МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ,
Letters to the OtherSide,
Gold in the Air of Summer,
архив,
галерея,
мистецтво тисячі дрібниць
-
-
17.10.2011 в 00:42Olbio 2010
-
-
17.10.2011 в 00:57-
-
17.10.2011 в 21:03-
-
18.10.2011 в 00:34-
-
18.10.2011 в 00:58-
-
31.12.2011 в 19:02