воскресенье, 20 ноября 2011
-picture-MOV_a1715052_b.jpg)
До початку сеансу півгодини. Потягую подвійний експресо і розглядаю натовп.
Чудовий вечір. Димний. Чорнильний. Стікають воском ліхтарі. Й тремтить павутиння гілля.
Щоб хоч трохи стримати тремтіння, пошепки наспівую.
Боляче не буде, сонце. Обіцяю.
Дідько! Все так добре починалося. Столиця - багатообіцяючий величезний подарунок в хрусткій обгортці. Хто б міг подумати, що мене вистежать так швидко.
...трохи відірвався. Кілька хвилин. Зникнути. Вдягнути шкіру навиворіт. Розчинитися в натовпі.
А от хоч би й серед кінотеатру.
О! Яка гаряча штучка! Крихітко, я просто втрачаю голову! - голосно видихаю і підморгую їй, пригортаючи до себе й цілуючи - холодні солоні губи.
Обнімає, хапаючи однією рукою за сідниці, - й в очах грають бісики... пройшли... Що може бути простіше, ніж заховатися прямо під носом? Що може бути банальніше, ніж пристрасна закохана парочка? Запускають. Ходімо? - посміхаюся. Вона посміхається у відповідь, бере мене під руку й веде до залу. Чарівна бестія з холодними губами.
приєднатися до глядачів?Класно! Кінофестиваль. Хрусткий багет. Зернятка кунжута - збираєш губами з моїх долонь. Велетенський стакан лате. Піна на твоїх губах - солодка від кокосового сиропа. Гладиш спинку під короткою курточкою. Кусаєш за шию - ледь стримую стогін.
Чекай. Навколо ж люди. Чхати! ...якщо зігріємо комусь самотній вечір - тим краще. Коли кусаю твоє холодне вушко - на мить забуваєш, як дихати.
Заплющую очі і щільніше загортаюся в твоє довжелезне драпове пальто.
Зараз. Ще трохи. Зачекай. Вимкнеться світло в кінозалі. І якщо не озиратися - відчуватиму, ти поруч. Морозним диханням на шиї.
Певна, тобі буде цікаво. Подивитися - як бореться маленька людина. Але... Для чого - слова? Крик. Метушня. Коли... Холодно. Це нічого, сонце. Я звикла. Головне - ти поруч. 84'00''.
Сонце, будь ласка. Сонце, послухай. Тікай. Зараз. Тікай. Забирайся звідси. Сонце...
Як важко достукатися до тебе - з того боку. Боляче. Я знаю, що боляче, сонце. Крізь товстий шар криги - не докричатися. Будь ласка. Не зараз. Ще рано. Я почекаю. Сонце. Якби можна було помінятися місцями. Якби можна було домовитися - будь-з-ким. Закласти - все. Сонце. Тікай. Тікай. Тікай. Негайно! Сонце...
...оглушливо - нестерпно - б'ється серце...
Послухай, мені часом також хотілося вити від безсилля. Зціпити зуби і набити комусь пику. Але... Послухай, раптом це безглуздо? Для чого слова? Для чого насилля? Коли можна сильніше пригортати тебе до себе - таку теплу і рідну. Цілувати в маківку... Послухай, мусить бути інший спосіб. Ми... ми посадимо дерево. Сонце, весною, ми обов'язково посадимо дерево. Два. Три! Ми можемо - make the difference. Разом - ми можемо все.
Вони кажуть, це юнацький максималізм. Вони кажуть, подорослішаєш - зрозумієш. Що зрозумію? Що нічого не можна змінити? Що залишається задихатися смердючим повітрям міста, жерти американське сміття в обідню перерву - з повним ротом лайна від - всіх! - скніти над паперами, втикати в ящик - і знати, кожної миті - зараз - навіть зараз - падає ще одне дерево... Ти казала, що якщо знайти слова... Але впала, як дерево... Підкошене... Доки... Коли на очах знищують все, що має значення... хочеться винищити, випалити, вбити всіх, кожного, кожного-хто-причетний... хто мовчки жере лайно і кладе! на все! товстий #*!!
...всіх їх... всіх... всіх...
...коли кричиш, кричиш! рвеш горлянку! і - ...ніхто... не чує... що ще робити? що робити? що-мені-робити?
Доки кусаєш мою шию, поверх голови розглядаю зал. Закохані парочки - занадто задоволені собою, щоб цікавитися іграми... Дівчатка - нафарбовані дівчатка на шаровому фестивалі американського кіно. Ненафарбовані дівчатка - з відблиском пожеж у мокрих від сліз очах... З шийками, що однаково пахнуть молоком. Нудно... Дівчатка, що сплять з привидами... Хижаки на полюванні... Хех...
...хлоп'ята... хлоп'ята? Знавіснілі хлоп'ята з побілілими губами... Що ось-ось вибухнуть від болю, гніву і страху... Ну, хоч щось...
Шшш... Гасять світло. Десять. Дев'ять.
Ні. Не спиняй його. Такого ще не було.
Поцілуй мене.
Відчуваєш гарячу хвилю?
Політ на кінці розпеченого нерва.
П"ять. Чотири.
Red Square Production.
...в очах у тебе синьо і широко...
...якби я міг...
...холодно...
Три. Два.
Сонце, весною ми посадимо дерево.
"Нам выпала высокая честь сказать сердечное спасибо товарищу Брежневу за то, что мы живем в стране счастливого детства... УРА!"
...й зовсім поруч розсміялася жінка...
Листопад. Павутиння гілля проти темно-синього неба. Тонкий перший лід. Танцювати в парку. Обговорювати за кавою "Фестиваль американського кіно "НЕЗАЛЕЖНІСТЬ" в кінотеатрі Київ, 17-20 листопада.
...а замість очікуваного "IF A TREE FALLS" дійсно показали "MY PERESTROIKA"=) Дамодара,
Катарина Солнечная, welcome!
@темы:
ссылки,
Афіша,
музыка странного сна,
МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ,
архив,
галерея
-
-
19.12.2011 в 00:01-
-
19.12.2011 в 02:00Цікаво. Корисно. Варто подумати.
-
-
19.12.2011 в 02:32Учебники еще у тебя? Может, как-то словимся? Но я надолго не смогу вообще.
-
-
19.12.2011 в 10:44Будеш знати - коли, пиши.
Щасти.
Буду рада бачити.
-
-
20.12.2011 в 01:33А озвучь свое расписание по вечерам и выходным?
-
-
21.12.2011 в 17:11Розклад - хаотичний.
Точно зайнята ввечері у вівторок і четвер.
Інші дні - ситуативно. Краще зв"язуйся, як матимеш час.
-
-
25.12.2011 в 06:07