All we are is dust in the wind. Stardust

"Если не знаешь, куда идёшь, любая дорога тебя туда доставит."
"Ни одно желание не дается тебе отдельно от силы, позволяющей его осуществить".
"Мы не способны изменить длительность своей жизни, но мы можем сделать что-то в отношении ее широты и глубины."
via Голландская рулетка
Радісно. "Ни одно желание не дается тебе отдельно от силы, позволяющей его осуществить".
"Мы не способны изменить длительность своей жизни, но мы можем сделать что-то в отношении ее широты и глубины."
via Голландская рулетка
Слухати дріботиння дощу. Розглядати тіні дерев, смужки світлофорів та ліхтарів на мокрому асфальті. Всотувати й нанизувати рядочки образів.
Радісно.
Відчувати пучки пальців - вже трохи загрубілі, але й досі не звиклі до струн. Імпульс, що проходить крізь руки під час стрільби. Що пронизує тіло в танці. Відгукуючись на кожен порух музики. Дощ на обличчі. Акварель на пальцях і шершавий папір. Хрусткі горіхи. Свіжу випічку. Гарячу каву. М'якість картатої сорочки. Тепло обіймів та поцілунків.
Радісно.
Танцювати в колі. Передавати гітару й співати - навколо вогнища. Тулитися на кухні - з кавою та печивком, з олівцями і намистинками - й штурмувати мозок щодо спільної каварні-майстерні. Гнати разом біса й вар"ятити.
Радісно - вкотре запалювати свічку й повне горнятко світла передавати по колу.
Коли в тисячу голосів славимо світ, "який мереживо казкове".
Радісно - роззиратися навкруги. Щоб побачити сяючі обличчя - тих, хто в колі. Тисячі вузиків та ниточок, що зрештою звели та пов'язали нас разом. Звивисту стежку кроків і крочків - рішень, зустрічей, вмінь, спільних справ - не завжди помітну крізь різнотрав'я. Радісно - кожним подихом
...хоч мені й досі складно - підбирати слова. Може, у когось є поради та побажання?=)
Чомусь хочеться запостити вірш Антонича, який дуже люблю:
Крилата скрипка на стіні,
Червоний дзбан, квітчаста скриня.
У скрипці творчі сплять вогні,
Роса музична срібна й синя.
В квітчастій скрині співний корінь,
П’янливе зілля, віск, насіння
Та на самому дні три зорі,
Трьох перстенів ясне каміння.
В червонім дзбані м’ятний трунок,
Зелені краплі яворові.
Дзвони, окриленая струно,
Весні шаленій і любові!
Підноситься угору дах,
Кружляє дзбан, співає скриня.
І сонце, мов горючий птах,
І ранок, спертий на вориння.
"Світ який - мереживо казкове"
Дякую. Вірш - чудовий.
"Або в поля, як на зелену прощу –
читати вірші травам і вітрам!...
І постарайтесь, я вас дуже прошу,
щоб явір тихі сльози витирав,
щоб небо, нахилившись, наслухало,
щоб завше був натхненний соловій...
Хвалу воздавши часові зухвалу,
звірят і пастухів благословіть!..
Отож – на світ, за діло, чарувати!
Агов, мої маленькі чортенята!" (Ю.Андрухович)