В Каппадокi1 вiдчува?ш, як сплива? час. Як все мина?. Слуха?ш, як мiльйони рокiв осипаються скелi, як приходять та зникають люди... Все мина?. Все мине. Все мiня?ться. Немов слiди на пiску. I чи не вперше прийма?ш це - легко, спокiйно...
1 день в Каппадокi1
Перший день в Каппадокi1 провели, блукаючи долинами - Червоною та Рожевою (пiсля того як Маша попрацювала, а я позаймалась з Озге). Пролазили крiзь чагарi та тунелi. Ходили помiж валунiв та димарiв фей. Гладили шершаве камiння. 65 млн рокiв тому виверження вулканiв, а потому дощi, сонце i вiтер витворили цю унiкальну мiсцину, схожу на мiсто фей. Тим паче, що денеде в скелях видно вiкна, дверi та орнаменти - колись, в столiттi так 6, тут оселилися першi християни, переховуючись вiд ворогiв. Тепер тут знов порядкують дощi i вiтер. Тиша та птахи. Лише часом заносить подорожнiх, як Маша i я, таких маленьких та скороминущих серед стародавнiх скель. Але ж i скелi теж минають. Блука?мо, мовчимо та слуха?мо - як сплива? час.
Ми заходили в Червону долину зi сторони панорами бiля Ортахiсара (вхiд - 2 лiри) та одразу спустилися вниз, вдолину. Тож за весь час лише кiлька разiв зустрiчали мiсцевих в порожнiх кафе (робити нiчого, тож вони теревенли з нами та пригощали ча?м) або ж iнших туристiв (бiльшiсть з них привозять автобусом подивитись панораму та пофоткатись в окремих розкручених мiсцях, тож на стежцi в долинi майже безлюдно).
Цивiлiзацiя зустрiла нас в Чавушинi, покинутому грецькому мiстечку, яке наново заселили турки та тепер активно розбудовують туризм - готелi, ресторани, конi, квадроцикли, турецькi танцi та вино на терасi. Проходили повз готель, господар якого довго запрошував до себе, а зрештою визвався показати нам скельне мiсто та монастир. Краса вража?. Зали церкви. Ру1ни замку Учхiсар на горизонтi. Крихiтнi стрiхи Гьореме. Казковi димарi фей. Щебет птахiв. I вiтер...
Попри небезпеку забралася на верхiвку - сонце сховалося за грозовi хмари, зате я розхвалила 2 молодим австралiйкам каучсерфiнг.
Ми вiдмовились вiд продовження бенкету з вином та танцями. I Азмет закинув нас на сво?му скутерi в Гьореме. Сидимо втрьох, вчепившись один в одного, вiтер свище. Неповотрна подорож. Не вiзьмусь повторити на тверезу голову. Злiзаючи, Маша обпекла ногу, тож наступнi кiлька хвилин ми бiгали в пошуках свiжого яйця (виявля?ться, бiлок знiма? опiк). Нарештi в одному з кафе офiцiант вловив наш розпач та покликав колегу, що говорив англiйською, - сирiйця Басселя, що проводить археологiчнi дослiдження в Каппадокi1 - i взагалi дуже милий та турботливий хлопець. Так що, яйця об'?днують людей, прям склеюють. Гроза нарештi досунула до Гьореме, тож з телефона Басселя подзвонили Гьокаю- i наш чудовий хост без питань погодився при1хати забрати нас. Чекали його на автостанцi1, мокрi та божевiльнi, cмiялися, спiвали та танцювали.
Одним словом, чудовий день 
+3 photos
Вопрос: Понравилось?
| 1. Да :) |
|
8 |
(100%) |
|
|
|
| Всего: |
8 |
@темы:
щоденники,
Дай мне напиться железнодорожной воды,
галерея