Щоденники: Митт?востi

суббота, 08 августа 2015

09:06

Llynn

All we are is dust in the wind. Stardust

2 день в Каппадокi1
Ранок вже звично почина?ться з кави, мiцного чаю та мiсива на снiданок (запаренi пластiвцi з м'яким сиром i соусом, найкоаще - кукурудзянi). Потiм чимчику?мо в центр - в кафе Зейтiн, Маша - працювати за компом, а я - займатись з Озге англiйською. Продовжу?мо соромитись, коли нас пригощають ча?м та обiдом, але ж Ертурула, господаря, не проведеш "По очах бачу, що голоднi. Aну бiгом пообiдали".
На 2 день хотiли подивитись Гьореме та Аванос. Господар сусiднього магазинчика Алi спершу визвався посадити нас на автобус, а там вирiшив покатати нас околицями на сво1й машинi - Зелве, Пашаба, Аванос та Гьореме. Вiн- гiд та чудово зна? японську. На жаль, у зв'язку з вiйною в Сирi1 японських туристiв цього сезону браку?. Зате у нього був час та натхнення показати красоти нам.
В будиночку в Пашаба, де колись, кажуть, жив св. Сiмеон, особлива атмосфера спокою та прийняття. Алi помiтив нашi з Машею обличчя i поцiкавився, чи ми молимось. Так зав'язалась розмова про релiгi1 та культури, про подiбностi мiж ними, бо бо ж знов-таки людям потрiбнi злагода, вза?морозумiння, безпека. Алi посмiха?ться: "Якби всi люди були такi хорошi, ми б жили в раю". Ранiше я б одразу погодилась. А тепер... "Не впевнена, що люди можуть жити в раю. Хочеться, щоб було незмiнно добре. Але ж все - мина?, все - мiня?ться. I змiни лякають людину чи не найбiльше". Роззираюсь навколо: казковi долини, утворенi мiльйони рокiв тому виверженням вулкана, стародавнi християнськi поселення, сучаснi турецькi кафе та туристи з рiзних куточкiв свiту. Скелi потроху руйнуються - колись 1х не стане - зми?, мов хвиля слiди на пiску, - i на 1х мiсцi буде щось iнше. Бувають такi особливi митi, як в Пашаба, коли усвiдомлю?ш це кожною клiтинкою. I не ляка?шся.
А тур трива? - Алi везе нас в Аванос, серце турецького гончарства, в одну з майстерень-магазинiв. Льолi! Виглядаю як дитина в магазинi iграшок. Яка ж я рада - знову вiдчувати, як кавалочок глини в руках перетворю?ться на полумисок, бачити, як створю?ться краса - як виточують, розписують, глазурують.
З кожним ковтком чаю, з кожним рухом, яким суголошу мелодi1 сазу, - крiзь тiло промiння.
На Гьореме вже не вистача? анi часу, анi сил вбирати новi враження. Тож ми просто мовчки спостерiга?мо, як сiда? сонце.
Поночi сидимо на пагорбi на Ургюпом, потягу?мо вино та теревенiмо. Милуюся зоряним небом. I наспiвую чудову турецьку пiсню, Gesi baglari...
Дякую за чудовий день.

+2 photos

Вопрос: Понравилось?