All we are is dust in the wind. Stardust
О 7 ранку я їду на роботу до школи - з околиці Правого берега на Лівий. Коли проїжджаємо міст через Дніпро - радію, мов дитина, - бризкам сонця у воді, зеленим схилам з золотими маківками церков... Сонце немов голубить: "Доброго ранку!"
На роботі бува - попри всі вади системи - вдається поговорити: про прогулянки дахами та закинутими будинками міста, про чарівну владу кави, антиутопії та автостоп. Пожартувати. Обмінятися поглядами порозуміння. І раптом так чітко й радісно усвідомлюю: оцей вияв довіри, ця можливість побачити диво становлення тягне мене до школи. І зрештою, мабуть, допомагає пережити ідіотизм, шум та навантаження. Бо ж дитина - це можливість, обіцянка дива. Й так кортить побачити, як вона "проклюнеться з яйця".
Під час "вікна" можна випити міцної кави з фургончика навпроти - помовчати, помилуватися вихором золотого листя. Послухати кілька улюблених треків. Попоїсти врешті-решт - бананів чи канапок з помідорами. Адже ніщо так не додає сил і не покращує настрій, як вчасно підкинуте пальне.
А після роботи ми сходили на пленер - помалювати казкові будиночки біля Золотих воріт. Здорово бути в компанії таких же психів - себто людей, які тебе розуміють. Радіти підтримці, вчасно позиченому теплому светру, помаранчевим ліхтарям, ультрамариновому небу... - здійсненню мрій, появі нових задумів та відчуттю, що тепер вдається краще.
Ввечері можна вертатись доріжкою на межі парку та лісу, вдивлятись в зелену ще гущавину - та вдихати пряний аромат палого листя. Здається, медвяні ліхтарі підморгують, а золоте листя лагідно шарудить вслід "Добраніч".
Зігрівшись ароматним чаєм та теплом розмов з найріднішими, зручно вмощуся в гнізді з ковдр та прошепочу небу за вікном "Надобраніч."
Серед звичайного робочого дня щедра осінь підкидає ще чарівного зілля в аптечку простого тепла. Дякую.
photos
На роботі бува - попри всі вади системи - вдається поговорити: про прогулянки дахами та закинутими будинками міста, про чарівну владу кави, антиутопії та автостоп. Пожартувати. Обмінятися поглядами порозуміння. І раптом так чітко й радісно усвідомлюю: оцей вияв довіри, ця можливість побачити диво становлення тягне мене до школи. І зрештою, мабуть, допомагає пережити ідіотизм, шум та навантаження. Бо ж дитина - це можливість, обіцянка дива. Й так кортить побачити, як вона "проклюнеться з яйця".
Під час "вікна" можна випити міцної кави з фургончика навпроти - помовчати, помилуватися вихором золотого листя. Послухати кілька улюблених треків. Попоїсти врешті-решт - бананів чи канапок з помідорами. Адже ніщо так не додає сил і не покращує настрій, як вчасно підкинуте пальне.
А після роботи ми сходили на пленер - помалювати казкові будиночки біля Золотих воріт. Здорово бути в компанії таких же психів - себто людей, які тебе розуміють. Радіти підтримці, вчасно позиченому теплому светру, помаранчевим ліхтарям, ультрамариновому небу... - здійсненню мрій, появі нових задумів та відчуттю, що тепер вдається краще.
Ввечері можна вертатись доріжкою на межі парку та лісу, вдивлятись в зелену ще гущавину - та вдихати пряний аромат палого листя. Здається, медвяні ліхтарі підморгують, а золоте листя лагідно шарудить вслід "Добраніч".
Зігрівшись ароматним чаєм та теплом розмов з найріднішими, зручно вмощуся в гнізді з ковдр та прошепочу небу за вікном "Надобраніч."
Серед звичайного робочого дня щедра осінь підкидає ще чарівного зілля в аптечку простого тепла. Дякую.
photos
Вопрос: Понравилось?
| 1. Да :) | 7 | (100%) | |
| Всего: | 7 | ||
-
-
12.09.2015 в 11:21Обмінятися поглядами порозуміння. І раптом так чітко й радісно усвідомлюю: оцей вияв довіри, ця можливість побачити диво становлення тягне мене до школи. І зрештою, мабуть, допомагає пережити ідіотизм, шум та навантаження. Бо ж дитина - це можливість, обіцянка дива
Это то, что и меня держало в колледже. Несмотря на весь идиотизм системы.
-
-
12.09.2015 в 20:51