четверг, 07 мая 2009
22:05

Люмера - в музиці

Llynn
All we are is dust in the wind. Stardust
07.05.2009 в 17:14
Пишет  Klod:

Mieczysław Fogg - Ostatnia niedziela (1936)


URL записи

Ця музика линула вулицями Люмери після революції - понад каналами, бруківкою, гострими носами найтігал, понад шпилями і жіночими капелюшками. Коли туман ще був бузковий...

Післяреволюційні "Загублені" - це джаз, це чарльстон, це свінг.

Третє покоління віднайде для себе танго. І фламенко.
До війни лишилося 7 років.

У танці Сари - на вістрі ножа - траспі - вони прочитають свою долю.

Революція (відома як громадянська війна, відома як Аншлюс) скарала на горло Leothe Люмери (Озо-Лінту, Горобчик). "Пісня із зашморгом на шиї".

Німі, тепер вони говоритимуть своїм тілом.
До війни лишилося 6 років .... днів.

to be continued...

UPD liuthan (гот) - співати, liuth - пісня, а десь так (Леота) повинна виглядати староанглійська версія) *коментар*
UPD 2 Niht'gala (написання, як і вимова варіюється, найчастіше найтігала) - це люмерський човен (основний вид транспорту у місті), вельми подібний до гондоли. Про найтігалу, "Ту, що чарує опівночі", ми ще поговоримо

@настроение: Nostalgie

@темы: маргіналії, музыка странного сна, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, У пошуках утраченого часу, Сорочье гнездо, Місто, галерея, На іншому боці Місяця

URL
Комментарии
07.05.2009 в 20:05

Llynn
All we are is dust in the wind. Stardust

URL
07.05.2009 в 20:15

Llynn
All we are is dust in the wind. Stardust
Mieczysław Fogg & Ork. Syrena Rekord pod dyr. Henryka Warsa Może kiedyś (Innym razem) Foxtrot z filmu „12 Krzeseł"( Foxtrott from the film "Twelve Chairs"), Syrena-Electro 1933
www.youtube.com/watch?v=a3to5aAYqF4
URL
07.05.2009 в 20:18

Llynn
All we are is dust in the wind. Stardust
URL
07.05.2009 в 20:23

Llynn
All we are is dust in the wind. Stardust

URL
07.05.2009 в 20:25

Llynn
All we are is dust in the wind. Stardust
www.youtube.com/watch?v=DW7CuJ3qyKQ
Les fleur sont des mots d'amour
URL
07.05.2009 в 20:27

Llynn
All we are is dust in the wind. Stardust

URL
07.05.2009 в 20:30

Llynn
All we are is dust in the wind. Stardust

URL
07.05.2009 в 20:38

Llynn
All we are is dust in the wind. Stardust

URL
07.05.2009 в 20:47

Llynn
All we are is dust in the wind. Stardust

URL
07.05.2009 в 20:49

Llynn
All we are is dust in the wind. Stardust

URL
07.05.2009 в 20:51

Llynn
All we are is dust in the wind. Stardust

URL
07.05.2009 в 21:09

Llynn
All we are is dust in the wind. Stardust
www.youtube.com/watch?v=fNv9lsOe3VY
Les feuilles mortes - by Julliette Greco
URL
07.05.2009 в 21:30

Llynn
All we are is dust in the wind. Stardust
URL
08.05.2009 в 00:42

Karolina Cienkowska
Trust your heart, and trust your story.
До речі. В мене ж теж було слово Leothe - Leothe Skeore ( Star-in-Exile, leothe - exiled) ))
А що таке найтігал?
URL
20.05.2010 в 20:16

Llynn
All we are is dust in the wind. Stardust
Ostatnia niedziela - Последнее воскресенье

текст
URL
24.06.2010 в 00:53

Llynn
All we are is dust in the wind. Stardust
Юрій Андрухович

Танго "Біла троянда"

Десь поміж двадцятими, поміж тридцятими,
Поміж дахами, балконами й вивісками,
В надвечірнім затемненні сніжного міста,
Снується танго безпритульне,
Вигадане студентом консерваторії на узбіччі хідника
З допомогою акордеона, романтичних уявлень і голоду.
Акордеон виливає таку арґентинську пристрасть,
Аж у серцях перехожих попівен спиняється кров,
І мандрівні папіросниці гостроплечі
Чорну фарбу виплакують з тихих очей,
І газетні хлопчиська в картузиках
Тупочуть у такт босоногими черевиками,
І нетанучі профілі хутряних пасажирок
Напівобертаються з авт і фіакрів,
А меланхолійний добряк поліцейський
Відпускає, зворушений, з Богом дільничного прошака —
перші ніжні поривання
поцілунки і зітхання
і твоя тремтяча рука

І кожен музичний мідяк — це визнання,
Це шанс не померти з голоду, стати ґенієм,
Перепустка до ювілейного залу,
Десь поміж п'ятдесятими й шістдесятими,
Де статурне сопрано і тенор з широким ротом
(і коли він його роззявляє —
на люстру летять солов'ї),
Де вишивана публіка так достигає оваціями,
Ніби чорна хмара гнівним дощем,
Де медалі, і лаври, і сльози на бюстах хористок,
Де немає зимового танґо, забутого ще у тридцяті,
А колючі, мов терня, красуні тобі несуть квіти,
І шукаєш у пустці невидимий акордеон,
Але профіль тінистий напівобертається в ложі,
Щоб тобі посміхнутись прихильно,
Щоб закликати поночі, ніби в утрачений сад,
У прожиті міста, у стемнілий, віддалений рай —
перші неспокійні ночі
перші муки снів дівочі
і найперше слово — кохай

Наче в мушлю сповзав ти по сходах додолу,
Обіймаючи акордеон, мов талію прачки,
І невже це був ти, і невже ти до танцю їм грав,
Цим невмитим гостям опівнічних прокурених кнайп,
Цим укладачам бруку і швачкам,
Вуглярам, ковалям, копачам, сажотрусам, повіям,
І невже це вони, проштовхавшись до твого плеча,
Все горланили: «Білу троянду-у!»
І за першими тактами більшали очі
Недорослих танечниць, що, вену вколовши,
Вилітали попарно на світло, немов на поміст,
І здіймалися білі ключиці в поривній задусі…
І тоді в цьому димі, в цих випарах, там,
Поміж двадцятими, поміж тридцятими,
Так розмито й непевно напівобертається профіль,
І ти ладен померти, і знову це танґо, і знов —
перші клятви і моління
перші стогони й боління
і таємна перша любов…
URL

Расширенная форма

Редактировать

Подписаться на новые комментарии
Получать уведомления о новых комментариях на E-mail