Laudate Dominum...

[Llynn]

Десь по 4ій. Ранок.

Вночі ряд за рядом плелася чергова фенечка. І зринали рядки відомих і невідомих пісень.

"Вийди, змучена людьми"
Вийди, змучена людьми
І одурена думками,
Снами, мріями, казками,-
В лісі будем тільки ми.
В лісі дзвонять солов’ї,
Виливають щастя в звуки,
Виливають в звуки муки
Світові...

Вийди! Я нарву квіток
І встелю тобі дорогу
Як улюбленій, - як Богу,
Бо єдиний ти мій бог.
Вийди, в муках каяття
Я обмиюсь сліз дощами
І терновими кущами
Я ще раз пройду життя.
Стану я в своїй крові
Наче голуб білий стану
І розкрию свою рану,
В рані - рани світові.

І коли б уста твої
Не скривилися в прокльони,
В мене в серці вдарять дзвони,
Заспівають солов’ї.
З небом, з Богом я зіллюсь,
Сяйвом Вишнього з тобою,-
Кожний нерв зроблю струною,
Сам я арфою зроблюсь.
Як блаженний, я піду
Вгору кручами, ярами;
Буду ставить тобі храми,
Доки в небо не ввійду.

(с) Кому вниz

Чекала схід сонця.
Дивовижну владу має схід сонця над людською душею.
З кожною миттю, як світлішає небо, наче очищуєшься і народжуєшся знову.
І відчуваєш Присутність. У кожному подиху, у вранішній тиші, у запахах літнього зела, у цвіріньканні пташок, у гіллі дикого винограду, що оплітає балкон.

Божественне диво сходу сонця... схопити й втілити словами... (не)можливо

Всі відтінки блакитного і сірого, міняться, граються. Де б то хист художника чи поета, щоб передати ту красу...
Сріблясті, перламутрові, сизі хмаринки пливуть небом, наче їх жене швидка течія.
Я бачу драконів. Одна (дівчина - судячи з її розкіщного гребеня) схилилася низько-низько... Споглядає. І я бачу її променисті очі крізь товщу небес - наче крізь воду. Наче ми живемо на дні швидкоплинної річки. І піднявши очі, бачимо тих, що схилились понад водою. На тому боці неба.
Річка йде дрібними хвильками, аж от поважно пропливає велечний лебідь. Його перламутрове пір'я видається халцедоновим - крізь товщу небес.
Міниться небо - сплива за водою. До якого моря несеш свої води?
І з кожною хмаринкою спливає намул з душі. І вона сповнюється благодаті.

Gloria in excelsis Deo.

...Приходять на згадку слова меси, співаної на хорі.

Щедре небо благословляє дощем.
Кидаю все, біжу на вулицю...
Краплі дощу - свята вода.

Panis angelicus fit panis hominum

Кожна краплина - очищення від скверни.
Кожна краплина втамовує спрагу.
Кожна краплина - радість.

Мішаються в голові колядки, веснянки, слова католицької меси.
На всі голоси - славимо Тебе. Хоча й називаємо різними імениами.

Laudate Dominum omnes gentes
Laudate eum, omnes populi
Quoniam confirmata est
Super nos misericordia ejus,
Et veritas Domini manet in aeternum.

Сім срібних ключів від Вод Небесних. І хліб наш насущний. І дар життя, плід у чреві Матері.

Ave, Maria, gratia plena...

...шепочу безтямно...
Омита дощами, вертаюсь додому. Зберігаючив грудях пломінь небесної благодаті.

et lux perpetua luceat

Дай Боже! Дай Бо! Золотом променів вмивається світ.

3 липня 2009 року.
4-8 ранку

@настроение: Laudate Dominum

@темы: щоденники, The Cookbook of Good Mornings, МАГІЧНИЙ ТЕАТР ТІЛЬКИ ДЛЯ БОЖЕВІЛЬНИХ, галерея

Comments

[Llynn]

І сяйво вранішнього сонця супроводжує кожну хвилину дня.
Коли пораєшся в хаті.
...Миєш вікна... Як же ж можна, щоб очі дому були запльовані?
Коли драглюєш вишню на варення.
Краплинки вишневого соку - татуюванням по шкірі - стародавня жіноча прикраса.
І хочеться розповідати казок. Ритмічно чистячи вишні.

Давним-давно, аж вчора, жила маленька фея у вишневій кісточці. Жила-не тужила, вишеньки їла, росою запивала. Аж налетіла відкіль чорна ворона. Ворона-воронище. Та й склювала вишеньку. Склювала, а кісточку виплюнула. От котиться кісточка полем-городом, тресеться бічна феєчка, з ніг на голову перевертається, плаче, крильця пом'яла...

А мама тільки сміється....

[CaerRynn]

Се є невимовно гарно.

[Karolina Cienkowska]

Якраз хотіла сказати, що запис дуже правильний, такий, як треба) На нього неможливо "залишити коментар". Мяв.

[Llynn]

Karolina Cienkowska, саме те, що я хотыла почути