All we are is dust in the wind. Stardust
Повний місяць. Світло хвилями набігає на берег - на стелю.
...У Луни - срібні коси. Тіпає, чеше їх, сукає тонесеньку місячну нитку-павутинку. Крутиться колесо.
Одним оком спить, а другим - на нас позирає, все-все бачить.
Місяць і Луна, брат і сестра.
Хвилі місячного світла відступають, залишаючи на березі стелі візерунки і мушельки...
Так-то писані казки "на іншому боці Місяця".
Казки про віл-берегинь, доньок Неба. Про Полинку-Сагу. Про Рай-дугу.
Про велешок - духів лісових, польових, гірських, річкових... духи тварин, і зела, і каміння... "Велешки - суть втілення сил і Закону.
...Щоб спіло-родило в свій час. Щоб зело лікарське сило всотувало. Щоб люди Закону трималися і живого не шкодили..."
Велешки з очами звірини, з листям-зелом в косах, з волохатими вухами - вовчими, рисячими, оленячими...
Не хороші, не пагані - суть Правда, втілення Закону.
Про Дайне-Катхі, Мисливицю, - верхи на Золотій Рисі. *покровительку вольхаррського роду Кішки*
"В душі кожної жінки лишила вона слід своєї лапи."
Про Вишню, Шеріму, її гребені та спиці, червону її пряжу. Кине гребінь через ліве плече - став позаду ліс дрімучий. Кине спиці з в'язанням - похилятья деревця тоненькі, з ягідками червоненькими - такі вам, гості, ворота на той світ. Котися-котися, клубочок, ген за той горбочок. А ви йдіть-но за ниточкою червоною - повз чагарі - як дійдете до дерев тоненьких з ягодами червоненькими, там-то нитка й обірветься, там-то вузлики й розпустяться. Згине ліс дрімучий з загоном ворожим.
Тільки висіти тобі, Вишня, на гілці дубовій в лісі зачарованім - бо не ликом ворог твій шитий.
А заховають кісточки твої, Жінко, закопають у сирій землі. І проростуть кісточки твої - вишнями-черешнями і горобиною.
...То що, діду, смерті нема? - А чого ж нема, дочко? Є. - Та тільки то лишень третина обода...
...Крутиться колесо...
Золотаві хвильки на синьому полі. Тесьма під рукою...
А на мене чекає море. І саги.
Буду 19 серпня. Щасти!))))
(c - Петер Северин Кройер)
www.liveinternet.ru/community/2281209/post10768...
...У Луни - срібні коси. Тіпає, чеше їх, сукає тонесеньку місячну нитку-павутинку. Крутиться колесо.
Одним оком спить, а другим - на нас позирає, все-все бачить.
Місяць і Луна, брат і сестра.
Хвилі місячного світла відступають, залишаючи на березі стелі візерунки і мушельки...
Так-то писані казки "на іншому боці Місяця".
Казки про віл-берегинь, доньок Неба. Про Полинку-Сагу. Про Рай-дугу.
Про велешок - духів лісових, польових, гірських, річкових... духи тварин, і зела, і каміння... "Велешки - суть втілення сил і Закону.
...Щоб спіло-родило в свій час. Щоб зело лікарське сило всотувало. Щоб люди Закону трималися і живого не шкодили..."
Велешки з очами звірини, з листям-зелом в косах, з волохатими вухами - вовчими, рисячими, оленячими...
Не хороші, не пагані - суть Правда, втілення Закону.
Про Дайне-Катхі, Мисливицю, - верхи на Золотій Рисі. *покровительку вольхаррського роду Кішки*
"В душі кожної жінки лишила вона слід своєї лапи."
Про Вишню, Шеріму, її гребені та спиці, червону її пряжу. Кине гребінь через ліве плече - став позаду ліс дрімучий. Кине спиці з в'язанням - похилятья деревця тоненькі, з ягідками червоненькими - такі вам, гості, ворота на той світ. Котися-котися, клубочок, ген за той горбочок. А ви йдіть-но за ниточкою червоною - повз чагарі - як дійдете до дерев тоненьких з ягодами червоненькими, там-то нитка й обірветься, там-то вузлики й розпустяться. Згине ліс дрімучий з загоном ворожим.
Тільки висіти тобі, Вишня, на гілці дубовій в лісі зачарованім - бо не ликом ворог твій шитий.
А заховають кісточки твої, Жінко, закопають у сирій землі. І проростуть кісточки твої - вишнями-черешнями і горобиною.
...То що, діду, смерті нема? - А чого ж нема, дочко? Є. - Та тільки то лишень третина обода...
...Крутиться колесо...
Золотаві хвильки на синьому полі. Тесьма під рукою...
А на мене чекає море. І саги.
Буду 19 серпня. Щасти!))))
(c - Петер Северин Кройер)
www.liveinternet.ru/community/2281209/post10768...
-
-
23.08.2009 в 22:45От чого не знала про вельшинок (велешок) так того, що вони Закон. Хоча мало що могло змінитись в тому світі за той час.
-
-
24.08.2009 в 14:07Власне тому що вони сили, а не раса (просто живі істоти), велешку просто так не візьмеш до пари, до шлюбу. Для того треба дати її людської (або якої іншої) натури - гарячої крові.
Як тобі Дайне Катхі?))
-
-
24.08.2009 в 15:18А іще стало зрозуміло чому у Луни такі розтріпані коси. Хоча це обговорювалось вже трохи раніше.
-
-
24.08.2009 в 21:00Ну, це було єдине зображення, яке я знайшла, що більш-менш відображає "степняцьку стилістику" її образу - щоб підштовхнути уяву, якою її треба уявляти...
*бутули і сагайдак included*
Якщо маєш яке інше підходяще зображення, ділися))
Мені було дивнопобачити її такою - ближчою до татар чи монголів, ніж до слов'ян чи варягів. Тобто русокосою валькірією тут не пахне
І зрозуміти, що клани Кішки і Змії - мішаної крові.
Тож хотілося дізнатися, якою бачиш її ти))
-
-
26.08.2009 в 01:35-
-
30.08.2009 в 22:59Цілком підтримую)