All we are is dust in the wind. Stardust
September, we remember you.
Bis bald.
Золотавий аромат яблук, смужки сонця, синь.
Зелена шаль. Брязкальця і намиста.
Теплий светр. На колінах Джейн Остін та Джоан Харріс.
Долоні пахнуть корицею і яблуками. І зовсім трішки ваніллю.
Долоні в муці. І фарбі. У глині та в чорнилах.
Затишок фотелю і філіжанки кави, чаю з лимоном...
Зранку повітря тягне димом. Передчуваєш цей аромат. Осені.
Соковиті плоди жухнуть - мов старі фотокарти і згоряють.
Горить осінь. Чи іржавіє?
П'є каву з коньяком.
Пахне димом. Ніздрі тріпочуть, вбираючи аромат. Стискаєш пальці, не насмілюючись торкнутись - тендітної руки, затягнутої у рукавичку. Прохолодної прозорої шкіри.
Милая N... Надолго к нам?
Тінь крил - на повіках, кружляє листя - падає - в небо - мов іскри вогнища...
Тссс... час спливає за водою, за золотаво-червоною річкою. Ще мить - і останній листок... зірветься - і полетить на захід.
Яка ж вона тоненька, ця межа, між картатою спідницею, букетом листя, гарячим чаєм з лимоном... - і бузковою глибиною присмерку, обпікаюче холодним вином у келиху...
Дощ в обличчя. Не забудь, любий: не став ножі і ножиці у раму вікна...
Змети мене з підвіконня...
По краю, по краю, глибше - до самого серця - горить і згоряє рік за плечима, крок за кроком.
Горить верес.
Рясний дощ, змокла до кісток, сміялася мов навіжена, причинна.
Дощ змиває фарби і білила, намальоване обличчя стікає підборіддям...
Ще мить... Листя іде за водою. Листя іде за вітром.
....... .......... . ..... .. ....
Bis bald.
Золотавий аромат яблук, смужки сонця, синь.
Зелена шаль. Брязкальця і намиста.
Теплий светр. На колінах Джейн Остін та Джоан Харріс.
Долоні пахнуть корицею і яблуками. І зовсім трішки ваніллю.
Долоні в муці. І фарбі. У глині та в чорнилах.
Затишок фотелю і філіжанки кави, чаю з лимоном...
Зранку повітря тягне димом. Передчуваєш цей аромат. Осені.
Соковиті плоди жухнуть - мов старі фотокарти і згоряють.
Горить осінь. Чи іржавіє?
П'є каву з коньяком.
Пахне димом. Ніздрі тріпочуть, вбираючи аромат. Стискаєш пальці, не насмілюючись торкнутись - тендітної руки, затягнутої у рукавичку. Прохолодної прозорої шкіри.
Милая N... Надолго к нам?
Тінь крил - на повіках, кружляє листя - падає - в небо - мов іскри вогнища...
Тссс... час спливає за водою, за золотаво-червоною річкою. Ще мить - і останній листок... зірветься - і полетить на захід.
Яка ж вона тоненька, ця межа, між картатою спідницею, букетом листя, гарячим чаєм з лимоном... - і бузковою глибиною присмерку, обпікаюче холодним вином у келиху...
Дощ в обличчя. Не забудь, любий: не став ножі і ножиці у раму вікна...
Змети мене з підвіконня...
По краю, по краю, глибше - до самого серця - горить і згоряє рік за плечима, крок за кроком.
Горить верес.
Рясний дощ, змокла до кісток, сміялася мов навіжена, причинна.
Дощ змиває фарби і білила, намальоване обличчя стікає підборіддям...
Ще мить... Листя іде за водою. Листя іде за вітром.
....... .......... . ..... .. ....
-
-
30.09.2009 в 02:26У тебя уже сентябрь закончился.
У меня он только начался.
-
-
02.10.2009 в 02:04Мій вересень починався наприкінці календарного серпня - десь в 20-тих.
Трошки інше відчуття...
А потім, потім буде Міжсезоння, Безпритульний Листопад. Хоча якого дідька люди вбили собі в голову, що він потребує притулку?
-
-
02.10.2009 в 02:17Межсезонье... Время новых легионов.
А вот оно уже было. И началось в середине августа.
-
-
02.10.2009 в 02:18-
-
02.10.2009 в 03:01Так)
-
-
02.10.2009 в 03:36Коли там по плану?
-
-
02.10.2009 в 03:44-
-
02.10.2009 в 03:51