All we are is dust in the wind. Stardust
"Не бойся стука в окно - это ко мне.
Это северный ветер..."
Жовтень. Медово-золотий, бурштиновий жовтень.
Ще рано. Ще цілий місяць до... Самайна?
Але у сутінках, у примарному сяйві місяця, у димно-морозному передранковому вітрі... передчуваю...
За бузковим присмерком, за сивою памороззю...
Болотні вогні.
... И Дикую Охоту.
Під холодним дощем - тоненьким парапетом мосту - за вітром, за вітром. З кожним посвистом батога репає шкіра, рам'ям спада одяг, рам'ям-листям. За вітром, за вітром. Тоненькими струмочками акварелей сплива обличчя, личина на білій масці - за водою, за водою.
Що сказати Тобі? Тримай мене, тримай міцніше! Загорни мене в плед, напої чорним чаєм з медом. Не пускай мене, не пущай! - дивитися на дощ.
Чи...
Винюхую повітря, рию носом землю...
Майже те, що треба.
Що сказати Тобі? Що сказати Тобі, коли робитиму крок - за вікно, мов у двері?
"Он молчал, пил на кухне горький чай
В час когда она летала по ночам"
Пам'ятаєш?
"Двері тобі відчиню, хто б ти не був..."
Відчини. Коли повернуся. Хто б не повернувся.
..."Она плавает в формалине..."
Это северный ветер..."
Жовтень. Медово-золотий, бурштиновий жовтень.
Ще рано. Ще цілий місяць до... Самайна?
Але у сутінках, у примарному сяйві місяця, у димно-морозному передранковому вітрі... передчуваю...
За бузковим присмерком, за сивою памороззю...
Болотні вогні.
... И Дикую Охоту.
Під холодним дощем - тоненьким парапетом мосту - за вітром, за вітром. З кожним посвистом батога репає шкіра, рам'ям спада одяг, рам'ям-листям. За вітром, за вітром. Тоненькими струмочками акварелей сплива обличчя, личина на білій масці - за водою, за водою.
Що сказати Тобі? Тримай мене, тримай міцніше! Загорни мене в плед, напої чорним чаєм з медом. Не пускай мене, не пущай! - дивитися на дощ.
Чи...
Винюхую повітря, рию носом землю...
Майже те, що треба.
Що сказати Тобі? Що сказати Тобі, коли робитиму крок - за вікно, мов у двері?
"Он молчал, пил на кухне горький чай
В час когда она летала по ночам"
Пам'ятаєш?
"Двері тобі відчиню, хто б ти не був..."
Відчини. Коли повернуся. Хто б не повернувся.
..."Она плавает в формалине..."
Ступить на стылый асфальт по ту сторону.
Ты вернешься не той и не туда, какой и откуда уходила.
Но главное - чтобы вовремя.
Может быть, какое-то время ты будешь думать, что ничего не изменилось.
Со временем ты увидишь свою тень по ту сторону тумана и поймешь.
Кто из вас кто.
Но важно не это.
Главное - чтобы вовремя.
А про двери не беспокойся. На крайний случай всегда есть окно. Ты же через него будешь уходить?
))
Ну есть еще почтовый ящик и дымовая труба. но это для извращенцев